Рішення № 5479821, 14.04.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.04.09 Справа№ 6/41

За позовом: Військового прокурора Луцького гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України в особі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Володимир-Волинський, м. Володимир-Волинський

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Ганна Марія”, с. Зимна Вода

про: стягнення 228 106грн. 28коп.

Суддя Гоменюк З.П.

Секретар судового засідання Гривняк Г.Т.

Представники:

від прокуратури: Кіт О.Є.

від позивача: Лагута Т.П.

від відповідача: не зявився

Представникам сторін, які з”явилися в судове засідання, розяснено зміст ст.22 ГПК України, а саме їх процесуальні права та обовязки, зокрема, права заявляти відводи.

Суть спору: Позов заявлено Військовим прокурором Луцького гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України в особі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Володимир-Волинський до Товариства з обмеженою відповідальністю „Ганна Марія” про стягнення заборгованості за відпуск і користування електричною енергією в сумі 228 106грн. 28коп.

Ухвалою суду від 20.02.2009р. за даним позовом порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 17.03.2009р. За клопотанням відповідача, ухвалою суду від 17.03.2009р. відкладено розгляд справи на 14.04.2009р.

Представник прокуратури та позивача в судовому засіданні 14.04.2009р. позовні вимоги підтримали повністю.

14.04.2009р. в судове засідання відповідач явку повноважного представника не забезпечив, причин неявки та невиконання вимог суду не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників, які з”явилися в судовн засідання, суд встановив наступне:

20.11.2007р. між Квартирно-експлуатаційним відділом м.Володимир-Волинський (постачальник електроенергії) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Ганна Марія” (споживач) було укладеного договір про відпуск і користування електричною енергією.

Відповідно до умов договору, позивач зобовязувався безперервно відпускати споживачу електроенергію до місця приєднання останнього до відомчої електромережі, а споживач несе відповідальність за збереження і експлуатацію електричних мереж, трансформаторних підстанцій та іншого обладнання, що знаходиться на балансі або території згідно з правилами користування електроенергією та проведення своєчасної оплати на умовах передбачених договором.

Згідно п. п. 2.1.1, 2.1.2, 2.1.4, 5.1, 5.2, 6.3 вказаного договору постачальник електроенергії має право одержувати від споживача плату за поставлену електроенергію за роздрібними тарифами та інші платежі та вимагати відшкодування збитків завданих внаслідок порушення умов договору.

Постачальник електроенергії предявляє споживачу рахунки за електроенергію до 10 числа місяця наступного за звітним періодом. Споживач може і за власним бажанням здійснювати оплату електричної енергії до отримання ним рахунку. Розрахунки проводяться споживачем самостійно виключно грошовими коштами шляхом їх перерахування на відповідні рахунки постачальника електричної енергії до 15 числа місяця наступного за звітним періодом.

Відповідно до п.п.1.6, 2.2.2 укладеного договору споживач зобовязувався оплачувати постачальнику вартість спожитої електроенергії та має право вимагати поновлення постачання електроенергії в установленому порядку після усунення порушення та сплати за підключення, коли припинення постачання електроенергії відбулося без розірвання договору.

На виконання умов договору для здійснення розрахунку за поставлену електроенергію і користування нею позивачем виставлено відповідачу рахунки на загальну суму 256008грн.96коп. протягом грудня 2007 року по грудень 2008 року: №1276 від 26.01.07р. за грудень 2007р. ; №73 від 29.01.08р. за січень 2008р.; №146 від 22.02.08р. за лютий 2008р.; №300 від 31.03.08р. за березень 2008р.; №379 від 25.04.08р. за квітень 2008р.; №460 від 29.05.08р. за травень 2008р.; №548 від 27.06.08р. за червень 2008р.; №607 від 29.07.08р. за липень 2008р.; №734 від 29.09.08р. за серпень 2008р.; №766 від 08.10.08р. за вересень 2008р.

Відповідачем оплачено частину рахунку №1276 від 26.01.07р. за грудень 2007р. в сумі 6000грн 00 коп та частину рахунку №73 від 29.01.08р. за січень 2008р. в сумі 3000грн.00 коп., всього на суму 9000грн.00коп.

10 та 11 грудня 2008 року позивачем проведено додатковий розрахунок суми загальної заборгованості відповідача за поставлену електроенергію за рахунками №888 та №895 та зменшено суму заборгованості відповідача на 2096грн.54коп. та 16806грн.14коп. відповідно, всього на 18902грн.68коп.

Враховуючи викладене, загальна сума заборгованості відповідача за отриману електроенергію станом на час звернення з позовом до суду становить 228106грн. 28коп.

Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представників сторін, які з”явилися в судове засідання, суд вважає позовні вимоги підтвердженими матеріалами справи та такими що підлягають задоволенню повністю з огляду на наступне:

У відповідності до п. 2 ст. 121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Статтею 36-1 Закону України «Про прокуратуру»визначено, що підставою представництва в суді держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними і державою.

