Ухвала суду № 548389, 07.02.2007, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

____________

01010, м. Київ, вул. Московська, 8

УХВАЛА

Іменем України

“07” лютого2007р.                                                                                           №К-17613/06

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого                                                        Сергейчука О.А.

Суддів                                                                     Ланченко Л.В.

                                                                                  Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

Степашка О.І.

секретар судового засідання                           Бойченко Ю.П.

за участю представників:

позивача:                не з’явились;

відповідача:           Столяров В.М. (дов. від 20.11.2006 р. №332)

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом’янському районі м. Києва

на постанову Господарського суду м. Києва від 13.12.2005р.

та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 14.03.2006р.

у справі №11/254

за позовом               Закритого акціонерного товариства “Ділові партнери”

до                               Державної податкової інспекції у Солом’янському районі м. Києва

про                             визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Закрите акціонерне товариство “Ділові партнери” (далі по тексту – позивач, ЗАТ “Ділові партнери”) звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Солом’янському районі м. Києва (далі по тексту – відповідач, ДПІ у Солом’янському районі м. Києва) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 02.08.2004 р. №0000112306/3.

Постановою Господарського суду м. Києва від 13.12.2006 р. у справі №11/254 (головуючий суддя – Євсіков О.О., судді Усатенко І.В., Митрохіна А.В.), яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.03.2006 р. (головуючий суддя – Сотніков С.В., судді Дикунська С.Я., Лосєв А.М.), позовні вимоги ЗАТ “Ділові партнери” задоволено; скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Солом’янському районі м. Києва від 02.08.2004 р. №0000112306/3.

ДПІ у Солом’янському районі м. Києва не погоджуючись з постановою Господарського суду м. Києва від 13.12.2006 р. та ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.03.2006 р. у справі №11/254 подала касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати; ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ЗАТ “Ділові партнери” відмовити в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга ДПІ у Солом’янському районі м. Києва не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 02.08.2004 р. ДПІ у Солом’янському районі м. Києва прийнято податкове повідомлення-рішення №000011206/3, яким позивачу донараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 503 931,82 грн. та 436 804,43 грн. пені.

Податкове повідомлення-рішення від 02.08.2004 р. №000011206/3 прийнято ДПІ у Солом’янському районі м. Києва на підставі акту від 27.01.2003 р. №4/23-211/23721506 (далі по тексту – Акт перевірки).

Актом перевірки встановлено порушення позивачем вимог: ст. 1 Закону України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” щодо строків надходження валютної виручки за зовнішньоекономічними договорами; ст. 7 Декрету Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання і валютного контролю” щодо порядку використання валютних валюти України при здійсненні розрахунків за зовнішньоекономічними договорами; ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання і валютного контролю” щодо декларування валютних цінностей та іншого майна резидентів, які знаходяться за межами України та підлягають обов’язковому декларуванню.

1. В частині висновків Акту перевірки про порушення позивачем строків надходження валютної виручки, встановлені ст. 1 Закону України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті”, по заявці від 01.11.2000 р. №3 по договору від 28.08.2000 р., укладеного з компанією “EurimEx Corp.” (США), Вищий адміністративний суд України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність у позивача заборгованості та прострочення за зовнішньоекономічними контрактами, оскільки ними встановлено, що зобов’язання за контрактами припиненні сторонами у відповідності до вимог чинного законодавства.

2. В частині висновків Акту перевірки про порушення строків надходження валютної виручки, встановлених ст. 1 Закону України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті”, при продажу пакету акцій відповідно до заявки від 21.03.2000 р. №1 до договору на комплексне обслуговування від 20.03.2000 р. №-16, укладеного з “Broun & Robbins Investments L.L.C.” (США), Вищий адміністративний суд України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що відповідно до акту прийому-передачі виконаних робіт від 28.03.2000 р. розрахунки між сторонами виконані в повному обсязі і нерезидент не має заборгованості перед ЗАТ “Ділові партнери” по сплаті комісійної винагороди у розмірі 284,26 грн. за вищевказаним договором.

3. В частині висновків Акту перевірки про порушення строків надходження валютної виручки, встановлених ст. 1 Закону України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті”, при здійсненні розрахунків за договорами, перелік яких наведено у додатку №4 до висновку експертизи, Вищий адміністративний суд України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що умови зазначених договорів виконано в повному обсязі, а факт відсутності претензій один до одного підтверджено актом виконаних робіт (виконання доручення).

4. В частині висновків Акту перевірки про порушення строків надходження валютної виручки, встановлених ст. 1 Закону України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті”, при здійсненні розрахунків за договором доручення від 30.03.2000 р. №18, укладеного з ЗАТ “Востоквнешторг”, Вищий адміністративний суд України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що відповідно до акту прийому-передачі виконаних робіт від 30.05.2000 р. нерезидент не має заборгованості перед ЗАТ “Ділові партнери” по сплаті комісійної винагороди за договором від 30.03.2000 р. №К-18.

