Рішення № 54779421, 16.12.2015, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 203/4860/15-ц

Провадження № 2/0203/1351/2015

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.12.2015 року Кіровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Єдаменко С.В.,

при секретарі Заярній А.Ю.,

за участю позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Регіональні електричні мережі» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середньої заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні, моральної шкоди

вирішив:

18 серпня 2015 року до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська звернувся позивач з позовом до Державного підприємства «Регіональні електричні мережі» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середньої заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні, моральної шкоди. В обґрунтування позову позивач зазначив, що з 01 квітня 2004 року він перебував з відповідачем в трудових відносинах. З 15 вересня 2014 року по 31 березня 2015 року виконував свої посадові обовязки, перебуваючи за межами м.Донецька, а саме у м.Димитрові Донецької області та м.Дніпропетровську. На підставі наказу №24-к від 31 березня 2015 року позивач був звільнений із займаної посади на підставі ст.38 КЗпП України за власним бажанням. В той же час, на момент звільнення позивача з роботи йому не було виплачено заробітну плату в повному обсязі. На підставі вказаного позивач просить стягнути на його корить заборгованість по заробітній платі в сумі 60941, 69грн. та враховуючи, що відповідачем було порушено порядок розрахунку при звільненні, просить стягнути на свою користь компенсацію за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 40627,76грн., розрахунок якої проведено у відповідності до постанови КМУ №100 від 08 лютого 1995 року. Також у звязку з порушенням його трудових прав позивач просить стягнути моральну шкоду в розмірі 5000 грн. (а.с.1-6)

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі, позов просив задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, вказував, що місце роботи позивача було розташоване в м.Донецьку, у звязку із захопленням міста і приміщень самого підприємства представниками «самопроголошеної ДНР» працівники були переведені до м.Димитрів Донецької області. Позивач від переведення ухилився, фактично ніяких посадових обовязків у період з 15 вересня 2015 року він не виконував, на робочому місці не перебував, у звязку з чим йому не нараховувалась заробітна плата. Вимоги щодо відшкодування моральної шкоди безпідставні, оскільки докази заподіяння такої шкоди не надані (а.с.а.с.23-31)

Вислухавши пояснення сторін, показання свідків, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

01 квітня 2004 року ОСОБА_1 був переведений на посаду на посаду заступника директора із загальних питань ДП «Укренерговугілля» на підставі наказу №58-к від 01 квітня 2004 року, що підтверджується записом №15 у трудовій книжці. (а.с.17)

У 2007 році ДП «Укренерговугілля» було перетворено на ВАТ «Укренерговугілля», яке у 2008 році перетворено у Державне підприємство «Регіональні електричні мережі» (а.с. а.с. 17 18)

Згідно наказу №24-к від 31 березня 2015 року ОСОБА_1 звільнений за власним бажанням, згідно ст.38 КЗпП України, запис №19 трудової книжки. (а.с.18)

В той же час, після звільнення позивача з роботи йому було виплачено заробітну плату не в повному обсязі, а саме відповідач не здійснював нарахування та виплату заробітної плати позивачу з 15вересня 2014 року, що не заперечувалось представником відповідача в судовому засіданні. Крім того, як вбачається з Індивідуальних відомостей про застраховану особу, наданих з Пенсійного фонду України, за вересень 2014 року нарахування заробітної плати здійснено в меншому розмірі, з жовтня 2014 року нарахування заробітної плати не здійснювалось (а.с. а.с. 7 8)

Відповідно до ст.124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. За змістом ст.2, Глави XV КЗпП України працівник має право звернутися до суду для вирішення трудового спору, захисту свого порушеного права.

