Ухвала суду № 54682173, 16.12.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 грудня 2015 р.м.ОдесаСправа № 1570/5879/2012

Категорія: 8.2.2 Головуючий в 1 інстанції: Балан Я. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого: судді Домусчі С.Д.

суддів: Вербицької Н.В., Єщенка О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Білгород-Дністровської обєднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 19 червня 2013 року по справі за адміністративним позовом Білгород-Дністровської обєднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області до приватного підприємства «Жбанік» про накладення арешту на кошти та цінності боржника, -

ВСТАНОВИВ:

Білгород-Дністровська обєднана Державна податкова інспекція Одеської області Державної податкової служби подала апеляційну скаргу на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 19 червня 2013 року, в якій просить скасувати оскаржену постанову та ухвалити нову, якою задовольнити адміністративний позов у повному обсязі.

Постановою від 19 червня 2013 року, ухваленою в порядку письмового провадження, Одеський окружний адміністративний суд відмовив у задоволенні позову Білгород-Дністровської обєднаної Державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби про накладення арешту на кошти та цінності боржника - приватного підприємства «Жбанік» на суму 482724,87 грн. на: р/р 26000002014470 в ПАТ «Перший інвестиційний банк», МФО 300506; р/р 26003054402745, р/р 26053054401280 в Южне ГРУ ПАТ КБ «Приватбанк», м. Одеса, МФО 328704.

Вимоги апеляційної скарги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції неповно зясував обставини справи та допустив порушення норм матеріального і процесуального права, оскільки податкові органи не наділені повноваженнями щодо прийняття рішення про накладення арешту на майно платника кошти та цінності, що знаходяться в банку, у звязку з чим Білгород-Дністровська ОДПІ не мала можливості прийняти таке рішення та надати його суду. Реалізація права податкового органу на застосування адміністративного арешту коштів на рахунках платника податків може здійснюватися виключно шляхом безпосереднього звернення до адміністративного суду з позовом про накладення арешту на кошти на рахунку платника податків.

Приватне підприємство «Жбанік» письмових заперечень на апеляційну скаргу не надало.

Ухвалюючи постанову про відмову в задоволенні адміністративного позову суд першої інстанції встановив, що приватне підприємство «Жбанік» перебуває на обліку в Білгород-Дністровській ОДПІ Одеської області як платник податків. Згідно довідки податкового органу про стан розрахунків боржника з бюджетом, розрахунків податкової заборгованості приватного підприємства «Жбанік» та облікових карток відповідача з податку на додану вартість і з податку на прибуток приватних підприємств у відповідача наявний борг у загальному розмірі 482 724,87 грн. (у тому числі: по податку на прибуток у розмірі 286 804,17 грн., по податку на додану вартість у розмірі 195 920,70 грн.).

Зазначена сума заборгованості ПП «Жбанік» виникла внаслідок несплати узгодженої суми податкового зобов'язання, визначеного податковим органом за результатами проведення позапланової невиїзної перевірки, результати якої оформлено актом №728/22-01/33976827 від 08 травня 2012 року.

Суд першої інстанції встановив, що на виконання приписів п. 95.2 ст. 95 ПК України, з метою погашення податкового боргу, Білгород-Дністровською ОДПІ надіслано на адресу ПП «Жбанік» податкову вимогу форми «Ю» №134 від 09.07.2012р., однак зазначену в ній суму боргу підприємство не сплатило.

Суд першої інстанції не знайшов підстав для накладення арешту на кошти та цінності боржника - приватного підприємства «Жбанік» на суму 482724,87 грн., зазначивши, що за змістом положень п.п. 20.1.17 п. 20.1 ст. 20 ПК України, судом може бути накладений арешт на кошти та інші цінності платника податків у разі, якщо: у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно, та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу чи таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу. При цьому, сам факт наявності у платника заборгованості зі сплати податків до бюджету не є підставою для накладення арешту на кошти та інші цінності платника податків.

За висновками суду першої інстанції, адміністративний арешт не є виключним та єдиним способом погашення податкового боргу. Підставою для вжиття такого заходу, як арешт коштів на рахунках платника податків є наявність належної підстави для застосування такого арешту, яка вказана у ст. 94 ПК України та одночасно з цим, наявність достатніх даних вважати, що незастосування такого арешту може загрожувати зникненню грошових коштів. У ході розгляду справи, позивачем не доведено та не надано належних доказів на підтвердження наявності підстав для застосування арешту коштів на рахунках платника та достатніх доказів вважати, що незастосування такого арешту може призвести до зникнення грошових коштів та неможливості погашення податкового боргу.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції також, виходив з того, що податкові органи, відповідно до Податкового кодексу України, наділені рядом повноважень, які передбачають можливість погашення заборгованості платника податків перед бюджетом, зокрема, шляхом стягнення у судовому порядку з боржника заборгованості, переведення платником податків прав вимоги дебіторської заборгованості, опис майна у податкову заставу, тощо.

