Рішення № 54914468, 17.12.2015, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження №22-ц/790/5230/15 Головуючий 1 інстанції

Справа № 642/2543/14-ц ОСОБА_1

Категорія:сімейні Доповідач Гальянова І.Г.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2015 року судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого , судді: Гальянової І.Г.,

суддів: Колтунової А.І.,

ОСОБА_2,

за участю секретаря: Сватенко Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на рішення Ленінського районного суду м .Харкова від 28 травня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, треті особи : Публічне акціонерне товариства «Альфа-Банк», Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» про поділ спільно майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя,-

ВСТАНОВИЛА :

25.03.2014 року ОСОБА_3 звернувсь до суду з позовом, в якому ,з урахуванням неодноразових уточнень позовних вимог його представником, в остаточній редакції від 10.12.2014 року, просив в порядку розподілу спільного майна подружжя визнати за ним та ОСОБА_4 право власності по ? частині квартири АДРЕСА_1, визнати за ОСОБА_4 право власності на легкові автомобілі: марки ОСОБА_5 Фабія, 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 ринковою вартістю 133500,00 грн. та марки Форд Скорпіо 1985 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , ринковою вартістю 70000, 00 грн. та стягнути на його користь вартість ? їх частин, відповідно: 66750,00 грн. та 35000,00 грн., а всього 101750,00 грн. . Стягнути з відповідача на користь позивача 1/2 частину сплачених станом на 10.12.2014 року грошових коштів за кредитними договорами № 500421641 від 15.10.2013 року та № 011-20523-291013 від 29.10.2013 року, що складає 8793, 25 грн. та зобов»язати відповідача сплатити 1/2 частину залишку суми боргу на користь ПАТ «Дельта-Банк» за кредитним договором № 500421641 від 15.10.2013 року в розмірі 6618,98 грн. та за кредитним договором № 011-20523-291013 від 29.10.2013 року в розмірі 10680, 58 грн., а всього 17299,56 грн..( т.2 а.с.207- 211).

16.09.2014 року представник ОСОБА_4 ОСОБА_6 звернувсь до суду з зустрічним позовом, в якому з урахуванням його остаточних уточнень 05.03.2015 року, просив визнати за позивачем за зустрічним позовом в порядку розподілу спільного майна подружжя право власності на 69/100 частин зазначеної квартири, виділивши їй із сином в користування житлові кімнати № 5 (10,7 кв.м) і № 6( 16, 5 кв.) , що складає 27, 2 кв.м. житлової площі ,а за ОСОБА_3 визнати право власності на 31/100 частин вказаної квартири , виділивши йому в користування житлову кімнату № 2 (12.1 кв.м), що складає 12, 1 кв.м. житлової площі, а допоміжні приміщення : кухню, вбиральню з ванною кімнатою та коридор залишити в загальному користуванні, відступивши, на підставі ст. 71 СК України, від рівності часток та врахувавши , що на утриманні позивача знаходяться двоє неповнолітніх дітей син ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 та дочка ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2. Також просить стягнути з відповідача за зустрічним позовом на користь позивача компенсації вартості ? частин проданих ОСОБА_3 транспортних засобів автомобілів: НОМЕР_3, та марки CHEVROLET NIVA 21230 , реєстраційний номер НОМЕР_4 в розмірі 65000, 00 грн. , а також визнати за ОСОБА_4 право власності на телевізор марки «Philips»; DVD програвач «Philips»; мікрохвильову піч «Bosh»; посудомийку «ВозЬ»;холодильник «LG» ; шафу-купе; диван-канапе: ліжко полуторне; електром»ясорубку, кондиціонер « Chigo», а всього на суму 20845,00 грн.. Визнати за ОСОБА_3 право приватної власності на предмети домашнього вжитку: два телевізори «Sony»; DVD програвач «Philips»; шафу-купе; пральну машину; ліжко двоспальне; апарат для приготування кофе «De Ljnghi» ; кондиціонер «LG » , кухонний гарнітур, водонагрівач об»ємом 80 літрів, а всього на суму 17595,00 грн. та стягнути з відповідача за зустрічним позовом на користь позивача судові витрати у справі, які складаються із витрат по сплаті судового збору, витрат на правову допомогу, на оплату послуг професійних оцінювачів .