Оскільки позивач не мав довідки про заробітну плату, наявність якої є обовязковою для подання заяви для видачі судового наказу, суд приходить до висновку, що він не мав можливості звернутись до суду в порядку наказного провадження. З вказаних підстав суд вважає за можливе розглянути вимоги про стягнення заборгованості по заробітній платі безпосередньо в позовному провадженні, оскільки в іншому випадку позивач буде позбавлена права на справедливий судовий розгляд в розумні строки визначеного ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до ст.43 ч.7 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом. Згідно ст.1 Закону України «Про оплату праці», ст.94 КЗпП України заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Частиною 1 ст.21 Закону України «Про оплату праці» визначено, що працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Положеннями ст.115 КЗпП України, ст.24 Закону України «Про оплату праці» встановлено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, відповідним чином погодженим, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. Виплата заробітної плати здійснюється за місцем роботи. Своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості.

Нормою ст.15 Закону України «Про оплату праці» встановлено, що оплата праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються підприємством після виконання зобов'язань щодо оплати праці.

Положеннями ст.47 КЗпП України передбачений обовязок власника або уповноваженого ним органу в день звільнення не тільки видати працівникові трудову книжку, а й провести з ним розрахунок у строки, визначені ст.116 КЗпП України.

В свою чергу, нормою ст.116 КЗпП України встановлено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Згідно ч.2 ст. 61 ЦПК України обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Суд визнає загальновідомим факт того, що у звязку із захопленням міста Донецька представниками «самопроголошеної ДНР» нормальне функціонування підприємств на вказаній території є неможливим.

Згідно наданих в судовому засіданні пояснень обох сторін та наявних у справі документів, робоче місце позивача було розташоване в м.Донецьку, при цьому через захоплення підприємства фактичне виконання трудових обовязків за вказаним місцем розташування було неможливим.

Згідно ст.32 КЗпП України Переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, а також переведення на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або в іншу місцевість, хоча б разом з підприємством, установою, організацією, допускається тільки за згодою працівника, за винятком випадків, передбачених у статті 33 цього Кодексу та в інших випадках, передбачених законодавством. У зв'язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці. Якщо колишні істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється за пунктом 6 статті 36 цього Кодексу.

У звязку з наведеним суд не приймає до уваги посилання відповідача на видання наказу про переміщення Донецької та Луганської філій з території проведення АТО від 24 грудня 2014 року №375 (а.с. 34), оскільки відсутні докази ознайомлення позивача з вказаним наказом, зясування його ставлення до такого переведення.

Водночас, в судовому засіданні не були спростовані пояснення відповідача, що позивач фактично не працював відповідно до умов трудового договору. Позивач вказував, що він виконував свої окремі посадові обовязки, відсутні підстави вважати, що він був на робочому місці протягом визначеного часу і весь цей час працював.

Разом з тим, вказані обставини обумовлені обєктивними причинами: захопленням підприємства представниками «самопроголошеної ДНР».

Відповідно до ч.1 ст.113 КЗпП України час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу).

Оскільки через захоплення підприємства отримати документи про заробітну плату позивача немає змоги, суд вважає за можливе здійснити необхідні розрахунки на підставі Індивідуальних відомостей про застраховану особу, наданих з Пенсійного фонду України (а.с. а.с. 7 8) При цьому на підставі ч.8 ст.8 ЦПК України суд визначає заробітну плату позивача на підставі Порядку розрахунку при середнього заробітку визначений постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08 лютого 1995 року (з наступними змінами та доповненнями)

Згідно абз. 3 п.2 вказаного Порядку середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи. При цьому згідно п.8 вказаного Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, на число календарних днів за цей період.

Таким чином середньоденна заробітна плата позивача складає: 14802 грн. 62 коп. (нарахована заробітна плата за останні 2 місяці) / 42 робочі дні = 352 грн. 44 коп. Оплата за час простою становить 352 грн. 44 коп. * 2/3 = 234 грн. 96 коп. за 1 робочий день простою. Оскільки в період з 15 вересня 2014 року по день звільнення позивача 31 березня 2015 року було 127 робочий день сума заробітної плати, яка мала бути йому нарахована, складає 29839 грн. 92 коп.

Статтею 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Порядок розрахунку при середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні визначений постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08 лютого 1995 року (з наступними змінами та доповненнями)

Згідно абз. 4 п.2 вказаного Порядку середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, а якщо працівник на працював ці 2 місяці та попередні 2 місяці виходячи з посадового окладу працівника.

