Постанова № 5484861, 31.07.2009, Харківський апеляційний господарський суд

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" липня 2009 р. Справа № 27/62-09

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Погребняк В. Я., судді Істоміна О. А. , Шевель О. В.

при секретарі Цвірі Д.М.

за участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_1, довіреність № б/н від 11.03.2009 р.,

відповідача: Ющенко В.І., довіреність № 271 від 04.12.2006 р.,

третя особа на боці позивача без самостійних вимог на предмет спору: не зявився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду у м. Харкові апеляційну скаргу (вх. № 1550 Х/3 від 09.06.2009 р.) Відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», м. Київ в особі Харківської обласної дирекції ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», м. Харків на рішення господарського суду Харківської області від 21.05.2009 р. по справі № 27/62-09,

за позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, м. Харків,

до: Відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», м. Київ в особі Харківської обласної дирекції ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», м. Харків,

третя особа на боці позивача без самостійних вимог на предмет спору: ТОВ «МОЛІМЕКС», м. Рава-Руська, Жовківський район Львівська область,

про стягнення 80000,00 грн.,

встановила:

В березні 2009 р. Фізична особа-підприємець ОСОБА_4, м. Харків (далі позивач, ФОП ОСОБА_4) подала до Господарського суду Харківської області позовну заяву, якою просила стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», м. Київ в особі Харківської обласної дирекції ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», м. Харків (далі відповідач) 80000,00 грн., безпідставно зарахованих на рахунок банку, а також покласти на відповідача усі витрати, повязані з розглядом справи. Позивач посилався на неповернення відповідачем коштів у зазначеному розмірі, помилково зарахованих на інший рахунок.

Заявою від 14.04.2009 р. позивач змінив позовні вимоги і просив стягнути з відповідача на його користь завдані збитки в розмірі 28534,26 грн. В обґрунтування позовних вимог про стягнення збитків позивача посилався на те, що внаслідок порушення відповідачем вимог п.2.1.1. Договору № 03-06/24332 від 24.05.2004 р., ч.3 ст.1066, ч.1 ст.73 ЦК України не було здійснено перерахування грошових коштів за розпорядженням клієнта належному отримувачу ТОВ «Молімекс», в звязку з чим позивач як сторона за договором № 01/09 від 06.02.2009 р. не зміг належним чином виконати свої зобовязання перед ТОВ «Молімекс», а саме своєчасно перерахувати грошові кошти у якості передоплати, через що позивачу були нараховані штрафні санкції в розмірі 28534,26 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 21.05.2009 р. (суддя Мамалуй О.О.) позов задоволено, стягнуто з Відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», м. Київ в особі Харківської обласної дирекції ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», м. Харків на користь ФОП ОСОБА_4 28534,26 грн. спричинених збитків, 285,34 грн. витрат по сплаті державного мита та 118,00 витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Рішення мотивовано тим, що відповідач в порушення ст..1073 ЦК України не перерахував позивачу помилково перераховані кошти негайно після виявлення порушення, в звязку з чим позивачу були заподіяні збитки на суму 28534,26 грн., які він сплатив як штрафні санкції за неналежне виконання умов договору № 01/09 від 06.02.2008 р., укладеному з ТОВ «Молімекс».

Відповідач з рішенням господарського суду Харківської області не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 21.05.2009 р. у справі № 27/62-09 і припинити провадження у справі. Відповідач в апеляційній скарзі вважає, що рішення по справі прийнято з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 11.06.2009 р. апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», м. Київ в особі Харківської обласної дирекції ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», м. Харків прийнято до провадження. Розгляд скарги призначено на 13.07.2009 р.

На виконання вимог Харківського апеляційного господарського суду відповідач надав на адресу суду письмові пояснення - вх. № 4595 від 09.07.2009 р.

В судове засідання 13.07.2009 р. зявилися уповноважені представники позивача та відповідача і надали пояснення по справі.

Третя особа ТОВ «Молімекс»свого представника в судове засідання не направив, хоча був належним чином повідомлений про дату і місце судового розгляду, про що свідчить корінець повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення.

В судовому засіданні 13.07.2009 р. було оголошено перерву до 27.07.2009 р. та запропоновано сторонам надати додаткові докази і письмові пояснення в обґрунтування своєї позиції по справі.

Для розгляду даної справи ухвалою заступника голови Харківського апеляційного господарського суду від 02.07.2009 р. було сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Погребняк В.Я., суддя Істоміна О.А., суддя Шевель О.В.

В судове засідання 27.07.2009 р. зявилися уповноважені представники позивача і відповідача і надали пояснення по справі.

Перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та наданих сторонами в підтвердження обставин справи доказів, надану в рішенні суду їх юридичну оцінку, дослідивши матеріали справи та правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, заслухавши представників позивача, відповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню частково, оскаржуване рішення господарського суду Харківської області від 21.05.2009 р. по справі № 27/62-09 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позову, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 24.05.2004 р. між Акціонерним поштово-пенсійним банком «АВАЛЬ»(Банк - назва відповідача на час укладання договору) та субєктом підприємницької діяльності-фізичною особою ОСОБА_4 (Клієнт) було укладено договір № 03-06/24332 на здійснення розрахунково-касового обслуговування в національній валюті (далі Договір), відповідно до умов якого Банк відкриває клієнту рахунок в національній валюті України, надає послуги з розрахунково-касового обслуговування, а Клієнт здійснює оплату послуг Банку у розмірі та в порядку, встановленому цим Договором.

На виконання Договору позивач відкрила у відповідача рахунок № НОМЕР_3.

Відповідно до п.2.1. Договору Банк взяв на себе зобовязання відкрити клієнту рахунок у відповідності до норм діючого законодавства та нормативних документів, а також здійснювати розрахункові операції по рахунках Клієнта відповідно до вимог чинного законодавства та цього договору.

06.02.2009 р. позивач надала відповідачу для виконання платіжне доручення № 10 з наступними реквізитами:

Платник: ФОП ОСОБА_4

Код: НОМЕР_1

Банк платника: ХОД «Райффайзен Банк Аваль»у м. Харкові,

Код Банку: 350589

Дебет рах. №: НОМЕР_3,

Сума: 80000,00 грн.

Одержувач: ТзОВ «Молінекс», (в редакції платіжного доручення),

Код: 20773684

Банк одержувача: ВАТ «Фольксбанк»у м. Львів,

Код банку: 350589,

Кредит рах. № НОМЕР_2

Призначення платежу: Сплата за товар згідно договору № 01/09 від 06.02.2009 р. в тому числі ПДВ 20% 13333,33 грн.

Платіжне доручення № 10 від 06.02.2009 р. підсипано позивачем, одержано банком 06.02.2009 р., проведено банком 06.02.2009 р., що засвідчено підписом касира і штампом банку.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначала, що при складанні документу помилково був визначений рахунок № НОМЕР_2, а повинний був бути визначений рахунок № 26001000002297, визначено МФО 350589, а повинно бути визначене МФО 325213.

Рахунок № НОМЕР_2, МФО 350589, в банку ХОД ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»є кредитним рахунком, який належить фізичній особі ОСОБА_6.

13.02.2009 р. позивач звернулася до відповідача з заявою, в якій вказала, що при заповненні платіжного доручення № 10 від 06.02.2009 р. на суму 80000,00 грн. були невірно вказані рахунок отримувача і МФО, у звязку з помилкою позивач просила повернути їй кошти на рахунок або відправити їх на належного отримувача, а саме ТзОВ «Молімекс».

12.02.2009 р. від СПД ФО ОСОБА_6 до банку надійшла заява про те, що на кредитний рахунок №НОМЕР_2 були помилково зараховані кошти від ФОП ОСОБА_4 в сумі 80000,00 грн. та в звязку з помилковим зарахуванням містилося прохання повернути кошти ФОП ОСОБА_4

У наданому 31.03.2009 р. відзиві на позовну заяву (в первісній редакції) відповідач підтвердив зарахування 80000,00 грн. на позичковий рахунок ФОП ОСОБА_6, який відкритий на підставі Кредитного договору № 014/07/1-590-07 від 11.07.2007 р. 12.02.2009 р. як платник ФОП ОСОБА_4, так і отримувач ФОП ОСОБА_6 звернулися до банку з заявами про повернення помилково зарахованих грошових коштів. 25.03.2009 р. грошові кошти в сумі 80000,00 грн. повернуто платнику ФОП ОСОБА_4, що підтверджується Меморіальним ордером № 1 від 25.03.2009 р. (а.с.30).

