Постанова № 54772604, 30.12.2015, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/5809/15

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 грудня 2015 року Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Стеценко О.О., розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та інтересах своїх дітей: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобовязання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду звернулись ОСОБА_1, ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та інтересах своїх дітей: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, (далі загалом «діти», або, відповідно, за фактом, до кожної особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5М.), з адміністративним позовом до Приморського районного відділу у м. Одесі Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області (далі Приморський РВ у м. Одесі ГУДМСУ в Одеській області) про визнання дій Приморського РВ у м. Одесі ГУДМСУ в Одеській області щодо відмови у реєстрації місця проживання ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, за адресою: м. Одеса, вул. Французький бульвар, 34 протиправними та зобовязання Приморського районного відділу у м. Одесі Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області зареєструвати ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 за адресою: м. Одеса, вул. Французький бульвар, 34.

Свої вимоги Позивачі обґрунтували наступними доводами.

ОСОБА_2 на підставі договору дарування від 22.07.2015 року, зареєстрованого в реєстрі за № 5-650, належить 1/100 частин дачі ДБК «Індтехпрацівник» за адресою: м. Одеса, бульвар Французький, 34, що розташована на земельній ділянці за фактичним користуванням, право на яку не зареєстровано, згідно з довідкою Управління Держземагенства у м. Одесі Одеської області від 11.06.2015 року № Н-206/0-216/6-15. На підставі витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 22.07.2015 року № 279241351101, обєктом житлової нерухомості є дача. На початку вересня 2015 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до Приморського РВ у м. Одесі ГУДМСУ в Одеській області із заявами від імені ОСОБА_1 та ОСОБА_2, яка діяла в своїх інтересах та інтересах своїх дітей: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_3, про реєстрацію місця проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1. 03.09.2015 року Позивачі отримали відповіді від Приморського РВ у м. Одесі ГУДМСУ в Одеській області за №№ 11987, 11989, 11990, 11991 про залишення без розгляду заяв про реєстрацію місця проживання, оскільки реєстрація місця проживання, згідно чинного законодавства, здійснюється в жилі приміщення, та роз'ясненням, що здійснити реєстрацію можливо лише після переведення дачного будинку у жилий будинок. Позивачі вважають такі дії Відповідача протиправними, оскільки при вирішенні цього питання, на їх думку, слід виходити з характеризуючих ознак належного ОСОБА_2 нерухомого майна, а саме, будинок має почтову адресу, знаходиться в межах м. Одеси (адміністративна-територіальна одиниця), зареєстрований як обєкт нерухомого майна, призначений та придатний для постійного проживання в ньому, відповідає технічним вимогам та є постійним місцем проживання Позивачів. В свою чергу, доводи Відповідача про те, що вказаний будинок згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно зазначений як дачний будинок, на думку Позивачів, не позбавляє такий будинок ознак, притаманних житлу, та підтверджує їх право зареєструвати їх місце проживання в ньому.

Ухвалою суду від 26.11.2015 року, занесеною до журналу судових засідань первинного відповідача по справі Приморський РВ у м. Одесі ГУДМСУ в Одеській області замінено на належного відповідача Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області ( далі ГУДМСУ в Одеській області).

В судове засідання, призначене на 24.12.2015 року представник позивачів не зявився, до канцелярії суду надав письмову заяву про розгляд справи за його відсутності в порядку письмового провадження (а.с. 145).

В судове засідання, призначене на 24.12.2015 року, представник Відповідача не зявився, до канцелярії суду надав письмові заперечення проти позову та письмову заяву (а.с. 148-150) про розгляд справи за його відсутності в порядку письмового провадження. В обґрунтування заперечень на адміністративний позов представник Відповідача зазначив, що згідно витягу від 22.07.2015 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, ОСОБА_2 належить 1/100 частини дачі за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, будинок 34, загальна площа якої складає 83,7 кв.м. Позивачі звернулись до Приморського РВ у м. Одесі ГУДМС України в Одеській області із заявами про реєстрацію місця проживання за вказаною адресою, проте вказані заяви, на думку Відповідача, цілком правомірно були залишені без задоволення, оскільки реєстрація місця проживання, згідно чинного законодавства, здійснюється в жилі приміщення, та заявникам було роз'яснено, що здійснити реєстрацію можливо лише після переведення дачного будинку у жилий будинок. Відповідач вважає, що Позивачами при зверненні до суду не враховано норми Закону України від 02.09.2014 року № 1673-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо переведення садових і дачних будинків у жилі будинки та реєстрації в них місця проживання» та не виконано приписи Порядку переведення дачних і садових будинків, що відповідають державним будівельним нормам, у жилі будинки, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 321 від 29.04.2015 року, хоча Позивачі зазначають, що після отриманих відповідей ОСОБА_2, як власник дачі, звернулась до ПП «Проект» із заявою про можливість експлуатації 1/100 частини дачного будинку в якості житлового будинку. Проте, отримавши відповідний висновок Позивачі замість того, щоб звернутися до органів місцевого самоврядування для здійснення безоплатного переводу 1/100 частини дачного будинку в житловий будинок, звернулися із заявами про реєстрацію місця проживання в дачному будинку. Таким чином, прийняте посадовими особами Приморського РВ у м. Одесі ГУДМСУ в Одеській області рішення про відмову Позивачам в реєстрації в дачному будинку, розташованому за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 34 відповідає чинному законодавству України.

Враховуючи звернення представника Позивачів та представника Відповідача з письмовими заявами про розгляд справи в порядку письмового провадження, відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд на підставі приписів ч.4 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) ухвалив про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Вивчивши матеріали адміністративного позову, письмові заперечення Відповідача, дослідивши та проаналізувавши надані докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_2 є власником 1/100 дачного будинку, загальною площею 83,7 кв.м., що розташований за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, будинок 34 (а.с. 32).

02.09.2015 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 звернулись до Приморського РВ у м. Одесі ГУДМСУ в Одеській області із заявами від імені ОСОБА_1 та ОСОБА_2, яка діяла в своїх інтересах та інтересах своїх дітей: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_3, в яких просили зареєструвати їх місце проживання в дачному будинку за вказаною адресою.

Проте, листами від 03.09.2015 року №№ 11987, 11989, 11990, 11991 Позивачам відмовлено у здійсненні такої реєстрації у зв'язку з тим, що реєстрація місця проживання, згідно чинного законодавства, здійснюється в жилі приміщення, та заявникам було роз'яснено, що здійснити реєстрацію можливо лише після переведення дачного будинку у жилий будинок (а.с. 105, 110, 114, 119) .

Не погоджуючись із такими діями Приморського РВ у м. Одесі ГУДМСУ в Одеській області Позивачі звернулись до суду з даним позовом.

Проаналізувавши матеріали справи, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до абз. 7 ст. 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання» № 1382 від 11.12.2003 року, реєстрація внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру та до паспортного документа про місце проживання або місце перебування особи із зазначенням адреси житла.

Згідно ст. 11 зазначеного Закону реєстрація місця проживання та місця перебування осіб здійснюється органом реєстрації. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері реєстрації фізичних осіб, затверджує відповідно до закону порядок реєстрації місця проживання та місця перебування осіб в Україні, зразки документів, необхідних для реєстрації і зняття з реєстрації місця проживання та місця перебування.

Відповідно до вимог п. 2.2 розділу II Порядку реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні та зразків необхідних для цього документів, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1077 від 22.11.2012 року, для реєстрації місця проживання особа або її законний представник подає до територіального підрозділу ДМС України, а після утворення центрів надання адміністративних послуг (далі - центр) до відповідного центру, зокрема, документи, що підтверджують право на проживання в житлі - ордер, свідоцтво про право власності, договір найму (піднайму, оренди) або інші документи. У разі відсутності зазначених документів реєстрація здійснюється за згодою власника/співвласників житла, наймача та членів його сім'ї на реєстрацію місця проживання. У разі реєстрації місця проживання у центрі договір оренди житлового приміщення може бути засвідчено адміністратором центру.

Згідно із ст. 4 Житлового Кодексу Української РСР жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях, що знаходяться на території Української РСР, утворюють житловий фонд.

Житловий фонд включає: жилі будинки і жилі приміщення в інших будівлях, що належать державі (державний житловий фонд); жилі будинки і жилі приміщення в інших будівлях, що належать колгоспам та іншим кооперативним організаціям, їх об'єднанням, профспілковим та іншим громадським організаціям (громадський житловий фонд); жилі будинки, що належать житлово-будівельним кооперативам (фонд житлово-будівельних кооперативів); жилі будинки (частини будинків), квартири, що належать громадянам на праві приватної власності (приватний житловий фонд); квартири в багатоквартирних жилих будинках, садибні (одноквартирні) жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях усіх форм власності, що надаються громадянам, які відповідно до закону потребують соціального захисту (житловий фонд соціального призначення).