Оскільки через захоплення підприємства надання документів про посадовий оклад позивача неможливо, суд на підставі ч.8 ст.8 ЦПК України вважає здійснити розрахунок на підставі відомостей за останні 2 місяці, коли позивачу нараховувалась заробітна плата.

Як же встановлено судом повний загальний середній заробіток позивача становить 352 грн. 44 коп., при цьому кількість робочих дів за час розрахунку при звільненні в межах заявлених позовних вимог (з 01 квітня 2015 року по 17 вересня 2015 року) складає 92 дні. Таким чином компенсація за час розрахунку при звільненні становить 352,44 грн. * 92 дня = 32 776 грн. 92 коп.

Відповідно до ст.233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Окрім того, положеннями ст.238 КЗпП України визначено, що при розгляді трудових спорів у питаннях про грошові вимоги, крім вимог про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, орган, який розглядає спір, має право винести рішення про виплату працівникові належних сум без обмеження будь-яким строком.

При таких обставинах позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з відповідача слід стягнути на користь позивача заборгованість по заробітній платі в розмірі 29839 грн. 92 коп. та компенсацію за час розрахунку при звільненні в розмірі 32 776 грн. 92 коп.

При вирішенні вимог про стягнення моральної шкоди суд виходить наступного.

Згідно ст.2371 Кодексу законів про працю України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізичнаособа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; уприниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачем не було доведено заподіяння йому моральної шкоди у звязку порушенням його трудових прав, не надано доводів, у чому саме ця шкода полягає. З наведених підстав позовні вимоги про стягнення моральної шкоди задоволенню не підлягають.

Згідно ч.3 ст. 88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Оскільки позивач звільнений від плати судового збору згідно п.1 ч.1 ст.5 закону України «Про судовий збір» та у звязку з частковим задоволенням позову з відповідача на користь держави підлягають стягненню судові витрати у сумі 626 грн. 68 коп.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.367 ЦПК України суд допускає негайне виконання судових рішень про присудження працівникові заробітної плати, але не більше ніж за один місяць, у звязку з чим слід допустити негайне виконання рішення в частині стягнення заробітної плати з 1 місяць, що складає 5404 грн. 08 коп.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.43, 124 Конституції України, ст.ст.1, 15, 21, 24 Закону України «Про оплату праці», ст.ст.2, 40, 47, 83, 94, 115-117, 233, 2371, 238 КЗпП України, ст.ст.57-60, 208-210, 218, 367 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до Державного підприємства «Регіональні електричні мережі» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середньої заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні, моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Регіональні електричні мережі», ідентифікаційний код 32402870, адреса: 07300, Київська область, Вишгородський район, м.Вишгород, ПАТ «Укргідроенерго», поточний рахунок 2600454816001 в ПАТ «Банк «Київська Русь» МФО 319092 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, адреса: м.Дніпропетровськ, вул.Ужгородська, буд.1 заборгованість по заробітній платі в розмірі 29839 грн. 92 коп., компенсацію за час розрахунку при звільненні в розмірі 32 776 грн. 92 коп., а разом 62 616 (Шістдесят дві тисячі шістсот шістнадцять) грн. 84 коп.

Стягнути з Державного підприємства «Регіональні електричні мережі» Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, ідентифікаційний код 32402870, адреса: 07300, Київська область, Вишгородський район, м.Вишгород, ПАТ «Укргідроенерго», поточний рахунок 2600786223001 в ПАТ «Банк «Київська Русь» МФО 319092 на користь держави судовий збір в розмірі 626 (Шістсот двадцять шість) грн. 68 коп.

Рішення суду в частині стягнення заборгованості по заробітній платі за один місяць в розмірі 5404 (пять тисяч чотириста чотири) грн. 08 коп. допустити до негайного виконання.

В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченомуст. 223 ЦПК України.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Кіровський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення складено 21.12.2015 р.

Суддя С.В.Єдаменко