Вирок № 54801513, 01.12.2015, Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 464/25/14-к

пр.№ 1-кп/464/8/15

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01.12.2015 Сихівський районний суд міста Львова

у складі: головуючого судді Дулебка Н.І.,

суддів Борейка С.В., Мички Б.Р.,

секретар Кріль Х.О.,

за участі: прокурорів Лучківа Ю.В., Цьвока Р.В., Криштановича С.С.

потерпілих ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9,

представників потерпілих ОСОБА_10, ОСОБА_11,

представника цивільного позивача ОСОБА_10,

захисників ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21,

обвинувачених (підсудних) ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29,

перекладача ОСОБА_30,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові кримінальне провадження про обвинувачення:

ОСОБА_22, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, українця, ІНФОРМАЦІЯ_3, розлученого, непрацюючого, згідно зі ст. 89 КК України судимості не має, що зареєстрований та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4,

у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч.3 ст. 146, ч.4 ст. 187, ч.4 ст. 189, ч.3 ст. 289 КК України,

ОСОБА_23, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_6, громадянина ОСОБА_31 Федерації, одруженого, на утриманні двоє малолітніх дітей: ОСОБА_32, ІНФОРМАЦІЯ_7, ОСОБА_33, ІНФОРМАЦІЯ_8, непрацюючого, згідно зі ст. 89 КК України судимості не має, що зареєстрований та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_9,

у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч.3 ст. 146, ч.4 ст. 187, ч.4 ст. 189, ч.3 ст. 289 КК України,

ОСОБА_24, ІНФОРМАЦІЯ_10, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_11, громадянина України, українця, ІНФОРМАЦІЯ_3, одруженого, має на утриманні малолітнього сина ОСОБА_34, ІНФОРМАЦІЯ_12, непрацюючого, судимого 29.12.2012 року Залізничним районним судом м. Львова за ч.2 ст. 15, ч.1 ст. 185 КК України до штрафу у розмірі 850 гривень, судимість не погашена, що зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_13, проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_14,

у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч.3 ст. 146, ч.4 ст. 187, ч.4 ст. 189, ч.3 ст. 289 КК України,

ОСОБА_25, ІНФОРМАЦІЯ_15, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_16, громадянина України, українця, ІНФОРМАЦІЯ_17, одруженого, має на утриманні малолітню дитину ОСОБА_35, ІНФОРМАЦІЯ_18, непрацюючого, судимого: 29.01.1996 р. Львівським обласним судом за ч.3 ст. 101, ч.3 ст. 206 КК України (1960 р.) до 6 років позбавлення волі; 05.01.2005 р. Червоноградським міським судом Львівської області за ч.3 ст. 189, ч.3 ст. 296, ч.3 ст. 186 КК України до 3 років позбавлення волі з конфіскацією майна, що зареєстрований та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_19, (Курмановича, 10)

у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч.3 ст. 146, ч.4 ст. 187, ч.4 ст. 189, ч.3 ст. 289 КК України,

ОСОБА_26, ІНФОРМАЦІЯ_20, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_21, громадянина України, українця, ІНФОРМАЦІЯ_22, одруженого, має на утриманні двох малолітніх дітей: ОСОБА_36, ІНФОРМАЦІЯ_23, ОСОБА_37, 26.04.2014 р., непрацюючого, судимості не має, що зареєстрований та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_24,

у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч.2 ст. 146, ч.2 ст. 187, ч.4 ст. 189, ч.1 ст. 263, ч.3 ст. 289 КК України,

ОСОБА_27, ІНФОРМАЦІЯ_25, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_26 ОСОБА_31 Федерації, громадянина ОСОБА_31 Федерації, ІНФОРМАЦІЯ_3, одруженого, непрацюючого, судимості не має, що зареєстрований за адресою: ОСОБА_31 Федерація, Чеченська Республіка, с. Радужне, другий провулок Шосейний, 11,

у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч.2 ст. 146, ч.2 ст. 187, ч.4 ст. 189, ч.3 ст. 289 КК України,

ОСОБА_28, ІНФОРМАЦІЯ_27, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_28, громадянина України, українця, ІНФОРМАЦІЯ_3, одруженого, має на утриманні трьох малолітніх дітей: ОСОБА_38, ІНФОРМАЦІЯ_29, ОСОБА_39, ІНФОРМАЦІЯ_30, ОСОБА_40, ІНФОРМАЦІЯ_31, непрацюючого, судимості не має, що проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_32,

у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.3 ст. 289 КК України,

ОСОБА_29, ІНФОРМАЦІЯ_33, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_34, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_35, одруженого, має на утриманні трьох малолітніх дітей, приватного підприємця судимості не має, що проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_36,

у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч.1 ст. 263, ч.3 ст. 289, ч.4 ст. 296 КК України,

встановив:

Підсудний ОСОБА_22 6 червня 2013 року, в період часу з 14.40 год. до 15.40 год., перебуваючи на території автокомплексу „Сихівський міст, що на вул. Луганська, 10 а у м. Львові, маючи умисел на незаконне заволодіння транспортним засобом, з корисливих мотивів, незаконно заволодів автомобілем „BMW Х6, 2008 р.в., сірого кольору, р.н. НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_2, зокрема, під час застосування до ОСОБА_41 фізичного насильства, що не було небезпечним для життя та здоров'я, яке виразилось у нанесенні ударів у різні частини тіла останнього, ОСОБА_22 взяв з кишені одягу ОСОБА_41 ключі від вказаного автомобіля та виїхав на такому з гаражного боксу до виїзду з території автокомплексу, а в подальшому невстановлена слідством особа сіла за кермо цього автомобіля та виїхала з території автокомплексу в невідомому напрямку.

Крім цього, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_22, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27 та встановлена слідством особа, матеріали щодо якої виділено в окреме провадження, за попередньою змовою групою осіб, вчинили вимогу передачі майна та права на майно потерпілих ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 із застосуванням насильства, небезпечного для життя та здоров'я, погрозою застосування насильства над близьким родичем потерпілих (вимагання), ОСОБА_23, ОСОБА_24 та ОСОБА_22 повторно, ОСОБА_26 з погрозою вбивством, та незаконне позбавлення волі потерпілого ОСОБА_4, з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб, що супроводжувалося заподіянням потерпілому фізичних страждань, ОСОБА_23, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_25, ОСОБА_27 здійснюване протягом тривалого часу, ОСОБА_26 із застосуванням зброї, за наступних обставин.

Так, ОСОБА_23 15 листопада 2013 року близько 9.00 год., перебуваючи біля приміщення бару „Почанга, що на вул. Стуса у м. Червоноград Львівської області, попросив свого знайомого, потерпілого ОСОБА_4, під надуманим приводом відвезти його у м. Рава-Руська Львівської області. Погодившись на вказану пропозицію, ОСОБА_4 на автомобілі марки „ОСОБА_42 Крузер Прадо, р.н. НОМЕР_3, який належав його матері, потерпілій ОСОБА_5, разом із ОСОБА_23, приїхали у м. Рава-Руська Львівської області, де ОСОБА_23, під надуманим приводом запропонував ОСОБА_4 заїхати у готель „Арарат, що на вул. Проектна, 1 в м. Рава-Руська. ОСОБА_4, погодившись на пропозицію ОСОБА_23, разом піднялися на другий поверх в один із номерів вказаного готелю, де перебували ОСОБА_25, ОСОБА_24, ОСОБА_26, ОСОБА_22, ОСОБА_27 та встановлена слідством особа, матеріали щодо якої виділено в окреме провадження, які схопили ОСОБА_4 та погрожуючи йому застосуванням фізичного насильства та вбивством, незаконно його утримуючи в приміщенні даного номеру, не даючи можливості покинути приміщення та вільно пересуватись по готельному номеру, вимагали в останнього передати їм грошові кошти в сумі 10000 євро. Після того, як ОСОБА_4 відмовився передати грошові кошти, ОСОБА_22 та ОСОБА_27 почали наносити йому удари руками в ділянку голови. ОСОБА_26 погрожував ОСОБА_4 застосуванням пістолета, а ОСОБА_27 застосуванням ножа. В подальшому в ході вимагання заволоділи майном ОСОБА_4, а саме: окулярами (які належали дружині ОСОБА_4 ОСОБА_6В.) вартістю 1800 грн.; окулярами вартістю 400 грн.; чоловічими окулярами „Лакоста вартістю 1400 грн.; ліхтариком-шокером вартістю 800 грн.; чоловічими парфумами «Пако Рабан» вартістю 70 євро, (згідно з курсом НБУ вартість 1 євро по відношенню до національної валюти станом на 15.11.2013 становила 10,73 грн.), що становить 749 грн.; сумкою чоловічою „Армані вартістю 1400 грн.; шкіряним гаманцем „Ретек вартістю 800 грн.; грошовими коштами в сумі 2500 грн.; 200 доларів США (згідно з курсом НБУ вартість 1 долара США по відношенню до національної валюти станом на 15.11.2013 становила 7.99 грн.), що становить 1598 грн.; 450 злотих (згідно з курсом НБУ вартість 1 злотого по відношенню до національної валюти станом на 15.11.2013 становила 2,5 грн.), що становить 1125 грн.; 20 євро (згідно з курсом НБУ вартість 1 євро відносно національної валюти станом на 15.11.2013 становила 10.73 грн.), що становить 214 грн.,, а також витягнули з кишені куртки ОСОБА_4 два мобільні телефони „Самсунг та „Айфон 5, водійські права, паспорт громадянина України та закордонний паспорт видані на прізвище ОСОБА_4, ключі від квартири та ключі від автомобіля марки „ОСОБА_42 Крузер, кузов № НОМЕР_4, 2008 р.в., р.н. НОМЕР_3.

Дані протиправні дії вищевказаних осіб тривали 15 листопада 2013 року в період часу з 10.00 год. до 20.00 год., та весь цей час ОСОБА_4 незаконно, всупереч своєї волі утримувався в готельному номері, при цьому був позбавлений права та змоги покинути даний готельний номер, а також можливості звязатись із своїми рідними, оскільки був позбавлений засобів звязку.

В подальшому, 15 листопада 2013 року, приблизно о 13.00 год., ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_22, ОСОБА_25, ОСОБА_26 та ОСОБА_27 та встановлена слідством особа, матеріали щодо якої виділено в окреме провадження, розуміючи, що ОСОБА_4 не погоджується передати їм грошові кошти, розділились на дві групи: ОСОБА_25 спільно із ОСОБА_24 та встановленою слідством особою, матеріали щодо якої виділено в окреме провадження, поїхали за адресою проживання потерпілої ОСОБА_6, співмешканки ОСОБА_4, на вул. Стуса, 25 у м. Червоноград Львівської області, а ОСОБА_23, ОСОБА_26, ОСОБА_22, ОСОБА_27, продовжували вимагати грошові кошти у ОСОБА_4 в приміщенні готелю „Арарат.

Продовжуючи злочинний умисел, 15.11.2013 р., близько 14.00 год., ОСОБА_25, ОСОБА_24 та встановлена слідством особа, матеріали щодо якої виділено в окреме провадження, повторно, прибувши за місцем проживання ОСОБА_6 та погрожуючи застосуванням насильства та вбивством ОСОБА_4, вимагали в останньої передати їм грошові кошти в сумі сто тисяч доларів США.

ОСОБА_6, усвідомлюючи, що невиконання нею незаконних вимог може призвести до застосування фізичного насильства до ОСОБА_4 або вбивства останнього, переживаючи за життя та здоровя останнього, погодилася на незаконну вимогу ОСОБА_25, ОСОБА_24 та встановленої слідством особи, матеріали щодо якої виділено в окреме провадження, та передала їм грошові кошти: 1300 доларів США, що згідно з курсом НБУ станом на 15.11.2013 року, становило 10 387 грн., 1300 євро, що згідно з курсом НБУ станом на 15.11.2013, становило 13 094 грн., а всього на загальну суму 23 481 грн.

Продовжуючи злочинний умисел, ОСОБА_25, ОСОБА_21 та встановлена слідством особа, матеріали щодо якої виділено в окреме провадження, повторно, 15.11.2013 року о 14.49 год., перебуваючи біля будинку за місцем проживання потерпілої ОСОБА_5, матері ОСОБА_4, що на вул. Стуса, 25, у м. Червоноград Львівської області, попросили товариша ОСОБА_4 зателефонувати до ОСОБА_5, щоб остання вийшла із своєї квартири на вулицю. Після цього, ОСОБА_25 спільно з ОСОБА_24 та встановленою слідством особою, матеріали щодо якої виділено в окреме провадження, повідомили ОСОБА_5, що у її сина є боргові зобовязання перед ними та погрожуючи застосуванням насильства та вбивством ОСОБА_4, пред'явили незаконну вимогу переоформити належний їй автомобіль марки „ОСОБА_42 Крузер Прадо, кузов № НОМЕР_4, р.н. НОМЕР_3 на іншу особу.

ОСОБА_5, переживаючи за життя та здоровя свого сина ОСОБА_4, погодилася на незаконну вимогу ОСОБА_25, ОСОБА_24 та встановленої слідством особи, матеріали щодо якої виділено в окреме провадження, і цього ж дня, в приміщенні нотаріальної контори за адресою: м. Червоноград, вулиця С.Бандери, 4а, видала генеральну довіреність, посвідчену приватним нотаріусом Червоноградського міського нотаріального округу ОСОБА_43, відповідно до якої надала ОСОБА_44, який не був обізнаний про вчинення злочинів, право розпоряджатися автомобілем марки „ОСОБА_42 Крузер Прадо кузов №JTEBU29J405155766, р.н. НОМЕР_3 строком на 1 рік.

Внаслідок вищевказаних дій ОСОБА_4 заподіяно тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, яка проявилась струсом головного мозку, навколо-орбітальних гематом з обох боків, садна на внутрішній раковині зліва, забою грудної клітки зліва, що є легкими тілесними ушкодженнями, закрита черепно-мозкова травма також з короткочасним розладом здоров'я.

16.11.2013 р. під час спроби ОСОБА_44 зняти з реєстрації у МРЕВ ДАІ м.Червоноград, автомобіля марки «ОСОБА_42 Крузер», кузов № НОМЕР_4, р.н. НОМЕР_3, 2008 р.в., такий був виявлений та вилучений працівниками міліції та повернутий власнику.

В результаті злочинних дій ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_22, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27 та встановлена слідством особа, матеріали щодо якої виділено в окреме провадження, заволоділи майном ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на вищевказані суми грошових коштів.

Крім цього, підсудний ОСОБА_26 вчинив придбання та зберігання бойових припасів без передбаченого законом дозволу.

Так, ОСОБА_26 у невстановлений час та за невстановлених обставин придбав вісім пістолетних патронів кал. 9 мм з маркуванням на денцях «S&B 9 мм Р.А. Blanc» кустарного (промислового) виготовлення, невідомого виробництва, виготовлених зі значними порушеннями вимог безпеки і відносяться до категорії боєприпасів, та зберігав такі за місцем проживання у будинку №11а на вул. Проектна у с. Шабельня Жовківського району Львівської області, які було виявлено та вилучено 10.12.2013 р. в ході проведення обшуку на підставі ухвали слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 02.10.2013 р. За своїми розмірно-конструктивними характеристиками вказані патрони придатні для проведення пострілів з пристроїв спеціального призначення кал.9мм Р.А., в тому числі і з вилученого під час обшуку пістолета „ПМРФ кал.9мм ОСОБА_45 04179.

Крім цього, підсудний ОСОБА_29 вчинив придбання та зберігання бойових припасів без передбаченого законом дозволу.

Так, ОСОБА_29 у невстановлений час та за невстановлених обставин придбав п'ять пістолетних патронів кал. 9 мм Р.А., виготовлених з порушенням вимог безпеки з використанням заводських елементів спорядження гільз шумових патронів кал. 9мм Р.А., еластичних куль та порохового заряду вагою 0,3 г, та є боєприпасами до вогнепальної стрілецької зброї, придатні для стрільби, та дев'ятнадцять патронів кал 7,62 мм до автомата Калашникова, які є боєприпасами до військової нарізної вогнепальної зброї, придатні до стрільби, які зберігав за місцем проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_36, які було виявлено та вилучено 21.10.2013 р. в ході проведення обшуку на підставі ухвали слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 09.10.2013 р.

Підсудний ОСОБА_22 в судовому засіданні винуватість у вчиненому не визнав та дав показання про те, що 6 червня 2013 року зустрів ОСОБА_24 та ОСОБА_46 та біля 14.15 год разом приїхали до автокомплексу „Сихівський міст пообідати в кафе. Пообідавши, поїхали у своїх справах. 15.11.2013 р. цілий день перебував у своєї мами. 10.08.2013 р. разом з товаришем Смирновим святкував день народження. У подіях, що стосуються потерпілих ОСОБА_4 та ОСОБА_9, участі не брав. Вважає справу сфальсифікованою УБОЗ.

Підсудний ОСОБА_23 в судовому засіданні винуватість визнав частково та дав показання про те, що на час подій 06.06.2013 р. на території автокомплексу „Сихівський міст не був, а святкував день народження свого товариша. Також вказав, що ОСОБА_4 знає з 2003 року. Останній позичив у нього гроші та з метою повернення боргу мав намір продати свій автомобіль. З боргу ОСОБА_4 повернув 10000, а ще 30000 мав намір повернути автомобілем, який був зареєстрований на його матір. З метою повернення боргу ОСОБА_4 15.11.2013 р. з готельного комплексу „Арарат телефонував до дружини, мами та брата. За коштами поїхали ОСОБА_25, ОСОБА_24 та ОСОБА_47, який є товаришем ОСОБА_4 Після передачі частини коштів та переоформлення автомобіля оригінал боргової розписки віддав ОСОБА_4, собі залишивши копію. Через деякий час ОСОБА_4 повідомив, що його матір наполягає на поверненні автомобіля. Також ствердив, що в готелі „Арарат з ОСОБА_48 розмовляли в кафе за столиком.

Підсудний ОСОБА_24 винуватість у вчиненому визнав частково та дав показання про те, що 06.06.2013 р. зустрівся з ОСОБА_22 та ОСОБА_46 та близько 14.30 год вони разом заїхали на автомийку на вул. Луганській у м. Львові, де пообідали в одній з альтанок. ОСОБА_23, ОСОБА_28 та ОСОБА_29 там не бачив, а потерпілого ОСОБА_41 взагалі не знає. Після цього з території автокомплексу поїхали.15.11.2013 р. біля 9 години до нього додому заїхав товариш, з яким поїхали у м. Рава-Руська, де повинен був зустрітися з ОСОБА_49 У кафе готелю „Арарат ОСОБА_23 сказав, що необхідно поїхати в м. Червоноград. Разом з ОСОБА_47, ОСОБА_25 поїхали в Червоноград, щоб „підіграти ОСОБА_4, який хотів таким чином отримати від своєї матері кошти та повернути борг ОСОБА_23 Приїхали до будинку, де проживає матір ОСОБА_4, остання вийшла з будинку та з нею говорив ОСОБА_47. Після цього в нотаріуса щось переоформляли. Потім поїхали до брата ОСОБА_4, який дав їм гроші. Участь у подіях щодо потерпілого ОСОБА_9 заперечив, останнього вперше побачив в судовому засіданні.

Підсудний ОСОБА_25 в судовому засіданні винуватість у вчиненому не визнав та дав показання про те, що 15.11.2013 р. був в м. Червоноград зі знайомим ОСОБА_47 Зателефонував ОСОБА_4, щоб під'їхати в готель „Арарат. Коли прибули на місце, ОСОБА_4 сказав, що необхідно поїхати до його дружини, мами та брата та взяти в них гроші. Ствердив, що ОСОБА_27 та ОСОБА_26 в „Арараті не було. Адреси родичів ОСОБА_4 знав ОСОБА_47. Під час розмови з родичами останнім не погрожували. Отримані кошти передали ОСОБА_4 Станом на час подій щодо потерпілого ОСОБА_9 перебував за кордоном.

Підсудний ОСОБА_26 в судовому засіданні винуватість у вчиненні злочинів відносно ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 не визнав та дав показання про те, що 15.11.2013 р. заїжджав в готель „Арарат, де бачив ОСОБА_23, однак з ним лише привітався. В той час перебував на стаціонарному лікуванні в лікарні, однак лікарню в цей день залишив у зв'язку з річницею його шлюбу. Участь у вчиненні цих злочинів заперечив. Також вказав, що під час обшуку з його сейфу вилучили його пістолет та патрони. Винуватість у вчиненні незаконного придбання та зберігання боєприпасів визнав.