Згідно з Указом Президента України від 15 грудня 1999 року № 1752/99 «Про систему центральних органів виконавчої влади»до системи центральних органів виконавчої влади України входять міністерства, державні комітети (державні служби) та центральні органи виконавчої влади зі спеціальним статусом. Міністерство є головним (провідним) органом у системі центральних органів виконавчої влади в забезпеченні впровадження державної політики у визначеній сфері діяльності. Центральні органи виконавчої влади можуть мати свої територіальні органи, що утворюються, реорганізуються і ліквідовуються в порядку, встановленому законодавством.

У відповідності до вимог п. 1 «Положення про Міністерство внутрішніх справ України», затвердженого Указом Президента України від 17 жовтня 2000 року № 1138 Міністерство внутрішніх справ України є центральним органом виконавчої влади. Являється головним (провідним) органом у системі центральних органів виконавчої влади з питань формування і реалізації державної політики у сфері захисту прав і свобод громадян, інтересів суспільства і держави від протиправних посягань, ведення боротьби із злочинністю, охорони громадського порядку, забезпечення громадської безпеки, безпеки дорожнього руху, охорони та оборони особливо важливих об'єктів.

Вимогами ст. ст. 1, 5, 7 Закону України «Про внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ України»визначено, що внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ України входять до системи Міністерства внутрішніх справ України і призначені для охорони та оборони важливих державних об'єктів, перелік яких установлюється Кабінетом Міністрів України, а також для участі в охороні громадського порядку та боротьбі із злочинністю. Внутрішні війська будуються на засадах централізованого керівництва, єдиноначальності, підпорядковуються Міністру внутрішніх справ України, складаються із з'єднань, військових частин по охороні важливих державних об'єктів.

У відповідності до п. 2 ст. 121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Статтею 36-1 Закону України "Про прокуратуру" визначено, що підставою представництва в суді держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними і державою.

Із врахуванням вищенаведених вимог чинного законодавства квартирно-експлуатаційний відділ м.Володимир-Волинський складовою частиною збройних Сил України, підпорядковується Головному Квартирно-експлуатаційному управлінню, яке є одним із структурних підрозділів Міністерства оборони України і є бюджетною організацією.

Начальник КЕВ м.Володимир-Волинський несе відповідальність перед Органом управління майном (Міністерством оборони України) за стан та діяльність переданих йому споруд і територій військових містечок, де дислокувались частини (установи, підприємства, організації), їх охоронність, ефективність використання закріпленого за установою державного майна.

Спори, які виникають внаслідок несвоєчасного надходження до Державного бюджету України коштів від здійснення військовими частинами господарської діяльності порушують економічні інтереси держави, що у відповідності до вищенаведених вимог чинного законодавства покладає на прокуратуру України представництво інтересів держави в суді.

Військовий прокурор Луцького гарнізону звернувся до суду в особі КЕВ м.Володимир-Волинський із позовом про стягнення із Товариства з обмеженою відповідальністю „Ганна-Марія” заборгованості, що виникла у останнього внаслідок невиконання договірних зобовязань по оплаті наданих йому послуг за відпуск і користування електричною енергією згідно договору від 20.11.2007року в сумі 228106грн.28коп.

Згідно частини 2 ст.509 ЦК України, зобовязання виникають з підстав, вказаних у ст. 11 ЦК України, у тому числі з угод, передбачених законом, а також із угод, хоча і не передбачених законом, але не суперечних йому. Виникнення прав та обовязків повязано з юридичними фактами, які підтверджують виникнення між сторонами правовідносин. Таким чином, між сторонами виникли правовідносини, у силу яких позивач - КЕВ м.Володимир-Волинський надавав послуги по відпуску електричної енергії до місця приєднання споживача до відомчої мережі, а відповідач зобовязався провести оплату у визначений строк.

Внаслідок неналежного виконання умов договору заборгованість відповідача становить 228106грн. 28коп.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобовязання виникають з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Частиною 1 ст. 193 ГК України передбачено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобовязаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та порядку встановлені договором.

Згідно статті 193 ч. 7 ГК України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо обєктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідачем при наданому йому праві та можливостях не подано обгрунтованого заперечення стосовно заявлених вимог та доказів погашення боргу, суд прийшов до висновку, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню повністю.

Судові витрати покладаються на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Керуючись ст.ст.33,43,49,75,82,84 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Ганна Марія”, вул.ДК 9км с.Зимна Вода, Пустомитівського району Львівської області ( р/р 260063080007 в АБ „Діамант”, МФО 320854, код ЄДРПОУ 31001601) на користь Квартирно-експлуатаційного відділу м.Володимир-Волинський, м.Володимир-Волинський, вул. Академіка Глушкова, 1 ( р/р 35220014000337 в УДК У Волинській області, МФО 803014, код ЄДРПОУ 07516184) 228106грн. 28коп. заборгованості за отриману електричну енергію.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Ганна Марія”, вул.ДК 9км с.Зимна Вода, Пустомитівського району Львівської області ( р/р 260063080007 в АБ „Діамант”, МФО 320854, код ЄДРПОУ 31001601) в доход державного бюджету 2281грн. 06коп. витрат по сплаті державного мита та 118грн.00коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Накази видати згідно ст.116 ГПК України.

Суддя Гоменюк З.П.