Ухвала суду № 54719531, 23.12.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 22-ц/796/ 15292 /2015 Головуючий у 1-ій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Поливач Л.Д.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Києва в складі:

головуючого: Поливач Л.Д.

суддів: Шахової О.В., Вербової І.М.

при секретарі Бугай О.О.

за участю осіб: представника позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 міської ради, третя особа: Головне управління юстиції у м. Києві про визнання права власності на спадкове майно;

за апеляційною скаргою ОСОБА_5

на рішення Дарницького районного суду м.Києва від 03 грудня 2014 року

в с т а н о в и л а:

Рішенням Дарницького районного суду м.Києва від 03.12.2014 року позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 міської ради, третя особа: Головне управління юстиції у м. Києві про визнання права власності на спадкове майно задоволено. Визнано за ОСОБА_3 право власності на квартиру АДРЕСА_1, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6, яка померла 22 грудня 2011 року.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_5 (особа, яка не брала участі у розгляді справи), подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в позові в повному обсязі. Посилається на незаконність ухваленого судом рішення, невідповідність висновку суду дійсним обставинам справи, неповне з'ясування обставин справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Апелянт зазначає, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що ОСОБА_5, який постійно, протягом фактично сімнадцяти років проживає ізареєстрований належним чином у квартирі, на яку суд визнав за позивачем право власності, і цей факт встановлений рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 11 червня 2012 року, навіть не був стороною, або третьою особою у справи, по якій ухвалено рішення 03.12.2014 року. Він про це рішення суду нічого не знав.

ОСОБА_5 зазначає, що оскаржуване рішення суду безпосередньо стосувалося його особистих прав, оскільки він в квартирі не тільки офіційно проживав протягом сімнадцяти років, але і був, і є у цій квартирі зареєстрований належним чином і зареєстрований по теперішній час. Тобто, суд першої інстанції вирішив спір про право, тим більше про право власності на всю квартиру, без особи, права якої безпосередньо стосуються спірної квартири. Суд також не залучив своєю ухвалою його в якості третьої особи по справі, як того вимагають норми діючого Цивільно-процесуального Кодексу України.

Факт його спільного проживання однією сімєю без шлюбу з ОСОБА_6 в період з 1998 року по 22 грудня 2011 року був встановлений рішенням суду від 11.06.2012 року, яке набуло законної сили і про яке було відомо як позивачу так і його представнику.

ОСОБА_5 зазначає, що протягом багатьох років самостійно сплачує всі належні платежі за користування спірною квартирою. Він є інвалідом третьої групи, він ветеран - інвалід війни, але має постійну роботу і добрі стосунки із колегами і з сусідами , які склалися на протязі багатьох років проживання однією сімєю з його цивільною дружиною - рідною сестрою позивача ОСОБА_3

В суді апеляційної інстанції представник позивача ОСОБА_2 заперечував проти задоволення апеляційної скарги, посилаючись на законність та обґрунтованість ухваленого судом рішення. Апелянт ОСОБА_5, позивач ОСОБА_3, представник відповідача ОСОБА_4 міської ради, представник третьої особи Головного управління юстиції у м.Києві в судове засідання не зявились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про що свідчать відповідні розписки. Від представника ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_7 надійшла заява про відкладення розгляду справи з посиланням на те, що 23.12.2015 року він буде проходити лікування. Доказів, на підтвердження поважності причин неявки в судове засідання, ОСОБА_7 суду не надав. Не надали суду доказів, які б підтверджували поважність причин неявки в судове засідання і ОСОБА_5, КМР та Головне управління юстиції у м.Києві (своїх представників). За таких обставин, колегія суддів розцінила причини неявки зазначених осіб (їх представників) як неповажні та у відповідності до вимог ч.2 ст.305 ЦПК України вважала за можливе розглянути справу за їх відсутності.

Відповідно до ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість ухваленого рішення в цій частині, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_6 померла 22 грудня 2011 року що підтверджується свідоцтвом про смерть серія І-БК № 220860 від 23 грудня 2011 року, актовий запис № 773.

Після її смерті відкрилась спадщина на належну їй квартиру АДРЕСА_2 Донська в м. Києві, що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло від 15 жовтня 2007 року.

Відповідно до свідоцтв про народження ОСОБА_6 та ОСОБА_3 є рідними братом та сестрою, їх батьками є ОСОБА_8 та ОСОБА_9 (а.с. 5 - 6).

У встановлений законом шестимісячний строк - 23 квітня 2012 року ОСОБА_3, як спадкоємиць за законом другої черги, звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після померлої сестри - ОСОБА_6. 23 квітня 2012 року приватним нотаріусом ОСОБА_4 міського нотаріального округу ОСОБА_10 було зареєстровано спадкову справу № 10/2012.

ОСОБА_5 з 2008 року зареєстрований в квартирі ОСОБА_6

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 11.06.2012 року задоволено заяву ОСОБА_5, заінтересована особа Головне управління юстиції в м. Києві про встановлення факту. Встановлено факт спільного проживання однією сімєю без реєстрації шлюбу ОСОБА_5 (05.12.1964 р.н.) та померлої ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 в період з 1998 року по 22 грудня 2011 року.