До житлового фонду включаються також жилі будинки, що належать державно-колгоспним та іншим державно-кооперативним об'єднанням, підприємствам і організаціям. Відповідно до Основ житлового законодавства Союзу РСР і союзних республік до цих будинків застосовуються правила, встановлені для громадського житлового фонду.

До житлового фонду не входять нежилі приміщення в жилих будинках, призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру.

Верховна Рада України 02.09.2014 року ухвалила Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо переведення садових і дачних будинків у житлові будинки та реєстрації в них місця проживання» за № 1673-VII, який суттєво спростив процес зміни статусу дачі на житловий будинок і дозволив проводити реєстраційні дії місця проживання громадян та набрав чинності 27.09.2014 року.

Вказаним Законом були внесені зміни до Житлового та Цивільного кодексів України, а також Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» № 1382-IV від 11.12.2003 року.

Якщо раніше житлом фізичної особи визнавалися житловий будинок, квартира, інше приміщення, призначені та придатні для постійного проживання в них, то сьогодні це житловий будинок, квартира, інше жиле приміщення, призначені та придатні не тільки для постійного, але і для тимчасового проживання в них (ч. 1 ст. 379 Цивільного кодексу України).

Законом розширено поняття місця проживання фізичної особи, яким є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово (ч. 1 ст. 29 Цивільного кодексу України).

В свою чергу Закон України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» № 1382-IV від 11.12.2003 року також по-новому визначає місце проживання як житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці (область, район, місто, район у місті, селище, село), в якому особа проживає постійно або тимчасово без обмеження строком, оскільки за змістом вказаного Закону раніше для визначення місця проживання вимагалось проживання в ньому строком понад шість місяців на рік (ст. 3).

Ключовим аспектом вказаного Закону є те, що Житловий кодекс УРСР доповнено статтею 8-1, відповідно до якої громадяни відповідно до закону мають право на переведення дачних і садових будинків, що відповідають державним будівельним нормам, у жилі будинки в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Рішення про переведення дачних і садових будинків у жилі будинки приймається відповідними органами місцевого самоврядування.

Також уточнено призначення жилих будинків і жилих приміщень не тільки для постійного, але і для тимчасового проживання громадян (ст. 6).

Оскільки дачні поселення та садівницькі товариства, як правило, знаходяться за межами населених пунктів (міста, селища, села), прикінцевими положеннями Закону передбачено, що тимчасово, до проведення реформи з питань адміністративно-територіального устрою, відносяться: по-перше, дачні поселення та садівницькі товариства у приміських зонах обліковуються за тими населеними пунктами, з якими вони зв'язані в адміністративному або територіальному відношенні; по-друге, до жителів, об'єднаних постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями, також відносяться жителі, які проживають постійно за межами цих адміністративно-територіальних одиниць та житло яких віднесено до відповідного села, селища чи міста, що дозволить врегулювати питання конституційного забезпечення прав і свобод цих громадян.

Таким чином, переведення дачних і садових будинків, що відповідають державним будівельним нормам, у жилі будинки, створить належні умови для реалізації громадянами права на вільний вибір місця проживання.

Разом з цим, Кабінетом Міністрів України затверджено чіткий порядок, за умови дотримання якого особа і набуває право на реєстрацію в дачному будинку, що придатний до житлових умов, не дотримання якого виключає можливість реалізації такого права.

Так, згідно із Порядком переведення дачних і садових будинків, що відповідають державним будівельним нормам, у жилі будинки, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 321 від 29.04.2015 року, переведення дачних і садових будинків, що відповідають державним будівельним нормам, у жилі будинки здійснюється безоплатно органами місцевого самоврядування села, селища, міста, з якими відповідні дачні поселення та садівничі товариства пов'язані адміністративно або територіально.

Для переведення дачного чи садового будинку у жилий будинок громадянин, який є його власником, або уповноважена ним особа (далі - власник) подає до виконавчого органу сільської (селищної, міської) ради, а у разі, коли в сільській раді виконавчий орган не утворено, - сільському голові (далі - уповноважений орган) заяву за формою згідно з додатком 1 цього порядку, до якої додаються: копія документа про право власності на дачний чи садовий будинок, засвідчена в установленому порядку; письмова згода співвласників (за наявності) на переведення такого будинку в жилий; звіт про проведення технічного огляду дачного чи садового будинку з висновком про його відповідність державним будівельним нормам за формою згідно з додатком 2 до цього порядку.

