Ухвала суду № 54682174, 16.12.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 грудня 2015 р.м.ОдесаСправа № 815/6750/13-а

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Завальнюк І. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого: судді Домусчі С.Д.

суддів: Вербицької Н.В., Димерлія О.О.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Т.В.Д. Агрокопитал» на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2013 року по справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Т.В.Д. Агрокопитал» до Ізмаїльської обєднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень про збільшення суми грошового зобовязання з податку на додану вартість та з податку на прибуток, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Т.В.Д. Агрокопитал» подало апеляційну скаргу на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2013 року, в якій просить скасувати оскаржену постанову та ухвалити нову, якою задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.

Постановою від 25 жовтня 2013 року, ухваленою у відкритому судовому засіданні, Одеський окружний адміністративний суд відмовив в задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Т.В.Д. Агрокопитал» до Ізмаїльської обєднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 06 березня 2013 року №0000162250 про збільшення суми грошового зобовязання з податку на додану вартість у загальному розмірі 954 859 грн. (в т.ч. 200 617 грн. за основним платежем та 754 242 грн. за штрафними санкціями) та №0000172250 про збільшення суми грошового зобовязання з податку на прибуток у загальному розмірі 841 450 грн. (в т.ч. 803 146 грн. за основним платежем та 38 304 грн. за штрафними санкціями).

Вимоги апеляційної скарги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки суд першої інстанції необґрунтовано погодився з позицією податкового органу, так само необґрунтовано відхиливши, при цьому, доводи адміністративного позову.

Зокрема, апелянт зазначає, що відсутність товарно-транспортних накладних чи відсутність у його контрагентів найманих працівників не є безумовною підставою для висновку, що правочини фактично не укладалися та їх умови не виконувалися. Суд першої інстанції не врахував, що вся доказова база податкового органу ґрунтується на даних інформаційно-аналітичної бази ДПІ, а не на документах, які відображають господарську діяльність позивача.

Апелянт не погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що внесені засновником ТОВ «Т.В.Д. Агрокопитал» кошти для збільшення статутного капіталу товариства до реєстрації такого збільшення є безповоротною фінансовою допомогою, та зазначає, що жодна законодавча норма, помилково сплачені іншій особі кошти, не розглядає як безоплатну фінансову допомогу без згоди на це власника коштів і до закінчення строку позовної давності.

Ізмаїльська обєднана Державна податкова інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області надала письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких, з посиланням на дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржену постанову без змін

Ухвалюючи постанову про відмову в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції встановив, що за наслідками проведеної Ізмаїльською ОДПІ виїзної позапланової перевірки ТОВ «Т.В.Д. - Агрокопитал» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 10.10.2009р. по 30.09.2012р., відповідач склав акт перевірки №0276/2250/32543814 від 01.03.2013р., в якому зафіксовано:

- заниження позивачем ПДВ по скороченій декларації (за спеціальним режимом оподаткування) в сумі 115259 грн. та збільшення ПДВ за вересень 2011 року на суму 5998 грн., чим порушено п.п.7.4.1 п.7.1 ст.7, п.п.7.2.3, п.п.7.2.6, п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.198.3 ст.198 ПК України;

- заниження ПДВ по загальній декларації в сумі 124783 грн., чим порушено п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7, п.п.7.2.3, п.п.7.2.6, п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.198.3 ст.198 ПК України;

- використання пільгових сум ПДВ (за спеціальним режимом оподаткування) не за призначенням та всупереч умовам та цілям їх надання;

- заниження податку на прибуток за 4 квартал 2009 року на 23005 грн., за 2010 рік - на 135676 грн., 1 квартал 2011 року - 27406 грн., 2-4 квартали 2011 року - 622530 грн., 3 квартали 2012 року - 17534 грн., чим порушено п.5.1 ст.5, п.п.5.3.9 п.5.3, п.п.5.7.1 п.5.7, п.п.5.2.5 п.5.2 ст.5, п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4, ст.3, п.10.1 ст.10 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.138.2 ст.138, п.п.139.1.8 п.139.1 ст.139, п.п.135.5.4 п.135.5 ст.135, п.п.138.8.3 п.138.8 ст.138, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.2. п.10 підрозділу 4 розділу ХХ, п.135.3 ст.135, п.137.1 ст.137, п.п.138.10.2 «є» п.138.10 ст.138, п.135.3 ст.135 ПК України.