22 червня 2012 року ОСОБА_5, звернувся із заявою про прийняття спадщини після померлої ОСОБА_6 та заявою про зупинення видачі Свідоцтва про право на спадщину по спадковій справі № 10/2012 року після смерті 22 грудня 2011 року ОСОБА_6 у звязку з наміром звернутись до суду з позовом про зміну черговості спадкування.

24 травня 2013 року рішенням Дарницького районного суду м. Києва залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 01 липня 2014 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 до ОСОБА_3, треті особи: приватний нотаріус ОСОБА_4 міського нотаріального округу ОСОБА_10, Головне управління юстиції у м. Києві про зміну черговості спадкування за законом відмовлено. Таким чином, ОСОБА_5 зареєстрований у спірній квартирі та є спадкоємцем четвертої черги за законом після смерті ОСОБА_6

ОСОБА_3 звернувшись до суду з даним позовом та поставивши питання про визнання за ним права власності на квартиру в порядку спадкування за законом після смерті сестри, послався на те, що він позбавлений можливості отримати свідоцтво у нотаріуса, оскільки ОСОБА_5 утримує у себе правовстановлюючі документи на квартиру та не надає ці документи а ні йому, а ні нотаріусу.

Зазначена обставина підтверджується тим, що 22.09. 2014 року приватним нотаріусом ОСОБА_4 міського нотаріального округу ОСОБА_10 направлено лист ОСОБА_5, в якому нотаріус посилалась на те, що у разі наявності правовстановлюючих документів на квартиру АДРЕСА_3, на підставі статті 4 Закону України «Про нотаріат» просила передати ОСОБА_3 або надати за адресою АДРЕСА_4. зазначені документи необхідні для оформлення спадщини.

01 жовтня 2014 року представник позивача ОСОБА_2 звернувся із заявою про видачу ОСОБА_3 свідоцтва на спадщину за законом після померлої ОСОБА_6.

Постановою приватного нотаріуса ОСОБА_4 міського нотаріального округу ОСОБА_10 від 01 жовтня 2014 року ОСОБА_2, який діє на підставі довіреності від імені громадянина ОСОБА_11 Федерації ОСОБА_3 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_6 на квартиру АДРЕСА_5, оскільки відсутній правовстановлюючий документ на вищевказане спадкове майно (а.с. 68).

У звязку з цим, позивач звернувся до суду із вказаним позовом за захистом своїх прав.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення заявлених ОСОБА_3 позовних вимог, виходячи з наступного.

Так, відповідно до ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільного права та інтересу є визнання права.

Відповідно до ч. 1 ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Відповідно до ст.1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обовязки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинились внаслідок його смерті.

Відповідно до ст.1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом та за законом.

Відповідно до ст. 1220 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою і часом відкриття спадщини є день смерті особи.

Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця, а саме квартира за адресою: АДРЕСА_6.

Відповідно до ст. 1262 ЦК України, у другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати спадкодавця. Спадкоємці першої черги у померлої ОСОБА_6 відсутні.

Позивач є рідним братом померлої ОСОБА_6, він своєчасно прийняв спадщину, але не має можливості отримати у нотаріуса відповідне свідоцтво, оскільки не має правовстановлюючих документів на спадкову квартиру. Відповідно, його порушене право на спадкове майно померлої сестри підлягає судовому захисту. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про те, що позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_4 міської ради, третя особа: Головне управління юстиції у м. Києві про визнання права власності на спадкове майно є обґрунтованими та підлягають задоволенню є вірним та таким, що відповідає вимогам закону та наявним в матеріалах справи доказам.

Колегія суддів погоджується з доводом апелянта про те, що суд першої інстанції мав залучити його до участі у даній справі в якості третьої особи, оскільки ОСОБА_5 зареєстрований та проживає постійно в спірній квартирі. Але, зазначене порушення судом першої інстанції норм процесуального права не впливає на законність та обґрунтованість рішення суду по суті спору. Так, ОСОБА_5 не доведено суду того, що він має ще будь-яке право на спадкову квартиру, крім права користування нею. ОСОБА_3 є спадкоємцем другої черги після смерті сестри, ОСОБА_5 є спадкоємцем четвертої черги, а тому суд законно та обґрунтовано визнав саме за ОСОБА_3 право власності на квартиру. Участь ОСОБА_5 у розгляді даної справи не змінила б висновків суду з цього питання. Крім того, колегія судді бере до уваги і те, що ОСОБА_5 не позбавлений можливості в судовому порядку доводити свої права, щодо спірної квартири, при наявності для цього підстав передбачених законом.

Отже, твердження апелянта про незаконність, необґрунтованість ухваленого судом рішення, неповне зясування обставин, які мають значення для справи та невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, на думку суду є необґрунтованими, а обставини, на які він посилається недоведеними та не підтверджені належними та допустимими доказами по справі, оскільки доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до вимог ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Справу було розглянуто судом на підставі встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи та належних письмових доказів.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам матеріального та процесуального закону. Підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, колегія не знаходить.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п.1 ч.1 ст.307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Дарницького районного суду м.Києва від 03 грудня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подання до цього суду касаційної скарги.

Головуючий:

Судді: