Ухвала суду № 54748616, 28.12.2015, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/10117/15

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Станкевич В. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.12.2015 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого Станкевича В.А.

суддів Варикаша О.Д.

ОСОБА_2

при секретарі Желєзнові В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_3 ОСОБА_2» в особі Одеської обласної дирекції AT «ОСОБА_3 ОСОБА_2» до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою представника Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_3 ОСОБА_2» ОСОБА_6 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 23 вересня 2015 року, -

встановила:

До Малиновського районного суду м. Одеси 07.08.2009 року звернувся представник ВАТ «ОСОБА_3 ОСОБА_2» в особі Одеської обласної дирекції ВАТ «ОСОБА_3 ОСОБА_2» із позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обгунтування позову вказували, що між ВАТ «ОСОБА_3 ОСОБА_2» та ОСОБА_7 18.06.2007 року був укладений кредитний договір № 014/80054/85/77226, за умовами якого ВАТ «ОСОБА_3 ОСОБА_2» надало ОСОБА_7 кредит в розмірі 49 735 доларів США, а ОСОБА_7 зобов'язалась щомісячно сплачувати проценти за користування кредитом у розмірі 12,85% річних, а також здійснювати щомісячне погашення кредиту у строк до 22.06.2027 року.

В якості забезпечення зобов'язання по кредитному договору, між ОСОБА_5 та ВАТ «ОСОБА_3 ОСОБА_2» був укладений договір поруки від 22.06.2007 року, за умовами якого, ОСОБА_5 зобов'язався відповідати перед ВАТ «ОСОБА_3 ОСОБА_2» за належне виконання ОСОБА_7 виниклого зобов'язання по кредитному договору №014/80054/85/77226.

25.06.2007 року в якості забезпечення зобов'язання по кредитному договору, між ОСОБА_5 та ВАТ «ОСОБА_3 ОСОБА_2» було укладеного договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Комінтернівського районного нотаріального округу ОСОБА_8, зареєстрований в реєстрі за № 2478, за умовами якого ОСОБА_5 передав в іпотеку банку нерухоме майно земельні ділянки, які знаходяться за адресами: Одеська обл., Комінтернівський район, територія Красносільської сільської ради, об'єднання садоводів «Степове», вул. Восьма, ділянка під № 709; Одеська область, Комінтернівський район, територія Красносільської сільської ради, об'єднання садоводів «Степове», вул. Двадцять третя, ділянка під № 2838.

У зв'язку з тим, що відповідачі порушили умови зобов'язання, що випливають з кредитного договору, позивач 25.04.2012 року збільшивши розмір позовних вимог та просив стягнути з відповідачів виниклу заборгованість за договором у загальному розмірі 159740,68 доларів США., що в гривневому еквіваленті по курсу НБУ складає 1 275369,59 грн. та судові витрати.

В судові засідання представник ВАТ «ОСОБА_3 ОСОБА_2» в особі Одеської обласної дирекції ВАТ «ОСОБА_3 ОСОБА_2» не з'явився, подав до суду заяву про розгляд справи в їхню відсутність, в якій зазначив, що позовні вимоги підтримує, просив розглянути справу в їхню відсутність.

Відповідачі ОСОБА_4, ОСОБА_5 неодноразово в судові засідання не з'являлися

Рішенням Малиновського районного суду міста ОСОБА_8 від 10 квітня 2013 року залишеним буз змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 23 квітня 2014 року в задоволенні первісного позову - відмовлено, а зустрічний позов задоволено.

Ухвалою колегії судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 грудня 2014 року, рішення Малиновського районного суду міста ОСОБА_8 від 10 квітня 2013 року та ухвала апеляційного суду Одеської області від 23 квітня 2014 року скасовані, справа передана на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 23 вересня 2015 року у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_3 ОСОБА_2» в особі Одеської обласної дирекції АГ «ОСОБА_3 ОСОБА_2» до ОСОБА_4. ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 014/80054/85/77226 від 22.06.2007 року відмовлено.

В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення, яким позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_3 ОСОБА_2» задовольнити.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлено, що 22 червня 207 року між представником ВАТ «ОСОБА_3 ОСОБА_2» та ОСОБА_4 був підписаний кредитний договір № 014/80054/85/77226, згідно з яким Банком мали б бути надані Позичальнику кредитні кошти на споживчі цілі у розмірі 49 735 доларів США на придбання земельної ділянки, із щомісячною сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 12,85% річних, та кінцевим терміном повернення кредиту до 22.06.2027 року.

За договором поруки № 014/80054/85/77226/1 від 22.06.2007 року, укладеними між ВАТ «ОСОБА_3 ОСОБА_2» і ОСОБА_5, останній зобов'язався відповідати перед банком за виконання зобов'язань ОСОБА_7, що витікають із кредитного договору №014/80054/85/77226 від 22.06.2007 року.

