Ухвала суду № 54905223, 23.12.2015, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 161/10978/15-ц Головуючий у 1 інстанції: Рудська С.М. Провадження № 22-ц/773/1907/15 Категорія: 41 Доповідач: Данилюк В. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 грудня 2015 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого судді Данилюк В.А.,

суддів Подолюка В.А., Шевчук Л.Я.,

секретар Вергун Т.С.,

з участю: представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю «Під прицілом» про захист честі, гідності та ділової репутації за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_3 ОСОБА_4 ОСОБА_5 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18 листопада 2015 року,

В С Т А Н О В И Л А:

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18 листопада 2015 року в позові ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Під прицілом» про захист честі, гідності та ділової репутації відмовлено.

Не погоджуючись із ухваленим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу. Посилається на порушення норм матеріального та процесуального права, у звязку з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю, визнати, що інформація розміщена на інформаційному ресурсі «Під прицілом», зареєстрованому під доменом «р-р.сom.ua» в статтях: «Хто маже, той і їде. Як замість халупки посеред Луцька виріс торгово-розважальний центр», «Сумнівна фірма, повязана з ОСОБА_3, планує зводити багатоповерхівку в самісінькому парку», «На кого працюють гроші? (вкладникам «Західінкомбанку» присвячується)», «Кінець амбітним планам: суд не дозволив ОСОБА_3 будівництво житлового комплексу в парку біля Сапалаївки» не відповідає дійсності, шкодить діловій репутації позивача та порушує його честь та гідність.

Зобовязати ТОВ «Під прицілом» навести спростування недостовірної інформації шляхом опублікування тексту спростування на сайті https://p-p.com.ua. та принести публічні вибачення.

Зобов'язати ТОВ «Під прицілом» видалити з інформаційного ресурсу «Під прицілом», зареєстрованого під доменом «р-р.сom.ua» в статтях: «Хто маже, той і їде. Як замість халупки посеред Луцька виріс торгово-розважальний центр», «Сумнівна фірма, повязана з ОСОБА_3, планує зводити багатоповерхівку в самісінькому парку», «На кого працюють гроші? (вкладникам «Західінкомбанку» присвячується)», «Кінець амбітним планам: суд не дозволив ОСОБА_3 будівництво житлового комплексу в парку біля Сапалаївки».

Стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним судові витрати за надання правової допомоги та сплати судового збору.

В даному судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримав, представник відповідача ОСОБА_2 апеляційну скаргу заперечила.

Заслухавши осіб, які брали участь у справі, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