Підсудний ОСОБА_27 в судовому засіданні винуватість у вчиненому не визнав та дав показання про те, що 23.01.2014 р. його затримали в м. Одеса, де постійно проживав з 2013 року. У м. Львові був влітку 2013 року. Жодного відношення до вчинення злочинів не має, докази його винуватості відсутні.

Підсудний ОСОБА_29 винуватість у вчиненому не визнав та дав показання про те, що є мисливцем та у його квартирі могли знаходитися лише законно придбані патрони. Також вказав, що 06.06.2013 р. був присутній на території автокомплексу „Сихівський міст, де розмовляв зі своїм знайомим ОСОБА_41 Участі в жодних неправомірних діях щодо останнього не брав. Участь у хуліганських діях щодо потерпілого ОСОБА_8 заперечив, в цей день на місці події не був.

Незважаючи на невизнання винуватості у вчиненому підсудними ОСОБА_22, ОСОБА_25, ОСОБА_27, ОСОБА_29, та часткове визнання винуватості підсудними ОСОБА_23, ОСОБА_24 та ОСОБА_26, винуватість останніх повністю та обєктивно стверджується зібраними та перевіреними в ході судового розгляду доказами.

За епізодом незаконного заволодіння транспортним засобом «BMW Х6», 2008 р.в., сірого кольору, р.н. НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_2, із застосуванням насильства, що не було небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, винуватість ОСОБА_22 стверджується наступними доказами.

Потерпілий ОСОБА_1 в судовому засіданні дав показання про те, що з підсудними не знайомий. Його товариш ОСОБА_41 розповів йому, що вирішив продати свій автомобіль. Ціна потерпілому підходила і вони домовилися, що ОСОБА_41 продасть йому автомобіль за п'ятдесят тисяч доларів. Оскільки ОСОБА_41 були необхідні гроші, то в цей же день потерпілий передав йому гроші за автомобіль. Домовилися, що ОСОБА_41 повинен передати йому автомобіль через кілька днів, оскільки автомобіль потрібно було привести до належного вигляду, тобто помити та здійснити хімчистку салону. Приблизно через тиждень приїхав до ОСОБА_41, щоб отримати автомобіль, проте останній повідомив, що в нього автомобіль незаконно забрали. При цьому ОСОБА_41 розповів йому, що до нього на автомийку приїхали четверо осіб, серед яких Лебідь, Діма, та вимагали у нього гроші. На це ОСОБА_41 пояснював, що вже всі питання вирішив, і нікому грошей не винен. Після цього ці люди подзвонили ще до когось та приїхало ще четверо осіб. В результаті всі разом знову вимагали від ОСОБА_41 гроші, побили його, забрали ключі від його автомобіля та поїхали на ньому з автомийки. Також потерпілий зазначив, що звертався з заявою щодо неправомірних дій ОСОБА_41 в УБОЗ. Також вказав, що на даний час йому ОСОБА_41 не повернуто ні грошей, ні автомобіля. Потерпілому відомо, що ОСОБА_41 не звертався з заявою до правоохоронних органів щодо подій на автомийці, оскільки не довіряє працівникам міліції і намагався вирішити це питання за допомогою свої знайомих.

Потерпіла ОСОБА_50 в судовому засіданні дала показання про те, що 6 червня 2014 року близько 16 години приїхала на автокомплекс „Сихівський міст та зайшла в кафе-бар, де був її чоловік ОСОБА_41 Останній був побитий, обличчя було в крові, сказав, що забрали його машину. Намагалася в нього з'ясувати деталі, проте чоловік відмовився пояснювати будь-що, вказавши, що це його особисті проблеми. Ствердила, що автомобіль був придбаний за кошти, отримані нею від підприємницької діяльності, проте власником автомобіля за документами є чоловік. Про обставини купівлі-продажу автомобіля повідомила, що ОСОБА_41 хотів його продати за п'ятдесят тисяч доларів, кошти від покупця отримав, але автомобіль не передав. На запитання про роботу автомийки повідомила, що безпосередньо такою керує вона, набір персоналу здійснюється за оголошеннями в газеті. На питання про її статус у даному кримінальному провадженні як потерпілої зазначила, що вважає себе потерпілою, оскільки автомобіль придбаний за її кошти. Щодо вилученого відеозапису із камери зовнішнього спостереження на автомийці з 14 до 16 години 6 червня 2013 року вказала, що вилучив такий відеозапис її помічник ОСОБА_48. Причини таких дій помічника не пояснила.

Показаннями в судовому засіданні свідка ОСОБА_41 про те, що 6 червня 2014 р. біля 14 години на території кафе-бару та автомийки „Сихівський міст, яким керує його дружина ОСОБА_50, розмовляв зі своїм знайомим ОСОБА_19. Через деякий час до них в першу альтанку підійшли ОСОБА_28, ОСОБА_29 та Гаврилюк, яким запропонував присісти та випити каву. Вказані особи жодної агресії не виявляли, нічого в нього не вимагали, розмова між всіма була дружня, останні його підтримували під час подальших подій. На неодноразові запитання вищевказане ОСОБА_41 заявив категорично. Через деякий час на територію кафе-бару приїхали ОСОБА_13, Валєра, Аслан, Андрій та прийшли в альтанку. Також вказав, що був винен кошти своєму знайомому ОСОБА_1, якому розповідав про події 06.06.2013 р. Зазначив, що зміст протоколу негласних слідчих дій, в якому зафіксована розмова між ним та ОСОБА_1 після вказаних подій, відповідає дійсності. Також повідомив, що саме 06.06.2013 р. його автомобіль вибув з його володіння. Більш конкретні показання суду надавати відмовився, покликаючись на ст. 63 Конституції України.

Свідок ОСОБА_51 в судовому засіданні дав показання про те, що 06.06.2013 року близько 13.00 год. приїхав на автокомплекс „Сихівський міст та привіз продукти. Пізніше підїхав ОСОБА_41 та поставив свій автомобіль „BMW Х6, сірого кольору, на мийку та вони трохи поспілкувались з приводу того, що ОСОБА_41 продав автомобіль та мав намір найближчим часом передати його новому власнику. Близько 14.30 год. до автокомплексу „Сихівський міст підїхав автомобіль марки „BMW 745, сірого кольору, р.н. 8000, з якого вийшло четверо чоловіків. Троє з них сіли в альтанку, а один підійшов до ОСОБА_41 та вони пішли також в альтанку. ОСОБА_45 в цей момент сів за перший столик, щоб випити каву, та чув про що розмовляли чоловіки. Спочатку їх розмова була у спокійних тонах, але пізніше чоловіки почати розмовляти на підвищених тонах та зрозумів, що у ОСОБА_41 вимагають гроші, на що той відповідав, що вже вирішив всі питання. Пізніше на автомийку приїхав ще один автомобіль марки „Range Rover, р.н. 0303, з якого вийшло ще четверо чоловіків, один з яких неукраїнської національності, кавказької чи чеченської, та всі також направились в альтанку. Зі всіх чоловіків, що знаходились в альтанці впізнав Лєбєдя, ОСОБА_52 і Бєшеного. Чоловіки розмовляли голосно, погрожували ОСОБА_41, виражались в його сторону нецензурною лайкою, вимагали вирішити всі грошові питання, а також почалась сутичка між ними та шарпанина, чоловіки почали бити ОСОБА_41 Яку саме суму грошей ОСОБА_41 винен і кому ніхто не говорив. В подальшому, він (свідок) відійшов, та, коли повернувся, побачив, що автомобіль ОСОБА_41 виїхав з боксу автомийки. За кермом знаходився один з чоловіків, що знаходились в альтанці, хто саме не бачив. Працівники автомийки повідомили, що невідомий чоловік сів у вказаний автомобіль та погрожуючи їм, виїхав з приміщення мийки. Потім побачив, що вказаний автомобіль зупинився на проїзній частині дороги, постояв та поїхав. Після цього, бачив ОСОБА_41, який був побитий, а саме у нього була кров та декілька саден на обличчі, ще якісь тілесні ушкодження. Запитав, чи потрібна йому медична допомога та чи викликати працівників міліції, на що той категорично відмовився. Також ОСОБА_41 говорив, що нікому не винен грошей. Під час всіх подій, що відбувались в автокомплексі, знаходився на території та був свідком всіх подій, проте коли чоловіки розмовляли голосно, відходив, щоб не привертати уваги. Працівники закладу не втручались в суперечку, оскільки боялись. Свідками цієї події були працівники автомийки та офіціантка. Вказав, що з території автомийки проглядається альтанка, де відбувалося побиття ОСОБА_41 Розмір альтанки становить близько 3 м х 3 м. Висота паркану біля альтанки становить близько 1,5 м. Після подій в альтанці, зайшов в неї та побачив краплі крові. На території автокомплексу постійно працює чотири відеокамери, які зафіксували події, що відбувались 06.06.2013 р. Всі відеозаписи передав слідчому під час досудового розслідування.

Свідок ОСОБА_53 в судовому засіданні дав показання про те, що з 01.06.2013 р. проходив стажування на автомийці „Сихівський міст. 06.06.2013 р. ОСОБА_41 близько 14.00 год. приїхав помити свій автомобіль. В цей час на територію автомийки підїхав автомобіль марки „BMW, 7-ї моделі, сірого чи темно-сірого кольору, з якого вийшли чотири чоловіки спортивної статури. Один з чоловіків підійшов до ОСОБА_41 і покликав його в першу альтанку. Працівники автомийки звернули увагу на те, що чоловіки в альтанці почали голосно говорити, навіть викрикати. Їх розмова була про гроші, а саме про те, що ОСОБА_41 комусь винен гроші. В подальшому на територію приїхав ще один автомобіль марки „Range Rover, з якого вийшли ще четверо чоловіків і також зайшли в першу альтанку. Чоловіки голосно кричали, хтось з них тримав ОСОБА_41 за руки і хтось бив. Події в альтанці бачив, так як паркан біля неї невисокий та вся територія автомийки добре проглядається, а він постійно ходив по території. Через деякий час до автомобіля ОСОБА_41 „BMW Х6, який знаходився в боксі мийки, підійшов чоловік і почав розпитувати про даний автомобіль, а саме про комплектацію та чи є в автомобілі ключі, на що хлопці відповіли, що ключі у власника і їм нічого не відомо про комплектацію. Пізніше цей чоловік пішов в альтанку і повернувся до автомобіля з ключами, сів в автомобіль і поїхав, погрожуючи хлопцям, що знаходились у боксі автомийки, та сказавши їм відійти. Неподалік виїзду з території автомобіль зупинився та за кермо сіла інша особа з компанії чоловіків, що були в альтанці з ОСОБА_41, і після цього автомобіль поїхав в невідомому напрямку. Чоловік, який виїхав на автомобілі з боксу, йому запамятався тим, що у нього на голові була лисина. Там був один такий чоловік, і він йому запам'ятався. В залі судового засідання через монітор відеоконференцзв'язку впізнав особу, яка була в чорній футболці та з лисиною (згідно з відеозаписом ОСОБА_22Я.), як ту, що забрала автомобіль, інших в судовому засіданні не впізнав. В подальшому під час впізнання в ході досудового слідства цю людину впізнав за фотографіями. При цьому зазначив, що під час досудового слідства на нього жодного тиску не чинили. Через деякий час всі чоловіки, що були в альтанці, сіли в автомобілі, на яких приїхали, та розїхались. Коли з альтанки вийшов ОСОБА_41, у нього все обличчя та одяг були у крові, які саме тілесні ушкодження, не бачив, так як близько до нього не підходив. Хто саме ОСОБА_41 наносив тілесні ушкодження, не бачив. З приводу вказаних подій у нього не було розмови з ОСОБА_41, оскільки вони були знайомі декілька днів. Крім нього, на території автомийки були інші хлопці, в тому числі мийники, які також все бачили. Під час проведення слідчих дій, впізнав чоловіка, який виїхав на автомобілі „BMW Х6 з приміщення мийки автокомплексу „Сихівський міст та „Лєбєдя, так як напередодні бачив епізод на телеканалі „ЗІК про обрання йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. При наданні показань слідчому працівниками міліції не чинився на нього фізичний чи психологічний тиск, його допитували один раз і відбувались впізнання. Після цього випадку передумав працювати на автомийці.

Допитана в судовому засіданні як свідок ОСОБА_54 дала показання про те, що працює офіціантом в кафе „Сихівський міст, що по вул. Луганська, 10а в м. Львові. Влаштувалась на роботу за оголошенням наприкінці травня, пройшовши стажування. Також на території розташований комплекс з обслуговування автомобілів та автомийка. Обвинувачені їй візуально знайомі, оскільки приїжджали на автомобілі марки „BMW сірого кольору на територію комплексу 06.06.2013 року. Коли вийшли з автомобіля, то зайшли в першу альтанку. Вона, як офіціант кафе, підійшла до них, принесла меню і запитала чи чоловіки будуть щось замовляти, на що ті відповіли, що нічого не потрібно. Потім до першої альтанки підійшов ОСОБА_41, який є чоловіком власниці комплексу, і в подальшому подзвонив на робочий телефон та здійснив замовлення в першу альтанку, а саме пять порцій кави. Каву в альтанку заносила дівчина на імя ОСОБА_51, яка на той час перебувала на стажуванні. Коли остання підійшла в альтанку, чоловіки вже спілкувались на підвищених тонах і інтенсивно жестикулювали і, коли вона подавала каву, один з чоловіків, розмахуючи руками, випадково вибив з її рук каву. Через деякий час побачила, що в альтанці було приблизно вісім чоловіків, а ОСОБА_55 витирав лице, яке було у крові. В цей час чоловіки кричали на нього, вимагали якісь гроші. Їй добре проглядались події в альтанці через решітку паркана альтанки. Повернувшись в кафе, відразу ж повідомила адміністратора про побачене в альтанці. Пізніше продовжувала слідкувати за подіями, що відбувались на території автокомплексу та побачила, що з альтанки вийшли двоє чоловіків і пішли в сторону мийки, після чого на автомобілі ОСОБА_56 марки « BMW » підїхали до виїзду з території закладу та виїхали в невідомому напрямку. За кермом автомобіля був молодий мужчина. Через деякий час всі чоловіки також покинули територію комплексу. За ОСОБА_41 приїхала його дружина ОСОБА_2 і вони також залишили територію комплексу. ОСОБА_41 ніхто не надавав медичну допомогу, проте біля нього знаходився якийсь мужчина.

Свідок ОСОБА_57 в судовому засіданні дав показання про те, що на початку червня 2013 року стажувався на автомийці біля Сихівського моста та бачив, як автомобіль чоловіка власниці „BMW Х6 виїжджав з автомийки, проте обставини подій йому не відомі. Також зазначив, що працював на автомийці неофіційно.

Свідок ОСОБА_58 в судовому засіданні дав показання про те, що 06.06.2013 р. працював на автомийці і в цей день зник автомобіль ОСОБА_41 із одного з боксів. ОСОБА_41 на автомийку приїхав близько 14 год помити повністю автомобіль. Автомобіль мили приблизно 40 хвилин. Після цього підійшов до ОСОБА_41 і повідомив йому, що автомобіль вже помитий, на що він відповів, що забере автомобіль через кілька хвилин. Через деякий час до автомобіля підійшов невідомий чоловік і почав цікавитися характеристиками автомобіля. Здивувало те, що він запитав, чи є ключі від автомобіля. Через деякий час автомобіль виїхав із території автокомплексу, але цього моменту особисто він не бачив. Ніхто не міг подумати, що автомобіль викрали. Про викрадення автомобіля дізнався від інших працівників мийки.

Свідок ОСОБА_59 в судовому засіданні дав показання про те, що в середині травня 2013 року стажувався з метою працевлаштування на автомийці „Сихівський міст. Крім нього на автомийці ще працювало близько десяти хлопців, але хто саме проходив стажування, а хто працював офіційно йому не відомо. 06.06.2013 р. ОСОБА_41, чоловік власниці, близько 14.00 год. приїхав помити свій автомобіль „BMW Х6. Коли ОСОБА_41 стояв біля автомийки, на територію підїхав автомобіль марки „BMW, сірого кольору, з якого вийшли четверо чоловіків, віком від 35 до 45 років та пішли в першу альтанку. Один з чоловіків підійшов до ОСОБА_41 і покликав його в альтанку. Розмова в альтанці проходила на підвищених тонах, було чутно крики та нецензурну лайку. ОСОБА_45 в цей час з хлопцями був на території автомийки. ОСОБА_45 частково чув розмову з приводу того, що ОСОБА_41 їм винен гроші. Найближче до альтанки знаходився за 20-50 метрів, постійно ходив по території автомокомплексу. В подальшому приїхав ще один автомобіль марки „Range Rover, який припаркували неподалік альтанки. З такого вийшли четверо чоловіків та також попрямували в альтанку. Сварка між чоловіками продовжувалась та переросла в бійку. Події, що відбувались в альтанці, проглядались з території автомийки. В цей час до автомобіля ОСОБА_41 „BMW Х6, підійшов чоловік та почав розпитувати про технічні характеристики даного автомобіля, а також де знаходяться ключі від такого. ОСОБА_45 разом з іншими працівниками автомийки повідомили, що ключі знаходяться у власника та цей чоловік відійшов, проте через деякий час повернувся, сів у автомобіль та поїхав в напрямку виїзду з території. Там за кермо пересіла інша особа та автомобіль поїхав в невідомому напрямку. Через деякий час всі присутні в альтанці чоловіки також поїхали на автомобілях, на яких приїхали. Коли ОСОБА_41 вийшов з альтанки, то його обличчя було у крові. Потім приїхала дружина ОСОБА_41 і забрала його. Останній не повідомив правоохоронні органи та відмовився від виклику швидкої медичної допомоги. Після вказаної події ОСОБА_41 на автомийку на своєму автомобілі „BMW Х6 не приїжджав, а користувався автомобілем дружини. ОСОБА_45 (свідок) не залишився працювати на автомийці, так як не пройшов стажування. Вказав, що в ході досудового слідства впізнав трьох осіб та вказав двох з таких на лаві підсудних, в тому числі того, що сів та виїхав в автомобілі ОСОБА_41 з приміщення мийки. Тиск в ході впізнання на нього не чинився, показання надавав добровільно. Під час впізнання були поняті, на аркуші було приблизно чотири фотографії, відбувалося три впізнання. Також в залі судового засідання через монітор відеоконференцзв'язку вказав на ОСОБА_22, який знаходився на лаві підсудних за ОСОБА_27, як на особу, що підходила до автомобіля ОСОБА_41

Свідок ОСОБА_60 в судовому засіданні дав показання про те, що ОСОБА_41 є його знайомим. 6 червня 2013 року приїхав на територію автомийки приблизно в обідню пору. Побачивши ОСОБА_41 біля входу, підійшов та запропонував разом пообідати, на що останній погодився, і вони пішли в сторону альтанки. Проходячи повз першу альтанку ОСОБА_41 побачив знайомих, які запропонували до них приєднатись. Спочатку вони просто сиділи і спілкувались. Через 10-15 хвилин приїхав темного кольору автомобіль, з якого вийшли двоє чоловіків. Проходячи біля їх альтанки, один з чоловіків привітався і почав спілкуватись. Потім чоловіки почали розмовляти на підвищених тонах. Як зрозумів свідок, ОСОБА_41 мав борг перед особою, яка під'їхала пізніше, виправдовувався і готовий був розрахуватись грошима або автомобілем, зокрема пропозиція розрахунку автомобілем надійщла від ОСОБА_41 Факту боргу ОСОБА_41 не заперечував. Потім почалась сварка, крики. При цьому розмова на підвищених тонах відбувалась на українській мові. Не знаючи людей, і не бажаючи втручатися, він (свідок) покинув територію мийки.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_61 дав показання про те, що з 2012 року до 2013 року стажувався на посаді мийника на автомийці у м. Львові на вул. Луганській, 10. Угоди про працевлаштування не підписував, стажувався лише 4 повні дні. Станом на 6 червня на мийці, крім нього, працювало ще вісім мийників, при цьому персонал змінювався дуже часто. Вказав, що на автомийці щодня дуже голосно грає музика з 9 ранку до 10 вечора, на території постійний шум, музика та сигнали від машин. У звязку з цим, почути що відбувається в альтанках, не будучи там, практично неможливо. На запитання щодо причин звільнення повідомив, що на початку вересня 2013 року до нього підходив власник мийки ОСОБА_55 з чоловіком, що представився працівником УБОЗ. Вони попросили його написати свідчення щодо події, що відбулась 6 червня. Зважаючи на те, що в той день його не було на мийці і про події того дня нічого не знав, відмовився давати будь-які неправдиві свідчення. На це власник висловив до нього погрозу і він був звільнений.

