Рішення № 54914341, 17.12.2015, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження №22-ц/790/8631/15 Головуючий 1 інстанції

Справа № 684/8590/15 ОСОБА_1

Категорія: комунальні послуги Доповідач - Гальянова І.Г.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2015 року судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого, судді: Гальянової І.Г.,

суддів: Колтунової А.І.,

ОСОБА_2,

за участю секретаря: Сватенко Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 20 листопада 2015 року у справі за позовом Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за опалення та гарячу воду,-

ВСТАНОВИЛА :

20 серпня 2015 року представник позивача звернувсь до суду з позовом, в якому , з урахування уточнень позовних вимог 17.11.2015 року ,просив стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за послуги з центрального опалення та гарячого водопостачання за період з 07.03.2006 року по 30.09.2013 року в розмірі 5423, 52 грн., посилаючись на те, що позивач надає вказані послуги в централізованому порядку , в АДРЕСА_1 ,а відповідач своєчасно їх не оплачує, а також на те, що заочним рішення Орджонікідзевського районного суду м.Харкова від 07.03.2006 року заборгованість за вказані послуги була частково стягнута з відповідача ( а.с.1, 26).

21 вересня 2015 року відповідач надала письмові пояснення в яких просила застосувати до позовних вимог позивача строк позовної давності , а 28.10.2015 року відповідач подала до суду заяву про застосування до вимог позивача строку позовної давності ( а.с.19, 25).

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м.Харкова від 20 листопада 2015 року позовні вимоги позивача задоволені частково. Суд стягнув з відповідача на користь позивача заборгованість за надані послуги з опалення та гарячого водопостачання за період з 05 листопада 2010 року по 30 вересня 2013 року в сумі 1780, 17 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 243, 60 грн.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати вказане рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги обгрунтовує тим, що суд невірно застосував до позовних вимог позивача строк позовної давності та зазначає, що за період з серпня 2012 року по серпень 2015 року позивач з претензіями до неї не звертавсь щодо наявності заборгованості, що є підставою для відмови в задоволенні вказаних позовних вимог.

Також зазначає, що зазначена квартира є квартирою готельного типу в якій вона не проживає та не зареєстрована та сплачує послуги з гарячого водопостачання за місцем реєстрації , а за опалення кімнати 143 сплачує в повному обсязі з 01.01.2011 року.

В запереченнях на апеляційну скаргу, представник позивача, посилаючись на законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції та безпідставність доводів апеляційної скарги, просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та заперечень на апеляційну скаргу, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно до вимог ч.1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку, апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Задовольняючи позовні вимоги позивача частково та стягуючи з відповідача на його користь заборгованість за послуги з центрального опалення на гарячого водопостачання в межах строку позовної давності - за період з 05 листопада 2010 року по 30 вересня 2013 року в розмірі 1780, 17 грн., суд першої інстанції виходив з доведеності позивачем позовних вимог в цій частині.

При цьому, як свідчать матеріали справи квартира 143, будинку готельного типу 75 по вул. Івана Каркача м.Харкова належить відповідачу на праві приватної власності ( а.с.64) .

Таким чином, відповідачу як власнику зазначеної квартири належать права володіння, користування та розпорядження зазначеною квартирою та на зміст права власності не впливає місце проживання власника та місцезнаходження майна ( ст. 317 ЦК України).

Згідно до вимог ч.1 ст. 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому, у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно, або тимчасово.

В ст. 60 ЦПК України встановлено, що кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають , які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

В порушення вимог вказаної норми ЦПК України, відповідач не надала суду доказів того, що будучи власником зазначеної квартири відповідач не користується послугами позивача щодо опалення та гарячого водопостачання зазначеної квартири, які надаються позивачем централізовано, а реєстрації відповідача за іншої адресою, не є таким доказом. оскільки не позбавляє її як власника користування вказаної квартирою як її власністю.

