Ухвала суду № 54757192, 21.12.2015, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/9775/15

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Кравець Ю. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.12.2015 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого судді Кравця Ю.І.,

суддів: Оверіної О.В., Таварткіладзе О.М.,

з участю секретаря судового засідання - Книгиницького О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Одеса цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства ОСОБА_2 МКБ до ОСОБА_3, Приватного підприємства Хлібороб-64, Малого підприємства Каштан, Товариства з обмеженою відповідальністю Агротехінвест про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства ОСОБА_2 МКБ, треті особи Приватне підприємство Хлібороб-64, Мале підприємство Каштан, Товариства з обмеженою відповідальністю Агротехінвест про визнання договорів поруки припиненими за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 ОСОБА_4 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 16 грудня 2014 року, -

встановила :

У квітні 2010 року публічне акціонерне товариство «ОСОБА_2 МКБ» (далі ПАТ «ОСОБА_2 МКБ») звернулося до суду із зазначеним вище позовом, у якому посилалося на те, що 29 квітня 2009 року між банком та товариством з обмеженою відповідальністю «Агротехінвест» (далі ТОВ «Агротехінвест») було укладено кредитний договір, за яким відповідачу надано кредит у розмірі 2 000 007 грн. терміном до 30 вересня 2009 року та на умовах, визначених договором. Виконання кредитного договору забезпечено порукою ОСОБА_3, приватного підприємства «Хлібороб-64» (далі ПП «Хлібороб-64»), малого приватного підприємства «Каштан» (далі МПП «Каштан») за окремими договорами поруки.

29 січня 2008 року між банком та МПП «Каштан» укладено договір овердрафту, за яким відповідач отримав кредит в розмірі 500 тис. грн.. на визначених цим договором умовах.

30 січня 2008 року між банком та МПП «Каштан» укладено кредитний договір, за яким відповідач одержав кредит у розмірі 500 тис. дол. США на визначених цим договором умовах.

Виконання кредитних договорів від 29 та 30 січня 2008 року забезпечено порукою ОСОБА_3, ПП «Хлібороб-64», ТОВ «Агротехінвест» за окремими договорами поруки.

Крім того, виконання зобовязань за кредитними угодами забезпечено договорами застави та іпотеки з ОСОБА_3, договорами застави майна з ТОВ «Агротехінвест» та МПП «Каштан».

Оскільки боржники не виконують свої зобовязання за кредитними угодами, просили стягнути з відповідачів солідарно належні за угодами кошти та в рахунок погашення цієї заборгованості звернути стягнення на передане в іпотеку та в заставу майно.

У лютому 2013 року ОСОБА_3 подав зустрічний позов, у якому просив визнати договори поруки від 29 квітня 2009 року № ОП/09-11 та від 29 квітня 2009 року № ОП/09-16 припиненими, посилаючись на те, що банком порушені вимоги п. 4 ст. 559 ЦК України, а саме: строк зобов'язання за кредитними договорами вже закінчився, однак з моменту виконання основного зобов'язання протягом 6 місяців банк не пред'явив до нього вимог.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 18 лютого 2013 року зустрічний позов ОСОБА_3 прийнято до провадження суду та об'єднано його з первинним позовом ПАТ «ОСОБА_2 МКБ».

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 16 грудня 2014 року позовні вимоги ПАТ «ОСОБА_2 МКБ» задоволено. Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_3, ПП «Хлібороб-64», МПП «Каштан» та ТОВ «Агротехінвест» на користь ПАТ «ОСОБА_2 МКБ» заборгованість за кредитним договором від 29 квітня 2009 року, за договором овердрафту від 29 січня 2008 року, кредитним договором від 30 січня 2008 року у загальному розмірі 2898997 грн. 60 коп. та 598 667,87 дол. США, що еквівалентно 9 443330 грн. 01 коп., що разом становить 12 342327 грн. 70 коп. У задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погоджуючись з рішенням суду представник ОСОБА_3 ОСОБА_4 звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій в якій з посиланням на порушення судом норм процесуального та не правильне застосування норм матеріального права, а саме: судом не враховано те, що на момент звернення позивача по первісному позову до суду порука була припинена, просить скасувати рішення Київського районного суду м. Одеси від 16 грудня 2014 року та ухвалити нове рішення яким у задоволенні позовних вимог ПАТ ОСОБА_2 МКБ про стягнення з ОСОБА_3 суми заборгованості відмовити, зустрічні позовні вимоги ОСОБА_3 задовольнити.