Свідок ОСОБА_62 в судовому засіданні дав показання про те, що з підсудними не знайомий. Влітку 2013 року придбав автомобіль марки „BMW Х6 за 54 тис. доларів США. Договір купівлі-продажу оформлявся у ДАІ та продавець пред'являв довіреність на автомобіль. Автомобіль був у хорошому стані, але приблизно через десять днів користування ним зрозумів, що такий йому не підходить, і вирішив продати даний автомобіль своєму знайомому. Додатково ствердив, що його змушували давати неправдиві показання працівники УБОЗ, проте їх прізвищ не знає. Зустрічався з цими людьми і розповів їм про допит у слідчого. Вони пропонували йому змінити показання, проте останній відмовився.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_63 дала показання про те, що її чоловік ОСОБА_62 купив автомобіль марки „BMW Х6, який був зареєстрований на її ім'я. Вказала, що приїхала у МРЕВ ДАІ за адресою: м. Львів, вул. Данила Апостола, 11 для реєстрації автомобіля близько 14 години. У реєстрації автомобіля допомагали працівники підприємства «Рік Авто» та все тривало близько двох годин, а номерний знак був отриманий або до кінця дня, або на наступний день. Продавця автомобіля не бачила. Також повідомила, що в подальшому її чоловік продав цей автомобіль їхнім знайомим, оскільки такий був у поганому технічному стані.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_64 дала показання про те, що в 2012 році мала намір продати квартиру і звернулась до підприємства „Грифонбудінвест. Познайомившись з керівництвом, а це був ОСОБА_62, вирішила придбати квартиру у м. Львові на вул. Околична, 10. Попередньо обговоривши усі деталі, склали попередній договір купівлі-продажу квартири. Такий був укладений з розстрочкою платежу, а також була внесена перша сума платежу. В 2013 році в вересні вирішила продати квартиру і звернулась до ОСОБА_62 Причиною була неможливість надалі вносити платежі. Через місяць, у жовтні ОСОБА_62 повідомив їй про те, що знайшовся покупець, ким була ОСОБА_52. Зв'язавшись з нею обговорили всі деталі і у жовтні уклали договір про переоформлення квартири на неї. Повідомила, що ОСОБА_52 та ОСОБА_65 знала раніше.

Крім цього, винуватість підсудного підтверджується такими доказами:

-даними протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 28.11.2013 р., згідно з яким свідок ОСОБА_51 впізнав ОСОБА_22, як особу, яка безпосередньо сіла за кермо автомобіля „БМВ Х6, який знаходився на мийці, що на вул. Луганська, 10а у м. Львові, та виїхав в сторону виїзду з території комплексу „Сихівський міст, наказавши хлопцям з автомийки розійтись (Т.6 а.с. 43-45);

-даними протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 03.12.2013 р., згідно з яким свідок ОСОБА_53 впізнав ОСОБА_22, як особу, яка підходила до автомобіля „БМВ Х6, що знаходився на мийці, що на вул. Луганська, 10а у м. Львові, та цікавився його комплектацією, місцезнаходженням ключів від автомобіля, а через декілька хвилин сів за кермо автомобіля та виїхав в сторону виїзду з території комплексу „Сихівський міст, наказавши хлопцям з автомийки розійтись (Т.6 а.с. 54-56);

-даними протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 04.12.2013 р., згідно з яким свідок ОСОБА_54 впізнала ОСОБА_22, як особу, яка брала участь у побитті чоловіка власниці автомийки ОСОБА_41 та виїжджала на автомобілі „БМВ Х6, який знаходився на мийці, що на вул. Луганська, 10а у м. Львові, в сторону виїзду з території комплексу „Сихівський міст (Т.6 а.с.76-78);

-даними протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 04.12.2013 р., згідно з яким свідок ОСОБА_59 впізнав ОСОБА_22, як особу, яка брала участь у побитті ОСОБА_41, був найбільш агресивним, безпосередньо сів за кермо автомобіля „БМВ Х6, який знаходився на мийці, що на вул. Луганська, 10а у м. Львові, та виїхав в сторону виїзду з території комплексу „Сихівський міст, наказавши хлопцям з автомийки розійтись (Т.6 а.с. 161-163);

-даними протоколу проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 28.11.2013 р. щодо аудіо, відео контролю ОСОБА_41, згідно з яким ОСОБА_41 розповів ОСОБА_1 про обставини подій 06.06.2013 р., а саме те, що до нього висловлювалися вимоги щодо якогось боргу, а також розповів про заволодіння автомобілем „БМВ Х6, у зв'язку з чим не може йому передати автомобіль, відчужений згідно з розпискою; ОСОБА_41 в ході розмови вказав, що ключі від автомобіля з його кишені витягнув ОСОБА_22, після чого сів в машину, яка була на мийці, і поїхав (Т.6 а.с. 169-176).

Відповідно до розписки ОСОБА_41 від 04.06.2013 р., останній отримав від ОСОБА_1 гроші в сумі 50000 доларів США за продаж автомобіля НОМЕР_5, 2008 р.в., який належить йому на праві власності (Т.6 а.с. 135).

Встановлено, що автомобіль „БМВ Х6, 2008 р.в., сірого кольору, р.н. НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_2, в подальшому змінив кількох власників, останнім з яких є потерпілий ОСОБА_3, якому автомобіль переданий на зберігання. Реєстраційний номер автомобіля на даний час ВС 0084 АМ. Перший договір купівлі-продажу автомобіля був укладений на підставі довіреності від імені ОСОБА_41 на ім'я ОСОБА_66 від 11.06.2013 р., посвідченої приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу ОСОБА_67 та зареєстрована в реєстрі за №719 (Т.7 а.с.159).

Згідно з висновком №6/138 від 19.02.2014 р. судово-почеркознавчої експертизи, підпис від імені ОСОБА_41 в примірнику довіреності, виданій 11.06.2013 р. від імені ОСОБА_41 на ім'я ОСОБА_66, зареєстрованій в реєстрі за №719, посвідчена приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу ОСОБА_67 в графі „підпис виконаний не ОСОБА_41, а іншою особою (Т.8 а.с. 61-64).

За епізодом вимагання майна та права на майно потерпілих ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 із застосуванням насильства, що було небезпечним для життя та здоров'я, погрозою застосування насильства над близьким родичем потерпілих, за попередньою змовою групою осіб, ОСОБА_23, ОСОБА_24 та ОСОБА_22 повторно, ОСОБА_26 з погрозою вбивства, та незаконного позбавлення волі потерпілого ОСОБА_4, з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб, що супроводжувалося заподіянням потерпілому фізичних страждань, ОСОБА_23, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_25, ОСОБА_27 здійснюване протягом тривалого часу, ОСОБА_26 із застосуванням зброї, винуватість ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_22, ОСОБА_27, ОСОБА_26 стверджується наступними доказами.

Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_4 дав показання про те, що 15.11.2013 р. ОСОБА_23, з яким його спілкування обмежувалося лише спортзалом, попросив відвезти його в м. Жовква Львівської області, оскільки, за словами ОСОБА_23, на той час у нього не було автомобіля. Потерпілий погодився. Приблизно о 9.20 виїхали на автомобілі потерпілого у м. Жовква, де ОСОБА_23 сказав, що йому потрібно ще поїхати до м. Рава-Руська. В'їхавши у м. Рава-Руська, звернули ліворуч до готельного комплексу „Арарат. Там ОСОБА_23 запропонував зайти з ним всередину. Тоді піднялись на другий поверх, де в одному з номерів були ОСОБА_22, ОСОБА_46, ОСОБА_24, ОСОБА_25 та особи на прізвисько „Спартак і „Рома Равський. В залі судового засідання потерпілий вказав, що „Спартак це обвинувачений ОСОБА_27, а „Рома Равський ОСОБА_26. Вказав, що ОСОБА_22 першим почав його бити, погрожував йому, змушував говорити родичам, щоб вони робили все, що вони їм скажуть. Знайомий з ним не близько, кілька разів бачились у спортзалі, познайомив їх ОСОБА_23 Щодо ОСОБА_27, то зазначив, що той погрожував ножем, бив по голові, а коли від ударів закривався руками, то тримав його руки, щоб інші били його по голові. До даної події з ним знайомий не був. Претензій до ОСОБА_27 не має. Щодо ОСОБА_25, то вони разом перебували у камері під час відбування покарання. Після звільнення ОСОБА_25 останній та його родичі часто приносили йому у тюрму передачі. Претензій до нього також не має. Після ОСОБА_22 його почали бити і інші та вимагати кошти. Найбільше фізичне насильство застосовували ОСОБА_22 та ОСОБА_27. Як наслідок, у нього виникли садна та синці. У лікарню звернувся не одразу, тому що боявся обвинувачених. Приблизно через тиждень було виявлено струс мозку. Вказав, що родичі підсудних повернули йому всі кошти. Також зазначив, що вищевказані особи телефонували його дружині, мамі та двоюрідному брату, і примушували його сказати родичам, щоб ті виконували всі вказівки. Зазначив, що вимагали у нього 10000 євро. Також вказав, що в ОСОБА_26 був пістолет, яким він йому погрожував. Вимог не висловлював та не бив його, лише тримав. Претензій до ОСОБА_26 не має. Відпустили його з готельного номера біля 20-21 години та попередили, щоб не звертався в правоохоронні органи. Вийшовши з готелю, одразу зателефонував у міліцію, де йому повідомили, що необхідно прийти в відділення. Щодо вказаної події звернувся у правоохоронні органи лише за півроку перед допитом у судовому засіданні. Також зазначив, що в нього обвинувачені в процесі вимагання взяли все, що було при ньому: гроші в сумі дві-три тисячі гривень, портмоне, де були документи, євро та злоті, а також парфуми, ключі, окуляри, та всі речі які були в машині. В подальшому сказав матері анулювати видану нею за вказівкою підсудних нотаріально посвідчену довіреність на автомобіль. Потерпілий ОСОБА_4 заперечив отримання коштів від обвинувачених в борг, ствердив, що жодної розписки не підписував.

Допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_5 дала показання про те, що зі всіх підсудних була знайома лише ОСОБА_25. 15 листопада 2013 року зранку була вдома. До неї приїхав син, вони поговорили, останній взяв автомобіль і поїхав. Через годину зателефонувала синові, але зв'язок з ним був відсутній. Через деякий час, до неї зателефонували і якийсь голос сказав їй, щоб вона вийшла на вулицю. Вийшовши на вулицю, побачила автомобіль сірого кольору. ОСОБА_68 такого стояв ОСОБА_25 Водій з машини не виходив, а інших двоє людей, що в ній були, потім вийшли на кілька хвилин. До неї підійшов ОСОБА_25 та сказав що у неї проблеми, її сина «скрутили» і що за нього потрібен викуп сто тисяч доларів. Також впізнала ОСОБА_24, як особу, яка до неї приїжджала в той день з ОСОБА_25, третього серед підсудних не виявила. Їй повідомили, що син «попав» і, що потерпіла повинна переписати автомобіль. З цього зробила висновок, що останні знали, що автомобіль зареєстровано на неї. При цьому вказала, що автомобіль „ОСОБА_42 Крузер є зареєстрованою на неї, проте купували її з близькими родичами спільно за 40 тисяч доларів. Решту коштів виручили з продажу попереднього автомобіля. На вимогу підсудних повідомила що не зробить нічого, поки не почує свого сина. ОСОБА_69 подзвонив до ОСОБА_4, який сказав матері, щоб зробила, те що їй говорять. Після цього пішла додому за технічним паспортом на автомобіль. В той час до неї приїхала невістка, але знаючи, що у неї маленька дитина, відпустила її додому. Взяла технічний паспорт та всі разом поїхали до нотаріуса. Через деякий час приїхала машина темного кольору, з неї вийшов молодий мужчина і ОСОБА_25 повідомив потерпілій, що вона повинна переписати автомобіль на цього чоловіка. Вони передали цьому хлопцеві документи на машину і всі зайшли в приміщення нотаріальної контори. Там підписала довіреність, після чого її відвезли додому. Вдома одразу ж знову почала дзвонити до сина, проте не було відповіді. Тоді зателефонувала до племінника ОСОБА_7, бо знала, що вони поїдуть до нього, і сказала йому, щоб він віддав їм ті гроші, які вони проситимуть. Після 21 години до неї зателефонував син і сказав, щоб анулювала довіреність на автомобіль. Після цього подзвонила до нотаріуса, вони зустрілись і розповіла йому про те, що відбулось насправді. Останній сказав їй прийти зранку для скасування довіреності. З анульованою довіреністю приїхала в ДАІ, де побачила хлопця, який приїхав на її автомобілі. Тоді зателефонувала в міліцію і цього хлопця затримали. Також вказала, що племінник ОСОБА_7 віддав на незаконну вимогу шість тисяч доларів, а ОСОБА_6 1300 євро та 1300 доларів.

Потерпіла ОСОБА_6, яка є співмешканкою потерпілого ОСОБА_4, в судовому засіданні дала показання про те, що серед усіх підсудних знайома з ОСОБА_23 та ОСОБА_25. Відносини з ними не близькі, але товариські. 15.11.2013 р. зранку завела доньку в садок та, коли повернулась, чоловіка вдома вже не було. До нього телефонувала, однак він не відповідав, хоча повинен був відвезти її у магазин. ОСОБА_68 обіду ОСОБА_4 відповів на дзвінок та запитала в нього, чи він обідав. Його відповіді на її запитання були короткими, голос хриплим і втомленим. ОСОБА_45 також сказав їй зробити так, як скажуть хлопці, які приїдуть до неї. Подумала, що можливо ОСОБА_4 щось забув і вийшла на вулицю чекати хлопців. Через деякий час під'їхав автомобіль і з нього вийшли ОСОБА_25, ОСОБА_24 та ОСОБА_68, якого бачила вперше. Останні сказали, що чоловіка скрутили і якщо хоче побачити його живим, необхідно передати їм кошти в сумі сто тисяч доларів. Погрози висловлював ОСОБА_25, а пізніше приєднався ОСОБА_68 або ОСОБА_24 Після цього пішла в квартиру і з заощаджень знайшла 1300 євро та 1300 доларів США, прийшла до них, а вони сказали, що розраховують на більшу суму. Тоді зателефонувала до матері ОСОБА_4 ОСОБА_5 і розповіла про цю ситуацію, а потім поїхала на велосипеді до неї, бо чула як хлопці між собою про неї говорили. Коли приїхала, то вони вже були там. Матір ОСОБА_4 їм відмовляла у наданні коштів і казала, що поки не побачить сина, нічого їм не дасть. Будучи налаштованими серйозно, хлопці погрожували, що якщо не дасть коштів, то не побачить сина живим. Тоді ОСОБА_5 погодилася переоформити автомобіль і всі разом з нею пішли до нотаріуса. Вдома продовжувала телефонувати до ОСОБА_4, але той не відповідав. Коли останній повернувся додому, то був побитий, погано себе почував.

Потерпілий ОСОБА_7, який є двоюрідним братом ОСОБА_4, в судовому засіданні дав показання про те, що 15.11.2013 р. побачив три пропущених дзвінки від ОСОБА_4 в проміжку з 15 до 16 години. Почав йому телефонувати, проте ОСОБА_4 не відповідав. О 17 годині до нього зателефонував ОСОБА_4 і сказав, що під'їдуть хлопці і що повинен зробити так, як вони скажуть. Після цього вийшов на вулицю, де його очікували четверо хлопців. Один з них був ОСОБА_25, з яким познайомився раніше через ОСОБА_4, інші особи були йому не знайомі. Хлопці сказали, що потрібно сто тисяч доларів США, а ОСОБА_25 сказав, що якщо зараз не передасть грошей, то буде біда з ОСОБА_48 Намагався продовжити розмову з ОСОБА_25, але останній повторював сказане раніше. Після цього повернувся додому, де взяв 6000 євро і передав їх ОСОБА_25 В цей же день о 18 годині до нього зателефонувала ОСОБА_5 і сказала, щоб він приїхав в міліцію. Зазначив, що у ОСОБА_4 та ОСОБА_25 завжди були дружні, товариські відносини. Зазначив, що ОСОБА_4 раніше відбував покарання у місцях позбавлення волі за вимагання. Вказав, що під час вимагання особисто йому не погрожували, тиску не чинили. Спочатку не мав наміру звертатись із заявою до правоохоронних органів, проте зробив це, коли його запросили в міліцію. Жодних претензій до підсудних не має, кошти йому повернуті.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_44 дав показання про те, що в листопаді 2013 року ОСОБА_25 запропонував йому придбати автомобіль „ОСОБА_42 Крузер Прадо, власником якого була якась жінка. На його ім'я цією жінкою була видана довіреність, а ОСОБА_25 написав розписку на 25000 доларів США. Заперечив показання дані ним під час досудового слідства, оскільки вказав, що йому не забезпечили право на захист, під вартою його утримували п'ять днів. Про купівлю-продаж автомобіля домовлявся також з особою на ім'я ОСОБА_3. Під час видачі довіреності ОСОБА_5 не нервувала, жодних погроз на її адресу не було.

Свідок ОСОБА_70 дала показання про те, що 16.11.2013 р. їй зателефонував син ОСОБА_44 і сказав, що ввечері до них на подвір'я заїде якийсь автомобіль. Ввечері відкрила ворота і заїхав автомобіль, з якого вийшли троє чоловіків та віддали їй ключі. Їх обличчя не бачила тому, що було темно. Незабаром приїхав син, якому віддала ключі від автомобіля, і він на цьому автомобілі кудись поїхав. Наступного дня телефонувала сину, проте той не відповідав. Ввечері зателефонував адвокат і повідомив, що сина затримали за непокору працівникам міліції. Ввечері їй повідомили, що сина затримали та везуть до м. Львова. У м. Львові її син був п'ять днів. Через кілька днів її викликали до Червоноградського відділення міліції та сказали привезти довіреність на автомобіль.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_43 дав показання про те, що працює нотаріусом в м. Червоноград Львівської області та 15.11.2013 р. посвідчував довіреність на право продажу автомобіля „ОСОБА_42 Крузер Прадо від імені ОСОБА_5 При вчиненні нотаріальної дії встановив, що ОСОБА_5 добровільно мала намір видати довіреність. Повірений на ім'я ОСОБА_44 також прийшов з ОСОБА_5, але під час посвідчення довіреності з кабінету вийшов. ОСОБА_5 також з наданою ним квитанцією ходила оплачувати нотаріальні послуги. Ввечері того ж дня ОСОБА_5 до нього зателефонувала та сказала, що до цих дій її примушували, чому здивувався, оскільки під час посвідчення довіреності такі питання у неї з'ясовував. Порадив їй написати заяву у МРЕВ про заборону відчуження автомобіля. Також ОСОБА_5 розповіла, що викрали її сина. Зазначив, що коли порадив їй звернутися в міліцію, відповідала, що це робити їй забороняє син.

Свідок ОСОБА_71 в судовому засіданні ствердив, що осіб, які перебувають під вартою, знає та перебуває з ними в дружніх відносинах. Також знає, що потерпілий у справі ОСОБА_4, який проживає в м. Червоноград, був винен кошти його товаришам, зокрема ОСОБА_68. Ствердив, що потерпілий за два-три дні до подій звертався до нього за допомогою при переоформленні автомобіля „ОСОБА_42 Прадо, оскільки він (свідок) має знайомих у відповідних установах. Також ствердив, що про борг ОСОБА_4 знає велика кількість осіб, цей борг виник під час відбування ОСОБА_48 покарання в місцях позбавлення волі.

