Ухвала суду № 548296, 13.02.2007, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ  АДМІНІСТРАТИВНИЙ  СУД  УКРАЇНИ

01010 м.Київ, вул.Московська,8

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

13.02.2007№К-17341/06

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

КарасяО.В. (головуючого),

БрайкаА.І.  ГолубєвоїГ.К., РибченкаА.О., ФедороваМ.О.

при секретарі: Міненко О.М.

за участі представників: позивача: ШевчукаБ.Б., та відповідача: СакалошЮ.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуМукачівської об’єднаної державної податкової інспекції на постанову Господарського суду Закарпатської області від18.08.2005 та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від28.12.2005 по справі№7/164-2005

за позовом    Відкритого акціонерного товариства «Закарпатнафтопродукт-Мукачево»

до                               Мукачівської об’єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області

про                 визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позовні вимоги про визнання недійсним податкове повідомлення-рішення Мукачівської ОДПІ від16.12.2004 №3087/10/23-01/03481371/19271 про застосування фінансових санкцій у сумі 5638569,15грн. за непроведення розрахункових операцій через реєстратор розрахункових операцій (РРО) та повторно прийнятих Мукачівською ОДПІ за наслідками апеляційного оскарження платником податків первинного податкового повідомлення-рішення, рішень про застосування фінансових санкцій від27.01.2005 №3087/10/23-01/03481371/19271/1, від11.04.2005 №3087/10/23-01/03481371/19271/2.

Постановою Господарського суду Закарпатської області від18.08.2005 по справі№7/164-2005 залишеним без змін ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від28.12.2005, позовні вимоги задоволені в повному обсязі.

Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями, Відповідач (далі-ДПІ) подав касаційну скаргу яка обґрунтована тим, що суд невірно застосував норми матеріального права. При цьому Скаржник наголошує, що накладні на відпуск пального або талони при здійсненні аналізованих операцій не можуть використовуватися лише як акт приймання-передачі, оскільки право власності на товар (паливо) може настати лише при передачі пального. А факт переходу права власності від ВАТ«Закарпатнафтопродукт-Мукачево» до контрагентів підтверджується поверненням талона продавцю та проведенням операції через РРО. І тому враховуючи все зазначене в касаційній скарзі, ДПІ просить судові рішення скасувати і відмовити в позові.

Позивач (ВАТ) надав заперечення на касаційну скаргу, в якому посилаючись на ст.1 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» зазначив, що фіскальний звіт РРО від29.09.2004 та звіт про використання реєстраторів розрахункових операцій (розрахункових книжок) позивача за червень 2004року свідчать про проведення позивачем операцій з отримання готівки на загальну суму 1168970грн. (в т.ч. і спірної суми 1127713,83грн.) від здійснення господарської діяльності через зареєстрований за позивачем реєстратор розрахункових операцій, що знаходився в головному офісі Позивача. І враховуючи зазначені в запереченні на касаційну скаргу пояснення, Позивач просить судові рішення залишити без змін.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги, заперечення на неї, пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

В силу ст.1 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг - реєстратори розрахункових операцій застосовуютьсяфізичними особами— суб’єктами підприємницької діяльності або юридичними особами (їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами) (далі— суб’єкти підприємницької діяльності), які здійснюють операції з розрахунків у готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також уповноваженими банками та суб’єктами підприємницької діяльності, які виконують операції купівлі-продажу іноземної валюти.

Як зазначено в судових рішеннях – ДПІ провела планову документальну перевірку дотримання Позивачем вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.07.2003 по 30.06.2004 та склала Акт від26.11.2004 №164/1/23-01/03481371/18137, на підставі якого 16.12.2004 прийнято податкове повідомлення-рішення №3087/10/23-01/03481371/19271 яким визначено Позивачу податкове зобов'язання у вигляді фінансових санкцій за порушення п.1 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі–Закон України «ПроРРО») щодо операції з продажу які не були проведені через РРО і на підставі чого застосовані фінансові санкції на загальну суму 5638569,15грн. (п'ятикратний розмір вартості реалізованих паливно мастильних матеріалів). Податкове повідомлення-рішення оскаржувалось в адміністративному порядку.

Дослідивши позовні вимоги та фактичні обставини справи - суд першої інстанції встановив, що ДПІ провела нарахування неправомірно, так як Позивачем проводився оптовий продаж паливно-мастильних матеріалів на підставі укладення цивільно-правових договорів купівлі-продажу з місцевими контрагентами, які оформлялися виписуванням накладних на відпуск пального та прибуткових касових ордерів на отриману у якості розрахунку за пальне готівку у відповідності із п.2.10 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від19.02.2001 №72 в головному офісі Позивача, а безпосередній відпуск паливно-мастильних матеріалів проводився покупцям на нафтотерміналі та АЗС Позивача, які знаходяться на всій території Закарпатської області.

Суд апеляційної інстанції повністю підтримав висновок про те, що в розумінні Закону України «Про РРО» - розрахункові операції проводяться через РРО у випадку, якщо покупка здійснюється за готівкові кошти в момент розрахунків за товар. При цьому, всі такі операції відображаються у денному звіті, який згідно із ст.2 названого Закону є документом встановленої форми, надрукованим реєстратором розрахункових операцій, що містить інформацію про денні підсумки розрахункових операцій, проведених з його застосуванням.

Тобто суди попередніх інстанції вірно визначились, що в розумінні ст.3 Закону України «Про РРО» розрахункові операції не проводились, а мав місце відпуск раніше проданого у безготівковій формі пального. У даному випадку мали місце дві різні у часі події: спочатку покупець по договору купівлі-продажу придбав паливно-мастильні матеріали на підставі накладних на відпуск товарів в головному офісі позивача, а потім отримував пальне на АЗС Позивача.

При цьому фіскальний звіт РРО від29.09.2004 та звіт про використання РРО (розрахункових книжок) ВАТ«Закарпатнафтопродукт-Мукачево» за червень 2004року, які були досліджені судами попередніх інстанцій, свідчать про проведення Позивачем операцій з отримання готівки на загальну суму 1168970,04грн. (в тому числі і спірної суми 1127713,83грн.) від здійснення власної господарської діяльності за червень 2004року через зареєстрований за позивачем РРО МINI500,03МЕ №0702001625, який знаходиться в головному офісі Позивача за адресою: м.Мукачево, вул.Берегівська-об'їздна,11.

А згідно преамбули Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов’язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов’язкових платежів). Штрафна санкція (штраф), відповідно до пп.1.5 ст.1 цього ж Закону - це плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов’язання (без врахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами.

Таким чином суди також правомірно визначилися, що порушення у сфері обігу готівки не відноситься порушень правил оподаткування, тому застосовувати до даних правовідносин Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» є безпідставним.

При цьому доводи ДПІ, викладені в касаційній скарзі спростовуються саме нормами Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій», де також зазначається право ДПІ приймати рішення, а не податкове повідомлення-рішення за порушення обігу готівки. Тому, неправомірним є також прийняття податковим органом "податкового повідомлення", визначення таких штрафних санкцій "податковим зобов'язанням", зазначення наслідків, що наступають із прийняття податкового повідомлення, зокрема, виникнення права податкової застави у разі несплати у строк та визнання цього податкового зобов'язання податковим боргом.

Відповідно аналізуючи наведені норми права, які спростовують доводи касаційної скарги стосовно неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, встановлено, що суди першої та другої інстанцій правильно дослідили обставини справи та винесли постанову та ухвалу з дотриманням норм матеріального і процесуального права, які не підлягають скасуванню, відповідно касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Враховуючи вищезазначене та керуючись ст.ст. 160, 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Мукачівської об’єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Закарпатської області від18.08.2005 та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від28.12.2005 по справі№7/164-2005 залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий                                                            О.В.Карась

Судді                                                                         А.І.Брайко

                                                                                  Г.К.Голубєва

                                                                                  А.О.Рибченко

                                                                                  М.О.Федоров