Ухвала суду № 54911702, 21.12.2015, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 466/2986/15 Головуючий у 1 інстанції: Кавацюк В.І.

Провадження № 22-ц/783/6928/15 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1 Я. А.

Категорія: 49

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого-судді: Левика Я.А.,

суддів: Бермеса І.В., Савуляка Р.В.

секретар: Симець В.І.,

за участі представника відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_3, позивача ОСОБА_4, представника позивача ОСОБА_4 ОСОБА_5,

розглянувши у закритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду м.Львова від 16 вересня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -

в с т а н о в и л а :

рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 16 вересня 2015 року позов задоволено. Шлюб, зареєстрований 30 серпня 2008 року у Личаківському відділі державної реєстрації актів цивільного стану Львівського міського управління юстиції між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 актовий запис №216 розірвано.

Дане рішення оскаржив відповідач ОСОБА_6

В апеляційній скарзі просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. Вважає рішення незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що суд при ухваленні рішення вважав встановленими обставини, що мають значення для справи, які не доведені належними та допустимими доказами, висновки ж суду не відповідають обставинам справи. Крім цього, зазначає, що суд прийшов до помилкового висновку, що між сторонами втрачено почуття любові, поваги, довіря, розлад в сім'ї носить стійкий характер, подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам позивачки. Також, судом не застосовано вимог ст. 111 СК України, відповідно до якої суд вживає заходів для примирення подружжя.

В судові засідання суду апеляційної інстанції відповідач не зявився, причин неявки не повідомив. Представник відповідача у останнє судове засідання, теж, не зявився, надіслав до суду клопотання про відкладення розгляду справи у звязку із зайнятістю у іншому судовому засіданні. Однак, незважаючи на неявку відповідача, суд вважав за можливе проводити розгляд справи у його відсутності, зважаючи на те, що він був повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи від нього до суду не надходило, доказів поважності причин неявки суду представлено не було. Крім цього, суд враховує ч.2 ст. 305 ЦПК України та те, що у судовому засіданні під час зясування обставин справи брав участь його представник. Що стосується клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи у звязку із його зайнятістю у іншому судовому засіданні, то колегія суддів вважає таке необґрунтованим та таким, що спрямоване на затягування розгляду справи. Так, дата судового засідання та час були визначені у судовому засіданні 16.11.2015 року. Заперечень з цього приводу у сторін, їх представників не надходило. Крім цього, жодних доказів про те, що у вказаному представником відповідача суді проводиться розгляд справи про яку він вказав та він бере участь у такому розгляді суду не представлено. Крім цього, навіть у випадку наявності розгляду певної справи у іншому суді та участь у такому представника відповідача та повідомлення його про це 14.12.2015 року (як він вказує у клопотанні) представнику слід було б врахувати, що розгляд даної справи було призначено раніше. Крім цього, відповідач будучи поінформованим 14.12.2015 року про те, що його представник не братиме участь у даному судовому засіданні мав змогу забезпечити явку у судове засідання іншого представника чи свою особисту явку.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, що поінформував позицію свого довірителя щодо підтримання апеляційної скарги, пояснення позивача в заперечення апеляційної скарги, до яких приєдналась і її представник, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає та підстав для скасування оскаржуваного рішення суду, немає.

Відповідно до ч.1 ст. 21 Сімейного кодексу України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану.

Згідно ч.1 ст. 24 цього ж Кодексу шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Відповідно до ст. 56 ч.3 згаданого Кодексу кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини.

Відповідно до ч.2 ст. 104 згаданого Кодексу шлюб припиняється внаслідок його розірвання.

Згідно ч.3 ст. 105 цього ж Кодексу шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.

Ч.1 ст. 110 Кодексу передбачає, що позов про розірвання шлюбу може бути предявлений одним із подружжя.

Ч.2 статті 112 Сімейного кодексу України передбачає, що суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Відповідно до змісту п. 10 Постанови пленуму Верховного суду України №11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу,враховувати наявність малолітньої дитини,дитини-інвалідата іншіобставинижиття подружжя,забезпечувати участь у судовому засіданні,як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.