14.04.2009 р. позивач подав до господарського суду Харківської області змінену позовну заяву, де просив стягнути з відповідача 28534,26 грн. заподіяних збитків. В обґрунтування своєї позиції позивач вказав, що 06.02.2009 р. між ПП ОСОБА_6 (Замовник) та ТОВ «Молімекс»(Підрядник) було укладено договір підряду № 01/09, відповідно до умов якого Підрядник приймає на себе зобовязання виконати для Замовника на умовах даного договору роботу по поставці холодильного обладнання для камери заморозки мяса, а також провести монтаж та пусконалагоджувальні роботи. Ціна договору була встановлена у 256148,00 грн. Договором також було передбачено сплату Підрядникові авансу в розмірі 150000,00 грн.

Як вказує позивач, 07.02.2009 р. ФОП ОСОБА_4 та ТОВ «Молімекс»уклали додаткову угоду № 1 до договору підряду від 06.02.2009 р., відповідно до якої було змінено та викладено в новій редакції деякі пункти договору підряду.

Так, п.3.4.1. було передбачено сплату Підряднику авансу в розмірі 200000,00 грн. Сплата авансового платежу повинна відбутися до 28.02.2009 р. При умові належного виконання з боку Замовника п.3.4.1. ціна за договором є фіксована та не підлягає зміні.

Пункт 5.3. Договору підряду було викладено в наступній редакції: «За несвоєчасну сплату авансового платежу Замовник сплачує Підряднику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного належним чином зобовязання. За несвоєчасну авансового платежу Замовник сплачує Підряднику штраф у розмірі 20 % від суми невиконаного належним чином зобовязання.

Позивач зазначила, що внаслідок помилкового перерахування коштів на позичковий рахунок ФОП ОСОБА_6 вона не змогла виконати перед ТОВ «Молімекс»зобовязання з передплати в розмірі 200000,00 грн., а перерахувала тільки 129700,00 грн.: 17.02.2009 р.- 50000,00 грн., 24.02.2009 р. 79700,00 грн. Залишок склав 70300,00 грн. Ці кошти фактично перераховані 27.03.2009 р., прострочення платежу становить 27 днів. Внаслідок чого ТОВ «Молімекс»нарахувало штрафні санкції: пеню в розмірі 1 248,06 грн., штраф в розмірі 14060,00 грн., а також курсову різницю вартості товару 13278,19 грн., а всього 29126,25 грн. На вказану суму позивачу в порядку ст.ст.5-11 ГПК України була направлена претензія про сплату 29126,25 грн., яку позивач задовольнила, сплативши 1248,06 грн. пені за квитанцією № 102КП29 від 13.04.2009 р., 14060,00 грн. штрафу за квитанцією № 102КП30 від 13.04.2009 р. та 13226,20 грн. за товар згідно договору підряду № 01/08 від 06.02.2009 р.

Вказану суму позивач вважає своїми збитками, які підлягають стягненню з відповідача.

З таким твердженням погодився і господарський суд першої інстанції, пославшись у рішенні на ч.3 ст.1066, ч.3 ст.1068, ч.1 ст.1071, ч.1 ст.1073 ЦК України.

Судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно ч.2 ст.224 ГК України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобовязання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ст.22 ЦК України збитками є втрати, які особа зазнала у звязку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи які б особа могла реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

Судова колегія вважає за необхідне наголосити, що стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності. Для застосування такої міри відповідальності потрібна наявність усіх елементів складу обєктивної сторони цивільного правопорушення, а саме: протиправна поведінка, збитків, причинного звязку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

До основних засад цивільного законодавства згідно ст.3 ЦК України відносяться справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно ст.1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Згідно ст.1068 ЦК України банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Відповідно до ст.1071 ЦК України банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження.

