Рішення № 54904263, 23.12.2015, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/1169/2015(м)

263/4554/15-ц

Головуючий у 1 інстанції Скрипниченко Т.І.

Категорія 19 Суддя-доповідач ОСОБА_1

Р і ш е н н я

І м е н е м У к р а ї н и

23 грудня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області у складі:

головуючого судді - Мальцевої Є.Є.

суддів - Песоцької Л.І., Ткаченко Т.Б.

при секретарі - Брежнєва Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Маріуполі справу за апеляційними скаргами Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» в особі представника за довіреністю ОСОБА_2 та ОСОБА_3, ОСОБА_4 на рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 09 жовтня 2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Форум» - ОСОБА_5 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості -

в с т а н о в и л а :

22 квітня 2015 року позивач ОСОБА_6 акціонерне товариство «Банк Форум» (далі Банк) в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Форум» ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до відповідачів про стягнення заборгованості за кредитним договором. В позовній заяві зазначав, що 31.01.2008 року між Акціонерним комерційним банком «Форум», правонаступником якого з 19.04.2010 року є ПАТ «Банк Форум», та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір № 0024/08/15-Nv, за умовами якого Банк надав відповідачу кредит розміром 76 500 доларів США, під 12,5% річних, строком по 31.01.2033 року. Згідно з договором відповідач здійснює повернення кредиту частинами щомісячно, починаючи з місяця, наступного за місяцем отримання кредиту, в сумі не менше 255 доларів США на відкритий йому позиковий рахунок. 18.10.2010 року позивачем та ОСОБА_3 укладено Додатковий договір б/н до кредитного договору, яким уточнена редакція п.1.1, 1.3, 2., 2.7 кредитного договору. З метою забезпечення зобовязань позичальника між позивачем та відповідачем ОСОБА_4 укладений договір поруки. ОСОБА_4 поручається перед банком за виконання ОСОБА_3 зобовязань за кредитним договором у повному обсязі. За змістом п.2.1. Договору поруки, ОСОБА_4 зобов'язався в разі невиконання та/або неналежного виконання ОСОБА_3 своїх зобовязань перед позивачем, погасити заборгованість по кредитному договору, а саме: суму кредиту, нараховані проценти по кредиту, відсотки по простроченій позиції (штраф, пеню)та інші платежі, передбачені кредитним договором. Відповідно до п.2.2. Договору поруки, ОСОБА_4 зобовязався відповідати перед позивачем своїми грошовими коштами та всім майном, а п. 3.1. Договору поруки встановлено, що у випадку невиконання зобовязань по кредитному договору та договору поруки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відповідають перед позивачем як солідарні боржники. Свої зобовязання за кредитним договором позивач виконав у повному обсязі, надавши відповідачу ОСОБА_3 кредит у сумі 76500 доларів США. Однак відповідач свої зобовязання за кредитним договором не виконала, внаслідок чого утворилася заборгованість по кредиту. 05.08.2014 року позивач направив на адресу відповідачів вимогу про дострокове виконання зобовязання за кредитним договором та повернення в 30-ти денний строк всієї суми кредиту. Відповідачі такі вимоги не виконали. Станом на 13.03.2015 року заборгованості за кредитним договором складає 22 774,41 доларів США, з яких: 19445,39 доларів США сума заборгованості за кредитом; 2545,48 доларів США сума заборгованості за процентами; 783,54 доларів США сума пені (з розрахунку 0,2% за кожен день), що за курсом НБУ станом на 13.03.2015 року складає 16937,05 грн.. ОСОБА_7 просить стягнути з відповідачів в солідарному порядку заборгованість за кредитом, суму пені та штраф в розмірі 5000 грн за порушення п.п.3.3.7. кредитного договору.

Рішенням Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 09 жовтня 2015 року позов ПАТ «Банк Форум» задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 заборгованість за кредитним договором № 0024/08/15-Nv від 31.01.2008 року у розмір і 22 774,41 доларів США станом на 13.03.2015 року з яких: заборгованість за кредитом - 19 115, 39 дол. США; заборгованість за процентами 2545,48 дол. США; пеня 783,54 дол. США (згідно п. 4.1. кредитного договору).

Стягнуто в дохід держави судовий збір з кожного із відповідачів по 3638,21 грн. В задоволені решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 подали апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просили рішення суду змінити, а саме стягнути солідарно з них на користь позивача поточну суму боргу за кредитом в гривневому еквіваленті у розмірі 228 446,27 грн., виходячи з суми боргу 19445,39 доларів США і курсу долару на момент початку ліквідації ОСОБА_7 16.06.2014 року, та визначити і стягнути суму заборгованості по процентам за користування кредитними коштами у розмірі 6028,53 грн., яка утворилася на момент початку ліквідації ОСОБА_7. Посилалися на те, що у звязку із початком ліквідаційної процедури у ОСОБА_7 відкликана ліцензія для проведення валютних операцій. В решті позовних вимог просили відмовити, посилаючись на норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», оскільки із введенням ліквідаційної комісії в ОСОБА_7 не може нараховуватися пеня і штраф для боржників ОСОБА_7.

Крім того, відповідачі посилалися на неповне зясування судом усіх обставин по справі, що стосуються неналежного виконання ними обовязків по кредитному договору. Вказували, що неналежне виконання ними умов договору було прямо повязане з припиненням функціонування з березня 2014 року відділень ОСОБА_7, що унеможливлювало сплату кредитних коштів. Посилалися також на неправильне застосування судом норм ст.524 ЦК України, де чітко зазначено, в якій саме валюті повинна бути визначена заборгованість за кредитом, тому суду повинно було слід враховувати еквівалент гривні відносно долара США за курсом НБУ на день початку ліквідації ПАТ «Банк Форум», і ухвалювати рішення про стягнення суми боргу в гривні.

З рішенням суду не погодився також ПАТ «Банк Форум». Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду першої інстанції змінити в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення штрафу, ухвалити рішення про задоволення таких вимог, і стягнути на користь ОСОБА_7 солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 штраф у розмірі 5 000 грн. В скарзі посилався на те, що штраф є відповідальністю, яка встановлена п.3.2.5 кредитного договору, залежить від невиконання конкретної умови страхування позичальником предмету іпотеки протягом дії кредитного договору. А пеня у кредитному договорі передбачена за порушення зобовязань з погашення кредиту. Тому суд дійшов до невірного висновку про те, що умовами кредитного договору встановлена подвійна відповідальність, і незаконно відмовив у стягненні суми штрафу.

У відповідності до ч.2 ст. 305 ЦПК України апеляційний суд розглянув справу у відсутності ОСОБА_3, ОСОБА_4, належним чином, через представника та рекомендованою поштою повідомлених про час та місце розгляду справи в апеляційному суді, які не повідомили про причини неявки, заяв про відкладення розгляду справи не направляли.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідачів - ОСОБА_8 та пояснення представника позивача ПАТ «Банк Форум» - ОСОБА_2, які просили задовольнити їх апеляційні скарги, заперечували проти задоволення скарг іншої сторони, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 31 січня 2008 року між Акціонерним комерційним банком «Форум» (нині ПАТ «Банк Форум») та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір №0173/08/15-N0024/08/15-Nv (а.с.10).

31 січня 2008 року між ОСОБА_4 та АКБ «Форум» укладено договір поруки №0024/08/15-Nv(П), відповідно умов якого поручитель поручається перед кредитором за виконання ОСОБА_3 зобовязань за кредитним договором N0024/08/15-Nv від 31.01.2008 року у повному обсязі (а.с.16)

18 жовтня 2010 року між АКБ «Форум» та ОСОБА_3 укладено додатковий договір б/н до Кредитного договору №0024/08/15-Nv від 31 січня 2008 р. (а.с.14)

Згідно з п.1.1, п.1.2, 1.3 Банк надав відповідачу ОСОБА_3 кредит у сумі 76500,00 доларів США на придбання нерухомості на вторинному ринку строком по 31 січня 2033 року під 12,5% річних. Правонаступником АКБ "Форум" з 19.04.2010 року є ПАТ «Банк Форум».

Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 16.06.2014 року прийнято рішення № 49 про початок ліквідації ПАТ «Банк Форум» та призначено уповноважену особу Фонду з питань врегулювання неплатоспроможності банків .

За умовами п.п.4.1 договору поруки від 31.01.2008 року між банком та відповідачем ОСОБА_4 порука припиняється, якщо кредитор протягом одного року від дня настання строку виконання зобов'язань за кредитним договором не пред'явить вимоги поручителю.

Зі справи вбачається, що така вимога поручителю була пред'явлена 05.08.2014 року та отримана 08.08.2015 року, позов пред'явлено 22.04.2015 року.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов ПАТ «Банк Форум» частково та встановивши, що позичальник не виконала умови кредитного договору, дійшов висновку про стягнення з відповідачів, як з кредитора так і з поручителя, в солідарному порядку заборгованості за кредитним договором та пені. Зазначав, що у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором, строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов'язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково. Суд вважав, що строк звернення до суду з вимогами до поручителя ОСОБА_7 не пропущений.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача штрафу у фіксованій сумі 5000 грн., посилався на порушення позивачем ч.1 ст. 61 Конституції України та ч.3 ст. 509 ЦК України, а саме застосування стосовно відповідача подвійної цивільної правової відповідальності за порушення одного і того ж кредитного зобовязання.

З такими висновками колегія суддів погоджується частково.

Згідно п.1.3 кредитного договору відповідач зобов'язався повернути кредит та відсотки за користування кредитними коштами кредитного договору у розмірі 12,5% в річних строки та порядку, встановленому кредитним договором.

Згідно п.2.3 кредитного договору відповідач здійснює повернення кредиту частинами щомісячно, починаючи з місяця, наступного за місяцем отримання кредиту, в сумі не менше 255 доларів США на відкритий йому рахунок №29093501140817 у відділенні 2501 ПАТ «Банк Форум».

Згідно п.2.7 кредитного договору, проценти за користування кредитними коштами позичальник сплачує самостійно в валюті кредиту щомісячно, не пізніше 20-го числа місяця, наступного за місяцем користування кредитними коштами.

Відповідно до п. 3.2.2 кредитного договору, банк має право вимагати дострокового повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитними коштами у випадку невиконання чи неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором.

Станом на 13.03.2015 року визначена позивачем заборгованість відповідачів за кредитом становить 19445,39 доларів США, заборгованості по процентам - 2545,48 доларів США.

Суму заборгованості по тілу кредиту відповідачі не оспорювали, однак вважали, що у звязку із початком ліквідаційної процедури в ОСОБА_7, борг повинен бути сплачений ними у гривневому еквіваленті по курсу долара США до гривні на момент початку ліквідації ОСОБА_7.

Судом вимоги ОСОБА_7 про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості по кредиту і процентам за користування кредитними коштами в іноземній валюті, а саме, в валюті договору, задоволені повністю. Такий висновок відповідає вимогам закону, і колегія суддів погоджується з рішенням в цій частині, виходячи з наступного.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» кошти є грошима в національній або іноземній валюті чи їх еквівалент; у статтях 47 та 49 цього Закону визначені операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Ці кредитні операції здійснюються на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу.

Законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом (стаття 192 ЦК України).

Відповідно до ст. 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Такий порядок встановлено Декретом Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», статтею 5 якого визначено, що операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій НБУ. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральна ліцензія) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до пункту 2 статті 5 цього Декрету.

У зв'язку з наведеним вище слід дійти висновку про те, що не суперечить чинному законодавству України стягнення заборгованості за кредитним договором в іноземній валюті, якщо саме вона надавалась за договором і позивач просить стягнути суму у валюті. Разом зі стягненням заборгованості в іноземній валюті, суд має право стягнути й проценти за кредитним договором в іноземній валюті, оскільки такий процент є не фінансовою санкцією, а платою за користування грошима.

Отже, вирішуючи спір про стягнення боргу за кредитним договором в іноземній валюті, суд повинен встановити наявність у банку ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями, а встановивши вказані обставини, - стягнути грошову суму в іноземній валюті.