Суд першої інстанції встановив, що на підставі вказаного акту перевірки 06.03.2013р. Ізмаїльська ОДПІ прийняла податкове повідомлення-рішення №0000162250, яким ТОВ «Т.В.Д. - Агрокопитал» збільшила суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість на 200 617 грн. та застосувала штрафні санкції в розмірі 754 242 грн., а також податкове повідомлення-рішення №0000172250, яким підприємству збільшила суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 803 146 грн. та застосувала штрафні санкції в розмірі 38 304 грн.

При наданні правової оцінки висновкам акту перевірки про порушення позивачем норм податкового законодавства, суд першої інстанції встановив, що ТОВ «Т.В.Д. - Агрокопитал» 13.04.2004р. зареєстровано Ізмаїльською РДА Одеської області; статут товариства затверджений 20.03.2004р. рішенням загальних зборів засновників та 23.04.2004р. зареєстрований Ізмаїльською райдержадміністрацією за №04059126100010583.

В періоді, який перевірявся, статутний фонд ТОВ «Т.В.Д. - Агрокопитал» поповнений засновником ОСОБА_1 всього на 167 400 грн. При проведенні перевірки ДПІ дійшла висновку, що зазначена сума є безповоротною фінансовою допомогою підприємства, яка підлягає включенню до складу оподатковуваного доходу платника податків.

Суд першої інстанції визнав обґрунтованими такі висновки податкового органу та, з посиланням на Інструкцію про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджену наказом Мінфіну України від 30.11.1999р. №291, зазначив, що тільки зареєстровані зміни до статуту, стосовно змін статутного фонду, мають бути оформлені на рахунок 40 «Статутний фонд». Грошові кошти, внесені до дня вступу в силу рішення про внесення змін до статуту відносно статутного фонду неможливо розглядати як пряму фінансову інвестицію в корпоративні права платника, тому що такі права не могли виникнути до державної реєстрації таких змін.

У звязку з цим, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість визначення позивачу суми грошового зобов'язання по податку на прибуток в розмірі 167400 грн. за порушення ТОВ «Т.В.Д. Агрокопитал» п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п.п.135.5.4 п.135.5 ст.135 ПК України.

Також, суд першої інстанції погодився з висновком відповідача щодо необґрунтованого віднесення позивачем до складу валових витрат вартості послуг (культивація міжрядь, обприскування винограднику, осіння культивація тощо), отриманих від ПП «Агростарт» і ТОВ «Аркада Брок», та вартості товарно-матеріальних цінностей (органічні та мінеральні добрива, хімічні засоби по обробці), отриманих від ТОВ «Антей Груп», ТОВ «Ростко Трейд», ПП «Агрогільдія», які використані при обробці винограднику та не підтверджені первинними документами та документами, по яких не доведено використання цих послуг в господарській діяльності.

Дослідивши укладені між ТОВ «Т.В.Д. Агрокопитал» та контрагентами ПП «Агростарт», ТОВ «Аркада Брок» договори та первинні документи, надані позивачем в підтвердження їх виконання, суд першої інстанції зазначив, що для виконання робіт, зазначених в актах виконаних робіт, необхідні спеціальні основні засоби та трудові ресурси, тоді як у вказаних контрагентів відсутні як технічні так і трудові ресурси. У наданих до перевірки актах виконаних робіт не зазначені посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції, що не дає змоги ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції, нарахування заробітної плати цим особам та відрахування, використання паливно-мастильних матеріалів з підтвердженням товарними, накладними та рахунками, які використовувались на даному об'єкті, а також з них неможливо встановити, якими механізмами виконувались відповідні роботи.