Технічний огляд дачного чи садового будинку проводиться без застосування обладнання для визначення характеристик конструкцій та виконання вишукувальних робіт на підставі укладеного договору суб'єктом господарювання, у якого працює один або більше відповідальних виконавців окремих видів робіт (послуг), пов'язаних із створенням об'єктів архітектури, які пройшли професійну атестацію згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 року № 554 «Деякі питання професійної атестації відповідальних виконавців окремих видів робіт (послуг), пов'язаних із створенням об'єктів архітектури».

За результатами розгляду заяви та доданих до неї документів уповноважений орган протягом місяця з дня їх надходження приймає рішення про переведення дачного чи садового будинку у жилий будинок або про відмову в такому переведенні.

Місцева рада у триденний строк з дня прийняття рішення про переведення дачних і садових будинків, що відповідають державним будівельним нормам, у жилі будинки видає або надсилає власникові рекомендованим листом з описом вкладення рішення про переведення дачного чи садового будинку у жилий будинок із зазначенням його адреси (рішення про відмову в переведенні разом з поданими документами).

Рішення про переведення є підставою для внесення відповідних змін до записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно в порядку, визначеному законодавством.

У разі відмови в переведенні дачного чи садового будинку у жилий будинок власник має право повторно подати документи, зазначені у пункті 3 цього Порядку, після усунення причин, що стали підставою для прийняття такого рішення.

Проте, в матеріалах справи відсутня інформація щодо прийняття рішення органу місцевого самоврядування про переведення дачного будинку за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, будинок 34 у жилий будинок.

Відповідно до наявних матеріалів, а саме витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень, вбачається, що об'єкт нерухомого майна розташований за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, будинок 34, в якому Позивачі хочуть здійснити реєстрацію місця проживання є дачним будинком.

Виходячи із зазначеного, суд приходить до висновку, що Приморським РВ у м. Одесі ГУДМСУ в Одеській області правомірно відмовлено Позивачам у реєстрації місця проживання, оскільки об'єкт нерухомого майна, в якому намагаються зареєструвати своє місця проживання Позивачі не є жилим будинком, а є дачним будинком, що підтверджується матеріалами справи.

Суд зазначає, що фактично, Позивачі, звертаючись до суду з даним позовом, просять суд підмінити собою уповноважений орган, який наділений владними управлінськими функціями в частині вирішення питань про переведення дачних і садових будинків, що відповідають державним будівельним нормам, у жилі будинки, зобовязати Відповідача зареєструвати їх місце проживання в дачному будинку, підтвердивши його придатність до проживання, як в житловому, за відсутності рішення уповноваженого органу на таке переведення, а також за відсутності відповідного технічного висновку компетентного органу, до повноважень якого віднесено компетенцію у визначенні придатності дачного будинку до житлового фонду.

Проте, на період виникнення зазначеного спору, механізми здійснення реєстрації місця проживання у дачному будинку, придатність для проживання якого не підтверджена уповноваженими органами, відсутні.

За таких обставин, правових підстав для здійснення реєстрації Позивачів у дачному будинку, на час звернення із відповідною заявою останніх, не має.

Згідно з вимогами ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Також, згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що, наведені вище обставини, наявні матеріали справи та норми зазначеного законодавства свідчать про необґрунтованість та передчасність позовних вимог Позивачів, оскільки останні не звертались до суб'єкту владних повноважень з вимогою про переведення дачного будинку у жилий, зважаючи на що, суд відмовляє у задоволенні позову повністю.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 86, 128, 159-163 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1, ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та інтересах своїх дітей: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про визнання протиправними дій Приморського районного відділу у м. Одесі Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області щодо відмови у реєстрації місця проживання ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, за адресою: м. Одеса, вул. Французький бульвар, 34 та зобовязання Приморського районного відділу у м. Одесі Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області зареєструвати ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 за адресою: м. Одеса, вул. Французький бульвар, 34 відмовити.

Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подання в десятиденний строк з дня її проголошення апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо субєкта владних повноважень було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Стеценко О.О.