Свідок ОСОБА_72 в судовому засіданні дала показання про те, що працює барменом в барі готельного комплексу „Арарат. В готелі ведеться журнал реєстрації. 15.11.2013 р. була на робочому місці та нічого особливого в цей день не відбувалося. В барі була компанія, яка голосно розмовляла, відбувалася суперечка. Вказала, що ніхто не може проникнути в готельний номер без її відома, оскільки ключі від номерів зберігаються в барі. Також зазначила, що не пам'ятає, чи всі ключі в той день були на місці, а також ствердила, що в готельних номерах хороша звукоізоляція та з номерів нічого не чути.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_73, який є власником готельного комплексу „Арарат у м. Рава-Руська Жовківського району Львівської області, дав показання про те, що йому телефонував заступник начальника Жовківського відділення міліції та повідомив, що працівники УБОЗ хочуть провести огляд готельного комплексу. Відповів, що особисто приїде та з цього приводу з ними поспілкується. Проте працівники правоохоронних органів без його відома проводили якісь дії, в тому числі в одному з номерів готелю. Також вказав, що про події 15.11.2013 р. йому відомо лише зі слів начальника відділення міліції. Вказав, що в готельному комплексі бармен одночасно відповідає за поселення в номери. Жодних скарг від працівників закладу за цей день не надходило. Ствердив, що в готельні номери клієнтам можна зайти, проте потім бармен побачить, що відсутній ключ від номера. Разом з тим, вказав, що якщо номер заселено напередодні, то ключ зберігається в постояльця; вхід в №17 влаштований не через бар, а безпосередньо з вулиці по сходах, тому працівники бару можуть не бачити осіб, які мешкають в цьому номері; графік чергування барменів не складається, оскільки в цьому немає необхідності. Підтвердив те, що фотографії загального вигляду будівлі готельного комплексу відповідають тим, що є додатком до протоколу огляду місця події.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_74 дав показання про те, що є колишнім працівником карного розшуку та ОСОБА_23 є його знайомим. Останній проживає в с. Поториця та займається м'ясом. В 2013 р. приїжджав до ОСОБА_23 з метою придбати м'ясо. Там бачив ОСОБА_4, якому дружина ОСОБА_23 передала пачку грошей. ОСОБА_23 пояснив, що ОСОБА_4 хотів позичити кошти.

Свідок ОСОБА_75 в судовому засіданні дав показання про те, що знайомий з ОСОБА_26 та про те, що 15.11.2013 р., а це був будній день, бачив його та інших осіб, які перебувають під ватрою, в барі готелю „Арарат, де пробув до 16 години. Останні сиділи за столиком з компанією та між присутніми була якась суперечка та сварка. Жодних бійок, погроз словесних чи зброєю не бачив. Вказав, що 15.11.2013 р. йому запам'яталося, оскільки 14.11.2013 р. в його товариша був день народження, яке 15 листопада вони вдвох святкували в барі готелю. Через деякий час дізнався, що ОСОБА_26 обвинувачують у вчиненні злочину та від його матері дізнався про адвоката, який здійснює його захист. Адвокату розповів про обставини, що йому відомі, та на фотографії впізнав потерпілого у справі, якого також бачив в барі. На запитання прокурора про те, чи пам'ятає, що робив 17.11.2013 р. повідомив, що в цей день грав в футбол, оскільки це була неділя.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_76 дав показання про те, що 15.11.2013 р. в барі готелю „Арарат бачив ОСОБА_26, який сидів за столиком з іншими особами, серед яких були ті, що перебувають на даний час під вартою. Там був з другом ОСОБА_75, з яким сиділи за столиком та пили пиво. Через деякий час до них підійшов ОСОБА_26 і привітався. Після цього ОСОБА_26 підійшов до компанії, яка сиділа за сусіднім столиком, побув з ними приблизно 20 хвилин і пішов. Компанія, яка відпочивала за сусіднім столиком, через деякий період часу почала голосно сперечатися щодо грошей. В залі судового засіданні вказав на ОСОБА_23, як на особу, що сперечалася особливо. Через деякий час до компанії підійшов хлопець з дівчиною. Коли виходили з бару приблизно о 15-16 годині, то у барі з тієї компанії залишилися лише двоє осіб. Також вказав, що раніше йому показували фотографію особи, яка також була в цій компанії. Саме ця особа ще з кимсь залишилася, коли всі розходилися.

Крім цього, винуватість підсудних підтверджується наступними доказами:

-даними протоколу огляду місця події від 16.11.2013 р. та фототаблиці до такого, згідно з яким оглянуто автомобіль „ОСОБА_42 Крузер Прадо, належний потерпілій ОСОБА_5, в якому виявлено довіреність від імені ОСОБА_5 на ім'я ОСОБА_44, а також біля автомобіля перебував ОСОБА_44, у якого було виявлено та вилучено документи, необхідні для зняття автомобіля з обліку в ДАІ (Т.1 а.с. 6-20);

-даними протоколу впізнання за фотознімками від 16.11.2013 р., згідно з яким потерпілий ОСОБА_7 впізнав ОСОБА_24 як особу, що 15.11.2013 р. близько 17.30 год спільно з іншими особами вимагала в нього грошові кошти, висловлюючи погрози вбивством ОСОБА_4 (Т.1 а.с. 44-46);

-даними протоколу впізнання за фотознімками від 16.11.2013 р., згідно з яким потерпіла ОСОБА_6 впізнала ОСОБА_24 як особу, що 15.11.2013 р. близько 14 год спільно з іншими особами вимагала в неї грошові кошти, висловлюючи погрози вбивством ОСОБА_4 (Т.1 а.с. 50-52);

-даними протоколу впізнання за фотознімками від 16.11.2013 р., згідно з яким потерпіла ОСОБА_5 впізнала ОСОБА_24 як особу, що 15.11.2013 р. близько 15 год спільно з іншими особами вимагала в неї грошові кошти та передати у власність належний їй автомобіль, висловлюючи погрози вбивством ОСОБА_4 (Т.1 а.с. 53-55);

-даними висновку №338/2013 від 21.11.2013 р. судово-медичної експертизи, згідно з яким у ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_37, при зверненні в лікувальний заклад були виявлені тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, яка проявилася струсом головного мозку, навколо-орбітальних гематом з обох боків, садна на вушній раковині зліва, забої грудної клітки зліва, які могли утворитися 15 листопада 2013 року від дії тупих предметів і відносяться: закрита черепно-мозкова травма до легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров'я, інші до легких тілесних ушкоджень (Т.1 а.с. 73-75);

-даними протоколу пред'явленням особи для впізнання за фотознімками від 10.12.2013 р., згідно з яким потерпілий ОСОБА_4 впізнав ОСОБА_26, як особу, що 15.11.2013 р. була присутня в готелі „Арарат у м. Рава-Руська Львівської області під час того, як інші наносили йому тілесні ушкодження та в руках мав пістолет, який на нього час від часу наводив, щоб не вставав і не думав втікати (Т.2 а.с. 158-160);

-даними протоколу пред'явлення речей для впізнання від 10.12.2013 р. та фототаблиці до такого, згідно з яким потерпілий ОСОБА_4 впізнав пістолет ПМ, чорного кольору з руків'ям коричневого кольору, вилучений в ході обшуку за місцем фактичного проживання ОСОБА_26, яким 15.11.2013 р. йому погрожував ОСОБА_26 в готельному номері за адресою: Львівська область, м. Рава-Руська вул. Проектна, 1 (Т.3 а.с.18-24);

- даними протоколу пред'явленням особи для впізнання за фотознімками від 22.01.2014 р., згідно з яким потерпілий ОСОБА_4 впізнав ОСОБА_27, як особу на прізвисько „Спартак, який 15.11.2013 р. в готелі „Арарат у м. Рава-Руська утримував його в номері та погрожував застосувати до нього ніж, який приставляв до його горла, коли останній спілкувався зі своїми рідними, та вимагав, щоб ОСОБА_4 просив родичів передати його спільникам грошові кошти та автомобіль (Т.3 а.с. 148-149);

-даними протоколу про проведення слідчого експерименту від 13.01.2014 р. та фототаблицею до такого, згідно з яким потерпіла ОСОБА_5 розповіла та показала на місці про обставини подій, що відбувалися 15.11.2013 р. біля місця її проживання у м. Червоноград на вул. Стуса, 25, у приміщенні нотаріальної контори у м. Червоноград на вул. С.Бандери, 4а (Т.4 а.с. 29-34);

-даними протоколу про проведення слідчого експерименту від 13.01.2014 р. та фототаблицею до такого, згідно з яким потерпілий ОСОБА_7 розповів та показав на місці про обставини подій, що відбувалися 15.11.2013 р. біля місця його проживання у м. Червоноград на вул. С.Бандери, 37 (Т.4 а.с. 35-37);

-даними протоколу про проведення слідчого експерименту від 13.01.2014 р. та фототаблицею до такого, згідно з яким потерпіла ОСОБА_6 розповіла та показала на місці про обставини подій, що відбувалися 15.11.2013 р. біля місця її проживання у м. Червоноград на вул. Шевченка, 12а (Т.4 а.с. 38-40);

-даними протоколу про проведення слідчого експерименту від 13.01.2014 р. та фототаблицею до такого, згідно з яким свідок ОСОБА_43 розповів та показав на місці про обставини подій, що відбувалися 15-16 листопада 2013 року, пов'язані з потерпілою ОСОБА_5 у приміщенні його нотаріальної контори, що у м. Червоноград на вул. С.Бандери, 4а (Т.4 а.с. 52-54);

За епізодом придбання, зберігання бойових припасів без передбаченого законом дозволу винуватість підсудного ОСОБА_26 підтверджується наступними доказами:

-даними протоколу обшуку від 10.12.2013 р., згідно з яким з будинку №11а на вул. Проектна у с. Шабельня Жовківського району Львівської області за місцем фактичного проживання ОСОБА_26 виявлено та вилучено серед іншого з сейфу картонну коробку, всередині якої знаходився пістолет „ПМ-РФ, а також патрони з маркуванням 9мм (Т.2 а.с. 97-100);

-даними висновку №5/1264 від 11.12.2013 р. судово-балістичної експертизи, згідно з яким вісім патронів, якими були споряджені два магазини до пістолета, вилученого „ПМ-РФ під час обшуку в ОСОБА_26, є пістолетними „посиленими патронами кал. 9мм РА з маркуванням на денцях „S&B 9mm H/F/ Blanc, кустарного (промислового) виготовлення, невідомого виробника та виготовлені зі значними порушеннями вимог безпеки і відносяться до боєприпасів; за своїми розмірно-конструктивними характеристиками дані патрони придатні для проведення пострілів з пристроїв спеціального призначення кал. 9мм РА, в тому числі і з наданого пістолета „ПМ-РФ 9 мм Р.А., №ВІ041709; патрони до стрільби придатні (Т.3 а.с.32-36).

За епізодом придбання, зберігання бойових припасів без передбаченого законом дозволу винуватість підсудного ОСОБА_29 підтверджується наступними доказами:

-даними протоколу обшуку від 21.10.2013 р., проведеного за місцем проживання ОСОБА_29 у м. Львові на вул. Чукаріна, 6/7, згідно з яким виявлено та вилучено серед іншого пістолет чорного кольору „Фенікс-Р 9мм Р.А. з дванадцятьма патронами в обоймі, нарізну зброю марки „КАМС-МФ, калібр 7,62 мм з двома обоймами: в чорній обоймі 19 патронів бойових калібру 7,62 мм, в коричневій обоймі 10 бойових патронів калібру 7,62 мм (Т.11 а.с. 99-102);

-даними висновку судово-балістичної експертизи №3/1480, 5/1012 від 28.10.2013 р., згідно з яким п'ять пістолетних патронів кал. 9мм Р.А. з числа наданих, які виготовлені з порушенням вимог безпеки з використанням заводських елементів спорядження гільз шумових патронів кал. 9мм Р.А., еластичних куль та порохового заряду вагою 0,3 г є боєприпасами до вогнепальної стрілецької зброї, придатні для стрільби, у тому числі з наданого пістолета (Т.11 а.с. 118-123);

-даними висновку судово-балістичної експертизи №3/1481, 5/1013 від 28.10.2013 р., згідно з яким патрони кал. 7,62 мм до автомата Калашникова в кількості 19 шт. є боєприпасами до військової нарізної вогнепальної зброї, дані патрони придатні для стрільби в тому числі і з наданого карабіну „КАМС-МФ, як нештатні патрони; мисливські патрони кал. 7,62х39 мм в кількості 10 шт. є боєприпасами до мисливської нарізної вогнепальної зброї, придатні для стрільби, в тому числі і з наданого карабіну „КАМС-МФ, як штатні боєприпаси (Т.11 а.с. 128-133).

Таким чином, кваліфікація дій підсудних ОСОБА_26 та ОСОБА_27 за ч.2 ст. 146 КК України є правильною, оскільки кожним з них вчинено незаконне позбавлення волі, з корисливого мотиву, за попередньою змовою групою осіб, що супроводжувалося заподіянням потерпілому фізичних страждань, ОСОБА_27 також здійснюване протягом тривалого часу, ОСОБА_26 також із застосуванням зброї.

Крім цього, правильною є кваліфікація дій підсудного ОСОБА_26 за ч.1 ст. 263 КК України та підсудного ОСОБА_29 за ч.1 ст. 263 КК України, оскільки кожен з них вчинив придбання та зберігання бойових припасів без передбаченого законом дозволу.

Кваліфікація дій підсудних ОСОБА_23, ОСОБА_25, ОСОБА_22, ОСОБА_24, за ч.3 ст. 146, ч.4 ст. 187, ч.4 ст. 189, ч.3 ст. 289 КК України, а також ОСОБА_26 та ОСОБА_27 за ч.2 ст. 187, ч.4 ст. 189, ч.3 ст. 289 КК України, а також кваліфікація дій ОСОБА_28 за ч.3 ст. 289 КК України та ОСОБА_29 за ч.4 ст. 296, ч.3 ст. 289 КК України частково не знайшла свого підтвердження в ході судового розгляду.

Так, органом досудового слідства встановлено, що, діючи в складі організованої злочинної групи та маючи єдиний умисел на вчинення умисних корисливих злочинів, ОСОБА_23, ОСОБА_46, ОСОБА_21, ОСОБА_22 та ОСОБА_25 в період з 06.06.2013 р. до 15.11.2013 р. заволоділи майном потерпілих та завдали збитків на загальну суму 790 990 грн., після чого їхня подальша злочинна діяльність припинена працівниками правоохоронних органів.

ОСОБА_23, в червні 2013 року, маючи умисел на заволодіння чужим майном, переслідуючи корисливі мотиви, з метою систематичного вчинення особливо тяжких злочинів (вимагань, розбоїв, незаконних заволодінь транспортними засобами) на території м. Львова та Львівської області для реалізації свого злочинного плану, створив організовану злочинну групу, до якої залучив ОСОБА_46, ОСОБА_21, ОСОБА_22 та ОСОБА_25

Всі учасники організованої злочинної групи мали єдиний намір на вчинення нападів з метою заволодіння чужим майном, поєднаних із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, діяли згідно розробленого організатором групи плану, спрямованого на досягнення єдиного результату, з яким були обізнані, та чітким розподілом функцій кожного з них.

Відповідно до плану, відвівши собі роль організатора та керівника створеної організованої злочинної групи, ОСОБА_23, забезпечив її стійкість шляхом згуртованості учасників єдиним наміром щодо вчинення злочинів, підтримання постійних звязків між її учасниками, тривалості злочинної діяльності, згідно своєї ролі керував підготовкою до вчинення вимагань, незаконних заволодінь транспортних засобів, розбоїв, розподіляв функції між учасниками організованої злочинної групи, підшуковував потерпілих та надавав вказівки учасникам групи, розплановував дії співучасників перед скоєнням кожного нового злочину, визначав осіб, а також діяв як виконавець у співучасті з іншими учасниками організованої групи.

В свою чергу, ОСОБА_21, ОСОБА_46, ОСОБА_22 та ОСОБА_25 під час вчинення злочинів діяли як виконавці. Згідно з відведеною їм роллю, брали активну участь у вимаганнях, розбоях, а також безпосередньо, згідно з вказівкою організатора групи ОСОБА_23, чинили фізичний та психологічний тиск на потерпілих, з метою заволодіння коштами та майном останніх, незаконно утримували потерпілого, не даючи йому звязатись з рідними, а також попередньо залучили до вчинення злочинів ОСОБА_65, ОСОБА_29, ОСОБА_28, ОСОБА_26, ОСОБА_27 та ОСОБА_77

Діючи в складі організованої злочинної групи та маючи єдиний умисел на вчинення умисних корисливих злочинів, ОСОБА_23, ОСОБА_46, ОСОБА_21, ОСОБА_22 та ОСОБА_25 в період з 06.06.2013 року по 15.11.2013 року заволоділи майном потерпілих та завдали збитків на загальну суму 790 990 грн., після чого їхня подальша злочинна діяльність припинена працівниками правоохоронних органів.

Так, 26.05.2011 року у приватній власності ОСОБА_41 знаходився автомобіль НОМЕР_6, номер кузова НОМЕР_2, який 04.06.2013 останній на підставі усного договору купівлі-продажу продав ОСОБА_1 за 50 тис. доларів США, що згідно курсу валют Національного банку України станом на 06.06.2013 становило 399 500 гривень. Факт передачі та одержання ОСОБА_41 грошових коштів у розмірі 50 тис. доларів США за вказаний автомобіль підтверджується розпискою останнього. Згідно домовленості, ОСОБА_41 повинен був передати автомобіль ОСОБА_1 у користування через декілька днів, однак не виконав умови договору з причин, які не залежали від його волі.

06.06.2013 року, в період часу з 14.40 год. по 15.40 год. організатор групи ОСОБА_23 перебуваючи на території кафе-бару «Сихівський міст», що по вул. Луганська, 10 а у м. Львові, переслідуючи корисливий мотив, маючи спільний умисел, спрямований на заволодіння чужим майном, а саме транспортним засобом, з метою реалізації свого злочинного плану, діючи в складі організованої групи з ОСОБА_46, ОСОБА_22, ОСОБА_21 та попередньо залучивши ОСОБА_65, ОСОБА_29, ОСОБА_28, із застосуванням фізичного насильства, що виразилось у нанесенні ударів у різні частини тіла ОСОБА_41, всупереч його волі, незаконно заволоділи транспортним засобом моделі БМВ Х6, 2008 року, сірого кольору, д.н.з. НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_2, який фактично станом з 04.06.2013 року належав ОСОБА_1, чим завдали останньому матеріальної шкоди в розмірі 50 тисяч доларів США, що еквівалентно 399 500 гривень.

Крім цього, організатор групи ОСОБА_23, переслідуючи корисливий мотив, маючи умисел на заволодіння чужим майном, незаконне позбавлення волі людини, з метою реалізації свого злочинного плану, в складі організованої групи з ОСОБА_46, ОСОБА_21, ОСОБА_22 та ОСОБА_78 попередньо залучивши ОСОБА_26 та ОСОБА_27, 15.11.2013 року близько 09.00 год. перебуваючи біля приміщення бару «Почанга», що по вул. Стуса у м. Червоноград, Львівської області, виконуючи відведену йому функцію, попросив свого знайомого ОСОБА_4, під надуманим приводом, відвезти його у м. Рава-Руська, Львівської області. Погодившись на вказану пропозицію, ОСОБА_4 на автомобілі марки «ОСОБА_42 Крузер Прадо», державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_3, який належить його матері ОСОБА_5, разом із ОСОБА_23, приїхали у м. Рава-Руська, Львівської області, де ОСОБА_23, продовжуючи свій злочинний умисел, під надуманим приводом, запропонував ОСОБА_4 заїхати у готель «Арарат», що по вул. Проектна, 1 в м. Рава-Руська.

ОСОБА_4 погодившись на пропозицію ОСОБА_23, разом із останнім піднялися на другий поверх, в один із номерів вищевказаного готелю, де перебували ОСОБА_25, ОСОБА_46, ОСОБА_21, ОСОБА_26, ОСОБА_22 та ОСОБА_27, які схопили ОСОБА_4 та погрожуючи йому застосуванням фізичного насильства та вбивством, незаконно його утримуючи в приміщенні даного номеру, не даючи можливості покинути приміщення та вільно пересуватись по готельному номері, вимагали в останнього передати їм грошові кошти в сумі 10 тисяч Євро.

Після того, як ОСОБА_4 відмовився передати грошові кошти, ОСОБА_22, ОСОБА_26 та ОСОБА_27 почали наносити ОСОБА_4 удари руками в район обличчя та шиї. Також ОСОБА_26 погрожував ОСОБА_4 застосуванням вогнепальною зброєю, а ОСОБА_27 погрожував ОСОБА_4 застосуванням ножа, періодично прикладаючи його до шиї останнього.