В якості забезпечення виконання зобов'язань по кредитному договору 22.06.2007 року між ОСОБА_5 та ВАТ «ОСОБА_3 ОСОБА_2» було укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Комінтернівського районного нотаріального округу ОСОБА_8, зареєстрований в реєстрі за № 2478, за умовами якого ОСОБА_5 передав в іпотеку банку нерухоме майно з емельні ділянки, які знаходяться за адресами: Одеська обл., Комінтернівський район, територія Красносільської сільської ради, об'єднання садоводів «Степове», вул. Восьма, ділянка під № 709, Одеська область, Комінтернівський район, територія Красносільської сільської ради, об'єднання садоводів «Степове», вул. Двадцять третя, ділянка під № 2838.

Також судом встановлено, що ВАТ «ОСОБА_3 ОСОБА_2» змінило своє найменування на ПАТ «ОСОБА_3 ОСОБА_2», що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії АОІ № 646961 від 05.11.2009р. Зміну найменування Банку зареєстровано у Єдиному Державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Вперше представник позивача звернувся до Малиновського районного суду міста ОСОБА_8 з зазначеним позовом у серпні 2009 року. В ході розгляду справи представник позивача ПАТ «ОСОБА_3 ОСОБА_2» вказував, що ОСОБА_3 повністю та в строки виконав свої зобов'язання по даному договору - видавши, відповідачу ОСОБА_7 кредитні кошти, згідно умов договору.

В підтвердження цього посилався на заяву про видачу готівки №1174/352-31 від 25.06.2007 року на суму 7 000 доларів США, заяву про видачу готівки №R74/194-2О від 26.06.2007 року на суму 20000 доларів США та заяву про видачу готівки № R74/194-127 від 04.07.2007 року на суму 22 000 доларів США.

Не погоджуючись з позовом відповідач ОСОБА_4А 08.12.2010 року подала зустрічний позов до ВАТ «ОСОБА_3 ОСОБА_2» в особі Одеське обласної дирекції ВАТ «ОСОБА_3 ОСОБА_2» про визнання недійсним кредитного договор № 014/80054/85/77226 від 22.06.2007 року, укладеного між ВАТ «ОСОБА_3 ОСОБА_2» та ОСОБА_7, який об'єднано до спільного розгляду з первинним позовом.

Обґрунтовуючи зустрічні позовні вимоги ОСОБА_7 послалась на те, що спірний кредитний договір не відповідає діючому законодавству України, порушені вимоги щодо письмового оформлення договору, банк не мав права видавати кредит та здійснювати розрахунки по ньому в іноземній валюті без наявної індивідуальної ліцензії НБУ.

Також ОСОБА_7 зазначала, що кредитний договір не був направлений на реальне настання наслідків обумовлених ним, зокрема банк не надав ОСОБА_7 передбачені договором кредитні кошти, будь-які документи, що свідчать про факт отримання грошових коштів відповідачем ОСОБА_7, банком не надано, заяви про видачу готівки вона не підписувала, коштів за кредитним договором не отримувала, кредит не оплачувала, тому кредитний договір є недійсним.

Рішенням Малиновського районного суду міста ОСОБА_8 від 10 квітня 2013 року залишеним буз змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 23 квітня 2014 року в задоволенні первісного позову - відмовлено, а зустрічний позов задоволено.

Ухвалою колегії судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 грудня 2014 року, рішення Малиновського районного суду міста ОСОБА_8 від 10 квітня 2013 року та ухвала апеляційного суду Одеської області від 23 квітня 2014 року скасовані, справа передана на новий розгляд до суду першої інстанції.

В ході розгляду справи відповідачка ОСОБА_7, яка одночасно є позивачкою по зустрічному позову в судові засідання призначені до розгляду 04.03.2015 року, 14.04.2015 року, 20.05.2015 року, на 01.07.2015 року, 23.09.2015 року не з'являлася.

Ухвалою суду від 23 вересня 2015 року зустрічний позов ОСОБА_7 до ВАТ «ОСОБА_3 ОСОБА_2» в особі Одеської обласної дирекції ВАТ «ОСОБА_3 ОСОБА_2» про визнання недійсним кредитного договору № 014/80054/85/77226 від 22.06.2007 року - залишено без розгляду.

