Ухвала суду № 54836613, 16.12.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2015 року Справа № 876/2935/15

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії :

головуючого судді: Гуляка В.В.

суддів: Коваля Р.Й., Судової-Хомюк Н.М.

за участі секретаря судового засідання: Омеляновської Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2014 року в адміністративній справі за позовом Ківерцівського районного центру зайнятості Волинської області до ОСОБА_1 про стягнення коштів,

встановив:

У березні 2014 року позивач Ківерцівський районний центр зайнятості Волинської області звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача ОСОБА_1, в якому просив стягнути з відповідача на користь позивача 10540,31 грн. незаконно отриманої допомоги по безробіттю.

Відповідач позову не визнала, подала у суді першої інстанції заперечення, вважає позовні вимоги безпідставними та необґрунтованими.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 30.09.2014 року адміністративний позов задоволено повністю. Стягнено з ОСОБА_1 на користь Ківерцівського районного центру зайнятості незаконно отриману допомогу по безробіттю у розмірі 10540,31 грн..

З цією постановою суду першої інстанції не погодилась відповідач та оскаржила її в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що постанова суду є незаконною та необґрунтованою, винесена судом з порушенням норм матеріального та процесуального права, без всебічного дослідження обставин справи, з невідповідністю висновків суду дійсним (фактичним) обставинам справи, а тому постанова суду від 30.09.2014 року підлягає скасуванню з підстав, викладених у апеляційній скарзі.

Обґрунтовуючи апеляційні вимоги апелянт посилається на те, що в період з 27.08.2012 р. по 22.05.2013 р. відповідач перебувала на обліку у Ківерцівському РЦЗ як безробітна і за вказаний період законно отримала матеріальну допомогу в сумі 10540,31 грн.. На підтвердження відсутності у відповідача доходів чи інших благ в рахунок зарплати на які б нараховувалися страхові внески і утримувалися б податки є довідки про доходи з Пенсійного фонду та довідка про доходи з ДПА. Також звертає увагу апелянт на те, що постановою Волинського окружного адміністративного суду від 14.05.2014 р. визнано протиправним та скасовано наказ Ківерцівського РЦЗ № НТ140224 від 24.02.2014 р. в частині зобов'язання ОСОБА_1 повернути виплати за період з 27.08.2012 р. по 22.05.2013 р. в сумі 10540,31 грн.. Таким чином суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку про стягнення з відповідача допомоги по безробіттю за вказаний період.

За наслідками апеляційного розгляду апелянт просить скасувати постанову Волинського окружного адміністративного суду від 30.09.2014 року та винести нову, якою позов визнати необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Позивач подав заперечення на апеляційну скаргу, де просить апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі та з'явились у судове засідання, перевіривши матеріали справи, обговоривши підстави і межі апеляційної скарги, вважає, що таку апеляційну скаргу слід задоволити частково.

Так, судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 27.08.2012 р. звернулась до позивача Ківерцівського РЦЗ зі заявою про надання їй статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю, відповідно до Закону України «Про зайнятість населення» та Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття». На підставі поданої заяви відповідачу ОСОБА_1 надано статус безробітного, призначено та розпочато виплату допомоги по безробіттю (а.с. 18-20).

Наказом Ківерцівського РЦЗ № НТ140224 від 24.02.2014 року зобов'язано ОСОБА_1 повернути кошти у розмірі 10540,31 грн. незаконно виплаченої допомоги по безробіттю за період з 27.08.2012 року по 23.05.2013 року. Такий наказ виданий на підставі Акту розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 27.01.2014 р., з врахуванням того, що з моменту реєстрації в службі зайнятості гр. ОСОБА_1 перебувала в трудових відносинах з КП «Громада-Плюс» (а.с. 21-24).

Також встановлено, що 18.02.2014 р. Ківерцівський РЦЗ надіслав відповідачу претензію № 264/05-5 про відшкодування коштів в сумі 10540 грн., які відповідачем не відшкодовано (а.с. 6).

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що при вирішенні даного адміністративного позову про стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача суми незаконно отриманої допомоги по безробіттю, судом першої інстанції не враховано наступного.

Відповідно до ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно ч.2 ст.4 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Також згідно ст.17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.

Статтею 3 КАС України визначено, що справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Позивач - це особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду, а відповідач - це суб'єкт владних повноважень, а у випадках, передбачених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.

Частиною 3 статті 6 КАС України передбачено, що суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду лише у випадках, передбачених Конституцією та законами України.

Крім цього, статтею 50 КАС України передбачено, що відповідачем в адміністративній справі є суб'єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень: 1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 2) про примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 3) про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства з України; 4) про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо); 5) в інших випадках, встановлених законом.

Із змісту наведених вище правових норм зумовлюється висновок про те, що суттю адміністративного судочинства є судовий контроль за діяльністю суб'єктів владних повноважень у сфері дотримання прав та свобод громадян та юридичних осіб за допомогою процесуального закону. Однією з визначальних особливостей КАС є те, що позивачем в адміністративній справі може бути фізична чи юридична особа, чиї права, свободи чи інтереси вони вважають порушеними, а відповідачем - суб'єкт владних повноважень. Однак суб'єкт владних повноважень може бути позивачем, а фізична чи юридична особа, які не є суб'єктом владних повноважень, може бути відповідачем лише у випадках, передбачених Конституцією та законами України. При цьому, юрисдикція адміністративних судів поширюється на ті спори, для яких законом не встановлений інший порядок судового вирішення.

Із суті розглядуваного позову видно, що такий спір стосується вимог позивача Ківерцівського районного центру зайнятості про стягнення із відповідача ОСОБА_1 незаконно отриманої допомоги по безробіттю в розмірі 10540,31 грн.. Тобто заявлений позов подано з метою стягнення грошових коштів, які стали власністю відповідача.

У розглядуваному спорі відсутній публічно-правовий характер, а подача такого позову суб'єктом владних повноважень не містить ознак здійснення таким позивачем владних управлінських функцій у розглядуваних правовідносинах.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що ініційований позивачем судовий спір стосується вимог про (стягнення) відшкодування шкоди і відноситься до компетенції судів цивільної юрисдикції.

Аналогічна правова позиція відображена у висновках Верховного Суду України, зокрема у постанові від 22.09.2015 року по справі № п/811/3781/14.

Згідно ст.244-2 КАС України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Відповідно до ст.203 КАС України, постанова або ухвала суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і провадження у справі закривається з підстав, встановлених статтею 157 цього Кодексу.

Згідно ст.157 КАС України, суд закриває провадження у справі, зокрема, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

З врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що постанову суду першої інстанції слід скасувати і провадження по адміністративній справі закрити.

Позивачу слід роз'яснити, що розгляд заявленого спору належить до юрисдикції цивільного суду.

Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 196, 198, 203, 205, 206, 254 КАС України, суд

ухвалив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволити частково.

Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2014 року в адміністративній справі за позовом Ківерцівського районного центру зайнятості Волинської області до ОСОБА_1 про стягнення коштів - скасувати.

Закрити провадження в адміністративній справі за позовом Ківерцівського районного центру зайнятості Волинської області до ОСОБА_1 про стягнення коштів.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

На ухвалу протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: В.В. Гуляк

Судді: Р.Й. Коваль

Н.М. Судова-Хомюк

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 21.12.2015 року.