Отже, в іншій частині содове рішення не оскаржується, тому не перевіряється (ст. 303 ЦПК України).

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 29 квітня 2015 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 ОСОБА_4 відхилено, рішення Київського районного суду м. Одеси від 16 грудня 2014 року залишено без змін.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 вересня 2015 року касаційну скаргу представника ОСОБА_3 ОСОБА_5 ОСОБА_6 задоволено частково. Ухвалу апеляційного суду Одеської області від 29 квітня 2015 року в частині позовних вимог публічного акціонерного товариства «ОСОБА_2 МКБ» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства «ОСОБА_2 МКБ», треті особи: приватне підприємство «Хлібороб-64», мале приватне підприємство «Каштан», товариство з обмеженою відповідальністю «Агротехінвест», про визнання договорів поруки припиненими скасовано, справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Скасовуючи ухвалу апеляційного суду Одеської області від 29 квітня 2015 року в частині позовних вимог суд касаційної інстанції виходив з того, що судом апеляційної інстанції не було враховано те, що якщо строк договору поруки не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить до поручителя вимоги: такою вимогою кредитора до поручителя може бути лише позов, заявлений кредитором до поручителя в судовому порядку; непред'явлення кредитором вимоги до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання у разі, якщо строк дії поруки не встановлено, є підставою для припинення останнього, а отже, і обов'язку поручителя нести солідарну відповідальність перед кредитором разом із боржником за основним зобов'язанням; звернення до суду після спливу передбаченого ч. 4 ст. 559 ЦК України шестимісячного строку не є підставою для відмови в позові у зв'язку зі спливом строку позовної давності, а є підставою для відмови в позові у зв'язку з припиненням права кредитора на задоволення своїх вимог за рахунок поручителя.

Відповідно до ч.4 ст. 338 ЦПК України, висновки і мотиви, з яких скасовані рішення є обовязковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, перевірившиматеріали справи, законністьі обґрунтованість рішення в межах позовної заяви та доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст.ст. 11,60 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Згідно ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін впливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам судове рішення районного суду в повній мірі не відповідає.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 29 січня 2008 року між ПАТ «ОСОБА_2 МКБ» та МПП «Каштан» було укладено договір овердрафту, на підставі якого банк надав МПП «Каштан» кредит у формі овердрафту у розмірі 500 тис. грн з терміном повернення до 30 вересня 2009 року, а позичальник зобов'язався повернути кредит у повному обсязі не пізніше 30 вересня 2009 року.

30 січня 2008 року між ПАТ «ОСОБА_2 МКБ» та МПП «Каштан» було укладено кредитний договір, на підставі якого банк надав МПП «Каштан» кредит у сумі 500 тис. дол. США терміном до 30 вересня 2009 року, а позичальник зобов'язався повернути кредит у повному обсязі не пізніше 30 вересня 2009 року.

Виконання зобов'язань МПП «Каштан» за кредитними договорами забезпечено порукою ОСОБА_3 за договором поруки від 29 квітня 2009 року № ОП/09-16, ТОВ «Агротехінвест» за договором порук від 29 квітня 2009 року № ОП/09-14, ПП «Хлібороб-64» за договором поруки від 29 квітня 2009 року. № ОП/09-17.

29 квітня 2009 року між ПАТ «ОСОБА_2 МКБ» та ТОВ «Агротехінвест» було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого позивач відкрив відповідачу ТОВ «Агротехінвест» невідновлювальну кредитну лінію з лімітом в сумі 2 007 тис. грн терміном до 30 вересня 2009 року.

Для забезпечення виконання ТОВ «Агротехінвест» зобов'язань за кредитним договором між ПАТ «ОСОБА_2 МКБ» та ОСОБА_3 укладено договір поруки від 29 квітня 2009 року.

13 квітня 2010 року ПАТ «ОСОБА_2 МКБ» звернулось до суду з позовом про стягнення заборгованості за вказаними кредитними договорами, посилаючись на те, що відповідачі зобов'язання за кредитними договорами належним чином не виконують, а саме: не сплачують кредит, неустойку та проценти за користування кредитними коштами, через що: загальна сума простроченої заборгованості відповідача ТОВ «Агротехінвест» перед позивачем за кредитним договором № ОК/09-02 станом на 29 березня 2010 року становить 2 230963 грн. 02 коп.; загальна сума простроченої заборгованості відповідача МПП «Каштан» перед позивачем за кредитним договором № ОК/08-08 станом на 29 березня 2010 року становить 668034 грн 52 коп.; загальна сума простроченої заборгованості відповідача МПП «Каштан» перед позивачем за кредитним договором № ОК/08-09 станом на 29 березня 2010 року становить 598 667, 87 дол. США.