Відмовляючи у задоволенні в задоволенні позову пред'явленого ВАТ «ОСОБА_3 ОСОБА_2» в особі Одеської обласної дирекції ВАТ «ОСОБА_3 ОСОБА_2» до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором, суд першої інстанції виходив з наступного:

Відповідно до вимог ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Висновком судово-почеркознавчої експертизи № 4576/02 від 05.08.2011 року, складеним ОНД1СЕ, було встановлено, що: підпис від імені ОСОБА_7 у заяві на видачу готівки № R74/352-31 на суму 7000 доларів США з датою здійснення касової операції 25.06.2007 року, розміщений у графі «Підпис отримувача», виконаний не самою ОСОБА_7, а іншою особою з намаганням наслідування підпису ОСОБА_7, ймовірніше за все, «по пам'яті»; підписи від імені ОСОБА_7 у заяві на видачу готівки №R74/194-29 на суму 20 000 доларів США з датою здійснення касової операції 26.06.2007 року, розміщений у графі «Підпис отримувача», та заяві на видачу готівки №R74/194-127 на суму 22 000 доларів США з датою здійснення касової операції 04.07.2007 року, розміщений у графі «Підпис отримувача», виконані не самою ОСОБА_7, а іншою особою (особами).

При таких даних та з урахуванням висновку експерта, суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що не знайшло підтвердження те, що грошові кошти за кредитним договором № 014/80054/85/77226 від 22.06.2007 року - ОСОБА_7 отримувала, підписи від імені ОСОБА_7 у заявах на видачу готівки виконані іншою особою, особистість якої не встановлено.

Відповідно до ст.ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Оскільки інших переконливих доказів, про доведеність факту отримання ОСОБА_7 грошових коштів за спірним договором ПАТ «ОСОБА_3 ОСОБА_2» суду не надав. Також не доведено відповідними та належними доказами обставини, що ОСОБА_7 частково сплачувала грошові кошти за кредитом.

Також суд першої інстанції правильно вказав, що згідно з законодавством України кредитний договір є реальною угодою та вважається укладеним саме з моменту передачі грошей, тому сам по собі факт підписання тексту кредитного договору № 014/80054/85/77226/1 від 22.06.2007 року без отримання особисто ОСОБА_7 грошових коштів не породжує її обов'язку повернути обумовлену спірним договором суму кредитних коштів.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою -третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним с правочин. якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ч. 5 ст. 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Згідно з ч. І ст. 638 та ч. І ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту досягнення в належній формі згоди з усіх істотних умов договору.

На підставі ч. 2 ст. 640 ЦК України у разі, якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідно також передання майна або вчинення певної дії, договір є укладеним з моменту передання майна або вчинення певної дії.

На підставі наведеного суд першої інстанції правильно зазначив, що недотримання вимог закону в частині реального настання правових наслідків кредитного договору №014/80054/85/77226/1 від 22.06.2007 року, а саме неотримання ОСОБА_7 кредитних коштів, в силу ст. 203 ЦК України є обов'язковою умовою, недодержання якої в порядку ч. І ст. 215 ЦК України є підставою вважати такий правочин недійсним.

При таких даних, суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що позовні вимоги ПАТ «ОСОБА_9 ОСОБА_2» до ОСОБА_7, ОСОБА_5, задоволенню не підлягають, оскільки відповідно до ч. І ст. 236 ЦК України недійсний правочин є недійсним з моменту його вчинення.

Згідно ч. 2 ст. 548 ЦК України недійсне зобов'язання не підлягає забезпеченню. Недійсність основного зобов'язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення.

Враховуючи те, що судом встановлено тільки факт підписання між ВАТ «ОСОБА_3 ОСОБА_2» та ОСОБА_7, кредитного договору № 014/80054/85/77226/1 від 22.06.2007 року, який з підстав викладених вище у мотивувальній частині рішення укладеним не був, то в силу ч. 2 ст. 548 ЦК України таке зобов'язання не підлягає забезпеченню, а вимоги ПАТ «ОСОБА_3 ОСОБА_2» в особі Одеської обласної дирекції AT «ОСОБА_3 ОСОБА_2» про стягнення заборгованості за кредитом з ОСОБА_7 та поручителя ОСОБА_5 задоволенню не підлягають.

Що стосується інших обставин зазначених в апеляційній скарзі та заявлених представником ПАТ «ОСОБА_3 ОСОБА_2» в суді апеляційної інстанції, то вони, або спростовуються матеріалами справи, або відповідно до вимог цивільного процесуального права України не є підставою для скасування рішення суду.

На підставі наведеного, враховуючі підстави з яких оскаржується рішення в апеляційній скарзі, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги переконливими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. ст. 304, 307, 308, 313, ч. 1 п. 1 ст. 314, 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія,

ухвалила:

Апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_3 ОСОБА_2» ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 23 вересня 2015 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_3 ОСОБА_2» в особі Одеської обласної дирекції AT «ОСОБА_3 ОСОБА_2» до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом 20 днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.

Головуючий: В.А. Станкевич

Судді: А.П. Бабій

ОСОБА_10