Ухвала суду № 54904257, 22.12.2015, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/1240/2015(м)

264/2268/15-ц

Категорія 53 Головуючий у 1 інстанції Іванченко А.М.

Суддя-доповідач ОСОБА_1

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 грудня 2015 року м. Маріуполь

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого Кочегарової Л.М.,

суддів: Зайцевої С.А., Попової С.А.,

секретар Герасимова Г.Є.,

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» про скасування наказу про застосування дисциплінарного стягнення, визнання неправомірними дій комісії по трудовим спорам, відшкодування моральної та матеріальної шкоди за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» на рішення Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 5 листопада 2015 року,

в с т а н о в и л а:

У квітні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (далі ПАТ «ММК ім. Ілліча») про скасування наказу про застосування дисциплінарного стягнення, визнання неправомірними дій комісії по трудовим спорам, відшкодування моральної та матеріальної шкоди. Просив визнати незаконним та скасувати наказ № 1191 від 30 грудня 2014 року в частині притягнення його до дисциплінарної відповідальності у вигляді оголошення догани та позбавлення премії за грудень 2014 року; визнати неправомірними дії комісії по трудовим спорам з приводу тривалого і не обєктивного розгляду його звернення; скасувати рішення комісії по трудовим спорам від 30 березня 2015 року про відмову в задоволенні його звернення щодо обґрунтованості притягнення до дисциплінарної відповідальності; стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду в розмірі 50 000 грн. та матеріальну шкоду у вигляді не отриманої премії за грудень 2014 року в сумі 7000 грн.

Рішенням Іллічівського районного суду м. Маріуполя від 5 листопада 2015 року позовні вимоги ОСОБА_2 до ПАТ «ММК ім. Ілліча» задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано п.1 наказу ПАТ «ММК ім. Ілліча» № 1191 від 30.12.2014 року в частині притягнення ОСОБА_3 до дисциплінарної відповідальності у вигляді оголошення догани та позбавлення премії за грудень 2014 року. Стягнуто з ПАТ «ММК ім. Ілліча» на користь ОСОБА_2 у відшкодування моральної шкоди 500 гривень та не отриману премію за грудень 2014 року в сумі 1051 гривня. В решті позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про судові витрати.

Не погодившись з рішенням суду, ПАТ «ММК ім. Ілліча» просить скасувати його та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_2, посилаючись на неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ПАТ «ММК ім. Ілліча» ОСОБА_4, який просив апеляційну скаргу задовольнити, заперечення представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_5, який просив апеляційну скаргу відхилити, рішення суду залишити без змін, перевіривши матеріали справи, в межах апеляційного оскарження, та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, з 13 квітня 2004 року працював в ЛПЦ 3000 ПАТ ММК «ім.Ілліча» на посаді заступника начальника цеха на лінії різання та листообробки. 06 березня 2015 року позивач був звільнений з роботи за п.1 ст. 36 КЗпП України за згодою сторін (а.с. 7-8).

Наказом № 1191 від 30 грудня 2014 року ОСОБА_2 притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани з позбавленням премії за грудень 2014 року.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_2 про визнання наказу від 30 грудня 2014 року незаконним та його скасування, вирішуючи питання про стягнення на користь позивача премії в розмірі 1051 грн. та у відшкодування моральної шкоди 500 грн., суд першої інстанції виходив з того, що ПАТ ММК «ім.Ілліча» застосував дисциплінарне стягнення до позивача без дотримання строків, передбачених трудовим законодавством, а тому, позивач має право на отримання премії та відшкодування моральної шкоди.

З висновками суду про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_2 та рішенням суду не можна не погодитися.

Згідно зі ст. 139 КЗпП України працівники зобовязані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника з яким укладено трудовий договір.

Відповідно до ст. 140 КЗпП України трудова дисципліна на підприємствах, в установах, організаціях забезпечується створенням необхідних організаційних та економічних умов для нормальної високопродуктивної роботи, свідомим ставленням до праці, методами переконання, виховання, а також заохочення та сумлінну працю. У трудових колективах створюється обстановка нетерпимості до порушень трудової дисципліни, суворої товариської вимогливості до працівників, які несумлінно виконують трудові обовязки. Щодо окремих несумлінних працівників застосовуються в необхідних випадках заходи дисциплінарного і громадського впливу.