У своїх позовних вимогах ОСОБА_3 покликався на те, що 26 березня 2015 року в мережі Інтернет на інформаційному ресурсі «Під прицілом», зареєстрованому під доменом «р-р.сom.ua» була розміщена стаття під назвою «Хто маже, той і їде. Як замість халупки посеред Луцька виріс торгово-розважальний центр». Зокрема в статті була розміщена інформація: «…Як нам вдалося зясувати, забудовником торгово-розважального центру «Сіті-Парк» є фірма з однойменною назвою, зареєстрована на бізнес-товарища ОСОБА_3 ОСОБА_6, сина скандального банкіра-втікача», «…Тож стає очевидним, що такі опечатки не прикра випадковість, а швидше за все спланований хід для відводу очей від реального розміру земельного наділу, який так щедро вкраяв міський голова з депутатами під «соціально-відповідальний бізнес…», «…І тут автоматично виникає питання, а яким чином та на яких підставах ОСОБА_3 та його бізнес-компайони отримали цю землю у приватну власність…». Після ознайомлення з вказаною статтею позивачем було здійснено пошук інших матеріалів, в яких фігурує його імя та прізвище. У результаті пошуку була виявлена стаття, розмішена 14 лютого 2015 року на сайті інформаційного ресурсу «Під прицілом», під назвою «Сумнівна фірма, повязана з ОСОБА_3, планує зводити багатоповерхівку в самісінькому парку», в якій знову було згадано ОСОБА_3: «…Так, за даними сайту Інформаційно-ресурсного центру Єдиного держреєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців, у засновниках числиться бізнесмен ОСОБА_3, який свого часу забудовував річку Сапалаївку поблизу Київського майдану, де нині горгівельно-розважальний комплекс «Сіті-Парк». Його в місті знають радше як заядлого азартного гравця, та віднедавна він славиться ще й як бізнесмен-забудовник. «Припудривши» свій бізнес «соціальними ідеями» та благими намірами чоловік заручився не абиякою підтримкою Луцького міського голови ОСОБА_7. Однак чи не найбільшого резонансу викликала інформація про те, що чоловік є прямим бізнес-партнером ОСОБА_8 сина колишнього власника скандального «Західінкомбанку» ОСОБА_9, який обібрав своїх вкладників на кільканадцять мільйонів гривень. Прямі факти про їх співпрацю ми детально описували у статті «На кого працюють гроші? (вкладникам «Західінкомбанку» присвячується)…» Ще одна стаття в якій розміщена інформація щодо ОСОБА_3 була розміщена на сайті «Під прицілом» 03 жовтня 2013 року під назвою «На кого працюють гроші? (вкладникам «Західінкомбанку» присвячується)…». В цій статті розміщена інформація про знайомство та співпрацю ОСОБА_3 та ОСОБА_8; «…Торгово-розважальний комплекс «Сіті-Парк» усі в місті повязують з іменем луцького підприємця ОСОБА_3, який свого часу «тримав» в місті мережу гральних закладів «Альфа Казино». Попри те, що усі представницькі функції у представлення «Сіті Парку» бере на себе ОСОБА_3, директором ПП «Сіті Парк» є ніхто інший, як такий собі ОСОБА_8. Або є, простіше кажучи, рідний син власника ПАТ «Західінкомбанк» ОСОБА_9. ОСОБА_8 сам розповідав, що змушений був змінити прізвище після того, як його батькові інкримінували статтю шахрайство в особливо великих розмірах. Обізнані люди подейкують, що дружба ОСОБА_3 з ОСОБА_9 розпочалася ще в той період, коли тільки у Луцьку розвивався азартний бізнес із брендом «Альфа Казино». Мовляв, підприємливі ділки діставали гроші із банку і інвестували їх у гральні заклади…» Вказана відповідачем інформація є недостовірною та такою, що порочить честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_3 Так, ТОВ «Сіті-Парк» не є забудовником торгово-розважального центру «Сіті-Парк» та жодним чином не повязане з діяльністю ОСОБА_3 Земельні ділянки про які іде мова у вищевказаних статтях, були придбані громадянином ОСОБА_3 з дотриманням вимог чинного законодавства України, право власності на них підтверджується відповідними документами. Інформація про знайомство та партнерством ОСОБА_3 з ОСОБА_8 є також недостовірною, торгово-розважальний комплекс «Сіті-Парк» та ТОВ «Сіті-Парк» жодним чином не повязані між собою, а інформація про інвестування грошей у гральні заклади є такою, що порочить честь, гідність та ділову репутацію позивача. 14 квітня 2015 року відповідачем у мережі було розміщено ще одну статтю «Кінець амбітним планам: суд не дозволив ОСОБА_3 будівництво житлового комплексу в парку біля Сапалаївки». В цій статті знову наводиться недостовірна інформація щодо позивача. Із назви статті можна зробити висновок, що суд заборонив позивачу будівництво житлового комплексу. Відповідно до матеріалів, які наводить відповідач у даній статті Волинський окружний адміністративний суд скасував рішення Луцької міської ради від 24 грудня 2014 року № 68/10 «Про затвердження проекту внесення змін до проекту детального плану території мікрорайону у межах вулиць Карпенка-Карого, ОСОБА_10, Ветеранів та проспекту Соборності». Даним рішення суд ніяких заборон та обмежень позивачу не встановлював, тому інформація про ненадання дозволу на будівництво є недостовірною та вводить широке коло читачів в оману, чим завдає шкоди діловій репутації позивача, поросить його честь та гідність.