14.04.2015року ОСОБА_3 подав до суду письмові заперечення на зазначений зустрічний позов, в якому просив зустрічний позов ОСОБА_9задовольнити частково , визнавши в порядку розподілу спільного майна за нею та ним право власності по 1/2 частині зазначеної квартири, визнати за ним та ОСОБА_4 ідеальні частки на предмети домашнього вжитку, які знаходяться в спільному володінні на користуванні як співвласників зазначеної квартири, залишивши в спільному користуванні : дві вбудовані шафи-купе , які знаходяться в спальні та передпокої, загальною вартістю 4500,00 грн. , вбудований кухонний гарнітур, вартістю 3000, 00 грн., вмонтований у стіну кондиціонер «LG» загальною вартістю 2050 грн., кондиціонер кондиціонер « Chigo» , вмонтований в стіну кімнати 1 загальною вартістю 3000,00 грн., водонагрівач для підігріву води, приєднаний до системи водопостачання вартістю 1600,00 грн..

В заперечення ОСОБА_3 також просив виділити йому у власність 2 телевізори «Sony»;, загальною вартістю 1820,00 грн., DVD програвач «Philips» R3305 -225 грн, посудомийну «Bosh»;-

200.0грн., апарат для приготування кофе « De Ljnghi», вартістю 2750,00 грн., холодильник «LG» вартістю 370,00 грн, ліжко двоспальне 1750,00 , а всього на загальну суму 12245,00 грн.. а ОСОБА_4 телевізор марки «Philips»;, вартістю 4800.00 грн. DVD програвач «Philips -225 грн, мікрохвильову піч «Bosh» вартістю 1140,00 грн., ліжко-полуторне -1950,00 грн., диван-канапе- 900.00 грн., пральну машину 2150,00 грн, електром»ясорубку-880,00 грн.. а всього майна на суму 12045,00 грн., стягнувши з нього на користь ОСОБА_4 100,00 грн. різниці вартості присуджених предметів домашнього вжитку та відмовити в задоволенні зустрічних позовних вимог в іншій частині. Свої заперечення щодо стягнення з нього грошових коштів за зазначені вище автомобілі обгрнутовує тим, що вказані транспортні засоби були продані в період шлюбу у 2007 році ОСОБА_10 та ОСОБА_11 за взаємною згодою , про що ОСОБА_4 було добре відомо та зазначає, що перехід права власності на вказані автомобілі за договором купівлі- продажу відбувся в момент передачі автомобілів, а перерігістрація їх в органах ДАІ є адміністративною процедурою. Свої заперечення щодо припинення шлюбних відносин з грудня 2013 року ОСОБА_12 обґрунтовує тим, що дана обставина визнана сторонами при розгляді іншої справи про стягнення з нього аліментів та про це ОСОБА_4 було зазначено в позовній заяві при зверненні до суду з позовом про стягнення таких аліментів, у зв»язку з чим вважає, що зазначені кредитні договори укладені сторонами в період шлюбу. Заперечення щодо збільшення частки ОСОБА_4 в зазначеній квартирі , ОСОБА_3 обґрунтовує тим, що до малолітньої дочки ОСОБА_4 не має ніякого відношення та у неї є інший батько, також зазначає на наявність у ОСОБА_4 іншої квартири АДРЕСА_2 (т.З а.с.1-5).

Рішенням Ленінського районного суду м.Харкова від 28 травня 2015 року позовні вимоги ОСОБА_3 Е за первісним позовом та зустрічні позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено частково.

Суд визнав за ОСОБА_3 та ОСОБА_4 право власності по 1/2 частині квартири № 32, за адресою: м. Харків, вул. Дмитрівська, б. 5 та відмовив ОСОБА_3 в задоволенні позовних вимог в іншій частині.

Суд стягнув з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 65000 грн. 00 коп. у якості грошової компенсації за належну їй 1/2 частину автомобіля НОМЕР_5, свідоцтво ХАС723512 від 10.09.2004 року Р № 1 ГУМВСУ і автомобіля марки CHEVROLET NIVA 21230 (2004), бежевого кольору ДНЗ АХ6911 АС