В подальшому ОСОБА_22 вказав ОСОБА_4 на крісло, а ОСОБА_23 схопив його за праву руку, за ліву руку ж його тримала невстановлена слідством особа на імя ОСОБА_75 Даніель, та ОСОБА_22 підійшовши ближче до ОСОБА_4 почав оглядати вміст його кишень, в результаті чого незаконно, всупереч волі потерпілого забрав окуляри з оправою «Лакоста», грошові кошти в сумі 2500 гривень (купюрами номіналом по 200, 100 та 50 гривень), 200 доларів США (купюрами по 100 доларів). В цей час ОСОБА_21 витягнув з кишені куртки ОСОБА_4 два мобільні телефони «Самсунг» та «Айфон-5», водійські права, паспорт громадянина України та закордонний паспорт видані на прізвище ОСОБА_4, ключі від квартири та ключі від автомобіля марки «ОСОБА_42 Крузер», кузов № НОМЕР_4, 2008 р.в., р.н. НОМЕР_3.

Дані протиправні дії вищевказаних осіб тривали 15.11.2013 року в період часу з 10.00 год. по 20.00 год., та весь цей час ОСОБА_4 незаконно, всупереч своєї волі утримувався в готельному номері, при цьому був позбавлений права та змоги покинути даний готельний номер, а також можливості звязатись із своїми рідними, оскільки був позбавлений засобів звязку.

В подальшому, 15.11.2013 року, приблизно о 13.00 год., ОСОБА_23, ОСОБА_46, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_25, ОСОБА_26 та ОСОБА_27 усвідомивши, що ОСОБА_4 не погоджується передати їм грошові кошти, продовжуючи свій спільний злочинний умисел, спрямований на заволодіння чужим майном, розподіливши функції, розділились на дві групи. ОСОБА_25 спільно із ОСОБА_46 та ОСОБА_21 поїхали за адресою проживання ОСОБА_6, яка являється співмешканкою ОСОБА_4, що по вулиці Стуса, 25 у м. Червоноград, Львівської області, а ОСОБА_23, ОСОБА_26, ОСОБА_22, ОСОБА_27, реалізовуючи спільний з ОСОБА_25, ОСОБА_46 та ОСОБА_21 злочинний умисел, спрямований на незаконне заволодіння чужим майном, продовжували вимагати грошові кошти та незаконно утримувати ОСОБА_4 в приміщенні готелю «Арарат».

15.11.2013 року, близько 14.00 год., ОСОБА_25, ОСОБА_46 та ОСОБА_21 прибувши за місцем проживання ОСОБА_6, перебуваючи за адресою: м. Червоноград, вул. Стуса, 25 та погрожуючи застосуванням насильства та вбивством ОСОБА_4 вимагали в останньої передати їм грошові кошти в сумі 100 тисяч доларів США.

ОСОБА_6, усвідомлюючи, що невиконання нею незаконних вимог учасників кримінального правопорушення, може призвести до застосування фізичного насильства до ОСОБА_4 або вбивства останнього, переживаючи за життя та здоровя свого співмешканця, погодилася на незаконну вимогу ОСОБА_25, ОСОБА_46 та ОСОБА_21, та передала їм грошові кошти: 1300 доларів США, що згідно курсу НБУ станом на 15.11.2013 року, складає 10 387 грн., 1 300 Євро, що згідно курсу НБУ станом на 15.11.2013, складає 13 094 грн., а всього на загальну суму 23 481 грн.

Продовжуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_25, ОСОБА_46 та ОСОБА_21 переслідуючи корисливі мотиви, маючи умисел на заволодіння чужим майном, 15.11.2013 року о 14.49 год., перебуваючи біля будинку за місцем проживання ОСОБА_5, що по вулиці Стуса, 25, у м. Червоноград, Львівської області, зустріли ОСОБА_47, який являється товаришем ОСОБА_4 та під видуманим приводом, попросили зателефонувати до ОСОБА_5, щоб остання вийшла із своєї квартири на вулицю. Після цього, ОСОБА_25 спільно із ОСОБА_46 та ОСОБА_21 повідомили ОСОБА_5, що у її сина є боргові зобовязання перед ними в розмірі 100000 доларів США, та погрожуючи застосуванням насильства та вбивством ОСОБА_4, поставили незаконну вимогу переоформити належний їй автомобіль марки «ОСОБА_42 Крузер Прадо», кузов № НОМЕР_4, д.н.з. НОМЕР_3 на вказаних осіб.

ОСОБА_5, переживаючи за життя та здоровя свого сина ОСОБА_4, погодилася на незаконну вимогу ОСОБА_25, ОСОБА_46 та ОСОБА_21, й цього ж дня, в приміщенні нотаріальної контори за адресою: м. Червоноград, вулиця С.Бандери, 4а, оформила генеральну довіреність, посвідчену приватним нотаріусом Червоноградського міського нотаріального округу ОСОБА_43, відповідно до якої надала ОСОБА_44, який не був обізнаний про діяльність організованої групи, право розпоряджатися автомобілем марки «ОСОБА_42 Крузер Прадо» кузов № НОМЕР_4, д.н.з ВС 9860 СР терміном на 1 рік, вартістю 294385 грн., згідно оцінки транспортного засобу ТЗОВ «Західний регіональний консалтинг центр».

Крім того, продовжуючи свій злочинний умисел, спрямований на заволодіння чужим майном, ОСОБА_25 разом з ОСОБА_46 та ОСОБА_21, 15.11.2013 року, близько 17 год., перебуваючи поблизу будинку №20, по вул. С.Бандери, м. Червонограда, Львівської області, в якому проживає ОСОБА_7, погрожуючи застосуванням насильства та вбивством ОСОБА_4, який є родичем останнього, вимагали передати їм грошові кошти в сумі 100 тисяч доларів США.

ОСОБА_7 усвідомлюючи, що невиконання ним незаконних вимог учасників кримінального правопорушення, може призвести до застосування фізичного насильства до ОСОБА_4 або вбивства останнього, переживаючи за його життя та здоровя, погодився на вимогу ОСОБА_25, ОСОБА_46 та ОСОБА_21, та передав їм грошові кошти в сумі 6000 євро, що згідно курсу НБУ станом на 15.11.2013, складає 60 438 грн.

Крім цього, організатор групи, ОСОБА_23, маючи умисел на заволодіння чужим майном ОСОБА_4, 15.11.2013 року біля 10.00 год. перебуваючи в одному із номерів готелю «Арарат», який розташований за адресою: Львівська область, Жовківський район, м.Рава-Руська вул. Проектна, 1, під час незаконного позбавлення волі ОСОБА_4, продовжуючи виконання свого злочинного умислу спрямованого на незаконне збагачення, діючи з корисливих мотивів в організованій групі з ОСОБА_46, ОСОБА_21, ОСОБА_22, та ОСОБА_78 попередньо залучивши до вчинення злочинів ОСОБА_27 та ОСОБА_26 незаконно утримуючи ОСОБА_4 в номері готелю «Арарат», який розташований по вул. Проектна, 1 у м.Рава-Руська Львівської області, при цьому почергово, систематично наносячи удари по тілу потерпілого та погрожуючи йому застосування ножа та пістолетом заволоділи майном ОСОБА_4 а саме: окулярами (які належать дружині ОСОБА_4 ОСОБА_6В.) вартістю 1800 грн.; окулярами вартістю 400 грн.; чоловічими окулярами «Лакоста» вартістю 1400 грн.; ліхтариком-шокером вартістю 800 грн.; чоловічі парфумами «Пако Рабан» вартістю 70 євро; електричним насосом вартістю 400 грн.; сумкою чоловічою «Армані» вартістю 1400 грн.; шкіряним гаманцем «Ретек» вартістю 800 грн.; грошовими коштами в сумі 2500 грн.; 200 доларів США; 450 злотих; 20 євро; автомобілем марки «ОСОБА_42 Крузер», кузов № НОМЕР_4, д.н.з. НОМЕР_3, 2008 р.в., вартістю 294 385 грн., який належить ОСОБА_5, яким по дорученню керував ОСОБА_4

Згідно з висновком судово-медичної експертизи 338\2013 від 26.11.2013 року тілесні ушкодження, виявленні у ОСОБА_4, у вигляді закритої черепно - мозкової травми, яка проявилась струсом головного мозку, навколо - орбітальних гематом з обох боків, садна на внутрішній раковині зліва, забою грудної клітки зліва, які могли утворитись 15 листопада 2013 року від дій твердих предметів і відносяться до легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоровя.

16.11.2013 року під час спроби ОСОБА_44 - який не був обізнаний про діяльність організованої групи, зняття з реєстрації у МРЕВ ДАІ м.Червоноград, автомобіля марки «ОСОБА_42 Крузер», кузов № НОМЕР_4, д.н.з. НОМЕР_3, 2008 р.в., останній був виявлений та вилучений працівниками міліції та повернутий законному власнику.

В результаті своїх злочинних дій, ОСОБА_23, діючи за попередньою змовою в організованій групі осіб із ОСОБА_46, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_78 та попередньо залучивши до вчинення злочинів ОСОБА_26, ОСОБА_27 заволоділи майном ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_7 та ОСОБА_6 на загальну суму 391 490 грн.

Крім цього, організатор групи ОСОБА_23 маючи умисел на заволодіння чужим майном діючи з корисливих мотивів в складі організованої групи, маючи спільний умисел, з ОСОБА_46, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_78 та залучивши попередньо ОСОБА_77, 10.08.2013 року біля 17.00 год. перебуваючи неподалік кінотеатру «Довженка», який розташований за адресою пр. Червоної Калини, 81 у м.Львові, вимагали у ОСОБА_9 передати членам організованої групи грошові кошти в сумі 30 000 грн., при цьому застосовуючи фізичне насильство, яке виразилось у нанесенні тілесних ударів в різні частини тіла. В подальшому, використовуючи автомобіль «Шкода Октавія» д.н.з. ВЕ 7657, який належить ОСОБА_77, завезли ОСОБА_9 в ліс, який розташований поблизу с.Давидів, Пустомитівського району, Львівської області, де почергово та систематично застосовуючи фізичне насильство до останнього, яке виразилось в завданні йому ударів ногами та руками по тілу, а також деревяним предметом, погрожуючи при цьому вбивством, вимагали в ОСОБА_9 грошові кошти в сумі 30 000 гривень, попередивши, що невиконання їхньої вимоги ОСОБА_9 до визначеного ОСОБА_23, ОСОБА_46, ОСОБА_22, ОСОБА_78 та ОСОБА_77 терміну, а саме до 20.09.2013 року, до останнього буде застосовано фізичне насильство.

В подальшому, діючи з корисливих мотивів, ОСОБА_77, який був залучений до злочину, користуючись мобільним звязком впродовж з 20.09.2013 року по 07.11.2013 року, за вказівкою ОСОБА_23, дзвонив на мобільний телефон ОСОБА_9 та незаконно вимагав сплатити учасникам організованої групи ОСОБА_23, ОСОБА_46, ОСОБА_22, ОСОБА_25, ОСОБА_77 грошові кошти в сумі 30 000 гривень.

07.11.2013 року, близько 09.00 год., ОСОБА_77 діючи спільно з ОСОБА_21, згідно з відведеною їм роллю в складі організованої ОСОБА_23 злочинної групи, маючи умисел на заволодіння чужим майном, діючи з корисливих мотивів, прибули за місцем проживання ОСОБА_9, а саме м. Львів вул. Сихівська, 30\9, де викликали останнього на сходову площадку 2-го поверху підїзду, та продовжуючи погрожувати ОСОБА_9 вбивством, вимагали передачі 30000 гривень членам організованої групи ОСОБА_23, ОСОБА_46, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_25 та ОСОБА_77 до 10.12.2013 року.

Крім цього, підсудний ОСОБА_29 органом досудового слідства обвинувачується в тому, що останній та невстановлені досудовим слідством особи, 08.09.2013, біля 14 години, на автодорожньому мості, що на проспекті ОСОБА_79 в м. Львові, із застосуванням предмету, схожого на пістолет, який згідно висновку експерта №3/1480, 5/1012 від 28.10.2013, вилучений під час обшуку у ОСОБА_29, є пістолетом кал.9мм Р.А. моделі «Фенікс-Р» №ВІ 052543, українського виробництва, травматичною вогнепальною зброєю самозахисту з вогнепальним принципом метання снаряду, з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю та винятковим цинізмом, вчинив грубе порушення громадського порядку стосовно ОСОБА_8

Так, хуліганські дії ОСОБА_29 полягали в тому, що останній, з мотивів явної неповаги до існуючих правил і норм поведінки в суспільстві, керуючи автомобілем марки «ОСОБА_42 Крузер», д.н.з. НОМЕР_7, безпричинно почав перешкоджати руху автомобіля НОМЕР_8 під керуванням ОСОБА_8 та спільно із невстановленими досудовим слідством особами, застосовуючи вогнепальну зброю «Фенікс-Р» №ВІ 052543, наніс потерпілому тілесні ушкодження у різні частини тіла.

Згідно з висновком експерта №1614 від 11.09.2013 у ОСОБА_8 виявлено закриту черепно-мозкову травму у вигляді «струсу головного мозку», подряпини на обличчі, садно на верхній губі, які утворились від дії тупих предметів, могли вникнути 08.09.2013 та відносяться до легкого тілесного ушкодження з короткочасним розладом здоровя.

Разом з тим, в ході судового розгляду встановлено наступне.

При кваліфікації дій ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_22, ОСОБА_25 та встановленої слідством особи, матеріали щодо якої виділено в окреме провадження як вчинення злочинів організованою групою стороною обвинувачення вказано, що ОСОБА_23 в червні 2013 року, маючи умисел на заволодіння чужим майном, переслідуючи корисливі мотиви, з метою систематичного вчинення особливо тяжких злочинів (вимагань, розбоїв, незаконних заволодінь транспортних засобів) на території м. Львова та Львівської області для реалізації свого злочинного плану, створив організовану злочинну групу, до якої залучив ОСОБА_24, ОСОБА_22, ОСОБА_25 та встановлену слідством особу. Всі учасники організованої злочинної групи мали єдиний намір на вчинення нападів з метою заволодіння чужим майном, поєднаних із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, діяли згідно розробленого організатором групи плану, спрямованого на досягнення єдиного результату, з яким були обізнані, та чітким розподілом функцій кожного з них. Відповідно до плану, відвівши собі роль організатора та керівника створеної організованої злочинної групи, ОСОБА_23 забезпечив її стійкість шляхом згуртованості учасників єдиним наміром щодо вчинення злочинів, підтримання постійних звязків між її учасниками, тривалості злочинної діяльності, згідно своєї ролі керував підготовкою до вчинення вимагань, незаконних заволодінь транспортних засобів, розбоїв, розподіляв функції між учасниками організованої злочинної групи, підшуковував потерпілих та надавав вказівки учасникам групи, розплановував дії співучасників перед скоєнням кожного нового злочину, визначав осіб, а також діяв як виконавець у співучасті з іншими учасниками організованої групи. В свою чергу, ОСОБА_24, ОСОБА_46, ОСОБА_22 та ОСОБА_25 під час вчинення злочинів діяли як виконавці. Згідно відведеної їм ролі, брали активну участь у вимаганнях, розбоях, а також безпосередньо, згідно з вказівкою організатора групи ОСОБА_23, чинили фізичний та психологічний тиск на потерпілих, з метою заволодіння коштами та майном останніх, незаконно утримували потерпілого, не даючи йому звязатись з рідними, а також попередньо залучили до вчинення злочинів ОСОБА_65, ОСОБА_29, ОСОБА_28, ОСОБА_26, ОСОБА_27 та ОСОБА_77

Разом з тим, наведені ознаки організованої групи, хоча й відповідають положенням Загальної частини КК України, не встановлені у діях ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_22, ОСОБА_25 та встановленої слідством особи, матеріали щодо якої виділено в окреме провадження.

Так, суду належними та допустимими доказами не підтверджено, що саме ОСОБА_23 організував об'єднання, яке має ознаки організованої групи, створеної для вчинення одного чи інших злочинів. Стороною обвинувачення, окрім того, що ОСОБА_23 був знайомий з потерпілим ОСОБА_48 до 15.11.2013 р. та особисто під певним приводом запросив його до готельного комплексу „Арарат, жодних доказів організації ОСОБА_23 організованої групи не наведено. Зокрема, суду не надано будь-яких відомостей про координацію дій саме ОСОБА_23, про зв'язки між учасниками групи, їх домовленості щодо злочинних дій, наявність плану та розподіл функцій.

Крім цього, не доведено, що група осіб попередньо зорганізувалася для вчинення одного чи кількох злочинів, мала необхідну стійкість, що є визначальною рисою організованої групи. Жодних даних про те, що група була стійкою, тобто стабільною та згуртованою, а особи, які до неї входять, мали єдині наміри щодо вчинення злочинів, не встановлено. В ході досудового слідства не проведено жодних слідчих дій для підтвердження такої ознаки організованої групи з метою дослідження спільної діяльності цих осіб на предмет їх згуртованості, спільних злочинних планів. Не здобуто таких доказів також під час судового розгляду.

Стороною обвинувачення не встановлено наявності в підсудних як в організованої групи спільного плану злочинної діяльності, тривалості існування групи, наявності матеріальної бази, характеру поведінки учасників та існування загальних правил поведінки. Судом не здобуто доказів вчинення ОСОБА_23 дій, характерних для організатора організованої групи: утворення організованої групи чи керування нею, організація вчинення злочину (злочинів), керування підготовкою чи вчиненням злочинів, забезпечення фінансування чи організація приховування злочинної діяльності групи.

Відповідно до розяснень, викладених у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 р. N 13 «Про практику розгляду судами кримінальних справ про злочини, вчинені стійкими злочинними об'єднаннями», під організованою групою (ч. 3 ст. 28 КК) належить розуміти внутрішньо стійке об'єднання трьох і більше осіб, яке було попередньо утворене з метою вчинення ряду злочинів або тільки одного, який потребує ретельної довготривалої підготовки. Таку групу слід вважати утвореною з моменту досягнення її учасниками домовленості про вчинення першого злочину за наявності планів щодо подальшої спільної злочинної діяльності.

Доказів наявності у підсудних вказаних ознак організованої групи судом не здобуто. Крім цього, доказів щодо ретельної довготривалої підготовки до вчинення злочину чи злочинів суду не надано, як і не доведено існування планів щодо подальшої спільної діяльності.

На переконання суду, доведення наявності ознак організованої групи не може бути формальним, зазначення в обвинувальному акті лише переліку ознак, притаманних організованій групі, без вжиття реальних заходів для документування можливої діяльності організованої групи виключає засудження осіб за злочини з відповідною кваліфікуючою ознакою.

В ході судового розгляду частково не знайшла свого підтвердження кваліфікація дій підсудних за епізодом щодо потерпілого ОСОБА_41

В ході судового розгляду встановлено, що 06.06.2013 р. підсудні ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_21, ОСОБА_29, ОСОБА_28 та встановлені слідством особи, матеріали відносно якої виділено окреме провадження, були на території автокомплексу „Сихівський міст, що на вул. Луганській, 10а у м. Львові. Вищевказаних осіб впізнали свідки, що були на території, були задіяні на автомийці та кафе-барі, які зазначали, що ці особи брали участь у конфлікті з чоловіком власниці закладу ОСОБА_41 Ряд свідків чули вимогу до ОСОБА_41 повернути кошти, інші чули крики, ще інші, знаходячись у приміщенні автомийки, бачили та в подальшому впізнали ОСОБА_22, який брав участь у насильницьких діях щодо ОСОБА_41 та в подальшому розпитував про комплектацію автомобіля „БМВ Х6, яким користувався ОСОБА_41, та місцезнаходженням ключів від такого, а коли прийшов в приміщення мийки вдруге, то сів в автомобіль та виїхав з боксу в напрямку до виїзду з території.