За порушення трудової дисципліни, як визначено в статті 147 КЗпП України, до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.

Згідно законодавству України підставою для застосування дисциплінарного стягнення є дисциплінарний проступок, під котрим розуміється протиправне, винне невиконання чи належне виконання працівників своїх обовязків, що випливають із нормативно правових та інших актів у сфері праці, колективного і трудового договорів. Необхідною умовою для накладання стягнення є вина працівника, наявність якої має бути обовязково доведена роботодавцем.

Зі змісту наказу № 1191 від 30 грудня 2014 року «Про результати позапланової перевірки дільниці № 1 ЛПЦ-3000 з питання обліку та зберігання ТМЦ» та внесених до нього змін наказом № 97 від 17 лютого 2015 року вбачається, що за наслідками проведення перевірки ЛПЦ 3000 з питання повноти і своєчасності оприбутковання продукції були проінвентаризовані залишки на дільниці листообробки № 1, станом на 1 грудня 2014 року, і встановлено неналежне виконання ОСОБА_2 покладених на нього обовязків, передбачених п.п.2.33 «забезпечення дотримання підлеглим персоналом цеху дотримання правил внутрішнього трудового розпорядку», 4.22, 4.23, 4.35 посадової інструкції, що виразилися у недостатньому рівні контролю за роботою підлеглих і призвело до надання недостовірної облікової та звітної документації. За допущені порушення ОСОБА_2 оголошено догану та позбавлено 100% виробничої премії за грудень (а.с.9-11,15-16).

Стаття 147-1 КЗпП України зазначає, що дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника.

Правилами статті 149 КЗпП України встановлено, що до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен витребувати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчинення проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Зі справи вбачається, що з наказом № 1191 від 30 грудня 2014 року ОСОБА_2 був ознайомлений 2 лютого 2015 року, але відмовився від його підписання, про що комісією цеху складено акт (а.с.44).

26 грудня 2014 року ОСОБА_2 надав письмові пояснення щодо виявлених порушень трудової дисципліни (а.с.13).

За змістом ст.148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» визначено, що при розгляді справ про накладення дисциплінарних стягнень за порушення трудової дисципліни судам необхідно з'ясовувати, в чому конкретно проявилося порушення, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1-149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарного стягнення, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи враховані обставини, за яких вчинено проступок тощо (п.22).

Згідно наказу від 30 грудня 2014 року, до ОСОБА_2 було застосовано дисциплінарне стягнення за відсутність його належного контролю за роботою лінії різки та листообробки ЛПЦ-3000, у звязку з тим, що за результатами інвентаризації на дільниці № 1 були виявлені надлишки 5 листів сталі різних найменувань загальною вагою 9,33 т на суму 65 596,27 грн., з яких, 8,01 т плавки № 346627, № 346637 надійшли до цеху 6 листопада 2014 року; 1,3 т плавка № 137445 надійшла до цеху 19 листопада 2013 року; плавка № 340515 надійшла у цех 21 січня 2014 року. При цьому враховано, що раніше 15 листопада 2013 року з листообробки було здійснено крадіжку 7 листів сталі вагою 25,81 т.(а.с.9).

Разом з тим, зі справи вбачається, що станом на 6 листопада 2014 року позивач знаходився у плановій відпустці, що визнається відповідачем та підтверджується матеріалами справи, а тому, суд дійшов правильного висновку, що цей факт не може бути підставою для застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_2, оскільки його обовязки виконував інший спеціаліст.