Суд визнав за ОСОБА_4 право приватної власності на предмети домашнього вжитку, а саме: телевізор "Philips"; DVD - програвач "Pilips"; мікрохвильову піч "Bosh"; посудомийну машину, холодильник "LG"; шафу-купе; диван-канапе; ліжко полуторне; електромясорубку; кондиціонер «Chigo». Суд визнав за ОСОБА_3 право приватної власності на предмети домашнього вжитку, а саме: два телевізори "Soni"; DVD - програвач "Philips"; шафу-купе; пральну машину; ліжко двоспальне; апарат для приготування кофе "De Longhi"; кондиціонер "LG"; кухонний гарнітур; водонагрівач о80 літрів .Суд стягнув з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 витрати у розмірі 8600 гривень, що складаються з витрат на правову допомогу в сумі 7000 грн. та витрат на експерту оцінку 1600 грн. та відмовив ОСОБА_4 в задоволенні позовних вимог в іншій частині. Суд стягнув з ОСОБА_4 на користь держави судові витрати у розмірі 3410 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3Е просить скасувати вказане рішення та ухвалити нове рішення, яким повністю задовольнити його позовні вимоги та відмовити в задоволенні зустрічного позову, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та наявним у справі доказам наводить ті ж доводи, що і в зазначених письмових запереченнях на зустрічний позов позивача.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить змінити вказане рішення суду в частині розподілу зазначеної квартири та визнати за нею право власності на 69/100 квартири а за ОСОБА_3 на 31/100 її частини, посилаючись на невідповідність в цій частині висновків суду обставинам справи та зазначає на доведеність нею тієї обставини, що стягнутих в ОСОБА_3 аліментів недостатньо для забезпечення розвитку дитини.

В запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_4 - представник ОСОБА_3, ОСОБА_13, посилаючись на законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції в частині визнання за сторонами в порядку розподілу спільного майна подружжя по ? частини квартири АДРЕСА_3. м.Харкова та безпідставність доводів ОСОБА_4 в цій частині, просить рішення в цій частині залишити без змін, а апеляційну скаргу-без задоволення.

В запереченнях на апеляційну скаргу представника ОСОБА_3, ОСОБА_13- ОСОБА_4 , посилаючись на законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції в частині відмови ОСОБА_3 в задоволенні позовних вимог та безпідставності доводів апеляційної скарги, просить рішення суду в частині відмови ОСОБА_3 в задоволенні позовних вимог залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. При цьому просить задовольнити як її апеляційну скаргу , так і визначити порядок користування спірною квартирою.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з»явились та свідка, перевіривши доводи апеляційних скарг та заперечень на апеляційні скарги, судова колегія приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги ОСОБА_3 та відмови в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_4, виходячи з наступного.

Згідно до вимог ч.1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку, апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Як свідчать матеріали справи, зустрічні позовні вимоги ОСОБА_4 щодо визнання права користування зазначеною квартирою судом першої інстанції не розглядались , по вказаним позовним вимогам сторони не надавали пояснень і доказів та судом першої інстанції по цій зустрічній позовній вимозі не ухвалювалось рішення, що у відповідності до вимог п.1 ч.1 ст. 220 ЦПК України, виключає можливість ухвалення додаткового рішення у вказаній справі.

Вказані обставини також виключають можливість розгляду цих зустрічних позовних вимог ОСОБА_4 судом апеляційної інстанції та не позбавляють її права повторного звернення до суду з позовом про визначення порядку користування спірною квартирою.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_3 і зустрічні позовні вимоги ОСОБА_4 та в порядку розподілу спільного майна подружжя визнаючи за сторонами право власності по 1/2 частині квартири № 32, за адресою: м. Харків, вул. Дмитрівська, б. 5 , стягуючи з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 65000 грн. 00 коп. у якості грошової компенсації за належну 1/2 частину автомобіля марки ВАЗ 21099LI, номерний знак НОМЕР_6, свідоцтво ХАС723512 від 10.09.2004 року Р № 1 ГУМВСУ і автомобіля марки CHEVROLET NIVA 21230 (2004), бежевого кольору , номерний знак НОМЕР_4 та визнаючи за ОСОБА_4 право приватної власності на предмети домашнього вжитку, а саме: телевізор "Philips"; DVD - програвач "Pilips"; мікрохвильову піч "Bosh"; посудомийну машину, холодильник "LG"; шафу-купе; диван-канапе; ліжко полуторне; електромясорубку; кондиціонер «Chigo», а за ОСОБА_3 право приватної власності на предмети домашнього вжитку, а саме: два телевізори "Soni"; DVD - програвач "Philips"; шафу-купе; пральну машину; ліжко двоспальне; апарат для приготування кофе "De Longhi"; кондиціонер "LG"; кухонний гарнітур; водонагрівач 80 літрів , а також стягуючи з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 витрати у розмірі 8600 гривень, що складаються з витрат на правову допомогу в сумі 7000 грн. та витрат на експерту оцінку 1600 грн. , суд першої інстанції виходив з доведеності сторонами позовних вимог в цій частині.