Задовольняючи первинний позов ПАТ «ОСОБА_2 МКБ» та відмовляючи у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки боржник не виконує зобов'язань за кредитними договорами, стягнення заборгованості покладається і на поручителів.

Проте з таким висновком апеляційного суду погодитися не можна.

Відповідно до ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Згідно із ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не предявить вимоги до ;поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Отже, порука це строкове зобов'язання, і незалежно від того, установлений строк її дії договором чи законом, його сплив припиняє суб'єктивне право кредитора на задоволення його вимог. Останнє означає, що строк поруки належить до преклюзивних строків, основна властивість яких, крім того, що їх сплив, на відміну від строків позовної давності, припиняє суб'єктивне право, полягає в тому, що вони не можуть бути призупинені, перервані чи відновлені. Такі строки також не можуть бути змінені за домовленістю сторін договору та їх настання припиняє права кредитора та обов'язок боржника за договором.

Правила ч. 4 ст. 559 ЦК України встановлюють припинення поруки як за договором із визначеним строком дії поруки, так і за договорами, в яких строк дії поруки або строк основного зобов'язання встановлений не був.

Припинення поруки зі спливом строку, установленого в договорі поруки, означає, що кредитор позбавляється можливості звернутись із вимогою до поручителя про виконання його зобов'язання за договором поруки у зв'язку з припиненням такого зобов'язання поручителя.

За змістом речення першого та третього зазначеної статті кредитор повинен встигнути звернутись до поручителя з вимогою про виконання останнім свого обов'язку за договором поруки, у тому числі в примусовому порядку.

Разом із тим за змістом другого речення ч. 4 ст. 559 ЦК України у разі, якщо строк договору поруки не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить до поручителя вимоги.

Правова природа зобов'язання у всіх випадках, передбачених ст. 559 ЦК України, є тотожною.

Вимога кредитора до поручителя полягає в реальному виконанні зобов'язання за боржника, оскільки така вимога може бути заявлена лише в разі невиконання боржником своїх зобов'язань та настання строку виконання основного зобов'язання.

Виходячи з тотожної природи зобов'язань, які регулюються реченнями першим і третім ч. 4 ст. 559 ЦК України та реченням другим частини четвертої цієї статті, правову конструкцію ч. 4 ст. 559 ЦК України, викладену в одному абзаці, ототожнює правову природу усіх зобов'язань, преклюзивність строку дії договору поруки, необхідно дійти висновку, що такою вимогою може бути лише позов, заявлений кредитором до поручителя в судовому порядку, оскільки пред'явлення іншої вимоги суперечить правовій природі поруки як строкового зобов'язання.

Відповідно, на вказані строки не поширюється положення ч. 5 ст. 267 ЦК України про захист судом порушеного права у разі, коли строк позовної давності пропущений із поважних причин.

Отже, сплив шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання, так само як закінчення строку, установленого договором поруки, та закінчення одного року від дня укладення договору поруки, якщо строк основного зобов'язання не встановлений, припиняє поруку за умови, що кредитор протягом строку дії поруки не звернувся до поручителя з позовом.

Разом із тим позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦК України). При цьому відповідно до ч. ч. 1, 5 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання.

Якщо договір поруки припинився (у тому числі й на підставі непред'явлення кредитором відповідної вимоги до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання), інститут позовної давності застосовано бути не може, тому що всі права та обов'язки сторін за цим договором слід вважати припиненими.

Отже, непред'явлення кредитором вимоги до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання у разі, якщо строк дії поруки не встановлено, є підставою для припинення останнього, а отже, і обов'язку поручителя нести солідарну відповідальність перед кредитором разом із боржником за основним зобов'язанням.

Звернення до суду після спливу передбаченого ч. 4 ст. 559 ЦК України шестимісячного строку не є підставою для відмови в позові у зв'язку зі спливом строку позовної давності, а є підставою для відмови в позові у зв'язку з припиненням права кредитора на задоволення своїх вимог за рахунок поручителя.

У кредитному договорі від 29 квiтня 2009 року, договорі овердрафту від 29 січня 2008 року, кредитному договорі від 30 січня 2008 року зазначено кінцевий термін повернення кредиту 30 вересня 2009 року.

За таких обставин право вимоги до поручителя про виконання порушеного боржником зобов'язання щодо повернення кредиту виникло, починаючи з 01 жовтня 2009 року, та діяло протягом наступних шести місяців, до 02 квітня 2010 року. ПАТ «ОСОБА_2 МКБ» звернулось до суду 13 квітня 2010 року.