Як вбачається з матеріалів справи, банком були виконані вказані вище вимоги ЦК України та здійснено перерахування коштів на зазначений самим клієнтом (позивачем) рахунок.

Позивач не заперечувала того, що нею були помилково вказані реквізити в платіжному дорученні № 10 від 06.02.2009 р., а саме номер рахунку одержувача та МФО банку.

Згідно Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Національного банку України від 21.01.2004 р. № 22, зареєстрованого в Мін'юсті України 29.03.2004 р. за № 377/8976 (далі Інструкція) помилкове списання/зарахування коштів - списання/зарахування коштів, унаслідок якого з вини банку або клієнта відбувається їх списання з рахунку неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача.

Згідно п. 1.19. Інструкції банк не несе відповідальності за достовірність змісту платіжного доручення, оформленого клієнтом.

Відповідальність за відповідність інформації, зазначеної в платіжному дорученні, суті операції, за якою здійснюється переказ, несе платник, який у разі її невідповідності має відшкодовувати банку завдану внаслідок цього шкоду.

Згідно п.3.8. Інструкції Реквізит «Призначення платежу»платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України.

Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками.

Згідно ст.1089 ЦК України за платіжним дорученням банк зобов'язується за дорученням платника за рахунок грошових коштів, що розміщені на його рахунку у цьому банку, переказати певну грошову суму на рахунок визначеної платником особи (одержувача) у цьому чи в іншому банку у строк, встановлений законом або банківськими правилами, якщо інший строк не передбачений договором або звичаями ділового обороту.

Згідно ст.1090 ЦК України зміст і форма платіжного доручення та розрахункових документів, що подаються разом з ним, мають відповідати вимогам, встановленим законом і банківськими правилами.

Банк не має права робити виправлення у платіжному дорученні клієнта, якщо інше не встановлено законом або банківськими правилами.

Ст.1073 ЦК України встановлює правові наслідки неналежного виконання банком операцій за рахунком клієнта, та передбачає, що у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Для застосування наслідків, встановленихст.1073 ЦК України, і зокрема щодо стягнення збитків, слід встановити факт неналежного виконання банком операцій за рахунком клієнта.

Обставини справи вказують на те, помилкове перерахування коштів на рахунок неналежного отримувача сталося з вини самого позивача.

Згідно зі ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Виходячи з вищевикладеного, судова колегія Харківського апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що позивачем не доведено протиправну поведінку, не вказано необхідного причинного звязку між протиправною (на думку відповідача) поведінкою позивача та розміром збитків, натомість відповідачем доведено відсутність свої вини у помилковому перерахуванні коштів, а отже відсутні правові підстави для стягнення з відповідача збитків за позовом, в звязку з чим у задоволенні позову слід відмовити. Апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, оскільки відсутні встановлені процесуальним законом підстави для припинення провадження у справі.

Відповідно до ст.49 ГПК України державно мито у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Виходячи з цього, з позивача на користь відповідача підлягають стягненню витрати по оплаті державного мита в розмірі 142,67 грн. сплачених при подачі апеляційної скарги

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 22, 1066-1076 ЦК України, ст.224 ГК України, ст.ст. 49, 99, 100, п.2 ч. 1 ст. 103, п.4 ч.1 ст.104 ст. 105 ГПК України, колегія суддів

постановила:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», м. Київ в особі Харківської обласної дирекції ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», м. Харків задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 21.05.2009 року по справі 27/62-09 скасувати.

Прийняти нове рішення.

В задоволенні позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, м. Харків, до Відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», м. Київ в особі Харківської обласної дирекції ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», м. Харків відмовити повністю.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (61144, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1, р/р НОМЕР_3 в ХОД ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», м. Харків МФО 350589) на користь Відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»(01011, м. Київ, вул. Лєсікова,9 код 14305909) в особі Харківської обласної дирекції ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»(61166,м. Харків, вул. Новгородська, 11 код 23321095 МФО 350589) витрати по державному миту в розмірі 142,67 грн.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Головуючий суддя Погребняк В. Я.

Суддя Істоміна О. А.

Суддя Шевель О. В.