Судом першої інстанції також встановлено, підтверджено наявними у справі доказами та відповідачем вказаний факт не заперечується ,що послуги з опалення та гарячого водопостачання в зазначену квартиру надаються позивачем централізовано та в зазначеній квартирі відсутні лічильники обліку споживання таких послуг.

За змістом ст. 20 Закону України « Про житлово-комунальні послуги», ст. 162 ЖК України, плата за комунальні послуги, оплачується у строки, встановлені договором або законом та береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.

Судом першої інстанції також встановлено, підтверджено наявними у справі доказами та відповідачем цей факт не спростовано, що отримуючи вказані комунальні послуги в централізованому порядку, відповідач в повному обсязі оплату за такі послуги позивачу в повному обсязі не сплачує.

Матеріали справи також свідчать про те, що 12.11.2013 року позивач звертавсь до суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення з відповідача заборгованості за центральне опалення та гарячу воду за період з 01.12.2001 року по 30.09.2013 року та по вказаній заяві 12.11.2013 року був виданий судовий наказ, який було скасовано ухвалою Орджонікідзевського районного суду м.Харкова від 17 червня 2015 року( а.с.3, 58).

За таких обставин , судова колегія погоджується з висновком суду щодо права позивача на звернення до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача на його користь заборгованості за надані в централізованому порядку послуги з опалення та гарячого водопостачання , однак не погоджується з встановленим судом періодом стягнення такої заборгованості та розміром такого стягнення , виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, в межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України встановлений загальний строк позовної давності тривалістю три роки.

Відповідно до ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Оскільки ж 12 листопада 2013 року позивач звертавсь до суду з заявою про видачу судового наказу щодо стягнення з відповідача заборгованості за вказані комунальні послуги за період 01.12.2001 року по 30.09.2013 року , а судовий наказ відповідно до частини першої ст. 95 ЦПК України є особливою формою судового рішення про стягнення з боржника грошових коштів або витребування майна за заявою особи, якій належить право такої вимоги, подання заяви про видачу судового наказу в порядку , передбаченому розділом 11 ЦПК України перериває перебіг строку позовної давності ( правова позиція, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 21 січня 2015 року у справі № 6-214цс14 ) .

Таким чином, з 12 листопада 2013 року перебіг строку позовної давності починається заново та час, що минув до переривання перебігу позовної давності до нового строку не зараховується.

Оскільки ж позивач звернувсь до суду з вказаним позовом 20.08.2015 року, а у листопаді 2013 року строк позовної давності перервався, то позовні вимоги позивача , за період з 07.03.2006 року по 19.08.2012 року заявлені за межами строку позовної давності.

Згідно до вимог частин 3 та 4 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі,зробленої до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Оскільки ж відповідач при розгляді справи судом першої інстанції заявляла про застосування до вимог позивача строку позовної давності, то це є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог позивача в частині стягнення з відповідача на його користь такої заборгованості за період з 07.03.2006 року по 19.08.2012 року.

При цьому, як свідчить наданий позивачем розрахунок заборгованості за вказаний період , який відповідачем не спростовано , за послуги з централізованого опалення нараховано до сплати 1364, 71 грн., за послуги з гарячого водопостачання - 863, 24 грн. та відповідачем сплачено таких послуг на суму 691, 00 грн. ( а.с.6 колонки 3,9, 14).

Таким чином, заборгованості відповідача за надані позивачем послуги за вказаний період складає 1536, 95 грн. (1364, 71 грн. + 863, 24 грн. 691,00 грн.).

Суд першої інстанції на вказані обставини справи та вимоги зазначених норм матеріального права уваги не звернув та прийшов до помилкового висновку про застосування строку позовної давності та відмови в задоволенні позовних вимог позивачу до 05 листопада 2010 року.