На підставі досліджених доказів судом першої інстанції встановлено, що відповідач ТОВ «Під прицілом» володіє інформаційним ресурсом під доменом «р-р.сom.ua»

03 жовтня 2013 року в мережі Інтернет на інформаційному ресурсі «Під прицілом», зареєстрованому під доменом «р-р.сom.ua» була розміщена стаття під назвою «На кого працюють гроші? (вкладникам «Західінкомбанку» присвячується)…»

14 лютого 2015 року на сайті інформаційного ресурсу «Під прицілом» була розміщена стаття під назвою «Сумнівна фірма, повязана з ОСОБА_3, планує зводити багатоповерхівку в самісінькому парку».

26.03.2015 р. в мережі Інтернет на інформаційному ресурсі «Під прицілом», зареєстрованому під доменом «р-р.сom.ua» була розміщена стаття під назвою «Хто маже, той і їде. Як замість халупки посеред Луцька виріс торгово-розважальний центр».

Також 14 квітня 2015 року на інформаційному ресурсі «Під прицілом» було розміщено статтю «Кінець амбітним планам: суд не дозволив ОСОБА_3 будівництво житлового комплексу в парку біля Сапалаївки».

У вказаних статтях наводиться інформація щодо діяльності позивача ОСОБА_3, повязаної з забудовою міста Луцька.

Оскільки автор вказаних статтей, розміщених на інформаційному ресурсі «Під прицілом» не вказаний, то відповідачем у справі є власник інформаційного ресурсі «Під прицілом» - ТОВ «Під прицілом».

Частиною 4 ст. 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сімї.

Згідно зі ст. 297 Цивільного кодексу (далі ЦК) України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканими. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сімї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації (ч. 1 ст. 277 ЦК України).

Негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного (ч. 3 ст. 277 ЦК України).

Разом з тим, відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб на свій вибір.

Згідно зі статтею 17 Закону «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини» суди повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Стаття 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі Конвенція) передбачає право кожного на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.

Рішенням Конституційного Суду України (справа про поширення відомостей) від 10 квітня 2003 року № 8 рп/2003 установлено, що межі допустимої інформації щодо посадових та службових осіб можуть бути ширшими порівняно з межами такої інформації щодо звичайних громадян.

Згідно з розясненнями, даними у пункті 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та зясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням. Оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Таким чином, відповідно до статті 277 ЦК не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції правильно виходив з того, що в даному випадку критичне висловлювання автора статтей є особистим ставленням журналіста до діяльності позивача як бізнесмена та є оціночними судженнями, а також з того, що наведені в статтях обставини не висловлені у непристойній або принизливій формі і не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, а також не містять наклепу.

Крім того, згідно з положеннями ст. 277 ЦК України, ст. 10 ЦПК України обовязок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право надати докази недостовірності поширеної інформації. Позивач повинен довести факт поширення недостовірної інформації, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

Сторони визнали в судовому засіданні, що позивач ОСОБА_3 є публічною особою, оскільки є громадським діячем, який своєю діяльністю впливає на суспільне, економічне, культурне, соціальне та політичне життя міста, а в даний час обраний депутатом Луцької міської ради. Таким чином, будучи публічною особою, ОСОБА_3 є відкритим для прискіпливої уваги з боку громадськості, преси, критики та різноманітних оцінок його діяльності.

Таким чином, доводи апеляційної скарги були предметом дослідження судом першої інстанції, спростовуються вищенаведеними обставинами страви та не містять встановлених законом підстав для скасування оскаржуваного рішення, постановленого з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18 листопада 2015 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий:

Судді: