Рішення № 54857987, 28.12.2015, Смілянський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 703/3093/15-ц

2/703/1149/15

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 грудня 2015 року Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого-судді Манька М.В.

при секретарі Пшенишній А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сміла цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» про визнання кредитного договору недійсним,

встановив:

ПАТ «ВТБ Банк» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 і просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором від 19 квітня 2013 року № К53700418221В в розмірі 105 863,77 грн., а саме: заборгованість за кредитом: поточну заборгованість за кредитом - 78 003,04 грн., заборгованість за простроченим кредитом - 6 461,38 грн., інфляційні втрати - 205,07 грн., три відсотки річних - 34,99 грн.; заборгованість за процентами: прострочену заборгованість за відсотками - 7 172,77 грн., три відсотки річних - 38,71 грн., інфляційні втрати - 229,29 грн.; заборгованість за комісією: прострочену заборгованість за комісією - 8 450,00 грн., три відсотки річних - 38,06 грн., інфляційні втрати - 224,77 грн.; заборгованість за пенею - 5 005,69 грн.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 19 квітня 2013 року відповідач отримав в ПАТ «ВТБ Банк» кредит в розмірі 100 000,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 24,00 % річних відповідно до кредитного договору від 19 квітня 2013 року № К53700418221В, але зобов'язання по погашенню кредиту, відсотків та комісії не виконує, і станом на 25 липня 2014 року в нього утворилась прострочена заборгованість за кредитом - 6 461,38 грн., прострочена заборгованість за відсотками - 7 172,77 грн., прострочена заборгованість за комісією - 8 450,00 грн., тому відповідно до умов договору просить суд стягнути достроково всю заборгованість за кредитом, відсотками, комісією та штрафні санкції - три відсотки річних на суму простроченої заборгованості та пеню, а також інфляційні втрати.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, але надіслав суду заяву, в якій позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить справу розглядати без його участі, проти розгляду справи у відсутності відповідача та ухвалення рішення на підставі наданих матеріалів не заперечує.

Відповідач в судове засідання не з'явився, але від його представника надійшла до суду заява, в якій він просить справу розглядати без участі сторони відповідача за наявними у справі матеріалами. Відповідач проти позову категорично заперечує та звернувся із зустрічним позовом до ПАТ «ВТБ Банк» про визнання кредитного договору від 19 квітня 2013 року № К53700418221В недійсним, посилаючись на те, що підставою недійсності кредитного договору є недодержання в момент його вчинення вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст.203 ЦК України. Вказує, що банком при укладенні з відповідачем кредитного договору були порушені положення ст.ст. 11, 18, 19 ЗУ «Про захист прав споживачів», оскільки умови договору несправедливі, порушують принцип добросовісності, існує істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків, банком використано нечесну підприємницьку практику, зокрема, вважає пеню в розмірі 0,5 % від простроченої суми заборгованості, передбаченої кредитним договором, завищеною мірою відповідальності та несправедливою умовою, крім того, визначаючи орієнтовну сукупну вартість кредиту, позивач в графі «Абсолютне значення подорожчання кредиту» врахував не всі показники сукупної вартості кредиту.

Позов ПАТ «ВТБ Банк» до ОСОБА_1 підлягає до повного задоволення, в зустрічному позові ОСОБА_1 до ПАТ «ВТБ Банк» необхідно відмовити з наступних підстав.

Згідно з кредитним договором від 19 квітня 2013 року № К53700418221В ОСОБА_1 отримав у ПАТ «ВТБ Банк» кредит в розмірі 100 000,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 24,00 % річних і зобов'язався здійснювати погашення кредиту і сплачувати відсотки за користування ним відповідно до умов договору, однак своїх зобов'язань не виконав, в результаті чого утворилась вищевказана заборгованість.

У відповідності зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до ч.2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Умовами кредитного договору передбачено щомісячне внесення платежів по кредиту відсотках та комісії, як вбачається з розрахунку заборгованості та графіку погашення, відповідач систематично порушує умови договору, в результаті чого утворилась прострочена заборгованість за кредитом - 6 461,38 грн., прострочена заборгованість за відсотками - 7 172,77 грн., тому у відповідності до ст. 1050 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути всю суму заборгованості по кредиту достроково.

Відповідно до вимог ч.2 ст.551 ЦК України та умов договору (п.5.1.) розмір пені за прострочення строків повернення кредиту, визначених графіком погашення, а також строків сплати відсотків та щомісячної комісії, позичальник (відповідач) сплачує Банку пеню в розмірі 0,5 % від суми прострочених зобов'язань за кожен день їх порушення.

Щодо позовних вимог про стягнення інфляційних втрат, слід зазначити наступне. Верховний суд України, узагальнюючи судову практику з питання стягнення судами інфляційних втрат, роз'яснив наступне. Проценти, визначені статтями 536, 1048, 1056-1, 1061 ЦК, є платою за користування чужими грошовими коштами, яка, за відсутності іншої домовленості сторін, сплачується боржником за весь період користування грошовими коштами, у тому числі, після настання терміну їх повернення. Поряд з цим за порушення виконання грошового зобов'язання на боржника покладається відповідальність відповідно до ст. 625 ЦК, яка полягає у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового обов'язку у вигляді відшкодування матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Тому, беручи до уваги різну правову природу процентів, передбачених статтями 536, 1048, 1056-1, 1061 ЦК, і процентів, що стягуються відповідно до ст. 625 ЦК, а також відсутність у чинному законодавстві обмежень, одночасне стягнення процентів, передбачених ст. 536 ЦК та іншими статтями, і відшкодування інфляційних збитків за весь час прострочення, передбачених ст. 625 ЦК, є правомірним.

Ця позиція підтверджується практикою Верховного Суду України (постанови Верховного Суду України від 6 червня 2012 р. у справі № 6-49цс12, від 29 травня 2013 р. у справі № 6-39цс13).

У п. 18 постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 р. N 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» роз'яснюється, що за змістом ст. 552, ч. 2 ст. 625 ЦК інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов'язання, вираженого в національній валюті, та три відсотка річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Тому суд має виходити з того, що ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов'язання.

З огляду на вищевикладене, інфляційні втрати нараховуються на суму боргу за порушення боржником грошового зобов'язання. Відповідно до п.1.1. та п.4.2. кредитного договору грошовим зобов'язанням за кредитним договором є кредит, відсотки та комісія.

З огляду на вищевикладене, з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за кредитним договором в розмірі 105 863,77 грн., а саме: заборгованість за кредитом: поточна заборгованість за кредитом - 78 003,04 грн., заборгованість за простроченим кредитом - 6 461,38 грн., інфляційні втрати - 205,07 грн., три відсотки річних - 34,99 грн.; заборгованість за процентами: прострочена заборгованість за відсотками - 7 172,77 грн., три відсотки річних - 38,71 грн., інфляційні втрати - 229,29 грн.; заборгованість за комісією: прострочена заборгованість за комісією - 8 450,00 грн., три відсотки річних - 38,06 грн., інфляційні втрати - 224,77 грн.; заборгованість за пенею - 5 005,69 грн.

Стосовно зустрічного позову необхідно зазначити наступне.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3,5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до положень, закріплених у ч.1, п.7 ч.3, ч. 6 ст.19 ЗУ «Про захист прав споживачів», забороняється здійснення нечесної підприємницької практики. Нечесна підприємницька практика включає в себе будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Таким чином, Законом України «Про захист прав споживачів закріплена можливість визнання недійсними правочинів, здійснених із використанням нечесної підприємницької діяльності.

Крім цього, відповідно до абз. 2 ч.1 ст. 230 ЦК України обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Як встановлено судом, під час укладення сторонами кредитного договору, ОСОБА_1 отримав оригінал кредитного договору та додатки до нього. В пунктах 2,6 даного договору вказано, що позичальник ознайомлений та приєднується до умов договору, погодився з діючими умовами банківських та супутніх послуг, які сплачуються Позичальником відповідно до графіку згідно з додатком до кредитного договору, який включає в себе суму щомісячних платежів по поверненню кредиту, сплати процентів, комісійних винагород, інших супутніх платежів, розрахунок сукупної вартості кредиту та реальної процентної ставки.

Кредитний договір, а також додатки до нього, засвідчені підписами сторін та скріплені печаткою банку, є свідченням того, що ОСОБА_1 правильно зрозумів усі визначення, умови та зміст кредитного договору та додатків до нього та повністю погодився з ними. З моменту підписання цієї угоди ОСОБА_1 набув статусу Позичальника.

Позивачу за зустрічним позовом вручено Інформацію про умови кредитування та орієнтовну сукупну вартість кредиту 18 квітня 2013 року, тобто, за день до укладення кредитного договору, про що свідчить відповідна розписка та особистий підпис позивача. Як вказує сам представник позивача за зустрічним позовом, всі складові сукупної вартості кредиту виведені окремими колонками, а саме: проценти за користування кредитом, за управління кредитом, страхування життя та працездатності позичальника, однак в показник «Абсолютне значення подорожчання кредиту» не включено суму за управління кредитом.

Оскільки показники вартості кредиту «за управління кредитом» враховані за кожен місяць дії договору, виведені в окрему колонку, загальна їх сума виведена в окрему цифру, та міститься поряд з іншими показниками сукупної вартості кредиту, суд вважає, що вона не прихована від позичальника.

Доказів про наявність обману при укладенні сторонами кредитного договору позивач за зустрічним позовом суду не надав, а його посилання на те, що «умови договору несправедливі, порушують принцип добросовісності, існує істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків, банком використано нечесну підприємницьку практику», не відповідають дійсності.

Крім того, кредитний договір укладений сторонами 19 квітня 2013 року, і з цього часу ОСОБА_1 не був позбавлений права звернутися до суду з позовом про розірвання кредитного договору або визнання його недійсним. Однак відповідач з даним позовом в суд не звертався, що свідчить про повне його розуміння та згоду з усіма умовами кредитного договору.

Оскільки відповідач своїм правом скористався лише після того, як банк звернувся в суд з позовом до нього про стягнення кредитної заборгованості, суд розцінює це як ухилення відповідача від зобов'язань, взятих на себе за кредитним договором.

З огляду на вищевикладене, в задоволенні зустрічного позову слід відмовити.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача за первісним позовом на користь позивача належить стягнути судовий збір в розмірі 1 058,65 грн.

На підставі наведеного, ст.ст. 526, 549, 551, 1049, 1050, 1054 ЦК України та керуючись ст.ст. 10, 88, 174, 213, 215, 224-226 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, на користь Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк», код ЄДРПОУ 14359319, МФО 321767, р/р № 32003177501 в Головному Управлінні НБУ по м. Києву та Київській області, заборгованість за кредитним договором від 19 квітня 2013 року № К53700418221В в розмірі 105 863,77 грн., а саме: заборгованість за кредитом: поточна заборгованість за кредитом - 78 003,04 грн., заборгованість за простроченим кредитом - 6 461,38 грн., інфляційні втрати - 205,07 грн., три відсотки річних - 34,99 грн.; заборгованість за процентами: прострочена заборгованість за відсотками - 7 172,77 грн., три відсотки річних - 38,71 грн., інфляційні втрати - 229,29 грн.; заборгованість за комісією: прострочена заборгованість за комісією - 8 450,00 грн., три відсотки річних - 38,06 грн., інфляційні втрати - 224,77 грн.; заборгованість за пенею - 5 005,69 грн., а також судові витрати в розмірі 1 058,65 грн., всього 106 922,42 грн.

В зустрічному позові ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» про визнання кредитного договору недійсним відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Черкаської області через Смілянський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження, а в разі оскарження - після розгляду справи апеляційним судом, якщо воно не буде скасоване.

Головуючий: М.В.Манько