Відмовляючи ОСОБА_3 в задоволенні позовних вимог в частині поділу спільного майна подружжя, а саме : зазначених вище автомобілів марки ОСОБА_5 Фабія, та марки Форд Скорпіо 1985 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , суд встановивши,що вказані автомобілі придбані в період шлюбу та є спільною сумісною власністю подружжя та встановивши право сторін на ідеальні частки зазначених автомобілів в розмірі по ? їх частин, не навів підстав та мотивів для відмови ОСОБА_3 в задоволенні позовних вимог в цій частині.

Відмовляючи ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в задоволенні їх зазначених вище позовних вимог в іншій частині, суд виходив з відсутності підстав для їх задоволення.

При цьому, судом першої інстанції встановлено , підтверджено наявними у справі доказами та сторонами цей факт не заперечується, що з 31.08.1996 року сторони перебували в зареєстрованому шлюбі та рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 01.09.2014 року вказаний шлюб було розірвано (а.с. 196-197 т. 1).

Матеріали справи також свідчать про те, що від шлюбу сторони мають сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, тобто який 10 травня 2015 року досяг повноліття (т.1 а.с.15).

Матеріали справи також свідчать про те, що рішенням Ленінського районного суду м.Харкова від 13 листопада 2014 року з ОСОБА_3 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_7 були стягнуті аліменти в розмірі ? частини його заробітку(доходу) але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 24.09.2014 року ( т.1 а.с.177-181).

Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 11 червня 2015 року вказане рішення суду першої інстанції було змінено, з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 на утримання сина ОСОБА_7 до його повноліття стягнуті аліменти в розмірі 1000,00 грн. щомісячно , починаючи з 24 вересня 2014 року та 1760.00 грн. додаткових витрат на навчання дитини ( т.3 а.с.140-142).

Судом першої інстанції також встановлено та підтверджено наявними у справі доказами, що у період шлюбу , а саме : 08.12.2006 року сторонами на ім»я ОСОБА_14 було придбано № 32 по вул. Дмитрівській, 5 в м. Харкові ( т.1 а.с.21-24).

Судом першої інстанції також встановлено, підтверджено наявними у справі доказами, що в період шлюбу, а саме: 18.03.2005 року сторонами на ім»я ОСОБА_3 було придбано автомобіль марки CHEVROLET NIVA 21230 (2004), реєстраційний номер НОМЕР_4, який було перереєстровано на ОСОБА_11 , у зв»язку з його продажем 19.07.2014 року за 70000,00 грн. ( т.2 а.с.133-137) , а 10.09.2004 року автомобіль марки ВАЗ 21099LI, номерний знак НОМЕР_6, який було перереєстровано 24.05.2014 року на ОСОБА_10 у зв»язку з його продажем 24.05.2014 року за 60000,00 грн. ( т.2 а.с.140-141).

Судом першої інстанції також встановлено та підтверджено наявними у справі доказами,що в період шлюбу сторонами на ім»я ОСОБА_14 , а саме : 30.11.2006 року було придбано автомобіль марки ОСОБА_5 Фабія, реєстраційний номер НОМЕР_1 та 28.11.2008 року - автомобіль марки Форд Скорпіо 1985 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 (т.1 а.с.104).

Судом першої інстанції також встановлено, підтверджено наявними у справі доказами та сторонами цей факт не заперечується , що в період шлюбу сторонами також були придбані зазначені вище речі домашнього вжитку .

При цьому ,судом апеляційної інстанції встановлено, підтверджено наявними у справі доказами, що під час розгляду вказаної справи судом першої інстанції , , а саме : 15.08. 2014 року зазначений вище автомобіль марки Форд Скорпіо ( 1985 ) проданий ОСОБА_15 за 80300,00 грн., а автомобіль марки ОСОБА_5 26.11.2014 року за 90000,00 грн. ( т.3 а.с.185-186, 249-251).