Із досліджених в судовому засіданні доказів не встановлено змови підсудних, чи створення організованої групи з метою незаконного заволодіння вказаним транспортним засобом. Вказане також підтверджується матеріалами аудіоконтролю під час розмови між ОСОБА_1 та ОСОБА_41, в ході якої останній ствердив, що ключі від автомобіля з його кишені взяв ОСОБА_22, після чого сів в автомобіль, який була в боксі мийки, і поїхав. Із вказаних матеріалів аудіоконтролю та інших доказів судом не встановлено та стороною обвинувачення суду не доведено того, що взяти ключі від автомобіля пропонували, обговорювали чи мали намір інші підсудні з метою незаконного заволодіння автомобілем та, що на це були спрямовані їх дії.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_41 категорично заперечив участь у конфлікті ОСОБА_28, ОСОБА_29 та встановленої слідством особи, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження.

Разом з тим, відеозапис з камер спостереження автокомплексу, що долучений до матеріалів кримінального провадження, не містить жодного доказового значення щодо ідентифікації особи, яка заволоділа транспортним засобом, оскільки обличчя особи, що заходила в бокс, після чого автомобіль виїхав, на такому не видно, а портретної експертизи з цього приводу не проведено, що свідчить про існування обґрунтованих сумнівів, які тлумачаться на користь обвинувачених.

Свідки ОСОБА_53 та ОСОБА_80 ствердили, що за територію автокомплексу виїжджав на автомобілі ОСОБА_41 не ОСОБА_22, а інша особа. Крім цього, ОСОБА_53 зазначив, що це був один з чоловіків, які були присутні в альтанці. Свідок ОСОБА_54 вказала, що до боксу автомийки підійшли ОСОБА_22 і ще одна особа, та поїхали на автомобілі ОСОБА_41 Разом з тим, такі показання ОСОБА_54 не підтверджуються вищевказаним відеозаписом з камер відеоспостереження, оскільки згідно з таким відеозаписом в бокс автомийки зайшла одна особа, після чого автомобіль виїхав. Також в ході судового розгляду не знайшли свого підтвердження показання свідка ОСОБА_53, що з території на автомобілі виїхала інша особа з присутніх в альтанці, оскільки жодних доказів змови ОСОБА_22 з іншими особами, що приїхали на територію автокомплексу та були присутні під час конфлікту з ОСОБА_41, не встановлено. Жоден свідок, в тому числі ОСОБА_53 цю особу не впізнав, хоча останній та інші впізнали кількох осіб, присутніх в альтанці. Крім цього, не встановлено, чи ОСОБА_22 повертався в альтанку після виїзду автомобілем з боксу. Враховуючи те, що судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення, а дії підсудних кваліфіковано як вчинення цього злочину організованою групою, а саме особами, які були присутні в альтанці, при цьому особу з числа присутніх в альтанці, з якою ОСОБА_22 міг спільно вчинити злочин із зібраних доказів не встановлено, суд дійшов висновку, що така кваліфікуюча ознака як вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб в діях ОСОБА_22 також не знайшла свого підтвердження в ході судового розгляду.

Суд дійшов висновку, що кваліфікація дій інших, крім ОСОБА_22, підсудних за ч.3 ст. 289 КК України є необґрунтованою, оскільки останні не вчиняли жодних дій, що містять ознаки об'єктивної сторони цього злочину. Питання про зміну обвинувачення, висунення нового обвинувачення стороною обвинувачення не ставилося.

Крім цього, згідно з роз'ясненнями, викладеними у п.17 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 23 грудня 2005 року „Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті, відповідно до частин 2,3 ст. 289 КК України та п.3 примітки до цієї статті матеріальну шкоду слід визнавати значною в разі заподіяння реальних збитків на суму від 100 до 250 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а великою на суму понад 250 таких мінімумів. При вирішенні питання про те, чи були збитки реальними, необхідно виходити з положень п. 1 ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України, де зазначено, що такими збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, що вона зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права. Якщо транспортний засіб не зазнав ніяких пошкоджень унаслідок незаконного заволодіння, його технічний стан не погіршився і відновлення він не потребує або сума відповідних витрат менша від зазначеної у п. 3 примітки до ст. 289 КК, така кваліфікуюча ознака, як заподіяння значної або великої шкоди, відсутня. У випадках коли особа знищила транспортний засіб, яким незаконно заволоділа, чи призвела до такого стану, що він повністю втратив свою цінність і його вже не можна використовувати за прямим призначенням, розмір реальних збитків дорівнює вартості автомобіля на день учинення злочину. Таким же чином треба вирішувати це питання, якщо транспортний засіб після незаконного заволодіння не знайдено. У разі пошкодження внаслідок дій винної особи окремих деталей, вузлів, агрегатів транспортного засобу розмір реальних збитків необхідно визначати виходячи з вартості запасних частин і відновлювального ремонту.

В ході досудового слідства та судового розгляду не встановлено, що автомобіль, яким користувався ОСОБА_41, внаслідок незаконного заволодіння зазнав певних пошкоджень, те, що його стан погіршився і такий потребує відновлення, у зв'язку з чим така кваліфікуюча ознака, як заподіяння великої матеріальної шкоди, чи шкоди в іншому розмірі, відсутня.

Крім цього, в ході судового розгляду не встановлено застосування ОСОБА_22 під час вчинення злочину до ОСОБА_41 насильства, що було небезпечним для його життя чи здоров'я, та погроз застосування насильства. Судом встановлено, що під час нанесення ударів ОСОБА_41 ОСОБА_22 взяв з кишені потерпілого ключі від його автомобіля та виїхав на такому з боксу автомийки. Із показань свідків встановлено, що ОСОБА_41 були нанесені удари, внаслідок чого останній мав ознаки тілесних ушкоджень на обличчі, проте за медичною допомогою не звертався та відповідна судово-медична експертиза не проводилася. Погроз застосування будь-якого насильства не встановлено. Таким чином, такі кваліфікуючі ознаки, як застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров'я, погроза застосування такого насильства, за даним епізодом відсутні.

Таким чином, дії підсудного ОСОБА_22 за даним епізодом необхідно перекваліфікувати на ч.2 ст. 289 КК України, оскільки ним вчинено незаконне заволодіння транспортним засобом, поєднане з насильством, що не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого. Підсудних ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_29 та ОСОБА_28 за цим епізодом необхідно виправдати.

Також в ході судового розгляду частково не знайшла свого підтвердження кваліфікація дій підсудних за епізодом щодо потерпілих ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7

Як зазначено вище, така кваліфікуюча ознака як вчинення злочинів організованою групою відсутня.

Стороною захисту суду представлена копія розписки ОСОБА_4 про отримання в борг від ОСОБА_23 грошових коштів в сумі 45000 доларів США. Потерпілий ОСОБА_4 в судовому засіданні отримання коштів в борг від ОСОБА_23 заперечив, заявив клопотання про необхідність призначення почеркознавчої експертизи за копією розписки та висловив бажання надати вільні зразки свого підпису. Проте, в судове засідання, в якому вирішувалося вказане клопотання, ОСОБА_4 не з'явився, хоча був повідомлений належним чином про розгляд справи та вирішення в судовому засіданні саме його клопотання про призначення почеркознавчої експертизи. У зв'язку з цим, суд у задоволенні клопотання відмовив.

Крім цього, судом встановлено, що у Пустомитівському районному суді Львівської області розглядався спір, пов'язаний з борговими відносинами між ОСОБА_23 та ОСОБА_48

Так, рішенням вищевказаного суду від 16.09.2015 року стягнуто з ОСОБА_68 на користь ОСОБА_81 заборгованість за договором позики в розмірі 5000 доларів США. Судом встановлено, що між ОСОБА_23 та третьою особою у справі ОСОБА_48 було укладено договір позики, що підтверджується відповідною розпискою ОСОБА_4, у якій він зазначає, що одержав від ОСОБА_23 грошові кошти в розмірі 45000 доларів США. На забезпечення вказаного зобов'язання 08.05.2013 р. укладений договір поруки, згідно з яким ОСОБА_82 поручився за виконання ОСОБА_48 зобов'язань за договором позики на суму 5000 доларів США. Крім цього, судом встановлено, що ОСОБА_23 відступив своє право вимоги за вищевказаним договором позики ОСОБА_81 Проте, вказане рішення суду оскаржене ОСОБА_48 та не набрало законної сили (Т.18)

При цьому, суд дійшов висновку, що не відповідають дійсності показання потерпілого ОСОБА_4 про те, що спілкуванням останнього з ОСОБА_23 обмежувалося виключно спортзалом, оскільки встановлено, що ОСОБА_23 та ОСОБА_4 були знайомими до подій 15.11.2013 р., що підтверджується показаннями допитаних в судовому засіданні свідків, зокрема ОСОБА_74, ОСОБА_71, а також письмовими доказами, а саме відомостями Державної прикордонної служби України про перетин кордону, відповідно до яких ОСОБА_23 та ОСОБА_4 27.09.2013 р. перетинали державний кордон в напрямку на виїзд з України в одному автомобілі марки „Тойота, р.н. НОМЕР_3, який є речовим доказом у даному кримінальному провадженні. (Т. 17 а.с. 23).

В ході судового розгляду ряд доказів судом визнано недопустимими. Зокрема, визнано недопустимими протокол про проведення слідчого експерименту та протокол огляду місця події від 27.12.2013 р., які проведені в готелі „Арарат. Із показань свідка ОСОБА_73 та його відповіді на адвокатський запит з'ясовано (Т.16 а.с. 214, 219)., що останній, будучи власником готелю „Арарат, згоди на проведення слідчого експерименту та огляду місця події працівникам правоохоронних органів не надавав. Існування на час проведення вказаних слідчих дій такої згоди не підтверджена стороною обвинувачення. У зв'язку з порушенням норм КПК України при проникненні до володіння особи, вищевказані докази визнані судом недопустими.

Крім цього, недопустимим судом визнається протокол пред'явлення речей для впізнання від 15.01.2014 р. У даному протоколі відображено процес впізнання ОСОБА_48 електричного насоса, який останній зберігав в своєму автомобілі „ОСОБА_42 Крузер. Так, в протоколі зазначено, що на запитання слідчого Жеребець О.О. перед впізнанням ствердив, що його насос був жовтого чорного кольору, а безпосередньо під час впізнання вказав, що його насос був жовтого кольору. Крім цього, в протоколі у графі, де зазначається в якому порядку розміщені речі, що впізнаються, слідчим вказано чотири рази те ж саме електричний насос, однак без зазначення індивідуальних ознак, хоча раніше в протоколі при зазначенні переліку речей, що впізнаються вказано ознаки кожного з електричних насосів. За таких обставин, зробити висновок про те, який саме насос впізнав ОСОБА_4 є неможливим (Т.3 а.с. 137).

Враховуючи те, що крім копії розписки, написання якої заперечив ОСОБА_4, жодних письмових доказів на підтвердження існування боргових зобов'язань між ОСОБА_23 та ОСОБА_48 не надано, такі не можуть бути підтверджені показаннями свідків, а також беручи до уваги те, що судове рішення щодо боргових зобов'язань не набрало законної сили та оскаржене ОСОБА_48, підстави для перекваліфікації дій підсудних за даним епізодом на ст. 355 КК України відсутні.

Жодному з підсудних, крім ОСОБА_26, досудовим слідством не зазначено такої кваліфікуючої ознаки як погроза вбивством при вчиненні вимагання, у зв'язку з чим суд, не маючи можливості вийти за межі обвинувачення, залишає таку кваліфікуючу ознаку лише у ОСОБА_26

Судом встановлено, що у ОСОБА_4 після звернення до лікувального закладу були виявлені легкі тілесні ушкодження, серед яких з короткочасним розладом здоров'я. Такі тілесні ушкодження відповідно до положень КК України є ознаками насильства, небезпечного для життя та здоров'я.

Майнової шкоди у великих чи особливо великих розмірах, завдання значної шкоди судом не встановлено, оскільки автомобіль, що належав потерпілій ОСОБА_5, останній повернутий та такий з її власності не вибував. Свідок ОСОБА_44 керував автомобілем на підставі виданої ОСОБА_5 довіреності. У зв'язку з цим, підстави відносити вартість такого до майнової шкоди, завданої злочином, відсутні. Крім цього, розмір шкоди, заподіяної кожному з потерпілих сам по собі не становить значної шкоди станом на 2013 рік. Додавання розміру шкоди, завданої кожному з потерпілих, є безпідставним, оскільки встановлено вчинення кількох епізодів вимагання щодо кожного з потерпілих, які є самостійними складами злочинів.

Така кваліфікуюча ознака як вчинення злочину повторно стороною обвинувачення зазначена лише щодо ОСОБА_23, ОСОБА_24 та ОСОБА_22 у зв'язку з вчиненням кількох епізодів вимагання щодо потерпілих ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 Враховуючи те, що така кваліфікуюча ознака не вказана щодо ОСОБА_25, ОСОБА_26 та ОСОБА_27, а суд не може вийти за межі пред'явленого обвинувачення, така кваліфікуюча ознака як повторність в діях цих осіб буде відсутня. Крім цього, ОСОБА_24 має непогашену судимість за вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст. 15, ч.1 ст. 185 КК України, що становить повторність з ч.3 ст. 189 КК України.

Підсудному ОСОБА_25 стороною обвинувачення не зазначено такої кваліфікуючої ознаки як повторність, незважаючи на те, що останній має судимість за ч.3 ст. 186 та ч.3 ст. 189 КК України. Разом з тим, суд не може вийти за межі обвинувачення, у зв'язку з чим дії цього підсудного необхідно кваліфікувати без такої ознаки.

Разом з тим, підсудних необхідно виправдати в частині обвинувачення у вчиненні вимагання щодо потерпілого ОСОБА_7, оскільки останній є двоюрідним братом потерпілого ОСОБА_4, тобто згідно з чинним законодавством України, зокрема КПК, ЦК, рішеннями Конституційного Суду України, ці особи не є близькими родичами, а статтею 189 КК України передбачене вимагання з погрозою насильства над близькими родичами потерпілого. При цьому, особисто ОСОБА_7 підсудні жодних погроз не висловлювали, насильство до останнього не застосовували.

Таким чином, суд дійшов висновку, що дії підсудних ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_22, ОСОБА_25, ОСОБА_27 та ОСОБА_26 необхідно перекваліфікувати з ч.4 ст. 189 КК України на ч.3 ст. 189 КК України, у зв'язку з тим, що кожним з них вчинено вимагання майна потерпілих ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та права на майно із застосуванням насильства, що було небезпечним для життя та здоров'я ОСОБА_4, погрозою застосування насильства над ОСОБА_48 як близьким родичем потерпілих ОСОБА_5 та ОСОБА_6, за попередньою змовою групою осіб, ОСОБА_23, ОСОБА_21 та ОСОБА_22 повторно, ОСОБА_26 з погрозою вбивства,

Крім цього, дії підсудних ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_22, ОСОБА_25 необхідно перекваліфікувати з ч.3 ст. 146 КК України на ч.2 ст. 146 КК України, оскільки кожним з них вчинено незаконне позбавлення волі, з корисливого мотиву, за попередньою змовою групою осіб (також з ОСОБА_27 та ОСОБА_26, дії яких за цим епізодом органом досудового слідства кваліфіковано правильно), що супроводжувалося заподіянням потерпілому фізичних страждань, здійснюване протягом тривалого часу.

Жодному з підсудних, крім ОСОБА_26, досудовим слідством не зазначено такої кваліфікуючої ознаки як незаконне позбавлення волі із застосуванням зброї, у зв'язку з чим суд, не маючи можливості вийти за межі обвинувачення, залишає таку кваліфікуючу ознаку лише у ОСОБА_26

Разом з тим, така кваліфікуюча ознака як незаконне позбавлення волі, здійснюване протягом тривалого часу, в обвинуваченні зазначена ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_22, ОСОБА_25 та ОСОБА_27, у зв'язку з чим, враховуючи межі судового розгляду, така у ОСОБА_26 буде відсутня.

Судом встановлено, що вказані підсудні в ході вимагання утримували ОСОБА_4 в готельному номері з 10 до 20 години, останній був позбавлений можливості вільно пересуватися та покинути приміщення, вільно користуватися телефоном. В ході цього потерпілому заподіяно легкі тілесні ушкодження в тому числі з короткочасним розладом здоров'я.

У решті обвинувачення за даним епізодом підсудних необхідно виправдати, оскільки майно потерпілого ОСОБА_4, яке було при ньому, отримане підсудними в ході вимагання, у зв'язку з чим такі дії додаткової кваліфікації за ст. 187 КК України не потребують. При цьому судом враховано, що ОСОБА_4 на то час вже знаходився в готельному номері та був незаконно позбавлений волі, до нього вже були пред'явлені конкретні вимоги щодо передачі майна, у звязку з чим нападу, який є однією з ознак розбою, як раптової, несподіваної для потерпілого насильницької дії, в той час вже не могло бути вчинено. Крім цього, вилучення у ОСОБА_4 в готельному номері майна відбулося не одразу, а в ході вимагання вже після пред'явлення майнових вимог.

Крім цього, злочин, передбачений ст. 289 КК України вважається закінченим з моменту, коли винний отримав можливість керувати транспортним засобом і здійснювати рух на ньому. Проте, в ході судового розгляду встановлено, що автомобілем керував ОСОБА_44, який не є обвинуваченим, та керував таким на підставі виданої потерпілою ОСОБА_5 довіреності. Керування автомобілем кимось із підсудних не встановлено. У зв'язку з цим, кваліфікація дій підсудних за ч.3 ст. 289 КК України не знайшла свого підтвердження в ході судового розгляду. Такі дії фактично були вчинені в процесі вимагання.

Крім цього, в ході судового розгляду не знайшла свого підтвердження також кваліфікація дій підсудних ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_22 та ОСОБА_25 за епізодом щодо вимагання майна потерпілого ОСОБА_9

Так, із показань потерпілого ОСОБА_9 встановлено, що останній в день вчинення щодо нього злочину користувався та мав при собі мобільний телефон з номером НОМЕР_9. Крім цього, потерпілий неодноразово в ході досудового слідства та судового розгляду змінював показання та зазначав, що подія злочину мала місце 10 серпня, в подальшому 22 вересня 2013 року. За клопотанням сторони захисту судом здійснено тимчасовий доступ до документів, а саме роздруківки телефонних дзвінків з вказаного потерпілим мобільного номера за 10 серпня та 22 вересня 2013 року. Із вказаних роздруківок встановлено, що в ці дні ОСОБА_9 у зазначеному у матеріалах кримінального провадження місці вчинення злочину с. Давидів Пустомитівського району Львівської області не перебував та за межі м. Львова взагалі не виїжджав. (Т.16 а.с. 187 189, т.17 а.с. 3-9). Пояснити таку невідповідність потерпілий не зміг, при цьому наполягав на тому, що в ці дні користувався саме цим номером мобільного зв'язку.

Також судом із листа Державної прикордонної служби України від 10.06.2015 р. встановлено, що ОСОБА_25 20.09.2013 р. перетнув державний кордон України повітряним транспортом рейсом до Стамбулу та повернувся зі Стамбулу лише 16.10.2013 р. (Т.17 а.с. 23).

Крім цього, за клопотанням сторони захисту з метою характеристики особи потерпілого ОСОБА_9 встановлено, що останній неодноразово судимий (Т.17 а.с.93-95), згідно з довідкою Львівського ОКПНД від 27.05.2015 р. знаходився на обліку і лікуванні в такій медичній установі з 03.04.2006 р. до 17.02.2010 р. з приводу затяжного реактивного психозу (Т.17 а.с.73).

Оскільки події від 07.11.2013 р. прямо пов'язані з попередніми подіями 10.08.2013 року, які в цей день не могли відбуватися, як і 22.09.2013 р., жодних інших, крім показань ОСОБА_9 доказів вчинення вимагання 07.11.2013 р. суду не надано, свідки за епізодом щодо потерпілого ОСОБА_9 в судове засідання не з'явилися та їх явка не забезпечена, а в подальшому на їх явці сторона обвинувачення не наполягала, питання зміни обвинувачення за даним епізодом не ставилося, підсудних ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_22 та ОСОБА_25 за вказаним епізодом обвинувачення необхідно виправдати.

Також стороною обвинувачення не доведено винуватість підсудного ОСОБА_29 у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст. 296 КК України.