Що стосується недоліків в роботі позивача, повязаних з виявленими під час інвентаризації 30 листопада 2014 року надлишків листів сталі, що надійшли до цеху 19 листопада 2013 року та 21 січня 2014 року, то суд першої інстанції, виконуючи вимоги ст.212 ЦПК України, оцінив представлені сторонами докази і, встановивши, що на підприємстві ведеться щодобовий облік металопродукції та щомісячно проводяться інвентаризації і надлишків сталі виявлено не було, а також критично оцінивши заперечення проти позову представника відповідача відносно того, що порушення трудової дисципліни носило триваючий характер, дійшов правильного висновку, що ПАТ ММК «ім.Ілліча» видало наказ про притягнення ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності за межами строків, передбачених ст.148 КЗпП України, оскільки дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Враховуючи викладене, колегія вважає, що суд першої інстанції оцінив представлені сторонами матеріали за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок доказів у їх сукупності та дійшов обгрунтованого висновку про визнання наказу № 1191 від 30 грудня 2014 року «Про результати позапланової перевірки дільниці № 1 ЛПЦ-3000 з питання обліку та зберігання ТМЦ», в частині, що стосується ОСОБА_2, незаконним і таким, що підлягає скасуванню.

Доводи апеляційної скарги ПАТ ММК «ім.Ілліча» не спростовують висновків оскаржуваного рішення, в цій частині є формальними, не впливають на правильність вказаного рішення суду, протирічать вимогам законодавства, яке регулює спірні правовідносини і, в основному, зводяться до переоцінки доказів по справі.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Тому, посилання відповідача у скарзі, що суд не повно зясував обставини справи, є неспроможними, оскільки зі справи вбачається, що сторони були вільними у надання доказів, представник відповідача не заперечував проти закінчення розгляду справи, нових доказів чи обставин, які могли б змінити висновки суду першої інстанції апеляційному суду не представлено.

Не погоджуючись із рішенням суду, відповідач зазначив, що моральна шкода на користь ОСОБА_2 стягнута судом першої інстанції без достатніх правових підстав, позивачем не надано доказів того, що у нього наявні переживання щодо накладення дисциплінарного стягнення, не доведено, що він потребував додаткових зусиль для організації свого життя, не доведено погіршення стану його здоровя. Крім того, своїх висновків суд дійшов без проведення відповідної експертизи, яка б встановила причинно-наслідковий зв'язок між накладанням на позивача дисциплінарного стягнення та погіршенням його здоровя.

Апеляційний суд не може визнати ці доводи обґрунтованими та такими, що дають підстави для скасування рішення з відмовою ОСОБА_2 у позові в цій частині.

Так, згідно ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Згідно з розясненнями, викладеними в п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у звязку з ушкодженням здоровя, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у звязку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих звязків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Як вбачається з позовної заяви ОСОБА_2, позивач навів відповідні обґрунтування заподіяної йому моральної шкоди у звязку з виданням наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Суд дав відповідну оцінку цим доводам позивача та дійшовши висновку про порушення трудових прав ОСОБА_2, які виразилися в оголошенні догани та позбавленні премії за грудень 2014 року, скасував наказ про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, належним чином обґрунтувавши свої висновки щодо часткового задоволення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, врахувавши, що позивач вимушений був приймати заходів для збереження свого авторитету в колективі, переніс моральні страждання повязані з невиправданим притягнення до відповідальності та наведеними підставами дисциплінарної відповідальності.

В суді апеляційної інстанції представник ОСОБА_2- ОСОБА_5 пояснив, що позивач, якому рік залишився до пенсії, важко переживав застосоване до нього дисциплінарне стягнення і під впливом негативних обставин на роботі, погіршення загального стану здоровя погодився на припинення трудових відносин достроково за згодою сторін.

Той факт, що судом не призначена експертиза для встановлення причинного звязку між накладеним на позивача дисциплінарним стягненням та погіршенням його здоровя не спростовує висновків суду про перенесені ОСОБА_2 моральні страждання, оскільки зі справи вбачається, що письмової заяви про експертизу відповідач суду першої інстанції не подавав, а тому, суд обґрунтовано, з дотриманням вимог ст.11 ЦПК України щодо диспозитивності цивільного судочинства, розглянув справу на підставі наданих доказів та з урахуванням засад розумності визначив до відшкодування моральної шкоди 500 грн.

Колегія суддів вважає, що рішення суду відповідає нормам матеріального права та вимогам ст.ст.10,60,212,213 ЦПК України і підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги ПАТ ММК «ім.Ілліча» не має.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Керуючись п.1 ч.1 ст.307, ст.308 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» відхилити.

Рішення Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 5 листопада 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий Л.М.Кочегарова

Судді : С.А.Зайцева

ОСОБА_6