Судом першої інстанції також встановлено та підтверджено наявними у справі доказами, що 15.10.2013 року ОСОБА_16 по первісному позову було укладено кредитний договір з ПАТ «Альфа-Банк» № 500421641 на загальну суму 27185,60 грн., а 29.10.2013 року кредитний договір з ПАТ «Дельта Банк» № 011-20523-291013 на загальну суму 25000,00 грн. ( т.212-216).

Відповідно до ст. 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям під час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо), самостійного заробітку (доходу).

Вважається, що кожна річ, набута під час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Таким чином, за змістом вказана норма СК України передбачає презумпцію виникнення права спільної сумісної власності і це означає,що ні чоловік ,ні дружина не зобов»язані доводити наявність права спільної сумісної власності на майно,набуте у шлюбі та воно вважається таким, що належить подружжю.

Згідно до вимог ч.1 ст. 68 СК України, розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності .

Як зазначає ч.1 ст. 70 СК України, у разі поділу майна, що є об»єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

За змістом частин 2 та 3 ст. 70 СК України, при вирішенні спору про поділ майна, суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, якщо з одним із подружжя проживають діти, а також неповнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

При поділі зазначеної квартири ОСОБА_4 просила відступити від засади рівності часток подружжя та визнати за нею право власності на 68/100 частин спірної квартири, однак доказів наявності існування обставин , що мають істотне значення для цього в розумінні ч.2 ст. 70 СК України, суду не надала , як і не надала доказів, які б свідчили, що стягнутих з ОСОБА_3 за рішенням Апеляційного суду Харківської області від 11 червня 2015 року аліментів та додаткових витрат на навчання їх сина, який 10 травня 2015 року досяг повноліття, та при наявності того, що обов»язок утримання своїх неповнолітніх дітей покладено на обох батьків, не надала.

За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку щодо рівності часток подружжя в зазначеній вище квартирі , визнавши за сторонами право власності на 1/2 частину спірної квартири за кожним.

Доводи, викладені представником ОСОБА_4 в апеляційній скарзі, вказаних висновків суду не спростовують та не дають підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції в цій частині.

В роз»ясненнях, які містяться в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійним та поділ спільного майна подружжя » зазначено, що суди вирішуючи спори між подружжям про майно, повинні встановити обсяг спільно нажитого майна на час припинення спільного ведення господарства, з»ясувати джерело і час його придбання. До складу майна, що підлягає поділу, включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов»язаннями, що виникли в інтересах сім»ї ( ч.4 ст. 65 СК України).

Згідно ст. 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

В роз»ясненнях, що містяться в п. 30 зазначеної вище Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.2007 року, вказано, що у випадку коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім'ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами , які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Судом першої інстанції встановлено, підтверджено наявними у справі доказами та відповідачем за зустрічним позовом не спростовано, що автомобіль марки ВАЗ 21099, 2004 випуску, реєстраційний номер НОМЕР_7, 24.05.2014 року від імені ОСОБА_3 було продано за 60000,00 грн., а автомобіль марки Нива Шевроле 21230, реєстраційний номер НОМЕР_8, було продано 19.07.2014 року за 70000,00 грн., доказів , які б свідчили, що ОСОБА_4 у відповідності до вимог ч.2 ст. 68 СК України давала згоду на їх відчуження, ОСОБА_3 не надав, а сам факт знаходження вказаних автомобілів у третіх осіб на підставі виданої ОСОБА_3 доручення, не припиняло його право власності на зазначені транспортні засоби , а тому суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 в порядку розподілу спільного майна подружжя компенсації вартості ? їх частини.

Судова колегія також погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови ОСОБА_3 в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з ОСОБА_4 на його користь 1/2 частини сплачених ним станом на 10.12.2014 року грошових коштів за кредитними договорами № 500421641 від 15.10.2013 року та № 011-20523-291013 від 29.10.2013 року, в сумі 8793, 25 грн. та зобов»язання відповідача за первісним позовом сплатити 1/2 частину залишку суми боргу на користь ПАТ «Дельта-Банк» за кредитним договором № 500421641 від 15.10.2013 року в розмірі 6618,98 грн. та за кредитним договором № 011-20523-291013 від 29.10.2013 року в розмірі 10680, 58 грн., а всього 17299,56 грн., оскільки доказів того, що ОСОБА_4 знала про отримані ОСОБА_3Е . вказаних кредитних коштів, останній, в порушення вимог ст. 60 ЦПК України, суду не надав, як і не надав доказів використання вказаних коштів на задоволення потреб сім»ї, а тому виниклі між ОСОБА_3 та Банками кредитні правовідносини, не створюють обов»язків ОСОБА_4 за вказаними кредитними договорами.