Так, потерпілий ОСОБА_8, який на той час був співробітником УБОЗ, в судовому засіданні категорично заперечив участь ОСОБА_29 в хуліганських діях щодо нього 08.09.2013 р. ОСОБА_83 показання про те, що в цей день рухався на своєму автомобілі та на Сихівському мості, що на пр. ОСОБА_79, автомобіль чорного кольору підрізавши його, перешкодив руху його автомобіля, внаслідок чого змушений був зупинитися. З автомобіля чорного кольору вибіг чоловік та приставив йому до голови пістолет, кілька разів вдарив в голову. Вказав, що обличчя нападника не бачив, лише фігуру та силует. Через кілька хвилин до останнього приєдналися інші невідомі. Коли невідомі поїхали, то одразу ж зателефонував в чергову частину та своєму співробітнику ОСОБА_84 Керівництву про вказані події повідомив на наступний день, написав відповідну заяву до правоохоронних органів та в цей же день його помістили на стаціонарне лікування. Ствердив, що запис в сервісній книжці свого автомобіля щодо очевидця подій на ім'я ОСОБА_80 здійснив на наступний день на прохання когось із присутніх на місці події, прибувши туди на прохання Рибіцького. На наступний день давав усні пояснення слідчому Семенюку у Франківському РВ ЛМУ ГУМВС України у Львівській області, проте в цей день жодного протоколу допиту не підписував. Підписав такий, не читаючи, через кілька днів в лікарні, коли лежав під крапельницею. 27.09.2013 р. хтось з працівників міліції попросив його підписати протокол допиту, у зв'язку з тим, що в попередньому протоколі виявлено якісь неточності. Проте, допиту в той день не було. Вказав, що працівники УБОЗ його переконували, що злочин вчинив ОСОБА_29, демонстрували фотознімки останнього. Також ствердив, що ОСОБА_29Б, бачив через вікно в черговій частині, коли той виходив з приміщення УБОЗ, та повідомив, що це не та особа, що вчинила щодо нього злочин, оскільки останній був вищий і більш кремезної статури.

Як встановлено із роздруківки телефонних дзвінків за номером, яким користувався ОСОБА_8, останній 08.09.2013 р. о 16.25 год (базова станція на вул. Угорській, 22 у м. Львові, що неподалік Сихівського моста) телефонував на номер чергової частини УБОЗ, а о 16.29 зафіксовано вихідний виклик з його телефону в районі розташування базової станції: м. Львів, вулиці Пасічна та Дж.Вашингтона вздовж вул. Дж. Вашингтона, о 16.32 год вихідний виклик на номер чергової частини УБОЗ в зоні розташування базової станції: м. Львів, від перехрестя вул. Пасічна та вул. Глухий кут, в напрямку перехрестя вул. Майорівка та вул. Медова Печера (Т.15 а.с. 7-20, 29-33, 46).

Свідки ОСОБА_85 та ОСОБА_86 в судовому засіданні дали показання про те, що були очевидцями нападу на ОСОБА_87, в ході слідства впізнали особу нападника. Разом з тим, роздруківка телефонних розмов з номера телефону, яким користувався ОСОБА_88, про що останній повідомив в судовому засіданні, вказує на те, що такий свідок 08.09.2014 р. з 13.15 до 18.00 перебував в зоні розташування базових станцій: м. Львів, від перехрестя вул. Наукової та ОСОБА_89 в напрямку перехрестя вул. ОСОБА_90 та Стрийської, а також в напрямку вул. Виговського. З роздруківок телефонних дзвінків з номера, яким користувався ОСОБА_86, місцезнаходження останнього встановити неможливо (Т.15 а.с.21-28, 29-33, 46).

Крім цього, представником потерпілого ОСОБА_91 та потерпілим ОСОБА_8 звернуто увагу суду на те, що 10.09.2013 р. з 13.40 год до 14.40 год, як зазначено в протоколі допиту останнього, потерпілий знаходився у відділенні госпіталю на вул. Личаківській, 26 у м. Львові, що підтверджується роздруківками телефонних дзвінків.

Крім цього, зазначали про суперечливість матеріалів службового розслідування за фактом отримання тілесних ушкоджень старшим оперуповноваженим ВШР „Сокіл УБОЗ ГУМВС України у Львівській області ОСОБА_8 та вищевказаними доказами за даним епізодом. Зокрема, те, що начальником УБОЗ 09.09.2013 р. направлено начальнику ГУБОЗ МВС України лист про те, що нападників на майора міліції ОСОБА_8 встановлено, такі є членами організованої злочинної групи, в тому числі ОСОБА_29 Проте 09.09.2013 р. ОСОБА_8 ще опитано не було, жодних пояснень останній не надавав, а протокол допиту датований лише 10.09.2013 р. (Т.15 а.с.34-45).

Твердження сторони обвинувачення про те, що роздруківки телефонних дзвінків надані не на паперовому носії, що допускає можливість зміни таких, є необґрунтованими, оскільки стороною обвинувачення іншої інформації суду не надано та відповідного клопотання заявлено не було.

Враховуючи наведені обставини, суд дійшов висновку, що винуватість саме підсудного ОСОБА_29 у вчиненні хуліганства із застосуванням зброї відносно потерпілого ОСОБА_8 не доведена належними та допустимими доказами, що виключає його відповідальність за даним епізодом обвинувачення. Безпосередньо допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_8 категорично та неодноразово заперечив участь ОСОБА_29 у вчиненні цього злочину та навів мотиви розбіжностей його показань в судовому засіданні та в ході досудового слідства, які судом, враховуючи виявлені вищевказані суперечності у доказах, визнані обґрунтованими.

Суд критично оцінює показання підсудних щодо невизнання та часткове визнання ними винуватості в частині обвинувачення, визнаного судом доведеним. Показання підсудних в судовому засіданні суперечать зібраним у справі та перевіреним у ході судового слідства доказам.

В ході судового розгляду доведено винуватість ОСОБА_22 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 289 КК України. Вчинення ним цього злочину підтвердили свідки, які були безпосередньо присутні на місці подій. Показання таких є послідовними, однаковими за змістом в частині обвинувачення, що визнане судом доведеним, зазначені ними обставини можуть бути відомі лише безпосереднім учасникам та очевидцям подій. Крім цього, винуватість підтверджується протоколом негласних слідчих дій, зміст якого в частині обвинувачення, що визнане судом доведеним, підтримали учасники розмови, яка прослуховувалася.

Крім цього, із показань потерпілих ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, встановлено участь ОСОБА_23, ОСОБА_25, ОСОБА_22, ОСОБА_24, ОСОБА_26 та ОСОБА_27 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст. 189, ч.2 ст. 146 КК України. Вищевказані потерпілі дали послідовні показання про обставини подій, які можуть бути відомі лише очевидцям, або безпосереднім учасникам. Підстав у потерпілих обмовляти підсудних, у тому числі тих, з якими раніше не були знайомі, судом не встановлено. Пред'явлення вимоги до ОСОБА_4 та інших потерпілих, отримання коштів не заперечується підсудними ОСОБА_23 та ОСОБА_24, які разом з тим ствердили, що їх дії були спрямовані на повернення боргу, існування якого суду належними доказами не доведено. Факт перебування ОСОБА_4 в готельному номері не спростовується показаннями бармена та власника готелю, оскільки встановлено, що існує можливість увійти до номера не проходячи повз бармена, який одночасно відповідає за поселення в готельні номери. Крім цього, останні вказали, що номери обладнані шумоізоляцією. Незважаючи на визнання в судовому засіданні недопустимим доказом протоколу огляду місця події готелю „Арарат, свідок ОСОБА_73 підтвердив відповідність фотознімків, які долучені до такого протоколу, загального вигляду готелю дійсному (Т.3 а.с. 82).

Показання свідків, які спрямовані на забезпечення алібі підсудних, суперечать показанням очевидців подій, у зв'язку з чим не взяті судом до уваги.

Один із свідків, який перебував в барі готелю „Арарат 15.11.2013 р., ствердив, що впізнав ОСОБА_4 за фотографією, проте таке впізнання не проведене відповідно до вимог КПК України, незважаючи на те, що свідок заявив про себе захиснику ще під час досудового слідства.

Доводи сторони захисту щодо недопустимості ряду доказів судом взяті до уваги та вказують на недоліки досудового слідства, які однак не свідчать про необґрунтованість обвинувачення за епізодами, визнаними судом доведеними, з врахуванням безпосередньо досліджених доказів. Визнання недопустимими доказів, які судом не досліджувалися та не покладені в основу обвинувального вироку, не є необхідним.

Здійснення допиту потерпілого та свідків із застосуванням заходів безпеки без приховування або з приховуванням обличчя, що відбувалося у передбаченому КПК України порядку, не перешкодило встановити дійсні обставини справи. Використання одним із таких свідків копії протоколу його допиту в ході досудового слідства, не завадило всебічно з'ясувати дійсні обставини подій, свідком яких той був, враховуючи його відповіді на численні запитання сторін, які виходили за межі та обсяг показань, даних під час досудового слідства.

Протоколи впізнання, які не визнані судом недопустимими доказами, проведені у відповідності до положень КПК України та зміст таких є однозначним. Факторів, які б вплинули на достовірність впізнання судом не встановлено. Крім цього, безпосередньо в судовому засіданні потерпілі та свідки підтверджували впізнання в ході досудового слідства.

Висновок балістичної експертизи від 23.12.2013 р., наданий захисниками підсудного ОСОБА_29, суперечить первинній експертизі, яка дала однозначні відповіді на всі поставлені запитання. Із наданого висновку видно, що така проведена без дослідження предметів, а лише за документами, та фактично є перевіркою первинної експертизи (Т.14 а.с.191-195).

Суд вважає порушенням КПК України зазначення в обвинувальному акті прізвища та ініціалів встановлених слідством осіб, які на думку сторони обвинувачення брали участь у вчиненні злочинів, оскільки матеріали щодо таких виділено в окреме провадження та обвинувальний вирок суду щодо вчинення ними таких злочинів відсутній.

Таким чином, порушень КПК України, які б вплинули на правильність висновків суду на підставі безпосередньо досліджених в судовому засіданні доказів, не встановлено. Розбіжності та неточності в датах, назвах, що наявні у деяких документах, суд вважає технічними помилками, через які документи не втратили доказового значення.

Враховуючи наведене, суд приходить до переконання, що невизнання винуватості підсудними спрямоване на спотворення фактичних обставин справи для уникнення чи пом'якшення кримінальної відповідальності за вчинене.

При призначенні покарання підсудному ОСОБА_22, суд враховує ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, які є тяжкими (ч.2 ст. 289, ч.3 ст. 189 КК України) та середньої тяжкості (ч.2 ст. 146 КК України), відшкодування матеріальної шкоди потерпілим ОСОБА_6 та ОСОБА_7, що суд визнає обставиною, яка пом'якшує покарання, особу підсудного, який розлучений, не працює, має на утриманні батьків похилого віку, відповідно до ст. 89 КК України визнається таким, що судимості не має, за місцем ув'язнення характеризується посередньо, та приходить до висновку, що йому необхідно призначити остаточне покарання у виді позбавлення волі, оскільки його виправлення є неможливим без ізоляції від суспільства, з конфіскацією майна.

При призначенні покарання підсудному ОСОБА_23, суд враховує ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, серед яких тяжкий (ч.3 ст. 189 КК України) та середньої тяжкості (ч.2 ст. 146 КК України), особу підсудного, який одружений, не працює, позитивно характеризується, та приходить до висновку, що останньому необхідно призначити остаточне покарання у виді позбавлення волі без конфіскації майна.

Враховуючи часткове визнання винуватості, відшкодування матеріальної шкоди потерпілим ОСОБА_6 та ОСОБА_7, що суд визнає обставинами, які пом'якшують покарання, те, що хворіє рядом хронічних захворювань, серед яких хронічний пієлонефрит, хронічний простатит, має на утриманні двох малолітніх дітей: ОСОБА_32, ІНФОРМАЦІЯ_7, ОСОБА_32 Маліка Аслановича, ІНФОРМАЦІЯ_8, та матір, яка є пенсіонером та інвалідом ІІІ групи, відповідно до ст. 89 КК України визнається таким, що судимості не має, суд приходить до переконання про можливість звільнення ОСОБА_23 від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього судом, відповідно до ст. 76 КК України, обов'язки, зокрема: не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи, періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.

На підставі ст. 77 КК України, якою передбачено вичерпний перелік додаткових покарань у разі звільнення від відбування основного покарання з випробуванням, додаткове покарання у виді конфіскації майна не призначається.

При призначенні покарання підсудному ОСОБА_24, суд враховує ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, серед яких тяжкий (ч.3 ст. 189 КК України) та середньої тяжкості (ч.2 ст. 146 КК України), особу підсудного, який одружений, не працює, має судимість, позитивно характеризується, та приходить до висновку, що останньому необхідно призначити остаточне покарання у виді позбавлення волі без конфіскації майна.

Враховуючи часткове визнання винуватості, відшкодування матеріальної шкоди потерпілим ОСОБА_6 та ОСОБА_7, що суд визнає обставинами, які пом'якшують покарання, те, що має на утриманні малолітнього сина ОСОБА_34, ІНФОРМАЦІЯ_12, батька ОСОБА_92, який є пенсіонером, суд приходить до переконання про можливість звільнення ОСОБА_24 від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього судом, відповідно до ст. 76 КК України, обов'язки, зокрема: не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи, періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.

На підставі ст. 77 КК України, якою передбачено вичерпний перелік додаткових покарань у разі звільнення від відбування основного покарання з випробуванням, додаткове покарання у виді конфіскації майна не призначається.

При призначенні покарання підсудному ОСОБА_25, суд враховує ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, серед яких тяжкий (ч.3 ст. 189 КК України) та середньої тяжкості (ч.2 ст. 146 КК України), відшкодування матеріальної шкоди потерпілим ОСОБА_6 та ОСОБА_7, що суд визнає обставиною, яка пом'якшує покарання, особу підсудного, який одружений, має на утриманні малолітню дитину ОСОБА_35, ІНФОРМАЦІЯ_18, батьків похилого віку, має судимість, не працює, позитивно характеризується, та приходить до висновку, що йому необхідно призначити остаточне покарання у виді позбавлення волі, оскільки його виправлення є неможливим без ізоляції від суспільства, з конфіскацією майна.

При призначенні покарання підсудному ОСОБА_26, суд враховує ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, серед яких тяжкі (ч.3 т. 189, ч.1 ст. 263 КК України) та середньої тяжкості (ч.2 ст. 146 КК України), вчинення злочину вперше та визнання винуватості у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 263 КК України, що суд визнає обставинами, які пом'якшують покарання, особу підсудного, який одружений, має на утриманні двох малолітніх дітей: ОСОБА_36, ІНФОРМАЦІЯ_23, ОСОБА_37, 26.04.2014 р., батька похилого віку, не працює, позитивно характеризується, та приходить до висновку, що йому необхідно призначити остаточне покарання у виді позбавлення волі, оскільки його виправлення є неможливим без ізоляції від суспільства, з конфіскацією майна.

При призначенні покарання підсудному ОСОБА_27, суд враховує ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, серед яких тяжкий (ч.3 ст. 189 КК України) та середньої тяжкості (ч.2 ст. 146 КК України), особу підсудного, який одружений, судимості не має, не працює, позитивно характеризується за місцем реєстрації та посередньо за місцем ув'язнення, та приходить до висновку, що йому слід призначити остаточне покарання у виді позбавлення волі, оскільки його виправлення є неможливим без ізоляції від суспільства, з конфіскацією майна.

При призначенні покарання підсудному ОСОБА_29, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який є тяжким (ч.1 т. 263 КК України), особу підсудного, який одружений, є приватним підприємцем, судимості не має, та приходить до висновку, що останньому необхідно призначити остаточне покарання у виді позбавлення волі.

Враховуючи те, що ОСОБА_29 вчинив злочин вперше, має на утриманні трьох малолітніх дітей, батьків похилого віку, що суд визнає обставинами, які пом'якшують покарання, те, що позитивно характеризується, суд приходить до переконання про можливість звільнення ОСОБА_29 від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього судом, відповідно до ст. 76 КК України, обов'язки, зокрема: не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи, періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.

Крім цього, в матеріалах кримінального провадження наявні цивільні позови, з приводу яких суд дійшов наступних висновків.

ОСОБА_41, як цивільний позивач, пред'явив позов до потерпілого ОСОБА_3 про витребування з чужого незаконного володіння автомобіля НОМЕР_10, номер кузова НОМЕР_2 та передачу такого власнику ОСОБА_41 Судом за клопотанням відповідача ОСОБА_3 до розгляду даного позову залучено як третю особу ОСОБА_63 (Т.16 а.с.191, 195-197). Позов мотивовано тим, що з 26.05.2011 р. у приватній власності ОСОБА_41 знаходився вищевказаний автомобіль, придбаний на підставі договору купівлі-продажу та зареєстрований у МРЕВ ДАІ. 06.06.2013 р. в період часу з 14.40 год до 15.40 год автомобіль незаконно вибув з власності позивача в результаті вчинення злочину, який є одним з епізодів у вказаному кримінальному провадженні. В ході досудового розслідування встановлено, що 11.06.2013 р. приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу ОСОБА_67 посвідчено довіреність від імені ОСОБА_41 на вищевказаний автомобіль на ОСОБА_66. Такий правочин вважає нікчемним. В подальшому 14.06.2013 р. на підставі вищевказаної довіреності автомобіль знято з обліку для реалізації та на даний час після кількох перереєстрацій такий був придбаний відповідачем ОСОБА_3 Вказав, що згідно з висновком експерта НДЕКЦ ГУМВС України у Львівській області №6/138 від 19.02.2014 р. підпис від його імені в примірнику вищевказаної довіреності виконано не ним, а іншою особою. Враховуючи те, що майно вибуло з його володіння не з його волі іншим шляхом, внаслідок вчинення злочину, просив суд витребувати автомобіль у ОСОБА_3 (Т.10 а.с. 273-275).

Потерпілий ОСОБА_3 пред'явив цивільний позов до підсудних ОСОБА_28, ОСОБА_23, ОСОБА_22, ОСОБА_21, ОСОБА_29 про відшкодування майнової та моральної шкоди. Позов мотивовано тим, що ОСОБА_3 придбано автомобіль НОМЕР_10, номер кузова НОМЕР_2, за ціною 460100 грн., що підтверджується відповідною довідкою-рахунком. Ухвалою слідчого судді у даному кримінальному провадженні надано тимчасовий доступ до вказаного автомобіля та усіх документів на вказаний транспортний засіб, а також надано можливість вилучення транспортного засобу. На підставі протоколу вилучення автомобіль, свідоцтво про реєстрацію та ключ до такого у ОСОБА_3 вилучено. У зв'язку з тим, що ОСОБА_41 пред'явлено позов до ОСОБА_3 про витребування автомобіля, просив суд стягнути з солідарно з підсудних відшкодування майнової шкоди у розмірі 626382 грн., оскільки вартість автомобіля на час звернення з таким позовом становить саме таку суму. Крім цього, просив суд стягнути відшкодування моральної шкоди у розмірі 30000 грн., заподіяння якої мотивував тим, що зазнав душевних страждань, переживань, незручностей у зв'язку з вилученням автомобіля, приниження честі та гідності перед близькими та знайомим (Т.12 а.с. 222-240, Т.13, а.с. 48-54).

Крім цього, потерпілий ОСОБА_3 пред'явив зустрічний позов до ОСОБА_41 про визнання добросовісним набувачем автомобіля НОМЕР_10, номер кузова НОМЕР_2. Позов обґрунтовано тим, що придбав автомобіль за ціною 460100 грн., правомірність придбання підтверджується довідкою-рахунком від 31.07.2013 р., номер кузова та номер двигуна автомобіля на момент придбання не змінювалися, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу попереднього власника відповідає офіційному бланку (Т.13 а.с.126-130).

Цивільний позивач ОСОБА_41, його представник ОСОБА_10 в судове засідання з'явилися, цивільний позов підтримали, у зв'язку з чим підстави для залишення цивільного позову без розгляду відсутні. Статус свідка у кримінальному провадженні не перешкоджає заявити цивільний позов як цивільним позивачем.

Потерпілий ОСОБА_3, його представник ОСОБА_11 позов ОСОБА_41 не визнали із підстав, що викладені у письмових запереченнях (Т.13 а.с.111-117, Т.16 а.с.134-136). Зокрема, зазначили, що ОСОБА_41 не є потерпілим у даному кримінальному провадженні, у зв'язку з чим не має права заявляти цивільний позов. Крім цього, вказали, що жодного доказу на підтвердження обґрунтованості своїх позовних вимог ОСОБА_41 не надано, зокрема щодо: права власності на автомобіль, факту незаконного вибуття такого з володіння та власності, щодо відсутності у третіх осіб права користування чи/та розпорядження транспортним засобом. Крім цього, вказали, що ОСОБА_41 під час допиту в ході досудового розслідування та судового розгляду ствердив, що автомобіль продав своєму товаришу ОСОБА_93, у зв'язку з чим у ОСОБА_41 відсутні підстави для пред'явлення позову до ОСОБА_3 У задоволенні позову ОСОБА_41 просили суд відмовити, позови ОСОБА_3 задовольнити.

На підставі ст. 330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Відповідно до ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Судом встановлено, що 11.06.2013 р. приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу ОСОБА_67 посвідчено довіреність від імені ОСОБА_41 на вищевказаний автомобіль на ім'я ОСОБА_66.

Згідно з висновком експерта НДЕКЦ ГУМВС України у Львівській області №6/138 від 19.02.2014 р. підпис від імені ОСОБА_41 в примірнику вищевказаної довіреності виконано не ним, а іншою особою.

Згідно з ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частина першою третьою, пятою та шостою статті 203 ЦК України.

Відповідно до положень глави 68 ЦК України довіреність видається на підставі договору доручення, відповідно до якого одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створюю, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.

Згідно з роз'ясненнями, викладеними у п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» судам відповідно до статті 215 ЦК необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом (частина перша статті 219, частина перша статті 220, частина перша статті 224 тощо), та оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (частина друга статті 222, частина друга статті 223, частина перша статті 225 ЦК тощо). Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду.

Пред'явивши вимоги про витребування автомобіля з володіння ОСОБА_3, вимог про визнання недійсним договору доручення та виданої на підставі такого довіреності ОСОБА_41 не заявлено. Договір доручення є оспорюваним, укладеним від імені ОСОБА_41, такий посвідчений нотаріально, у зв'язку з чим, може бути визнаний судом недійсним. При розгляді судом такого спору до розгляду справи залучається повірений за договором, нотаріус, який посвідчував договір, якщо позивач обґрунтовує недійсність правочину посиланням на неправомірні дії нотаріуса, а також інші особи, на права та обов'язки яких може вплинути судове рішення. Крім цього, суд звертає увагу на те, що органом досудового слідства не встановлено причетності повіреного ОСОБА_66 до вчинення незаконного заволодіння транспортним засобом, яким користувався ОСОБА_41, а також не встановлено особу, яка вчинила правочин від імені ОСОБА_41

Таким чином, докази того, що правочин був спрямований на незаконне заволодіння майном, як передбачено ст. 228 ЦК України, відсутні.

Наступні правочини, вчинені після такого правочину, для вирішення питання щодо витребування майна з чужого незаконного володіння, не підлягають визнанню недійсними.

Враховуючи наведене, позов ОСОБА_41 про витребування майна з чужого незаконного володіння не може бути судом задоволений без визнання недійсним правочину договору доручення, як оспорюваного правочину, та виданої на підставі такого довіреності. За таких обставин, не підлягає на даний час задоволенню позов ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, завданої злочином. Визнання особи добросовісним набувачем, відповідно до ст. 16 ЦК України, є неналежним способом захисту, а тому задоволенню не підлягає.

З підсудних необхідно стягнути на користь держави витрати на проведення експертиз, а саме:

- з ОСОБА_26 вартість експертизи №5/1264 від 11.12.2013 р. 391,20 грн. (Т.3 а.с. 31-36);

- з ОСОБА_22 вартість експертизи №6/138 від 19.02.2014 р. 391,20 грн. (Т.8 а.с. 60-63);

- з ОСОБА_29: вартість експертизи №3/1480, 5/1012 від 28.10.2013 р. 489 грн. (Т.11 а.с.117-124); вартість експертизи №3/1481, 5/1013 від 28.10.2013 р. 489 грн. (Т.11 а.с.127-133), а всього 978 грн.

Судові витрати за проведення експертиз, а саме: висновок експерта №5/232 від 26.02.2014 р. 489 грн. (Т.8 а.с.50-53); висновок експерта №5/233 від 26.02.2014 р. 489 грн. (Т.8 а.с.55-58), необхідно віднести в рахунок держави.

При ухваленні вироку необхідно вирішити питання щодо майна, зокрема:

-скасувати арешт, накладений на грошові кошти в сумі 1798 гривень, вилучені 16.11.2013 р. в ОСОБА_44, ІНФОРМАЦІЯ_38, що проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_39, накладений ухвалою слідчого судді Червоноградського міського суду Львівської області від 18.11.2013 р. (Т.1 а.с.69) та повернути вказані грошові кошти ОСОБА_44, передані на зберігання на депозитний рахунок Червоноградського МВ ГУМВС України у Львівській області (Т.1 а.с.78-79);

-скасувати арешт, накладений на автомобіль „Land Rover моделі „Range Rover, 2004 р.в., р.н. НОМЕР_11, № кузова SALLMAMA44A165140, власником якого є ОСОБА_94, накладений ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 03.02.2014 р. (Т.4 а.с. 85);

-скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 19.12.2013 р., накладений на автомобіль НОМЕР_12, номер кузова НОМЕР_13, 2002 Р.В., сірого кольору, який належить ОСОБА_28, ІНФОРМАЦІЯ_40 (Т.7 а.с. 52)

Долю речових доказів і документів необхідно вирішити у порядку, передбаченому ст.100 КПК України.

Керуючись статтями 370, 374 КПК України, суд,

засудив:

ОСОБА_22 визнати винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 3 ст.189, ч. 2 ст. 289 КК України, та призначити покарання:

- за ч. 2 ст. 146 КК України три роки позбавлення волі;

- за ч. 3 ст.189 КК України п'ять років шість місяців позбавлення волі з конфіскацією належного на праві власності майна;

- за ч. 2 ст. 289 КК України п'ять років позбавлення волі з конфіскацією належного на праві власності майна.

На підставі ст. 70 КК України, шляхом часткового складання призначених покарань, ОСОБА_22 призначити остаточне покарання шість років позбавлення волі з конфіскацією належного на праві власності майна.

ОСОБА_22 за ч.4 ст. 189 КК України (за епізодом щодо потерпілого ОСОБА_7В.), за ч.4 ст. 187, ч.3 ст. 289 КК України (за епізодами щодо потерпілих ОСОБА_4, ОСОБА_5В.), за ч.4 ст. 187 КК України (за епізодом щодо потерпілого ОСОБА_9В.) визнати невинуватим та виправдати.

ОСОБА_23 визнати винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 3 ст.189 КК України та призначити покарання:

- за ч. 2 ст. 146 КК України три роки позбавлення волі;

- за ч. 3 ст.189 КК України п'ять років позбавлення волі без конфіскації майна.

На підставі ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_23 призначити остаточне покарання п'ять років позбавлення волі без конфіскації майна.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_23 звільнити від відбування покарання з випробуванням та встановити іспитовий строк один рік шість місяців.

На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_23 такі обов'язки:

- не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції;

-повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи;

-періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.

ОСОБА_23 за ч.3 ст. 289 КК України (за епізодом щодо потерпілих ОСОБА_50, ОСОБА_1, ОСОБА_3М.), за ч.4 ст. 189 КК України (за епізодом щодо потерпілого ОСОБА_7В.), за ч.4 ст. 187, ч.3 ст. 289 КК України (за епізодами щодо потерпілих ОСОБА_4, ОСОБА_5В.), за ч.4 ст. 187 КК України (за епізодом щодо потерпілого ОСОБА_9В.) визнати невинуватим та виправдати.

ОСОБА_24 визнати винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 3 ст.189 КК України та призначити покарання:

- за ч. 2 ст. 146 КК України три роки позбавлення волі;

- за ч. 3 ст.189 КК України п'ять років позбавлення волі без конфіскації майна.

На підставі ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_24 призначити остаточне покарання п'ять років позбавлення волі без конфіскації майна.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_24 звільнити від відбування покарання з випробуванням та встановити іспитовий строк один рік шість місяців.

На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_24 такі обов'язки:

- не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції;

-повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи;

-періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.

ОСОБА_24 за ч.3 ст. 289 КК України (за епізодом щодо потерпілих ОСОБА_50, ОСОБА_1, ОСОБА_3М.), за ч.4 ст. 189 КК України (за епізодом щодо потерпілого ОСОБА_7В.), за ч.4 ст. 187, ч.3 ст. 289 КК України (за епізодами щодо потерпілих ОСОБА_4, ОСОБА_5В.), за ч.4 ст. 187 КК України (за епізодом щодо потерпілого ОСОБА_9В.) визнати невинуватим та виправдати.

ОСОБА_25 визнати винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 3 ст.189 КК України, та призначити покарання:

- за ч. 2 ст. 146 КК України три роки позбавлення волі;

- за ч. 3 ст.189 КК України п'ять років шість місяців позбавлення волі з конфіскацією належного на праві власності майна.

На підставі ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_25 призначити остаточне покарання п'ять років шість місяців позбавлення волі з конфіскацією належного на праві власності майна.

ОСОБА_25 за ч.4 ст. 189 КК України (за епізодом щодо потерпілого ОСОБА_7В.), за ч.4 ст. 187, ч.3 ст. 289 КК України (за епізодами щодо потерпілих ОСОБА_4, ОСОБА_5В.), за ч.4 ст. 187 КК України (за епізодом щодо потерпілого ОСОБА_9В.) визнати невинуватим та виправдати.

ОСОБА_26 визнати винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 3 ст.189, ч.1 ст. 263 КК України, та призначити покарання:

- за ч. 2 ст. 146 КК України три роки позбавлення волі;

- за ч. 3 ст.189 КК України п'ять років шість місяців позбавлення волі з конфіскацією належного на праві власності майна;

за ч.1 ст. 263 КК України три роки позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_26 призначити остаточне покарання п'ять років шість місяців позбавлення волі з конфіскацією належного на праві власності майна.

ОСОБА_26 за ч.4 ст. 189 КК України (за епізодом щодо потерпілого ОСОБА_7В.), за ч.2 ст. 187, ч.3 ст. 289 КК України (за епізодами щодо потерпілих ОСОБА_4, ОСОБА_5В.) визнати невинуватим та виправдати.

ОСОБА_27 визнати винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 3 ст.189 КК України, та призначити покарання:

- за ч. 2 ст. 146 КК України три роки позбавлення волі;

- за ч. 3 ст.189 КК України п'ять років шість місяців позбавлення волі з конфіскацією належного на праві власності майна.

На підставі ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_27 призначити остаточне покарання п'ять років шість місяців позбавлення волі з конфіскацією належного на праві власності майна.

ОСОБА_27 за ч.4 ст. 189 КК України (за епізодом щодо потерпілого ОСОБА_7В.), за ч.2 ст. 187, ч.3 ст. 289 КК України (за епізодами щодо потерпілих ОСОБА_4, ОСОБА_5В.) визнати невинуватим та виправдати.

ОСОБА_29 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, та призначити покарання три роки шість місяців позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_29 звільнити від відбування покарання з випробуванням та встановити іспитовий строк один рік.

На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_29 такі обов'язки:

- не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції;

-повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи;

-періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.

ОСОБА_29 за ч.3 ст. 289 КК України (за епізодом щодо потерпілих ОСОБА_50, ОСОБА_1, ОСОБА_3М.), за ч.4 ст. 296 КК України (за епізодом щодо потерпілого ОСОБА_8Б.) визнати невинуватим та виправдати.

ОСОБА_28 за ч.3 ст. 289 КК України (за епізодом щодо потерпілих ОСОБА_50, ОСОБА_1, ОСОБА_3М.) визнати невинуватим та виправдати.

У задоволенні цивільного позову ОСОБА_41 до ОСОБА_3 про витребування майна з чужого незаконного володіння відмовити.

У задоволенні цивільного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_23, ОСОБА_22, ОСОБА_24, ОСОБА_28, ОСОБА_29 про відшкодування шкоди, завданої злочином, відмовити.

Речові докази та документи, а саме:

-автомобіль НОМЕР_14, свідоцтво про реєстрації транспортного засобу серії САТ №233157, ключ від вказаного автомобіля, ключ блокуючої сигналізації „Конструкт, передані на зберігання потерпілій ОСОБА_5, залишити у власності останньої;

-пістолет „ПМ-РФ №1430-84 з двома магазинами та патронами, шомпол для чистки пістолета, дозвіл ЛВ НОМЕР_15, виданий 27.02.2013 р. на ім'я ОСОБА_26, які знаходяться в паперовій коробці з написом „Форт, конфіскувати (Т.2 а.с. 97-100, Т.5 а.с. 122-124);

-автомобіль „Land Rover моделі „Range Rover, 2004 р.в., р.н. НОМЕР_11, № кузова SALLMAMA44A165140, власником якого є ОСОБА_94, ключ від автомобіля, вилучені на підставі ухвали Галицького районного суду м. Львова від 05.12.2013 р., передані на зберігання ОСОБА_94, а також DVD+R-8-X, флеш-накопичувач №1015, CD-R Verbatim (Т.3 а.с.128-133, Т.5 а.с. 122-125), повернути останній;

-автомобіль „BMW Х6, 2008 р.в., р.н. НОМЕР_16, номер кузова НОМЕР_2, ключ у формі брелока з абревіатурою „BMW (Т.8 а.с. 189-190), передані власнику ОСОБА_3, залишити в останнього;

-свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу САТ 039116 від 01.08.2013 р. на автомобіль „BMW Х6, 2008 р.в., сірого кольору, р.н. НОМЕР_16, номер кузова НОМЕР_2, видане на ім'я ОСОБА_3, що долучене до матеріалів кримінального провадження (Т.16 а.с.28), повернути потерпілому ОСОБА_3;

-свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу САЕ 735328 від 26.05.2011 р. на автомобіль „BMW Х6, 2008 р.в., р.н. НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_2, що зберігається при матеріалах кримінального провадження (Т. 7), передати до МРЕВ ОСОБА_83 України у Львівській області;

-документи, вилучені на підставі ухвали слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 20.01.2014 р. та долучені до матеріалів кримінального провадження, залишити у таких матеріалах (Т.7 а.с. 152 177);

-оптичні диски зі звукозаписами показань підозрюваних, свідків, відеозаписами, інформацією щодо телефонних з'єднань, що наявні у матеріалах кримінального провадження, залишити у таких матеріалах (Т.7, Т.8 а.с. 186-188);

-нарізний карабін „Вулкан ТК, кал. 5.45 мм №ХК362202, споряджений 16 патронами кал. 5.45х39 мм (два з яких використано при проведенні експертизи), переданий на зберігання в дозвільну систему ГУМВС України у Львівській області, повернути ОСОБА_28 (Т.8 а.с. 193-194);

-пістолет „Форт 17З кал. 9 мм Р.А. №ВІ033049, споряджений десятьма патронами кал.9мм Р.А. (два з яких використано при проведенні експертизи), який передано на зберігання ОСОБА_28, залишити у власності останнього (Т.8 а.с.193-194);

-сервісну книжку для автомобілів ВАЗ, яка складається з 42 сторінок, ключ до замка запалювання автомобіля, довжиною 7см, виготовлений з металу світлого кольору, на пластиковій ручці якого наявний напис „Лада, повернути ОСОБА_8 (Т.11 а.с.16);

-мобільний телефон „Самсунг, ІМЕІ 00000000000000/001 з сім-карткою оператора „Лайф; сім-картку „Київстар №8938003992026908101F; дозвіл на право зберігання та носіння зброї на ім'я ОСОБА_29 №ГБ039143 на пристрій для відстрілу патронів гумовими кулями марки „Фенікс, кал. 9мм Р.А., заводський №ВІ-052543; дозвіл на право зберігання та носіння зброї на ім'я ОСОБА_29 на мисливський карабін моделі „АКСМ-МФ, кал. 7.62 мм, №ВІ002876; пістолет моделі „Фенікс-Р, кал.9 мм Р.А., №ВІ052543 з магазином, що знаходиться в поліетиленовому пакеті, опечатаному биркою НДЕКЦ; мисливський карабін моделі „АКСМ-МФ, кал. 7.62 мм, №ВІ002876 з двома магазинами, який знаходиться в матерчатому чохлі для зброї, опечатаному биркою; аркуші формату А4 в кількості 3 шт., з друкованим текстом; мобільний телефон „Самсунг Е1202, ІМЕІ №356203052109154 та №356204052109152 чорного кольору без сім-картки; мобільний телефон „Самсунг Е1202, чорного кольору, ІМЕІ №353135059686474, №353136059186472 з сім-карткою „Лайф, повернути ОСОБА_29 (Т.11 а.с.147-148);

-5 патронів, 3 гільзи, які знаходяться в поліетиленовому пакеті, опечатаному биркою НДЕКЦ; 16 патронів, 9 гільз, які знаходяться в матерчатому чохлі для зброї, опечатаному биркою, знищити (Т.11 а.с.147-148).

Скасувати арешт, накладений на грошові кошти в сумі 1798 гривень, вилучені 16.11.2013 р. в ОСОБА_44, ІНФОРМАЦІЯ_38, що проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_39, накладений ухвалою слідчого судді Червоноградського міського суду Львівської області від 18.11.2013 р. (Т.1 а.с.69) та повернути вказані грошові кошти ОСОБА_44, передані на зберігання на депозитний рахунок Червоноградського МВ ГУМВС України у Львівській області (Т.1 а.с.78-79).

Скасувати арешт, накладений на автомобіль „Land Rover моделі „Range Rover, 2004 р.в., р.н. НОМЕР_11, № кузова SALLMAMA44A165140, власником якого є ОСОБА_94, накладений ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 03.02.2014 р. (Т.4 а.с. 85).

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 19.12.2013 р., накладений на автомобіль НОМЕР_12, номер кузова НОМЕР_13, 2002 Р.В., сірого кольору, який належить ОСОБА_28, ІНФОРМАЦІЯ_40 (Т.7 а.с. 52).

Стягнути на користь держави витрати на проведення експертиз, а саме:

- з ОСОБА_26 вартість експертизи №5/1264 від 11.12.2013 р. 391,20 грн. (Т.3 а.с. 31-36);

- з ОСОБА_22 вартість експертизи №6/138 від 19.02.2014 р. 391,20 грн. (Т.8 а.с. 60-63);

- з ОСОБА_29: вартість експертизи №3/1480, 5/1012 від 28.10.2013 р. 489 грн. (Т.11 а.с.117-124); вартість експертизи №3/1481, 5/1013 від 28.10.2013 р. 489 грн. (Т.11 а.с.127-133), а всього 978 грн.

Судові витрати за проведення експертиз, а саме: висновок експерта №5/232 від 26.02.2014 р. 489 грн. (Т.8 а.с.50-53); висновок експерта №5/233 від 26.02.2014 р. 489 грн. (Т.8 а.с.55-58), необхідно віднести в рахунок держави.

Запобіжний захід, застосований до ОСОБА_22, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27 до набрання вироком законної сили, залишити без зміни тримання під вартою.

Запобіжний захід, застосований до ОСОБА_23, до набрання вироком законної сили, залишити без зміни домашній арешт.

Запобіжний захід, застосований до ОСОБА_24, до набрання вироком законної сили, змінити, звільнивши його з-під варти в залі судового засідання, з тримання під вартою на домашній арешт забороні з 20.00 год до 08.00 год залишати місце постійного проживання: ІНФОРМАЦІЯ_14, з покладенням строком на два місяці обовязків, передбачених ст.194 КПК України, а саме: прибувати до суду за кожним викликом; не відлучатися з населеного пункту, в якому він зареєстрований та проживає без дозволу суду; повідомляти суд про можливу зміну свого місця проживання (перебування).

Запобіжний захід, застосований до ОСОБА_29, до набрання вироком законної сили залишити без зміни заставу.

Запобіжний захід, застосований до ОСОБА_28, у виді застави, скасувати.

Строк відбування покарання ОСОБА_22, ОСОБА_26, ОСОБА_25 обчислювати з 10 грудня 2013 року.

Строк відбування покарання ОСОБА_27 обчислювати з часу фактичного затримання, а саме, з 23 січня 2014 року.

Апеляційна скарга на вирок подається до апеляційного суду Львівської області через Сихівський районний суд м. Львова протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а засудженими, які перебувають під вартою, в той же строк з моменту вручення копії вироку.

Головуючий

Судді