Пунктом 12 Постанові пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30.03.2012 року встановлено, що у разі якщо кредит правомірно наданий в іноземній валюті та кредитодавець (позивач) просить стягнути кошти в іноземній валюті, суд у резолютивній частині рішення зазначає про стягнення таких коштів саме в іноземній валюті, що відповідає вимогам частини третьої статті 533 ЦК.

Зі справи вбачається, що ПАТ «Банк Форум» мав усі необхідні ліцензії для валютних операцій, і кредит виданий ОСОБА_3 в доларах США правомірно.

Відповідний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 16 вересня 2015 року, у справі № 6-190цс15, який відповідно до ст. 360-7 ЦПК України, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права та для всіх судів України.

Таким чином, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції щодо необхідності стягнення з відповідачів заборгованості по кредиту та по процентам за користування кредитними коштами саме в іноземній валюті.

Відповідно до ч.1 ст.628, ст.629 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені між ними, та умови, які є обовязковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обовязковим для виконання сторонами.

Виходячи з наведеного, неможливо погодитися із доводом апеляційної скарги відповідачів про те, що позивач не має права на стягнення заборгованої суми процентів за користування кредитом, яка нарахована після початку ліквідації ОСОБА_7, оскільки такий процент є не фінансовою санкцією, а платою за користування грошима, передбаченою умовами кредитного договору. Крім того, з листа НБУ від 20.06.2014 року, адресованого уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідаціє ПАТ «Банк Форум», вбачається, що вказаній особі відкрито накопичувальний рахунок в доларах США з метою забезпечення процедури ліквідації. Тому висновок суду про наявність підстав для стягнення суми процентів в обсязі, розрахованому позивачем на 13 березня 2015 року, є таким, що відповідає вимогам закону.

Також не можливо прийняти до уваги доводи апеляційної скарги відповідачів про те, що з вини ОСОБА_7, відділення якого перестали функціонувати м.Маріуполі, вони перестали своєчасно погашати кредит, і тому, оскільки заборгованість по кредиту утворилася не з їхньої волі, то стягненню вона не підлягає. Так твердження відповідачів спростовані запереченнями ОСОБА_7, з яких вбачається, що ПАТ «Банк Форум» прийняв усі можливі заходи для повідомлення позичальників актуальних реквізитів для оплати зобовязань. Такі відомості є доступними для загала, що спростовує твердження відповідачів про неможливість проведення оплати по кредиту.

Вирішуючи питання про стягнення пені, суд першої інстанції вважав такі вимоги позивача обгрунтованими, задовольнив їх, стягнув з відповідачів солідарно суму пені 783,54 дол. США (згідно п. 4.1. кредитного договору). В задоволенні вимог ОСОБА_7 про стягнення штрафу в сумі 5000 грн за порушення зобовязань, передбачених п.3.3 кредитного договору, суд відмовив, мотивуючи тим, що такими умовами договору на позичальника покладено подвійну відповідальність за порушення одного й того самого кредитного зобовязання.

Між тим, погодитися з цим неможливо.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що за несвоєчасне повне чи часткове повернення кредитних коштів та за несвоєчасну повну чи часткову сплату процентів позичальник сплачує неустойку у розмірі 0,2 % за кожен день прострочення, що обчислюється з суми неповерненого кредиту та/або несплачених процентів.

Відповідно до п.4.4. кредитного договору, за кожен випадок невиконання або неналежного виконання зобовязань, передбачених п. 3.3 (крім п. 3.3.2) цього договору, позичальник сплачує банку штраф у розмірі 5000 гривень. Пунктом 3.3. передбачений обовязок позичальника протягом дії кредитного договору страхувати предмет застави на користь ОСОБА_7.

З договору добровільного страхування майна від 13 травня 2013 року, укладеного між ОСОБА_3А, та ПрАт «Українська пожежно-страхова компанія», вбачається, що строк дії договору, яким застраховані майнові інтереси, а вигодонабувачем є ПАТ «Банк Форум», закінчився 14 травня 2014 року.