Згідно до вимог частин 1 та 2 ст. 71 СК України, майно, що є об»єктом права спільної сумісної власності подружжя, діляться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовились про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними

З огляду на наведене та з урахуванням того, що на утриманні ОСОБА_4 знаходиться син сторін, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо порядку розподілу між сторонами зазначених вище речей домашнього вжитку та не приймає до уваги викладені представником ОСОБА_3 доводи апеляційної скарги щодо залишення в спільному користуванні сторін дві вбудовані шафи-купе , які знаходяться в спальні та передпокої, загальною вартістю 4500,00 грн. , вбудований кухонний гарнітур, вартістю 3000, 00 грн., вмонтований у стіну кондиціонер «LG» загальною вартістю2050 грн., кондиціонер кондиціонер « Chigo» , вмонтований в стіну кімнати 1 загальною вартістю 3000,00 грн., водонагрівач для підігріву води, приєднаний до системи водопостачання вартістю 1600,00 грн., вказані речі є неподільними речами та діляться між сторонами в натурі ( частини 1 та 2 ст. 71 СК України ).

Висновки суду першої інстанції щодо розподілу судових витрат , відповідають вимогам ч.1 ст. 88, ст. 84 ЦПК України.

Між тим, судова колегія не може повністю погодитись з висновком суду першої інстанції в частині відмови позивачу за первісним позовом в задоволенні позовних вимог щодо розподілу спільного майна подружжя, а саме: придбаного сторонами 30.11.2006 року автомобілю марки ОСОБА_5 Фабія, реєстраційний номер НОМЕР_1 та придбаного 28.11.2008 року автомобілю марки Форд Скорпіо, 1985 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 ( т.1 а.с.104), виходячи з наступного.

Так ,суд першої інстанції встановивши , що вказані транспортні засоби ,є спільним майном подружжя та їх частки в зазначеному рухомому майні є рівними, однак не повно з»ясував обставини у справі, тоді як в період розгляду вказаної справи судом , відповідач за первісним позовом розпорядилась ними без згоди на те ОСОБА_3, (ч.2 ст. 68), продавши автомобіль марки Форд Скорпіо ( 1985 ) за 80300,00 грн., а автомобіль марки ОСОБА_5 26.11.2014 року за 90000,00 грн..( т.3 а.с.185-186, 249-251).

За таких обставин, рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню як таке, що ухвалено судом першої інстанції при неповно з»ясованих обставинах, які мають значення для справи та невідповідності висновків суду обставинам справи та наявним у справі доказам (пункти 1 та 3 ч.1 ст. 309 ЦПК України), з ухваленням в цій частині нового рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_3 та стягнення з ОСОБА_4 на його користь вартості ? частини зазначених вище транспортних засобів в сумі 85150,00 грн.

В іншій частині , доводи викладені представником ОСОБА_3 в апеляційній скарзі висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для скасування чи зміни рішення суду в іншій його частині.

За таких обставин , судова колегія приходить до висновку про залишення рішення суду в іншій його частині без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 309, 316, 317, 319, 218, ч.3 ст. 209 ЦПК України, судова колегія,-

ВИРІШИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Змінити рішення Ленінського районного суду м.Харкова від 28 травня 2015 року.

Скасувати рішення в частині відмови ОСОБА_3 в задоволенні позовних вимог про розподіл спільного майна подружжя , а саме :автомобілів марки ОСОБА_5 Фабія, 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_9 та марки Форд Скорпіо, 1985 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_10.

Позовні вимоги ОСОБА_3 в цій частині задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 зареєстрованого за адресою : м.Харків. АДРЕСА_4, ідентифікаційний номер НОМЕР_11 на користь ОСОБА_3, зареєстрованого за адресою: м.Харків. АДРЕСА_4, ідентифікаційний номер НОМЕР_12 в порядку розподілу спільного майна подружжя ? частину вартості проданих автомобілів марки ОСОБА_5 Фабія, 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_9 та марки Форд Скорпіо, 1985 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_10 в розмірі 85150,00 грн.

В іншій частині рішення Ленінського районного суду м.Харкова від 28 травня 2015 року залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий, суддя : І.Г. Гальянова

Судді: А.І. Колтунова

ОСОБА_2