За таких обставин рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню як таке. що ухвалено судом з порушенням вказаних вище норм матеріального права, при невідповідності висновків суду обставинам справи та наявним у справі доказам( пункти 3 та 4 частини 1 ст. 309 ЦПК України), з ухваленням у справі нового рішення про часткове задоволення позовних вимог позивача та стягнення з відповідача на його користь заборгованості за послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання за період з 20.08.2012 року по 30 вересня 2013 року включно в розмірі 1536,95 грн. з зазначених вище підстав.

При цьому, судова колегія вважає безпідставними доводи , викладені відповідачем в апеляційній скарзі в частині не пред»явлення їй позивачем претензії про стягнення такої заборгованості за період з серпня 2012 року по серпень 2015 року як підстави для відмови йому в задоволенні вказаних позовних вимог, оскільки позовні вимоги позивача стосуються заборгованості відповідача станом по 30 вересня 2013 року включно, а не станом по серпень 2015 року, як це визначила відповідач. Крім того, вимоги позивача щодо стягнення такої заборгованості станом по 30 вересня 2013 року були предметом їх розгляду судом за його заявою про видачу судового наказу та скасування судом такого судового наказу, відповідно до ухвали від 17 червня 2015 року, надало право позивачу звернутись до суду з зазначеним позовом ( частина 3 ст. 118 ЦПК України).

Згідно до вимог ч.5 ст. 88 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

В ч.1 ст. 88 ЦПК України встановлено, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

В пункті 36 роз»ясень, які містяться в постанові Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17.10.2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» зазначено, що вимога пропорційності присудження судових витрат при частковому задоволенні позову ( частина 1 статті 88) застосовується незалежно від того, за якою ставкою сплачено судовий збір, (наприклад, його сплачено за мінімальною ставкою, визначеною Законом України «Про судовий збір»).

Як свідчать матеріали справи, при подачі вказаного позову до суду позивачем було сплачено 128,90 грн. судового збору ( а.с.2) , тобто менше встановленого ст. 4 Закону України «Про судовий збір» мінімального розміру такого збору та матеріали справи не містять доказів звільнення судом позивача від сплати іншої частини судового збору в розмірі 114,70 грн..

Матеріали справи також свідчать про те, що при подачі апеляційної скарги відповідачем було сплачено 267,96 грн. судового збору ( а.с.45).

За таких обставин та з урахуванням того, що вимоги позивача задоволені в 3, 5 частин від заявлених ним позовних вимог та складають 7, 32 частини від тієї частини на яку задоволена апеляційна скарга відповідача, то з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в сумі 36,83 грн., з позивача на користь відповідача в сумі 37, 56 грн. таких витрат та з позивача на користь держави підлягає стягненню судовий збір за подачу позовної заяви до суду в розмірі 114, 70 грн..

Керуючись ст..ст.303, 309, 316. 317, 319, 218, 88 ЦПК України, судова колегія,-

ВИРІШИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Скасувати рішення Орджонікідзевського районного суду м.Харкова від 20 листопада2015 року .

Позовні вимоги Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованої за адресою : ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі», розташованого за адресою: 61037, м.Харків, вул. Доброхотова, 11, код ОКПО, МФО 351823, розрахунковий рахунок 26033301062312 в ПАТ «Державний ощадний банк України» заборгованість за послуги з центрального опалення та гарячого водопостачання за період з 20 серпня 2012 року по 30 вересня 2013 року включно в сумі 1536, 95 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 36,83 грн.

Стягнути з Комунального підприємства «Харківські теплові мережі», розташованого за адресою: 61037, м.Харків, вул. Доброхотова, 11, код ОКПО, МФО 351823, розрахунковий рахунок 26033301062312 в ПАТ «Державний ощадний банк України» на користь держави при подачі позовної заяви в сумі 114,70 грн. та на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованої за адресою : ІНФОРМАЦІЯ_2 витрати по сплаті судового збору при подачі апеляційної скарги в сумі 37, 56 грн.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий, суддя: Гальянова І.Г.

Судді : Колтунова А.І.

ОСОБА_2