Встановивши, що банком було направлено 16 листопада 2009 року на адресу ОСОБА_3 як поручителя за виконання зобов'язань ТОВ «Агротехінвест» за вищезазначеним кредитним договором вимогу про необхідність виконання ним зобов'язань ТОВ «Агротехінвест» за кредитним договором, яка була отримана ним 19 листопада 2009 року, суд дійшов висновку про те, що банк протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання пред'явив вимогу до поручителя та порука ОСОБА_3 не припинилася.

При цьому суд не звернув уваги на те, що згідно з правовою позицією, висловленою Верховним Судом України в постанові від 17 вересня 2014 року у справі № 6-53цс14, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обовязковою для судів, умови договору поруки про його дію до повного припинення зобов'язань боржника не свідчать про те, що цим договором установлено строк припинення поруки в розумінні ст. 251 ЦК України, ч. 4 ст. 559 ЦК України, тому в цьому випадку підлягають застосуванню норми ч. 4 ст. 559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

У постанові від 17 вересня 2014 року у справі № 6-70цс14 Верховний Суд України за результатами розгляду заяві про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 31 липня 2013 року у справі за позовом про стягнення заборгованості дійшов правового висновку про те, що якщо строк договору поруки не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить до поручителя вимоги: такою вимогою кредитора до поручителя може бути лише позов, заявлений кредитором до поручителя в судовому порядку; непред'явлення кредитором вимоги до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання у разі, якщо строк дії поруки не встановлено, є підставою для припинення останнього, а отже, і обов'язку поручителя нести солідарну відповідальність перед кредитором разом із боржником за основним зобов'язанням; звернення до суду після спливу передбаченого ч. 4 ст. 559 ЦК України шестимісячного строку не є підставою для відмови в позові у зв'язку зі спливом строку позовної давності, а є підставою для відмови в позові у зв'язку з припиненням права кредитора на задоволення своїх вимог за рахунок поручителя.

Така ж правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 17 вересня 2014 року у справі № 6-6цс14, згідно з якою строк поруки не є строком для захисту порушеного права. Це строк існування самого зобов'язання поруки. І право кредитора, і обов'язок поручителя після його закінченні припиняються, а це означає, що жодних дій щодо реалізації цього права, в тому числі застосування примусових заходів захисту в судовому порядку, кредитор вчиняти не може.

Таким чином, аналізуючи зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції на усі зазначені обставини уваги не звернув, що призвело до неправильного вирішення спору, тому рішення районного суду на підставі п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України в частині стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_3 заборгованості за Кредитним договором від 29.04.2009 року №ОК/09-02, за Договором овердрафту від 29.01.2008 року № ОК/08-08, Кредитним договором від 30.01.2008 року № ОК/08-09, стягнення з ОСОБА_3 судового збору у розмірі 1700 гривень та витрат на інформаційно-технічне забезпечення в сумі 120 гривень та відмови у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 підлягає скасуванню з ухваленням у цій частині нового.

Керуючись ст. ст. 209,303,307,308, 309313,317ЦПК України, судова колегія

вирішила :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 16 грудня 2014 року в частині стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_3 заборгованості за Кредитним договором від 29.04.2009 року №ОК/09-02, за Договором овердрафту від 29.01.2008 року № ОК/08-08, Кредитним договором від 30.01.2008 року № ОК/08-09, стягнення з ОСОБА_3 судового збору у розмірі 1700 гривень та витрат на інформаційно-технічне забезпечення в сумі 120 гривень та відмови у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 скасувати і у цій частині ухвалити нове.

У задоволені позову Публічного акціонерного товариства ОСОБА_2 МКБ до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства ОСОБА_2 МКБ, треті особи Мале приватне підприємство Каштан, Товариство з обмеженою відповідальністю Агротехінвест, Приватне підприємство Хлібороб-64 про визнання договорів поруки припиненими задовольнити.

Визнати договір поруки №ОП/09-11 від 29 квітня 2009 року, укладеним між ОСОБА_3 та Публічним Акціонерним Товариством ОСОБА_2 МКБ припиненим.

Визнати договір поруки № ОП/09-16 від 29 квітня 2009 року, укладений між ОСОБА_3 та Публічним Акціонерним Товариством ОСОБА_2 МКБ припиненим.

Рішення суду набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий Ю.І.Кравець

Судді: О.В.Оверіна

ОСОБА_7