Представник відповідачів не заперечувала в суді, що після закінчення даного договору відповідач не укладала новий договір страхування майна.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про відмову у вимогах ОСОБА_7 про стягнення штрафу через необґрунтованість таких вимог в частині його мотивації є помилковим, і в цій частині колегія суддів погоджується із доводами апеляційної скарги ОСОБА_7.

Разом з тим, статтею 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобовязань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.

ОСОБА_7 та інші фінансові установи, а також кредитори зобовязані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобовязань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

Розпорядженням КМ України від 2 грудня 2015 р. N 1275-р затверджений Перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, серед яких є м.Маріуполь. Крім того, прийняті інші нормативні акти, що визначають райони проведення АТО. Так, наказом Служби безпеки України від 07 жовтня 2014 року № 33/6/а «Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення», визначені такі райони проведення антитерористичної операції та терміни її проведення, як Донецька і Луганська області з 07 квітня 2014 року.

Зі справи вбачається, що пеня позивачем нарахована ОСОБА_3 з 23.04.2014 року, а порушення відповідачем п.3.3 договору щодо обовязкового страхування предмета застави виникло після 14 травня 2014 року. ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зареєстровані та проживають в ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.26).

Отже, рішення суду в частині задоволення позову ОСОБА_7 про стягнення з відповідачів солідарно пені підлягає скасуванню з ухваленням рішення про відмову в позовних вимогах про стягнення пені в сумі 783,54 долара США, що еквівалентно 16937,05 грн,.

Враховуючи наведене, також слід скасувати рішення в частині відмови позову ОСОБА_7 про стягнення штрафу в сумі 5000 грн і ухвалити нове рішення про відмову в таких вимогах з інших підстав.

Доводи апеляційної скарги відповідачів про те, що вони особисто не отримували вимоги ОСОБА_7 про повернення кредиту достроково, і тому не доведено ОСОБА_7 неналежне виконання з їх боку умов кредитного договору, нічим не підтверджені, спростовані матеріалами справи, з яких вбачається, що за місце проживання відповідачів поштове відправлення ОСОБА_7 з даною вимогою отримала матір ОСОБА_3. Відтак, неможливо погодитися із твердженням відповідачів, що суд незаконно ухвалив рішення про солідарне стягнення суми заборгованості, як з позичальника, так і з поручителя.

Відповідно до положень ст.88 ЦПК України, у звязку із тим, що скарга позивача задоволена частково, рішення скасовано в частині відмови у позовних вимогах про стягнення штрафу, але в таких позовних вимогах відмовлено з інших підстав, з позивача на користь держави слід стягнути судовий збір за апеляційне оскарження рішення суду.

Відповідно до п.п1 п. 1 ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», що діяла на момент подачі позову, сума, яка підлягала сплаті за подання позовної заяви, становила 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати, тобто, виходячи з суми заявлених ОСОБА_7 позовних вимог, складала 3654 грн.. Згідно з п.6 ч.1 ст.2 цього Закону за подачу апеляційної скарги на рішення суду ставка судового збору складає 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви. Тому з позивача на користь держави підлягає стягненню сума 4019,4 грн. (максимальна ставка судового збору на час звернення до суду 3654 грн х 110%). З цих же підстав з відповідачів на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі по 1651 грн з кожного( (3654 грн :2) 535, 92 грн (сума , сплачена при подачі апеляційної скарги) 181,31 грн ( 9 відсотків відхилених позовних вимог ОСОБА_7, а саме, вимог про стягнення пені в сумі 783.14 долара США з урахуванням курсу НБУ долара США - 23,14 грн на час постановлення рішення) ) .

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Форум» та ОСОБА_3, ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 09 жовтня 2015 року скасувати в частині відмови в задоволенні позову про стягнення штрафу і в частині задоволення позовних вимог про стягнення пені.

В задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Форум» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення штрафу в сумі 5000 грн та пені в сумі 783,54 долара США, що еквівалентно 16937,05 грн відмовити.

В решті залишити рішення без змін.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» на користь держави судовий збір в сумі 4019,40 грн..

Стягнути з ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь держави по 1651 грн. з кожного.

Рішення суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Судді