Як вбачається із матеріалів справи, встановлено судовим рішенням та сторонами не оспорюється, шлюб між сторонами був зареєстрований Личаківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Львівського міського управління юстиції 30 серпня 2008 року, актовий запис №216. За час шлюбу сторін народився син ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, сторони з січня 2015 року проживають окремо, спільного господарства не ведуть, подружніх стосунків не підтримують та їх сімя фактично розпалась.

Причинами розпаду сімї є різні погляди подружжя на життя, шлюб, сімю, щодо виховання сина, відсутність взаєморозуміння. Про це, окрім самого факту звернення до суду з даним позовом; підтримання його як у суді першої інстанції, так і апеляційної інстанції; наполягання на розірванні шлюбу позивача; заперечення відповідачем обставин, на які посилається позивач, свідчать, також, і подані сторонами інші позови, за якими було відкрито провадження іншими судами про участь у вихованні спільної дитини сторін; про поділ спільного майна подружжя; про визнання протиправними дій щодо реєстрації місця проживання спільної дитини сторін (ухвали про відкриття а.с. 107-110). Крім цього, про вказане свідчить і факт звернення відповідача в органи міліції з приводу неправомірної поведінки позивача за якою 10.05.2015 року було складено відповідний висновок оперуповноваженим СКМСД Шевченківського РВ ЛМУ ГУМВСУ у Львівській області, матеріли перевірки за яким знаходяться в матеріалах справи.

Враховуючи вказане, а, також, те, що наданий апеляційним судом сторонам строк на примирення до позитивного результату не призвів, більше того жодна із сторін примиритись не намагалась та жодних дій для цього не вчиняла (жодних доказів цього суду не представлено), доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає необґрунтованими.

Крім цього, що стосується доводів апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції вважав встановленими певні обставини, що не доведені належними та допустимими доказами, то колегія вважає такі необґрунтованими та такими, що спричинені довільним тлумаченням змісту рішення самого відповідача.

Зокрема, довід про те, що суд встановив, що «відповідач ОСОБА_6 в минулому застосовував щодо позивача ОСОБА_4Л, фізичне насильство, однак вона не знімала побоїв та не зверталась в правоохоронні органи», то такої обставини судом першої інстанції встановлено не було натомість суд першої інстанції при викладі узагальненої позиції позивача стосовно позову вказав, що: «З пояснень позивача ОСОБА_4 в судовому засіданні випливає, що відповідач ОСОБА_6 в минулому застосовував щодо неї фізичне насильство, однак маючи намір зберегти сімю, вона не знімала побоїв та не зверталась в правоохоронні органи. Вона втратила до відповідача почуття любові, поваги, довіря та категорично наполягає на розлученні, оскільки збереження сімї вважає неможливим.» та позивач такі свої пояснення підтримала і у суді апеляційної інстанції. Тобто такий факт судом не встановлено, а лише вказано при узагальненні позиції позивача на підтримання позову та така позиція викладено вірно відповідно до висловленого позивачем.

Зважаючи на вказане доводи апеляційної скарги вірних висновків суду першої інстанції не спростовують та підстав для скасування оскаржуваного рішення немає.

Окрім цього, колегія суддів вважає, що рішення про розірвання шлюбу між сторонами відповідатиме інтересам дитини сторін, оскільки розвиток та виховання дитини у сімї у якій у батьків різні погляди на шлюб, сімю, відсутність взаєморозуміння, виникають спори є неможливим.

Враховуючи вказане, колегія суддів вважає, рішення суду таким, що прийняте із дотриманням норм матеріального та процесуального закону, а апеляційну скаргу безпідставною та такою, що до задоволення не підлягає.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1 п.1, 308, 313, 314 ч.1 п.1, 315, 317, 319 ЦПК України, -

у х в а л и л а:

апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 16 вересня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий : Я.А. Левик

Судді: І.В. Бермес

ОСОБА_8