26 листопада 2015 року ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду позивача та апелянта по справі Білгород-Дністровську ОДПІ Одеської області ДПС , замінено на процесуального правонаступника Білгород-Дністровську обєднану Державну податкову інспекцію Головного управління ДФС в Одеській області.

Сторони, належним чином повідомлені про час та місце апеляційного розгляду справи, у судове засідання не зявились, у звязку з чим, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України справа розглянута апеляційним судом в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю доповідача, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Апеляційний суд встановив, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив та оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив правову природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Предметом спору є накладення арешту на кошти та інші цінності ПП «Жбанік» на суму 482724,87 грн. При цьому, в обґрунтування позовних вимог щодо необхідності накладення арешту Білгород-Дністровська ОДПІ Одеської області Державної податкової служби посилається лише на наявність у відповідача заборгованості у вказаному розмірі зі сплати податку на прибуток і податку на додану вартість та не погашення її.

Податковим кодексом України та Порядом застосування адміністративного арешту майна платника податків, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 07.11.2011 р. № 1398, встановлено, що адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом. Арешт може бути накладений органом державної податкової служби на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків. Арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду.

Арешт майна та коштів на рахунках платника податків застосовується тільки, якщо з'ясовується одна з обставин, які вказані в ст. 94 ПК України та п.3.1.1 Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.11.2011 р. № 1398, а саме: платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби; відсутні документи, що підтверджують державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців відповідно до закону, дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, торгові патенти, сертифікати відповідності реєстраторів розрахункових операцій; відсутня реєстрація особи як платника податків в органі державної податкової служби, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам; платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу; у разі відмови платника податків (його посадових осіб або осіб, які здійснюють готівкові розрахунки та/або проводять діяльність, що підлягає ліцензуванню та/або патентуванню) від проведення інвентаризації основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, коштів (зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки), передбаченої абзацом першим підпункту 20.1.5 пункту 20.1 статті 20 розділу I Кодексу, або ненадання для перевірки документів, їх копій (за умови наявності таких документів).

Таким чином, підставою для вжиття такого заходу як арешт коштів на рахунках платника податків є наявність належної підстави для застосування цього арешту, яка вказана в ст. 94 ПК України, та, одночасно з цим, наявність достатніх даних вважати, що незастосування такого арешту може загрожувати зникненню грошових коштів.

Білгород-Дністровською ОДПІ Одеської області Державної податкової служби, як субєктом владних повноважень, на якого ч. 2 ст. 71 КАС України покладений тягар доказування в адміністративному суді, не зазначено ні наявності належної підстави для застосування адміністративного арешту у вигляді арешту грошових коштів, ні наявності достатніх підстав вважати, що незастосування такого арешту може загрожувати зникненню грошових коштів та неможливістю погашення податкового боргу.

Заявлену вимогу про накладення арешту на всі грошові кошти платника податків на р/р 26000002014470 в ПАТ «Перший інвестиційний банк», р/р 26003054402745, р/р 26053054401280 в Южне ГРУ ПАТ КБ «Приватбанк» податковий орган обґрунтовує посиланням на обставини, з якими законодавство не пов'язує бажані позивачем наслідки. В позові лише зазначається про наявність податкового боргу.

Позовна заява та апеляційна скарга не містять мотивів, з яких податковий орган вважає, що невжиття такого заходу, як арешт коштів може утруднити чи зробити неможливим стягнення з платника податкового боргу. Разом з тим, апелянт не обґрунтовує мотивів, за яких просить накласти арешт на грошові кошти на всю суму податкового боргу без врахування вартості майна такого боржника, яке може бути реалізоване для погашення податкового боргу.

З огляду на викладене та враховуючи виключність адміністративного арешту, як способу забезпечення можливості погашення податкового боргу платника податків, апеляційний суд вважає правильним висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову Білгород-Дністровської ОДПІ Одеської області Державної податкової служби.

Апеляційний суд відхиляє посилання апелянта на те, що податковий орган не наділений повноваженнями щодо прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків, так як відсутність такого рішення суд першої інстанції не зазначив в оскарженій постанові в якості підстави для відмови у задоволенні позову.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у звязку з чим, відповідно до ст. 200 КАС України, апеляційна скарга має бути залишена без задоволення, а оскаржене судове рішення без змін.

Керуючись ст. 19 Конституції України, ст. ст. 2, 11, 69-71, 195, п. 2 ч. 1 ст. 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. ст. 200, 206, 211, 212, ч. 5 ст. 254 КАС України, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Білгород-Дністровської обєднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 19 червня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через пять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: суддя С.Д.Домусчі

суддя Н.В.Вербицька

суддя О.В.Єщенко