5. В частині висновків Акту перевірки про порушення строків надходження валютної виручки, встановлених ст. 1 Закону України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті”, при здійсненні розрахунків за договорами купівлі цінних паперів, на виконання умов договорів доручення від 19.08.2002 р. №К-100, від 10.08.2002 р. №К-101 та заявки від 19.03.2001 р. №7 до договору на комплексне обслуговування від 20.03.2000 р. №Ко-16, Вищий адміністративний суд України погоджується з думкою судів попередніх інстанцій про те, що вказані договори лише визначають умови купівлі-продажу цінних паперів, але не підтверджують виконання робіт відповідно до умов договорів паперів від 19.08.2002 р. №К-100, від 10.08.2002 р. №К-101 та заявки від 19.03.2001 р. №7 до договору на комплексне обслуговування від 20.03.2000 р. №К-16 та не містять в собі підтвердження того, що нерезидент прийняв ці роботи у повному обсязі, а отже, відсутні підстави вважати їх первинними документами, що свідчать про фактичне виконання робіт.

6. В частині висновків Акту перевірки про порушення строків надходження валютної виручки, встановлених ст. 1 Закону України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті”, при здійсненні розрахунків за договорами доручення від 02.09.2002 р. №К-102 та №К-103, Вищий адміністративний суд України погоджується з думкою судів попередніх інстанцій про те, що акти про виконання договорів купівлі-продажу цінних паперів від 05.09.2002 р. №К-102/1 та №К-103/1 не є документами, що підтверджують виконання робіт відповідно до умов договорів від 02.09.2002 р. №К-102 та №К-103 та прийняття цих робіт нерезидентом в повному обсязі, а отже, як і в попередньому епізоді, також відсутні підстави вважати їх первинними документами, що свідчать про фактичне виконання робіт.

7. В частині висновків Акту перевірки про порушення строків надходження валютної виручки, встановлених ст. 1 Закону України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті”, при здійсненні розрахунків за договорами на комплексне обслуговування від 30.03.2000 р. №Ко-19 (заявка від 30.05.2000 р. №2) та від 20.03.2000 р. №К-16 (заявка від 12.08.2002 р. №12), Вищий адміністративний суд України погоджується з думкою судів попередніх інстанцій про те, що виписки з реєстру цінних паперів не є документами, які підтверджують виконання робіт відповідно до умов договорів на комплексне обслуговування від 30.03.2000 р. №Ко-19 (заявка від 30.05.2000 р. №2) та від 20.03.2000 р. №К-16 (заявка від 12.08.2002 р. №12) та прийняття цих робіт нерезидентом у повному обсязі.

8. В частині висновків Акту перевірки про порушення строків надходження валютної виручки, встановлених ст. 1 Закону України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті”, при здійсненні розрахунків за договорами, перелік яких наведено у додатку №8 до висновку експертизи, Вищий адміністративний суд України погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що додаткові угоди від 31.01.2001 р. до договорів, перелік яких наведено в додатку №8 до висновку експертизи, які укладені між ЗАТ “Ділові партнери” та нерезидентами є первинними документами, відповідно до яких сторони визнають заборгованість нерезидента перед ЗАТ “Ділові партнери” за вказаними договорами, заборгованість ЗАТ “Ділові партнери” щодо перерахування коштів за договором від 19.06.1998 р. №4-К та погоджуються здійснити за взаємозалік зазначених заборгованостей. При цьому, на думку судової колегії, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що попередній акт перевірки від 21.09.1998 р. №128/1-22 не є первинним документом, за яким можна встановити наявність (чи відсутність) заборгованості між підприємствами.

9. В частині висновків Акту перевірки про порушення позивачем порядку використання валюти України при здійсненні розрахунків за зовнішньоекономічними договорами, передбаченого ст. 7 Декрету Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання і валютного контролю”, Вищий адміністративний суд України погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що оскільки матеріалами справи встановлено здійснення розрахунків за договорами від 27.11.1998 р. №К-98/100, від 03.11.1999 р. №К-12/99, від 28.08.2000 р. №Ко-1, від 29.01.2002 р. №К-98/01, від 29.07.2002 р. №К-98/02, №К-98/03, №К-98/04, №К-98/05, №К-98/06, №К-98/07 саме з рахунків резидентів України та проводились в національній валюті України, то здійснення операцій за цими договорами не підпадає під режим ліцензування та не потребує індивідуальної ліцензії Національного банку України відповідно до вимог Декрету Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання і валютного контролю”.

10. В частині висновків Акту перевірки про порушення позивачем порядку декларування валютних цінностей та іншого майна резидентів, які знаходяться за межами України та підлягають обов’язковому декларуванню, передбаченого ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання і валютного контролю”, Вищий адміністративний суд України погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про їх безпідставність з огляду на встановлену матеріалами справи відсутність дебіторської заборгованості за договорами, перелік яких наведено у додатку №9 до Акту перевірки.

Вищевказані обставини також підтверджуються дослідженим судами попередніх інстанцій висновком судово-бухгалтерської експертизи Київського науково-дослідного інституту судових експертиз  від 29.07.2005 р. №2760/2761.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанції належним чином з’ясовано обставини справи та дано їм належну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування постанови Господарського суду м. Києва від 13.12.2006 р. та ухвали Київського апеляційного господарського суду від 14.03.2006 р. у справі №11/254 не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом’янському районі м. Києва на постанову Господарського суду м. Києва від 13.12.2006 р. та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 14.03.2006 р. у справі №11/254 залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду м. Києва від 13.12.2006 р. та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 14.03.2006 р. у справі №11/254 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.А. СергейчукСудді(підпис)Л.В. Ланченко(підпис)О.М. Нечитайло(підпис)Н.Г. Пилипчук(підпис)О.І. СтепашкоЗ оригіналом згідно

Суддя                                                                                   О.А. Сергейчук