У звязку з цим, суд першої інстанції визнав доведеними порушення позивачем п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого завищено валові витрати по отриманих від ПП «Агростарт» послуг в сумі 266215 грн., від ТОВ «Аркада Брок» - в сумі 129500 грн. Суд першої інстанції зазначив, що за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Суд першої інстанції встановив, що в періоді, який перевірявся, основними постачальниками ТОВ «Т.Д.В. - Агрокопитал» були ТОВ «Антей Груп» (договір поставки мінеральних добрив №00/15 від 29.01.2010р.), ТОВ «Ростко Трейд» (договір поставки мінеральних добрив №ХСЕ-7від 01.06.2010р.), ПП «Агрогільдія» (договір поставки мінеральних добрив №АГ-24/02 від 24.02.2011р.), однак позивач до перевірки не надав товарно-транспортних накладних та інших документів, які б підтверджували перевезення товарно-матеріальних цінностей, фактичне використання придбаних мінеральних добрив (якими механізмами внесені ці добрива), наявність основних засобів з урахуванням специфічності товару (складських приміщень для зберігання цих добрив). Позивач не надав інших первинних документів, які підтвердили б здійснення господарських операцій по придбанню ТОВ «Т.Д.В. - Агрокопитал» товару у контрагентів, та які б містили достовірну і несуперечливу інформацію про те, ким поставлявся та відвантажувався товар, якими матеріально відповідальними особами оприбутковувався товар, на яких складах зберігався, подальший рух товару тощо.

Суд першої інстанції відхилив пояснення позивача стосовно того, що здебільшого мінеральні добрива перевозились силами контрагентів, а іноді власним транспортом працівників ТОВ «Т.Д.В. - Агрокопитал», зазначивши, що на підтвердження викладених у позові доводів позивач не надав жодного доказу.

За висновками суду першої інстанції, ТОВ «Т.Д.В. - Агрокопитал» не надало первинних документів, у розумінні ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, на підтвердження фактичного отримання товарів від ТОВ «Антей Груп», ТОВ «Ростко Трейд» і ПП «Агрогільдія» та послуг від ПП «Агростарт» і ТОВ «Аркада Брок».

З урахуванням встановленого, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість висновків податкового органу про порушення позивачем ст.3, п.10.1 ст.10 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України, п.10 підрозділу 4 розділу ХХ ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 186 087 грн.

При наданні правової оцінки висновкам акту перевірки про порушення ТОВ «Т.Д.В. - Агрокопитал» п.п.7.2.1, п.п.7.2.3, п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», суд першої інстанції визнав їх обґрунтованими, у звязку з включенням позивачем до податкового кредиту ПДВ в сумі 124 783 грн. по господарських операціях, по яким не доведено придбання та використання товарів (робіт, послуг) у межах господарської діяльності підприємства. Зокрема, суд встановив, що:

- у листопаді 2009 року позивач задекларував 39425 грн. за податковою накладною ТОВ «Альфа-Сталь», однак до перевірки не надав жодного документу на підтвердження участі придбаних цінностей в межах господарської діяльності ТОВ «Т.Д.В. - Агрокопитал», не надав документів на підтвердження факту перевезення та доставки ТМЦ, їх зберігання;

- у січні, лютому та вересні 2010 року позивач задекларував 16510 грн., 16842 грн. та 51975 грн. відповідно по податкових накладних МПП «Ерідон», ПП «Агростарт», ТОВ «Росток Трейд», ТОВ «Антей Груп» по господарських операціях з придбання засобів по обробці винограднику, послуг по обробці винограднику, однак не надав жодного документу на підтвердження факту перевезення товарно-матеріальних цінностей, їх зберігання, фактичного використання (якими механізмами внесені ці засоби, сертифікати якості), наявності основних засобів для зберігання (цистерн);

- у листопаді 2010 року позивач задекларував податковий кредит по ПП «Аракада Брок» на суму 25900 грн. по податковій накладній без номеру, чим порушено п.п.7.2.1, п.п.7.2.3, п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Суд першої інстанції зазначив про обовязкову наявність податкових накладних для формування податкового кредиту, однак ці податкові накладні, разом з іншими первинними документами бухгалтерського обліку, повинні відображати господарську діяльність, реальні господарські операції.

Також, суд першої інстанції встановив, що крім добрив, в періоді, який перевірявся, позивачем придбавав паливно-мастильні матеріали (дизельне паливо), однак ні до перевірки, ні до суду позивач не надав документів на підтвердження їх перевезення. Суд першої інстанції не встановив зв'язку між фактами придбання товарів (дизельного палива, добрив тощо) із господарською діяльністю платника податку, оскільки ТОВ «Т.Д.В. - Агрокопитал» не надало доказів можливості їх використання (наявність відповідного устаткування), будь-яких доказів фактичного використання придбаних товарно-матеріальних цінностей.

Суд першої інстанції, серед іншого, дійшов висновку про обґрунтованість викладених в акті перевірки від 01.03.2013р. №0276/2250/32543814 висновків відповідача про те, що наявні у позивача первинні документи, які не відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», у своїй сукупності не підтверджують здійснення господарських операцій з його контрагентами, а тому формування валових витрат та податкового кредиту за рахунок актів здачі-прийняття робіт, видаткових накладних і податкових накладних, отриманих від зазначених суб'єктів господарювання є неправомірним; при винесенні спірних податкових повідомлень-рішень відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Таким чином, за висновками суду першої інстанції, податкові повідомлення-рішення від 06 березня 2013 року №0000162250 та №0000172250 є законними та не підлягають скасуванню.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2015 року відповідача по справі Ізмаїльську обєднану Державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів в Одеській області замінено на процесуального правонаступника Ізмаїльську обєднану Державну податкову інспекцію Головного управління ДФС в Одеській області.

Сторони, належним чином повідомлені про час та місце апеляційного розгляду справи, у судове засідання не зявились, у звязку з чим, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України справа розглянута апеляційним судом в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю доповідача, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Апеляційний суд встановив, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив та оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив правову природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Предметом спору є податкові повідомлення-рішення від 06 березня 2013 року №0000162250 та №0000172250, які прийняті на підставі акту планової виїзної перевірки ТОВ «Т.В.Д. - Агрокопитал» №0276/2250/32543814 від 01.03.2013р., в якому відповідач зафіксував заниження позивачем ПДВ по скороченій декларації в сумі 115 259 грн., заниження ПДВ по загальній декларації в сумі 124 783 грн., використання пільгових сум ПДВ не за призначенням, а також заниження податку на прибуток на загальну суму 803 146 грн.

Висновки податкового органу про порушення ТОВ «Т.В.Д. - Агрокопитал» вимог податкового законодавства ґрунтуються на невизнанні правомірності формування позивачем валових витрат та сум податкового кредиту за господарськими операціями з контрагентами, які не підтверджено належним чином оформленими первинними документами та по яких не встановлено звязку з господарською діяльністю позивача, а також щодо отримання ТОВ «Т.В.Д. - Агрокопитал» безповоротної фінансової допомоги, у вигляді грошових коштів, внесених до статутного фонду товариства без державної реєстрації збільшення статутного фонду, яку не включено позивачем до складу оподатковуваного доходу.

Апеляційний суд зазначає, що вимоги апеляційної скарги обґрунтовані доводами, яким Одеським окружним адміністративним судом надано правову оцінку, та не містять заперечень щодо встановлених судом першої інстанції фактичних обставин.

Апеляційний суд встановив, що рішенням загальних зборів засновників від 20.03.2004р. затверджено Статут ТОВ «Т.В.Д. - Агрокопитал», який 23.04.2004р. зареєстровано Ізмаїльською райдержадміністрацією за № 04059126100010583. Відповідно до рішення загальних зборів, яке оформлено протоколом №1 від 27.01.2006р., внесено зміни до п.5.1 ст.5 Статуту, відповідно до якого статутний фонд створюється у розмірі 30000000 грн. Вклади учасників та їх частки у статутному фонді: ЗАТ «Агентство об'єднаних технологій» - 2100000 грн. (70%), ОСОБА_1 - 900000 грн. (30%). Вказані зміни зареєстровано 01.02.2006р. за №15351050001000068.

В період, який перевірявся, статутний фонд ТОВ «Т.В.Д. - Агрокопитал» поповнено засновником ОСОБА_1 всього на 167400 грн. При цьому, зазначені зміни до Статуту не зареєстровані у встановленому законодавством порядку. За наслідками перевірки відповідач дійшов висновку, що внесена ОСОБА_1 сума до статутного фонду є безповоротною фінансовою допомогою, яка має включатися до оподатковуваного доходу позивача.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт, серед іншого, не погоджується з висновком суду першої інстанції, що внесені засновником кошти для збільшення статутного капіталу товариства до реєстрації такого збільшення є безповоротною фінансовою допомогою.

Апеляційний суд відхиляє такі доводи апелянта.

Відповідно до ст.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Пунктом 4.1 статті 4 Закону передбачено, що валовий доход - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Відповідно до п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий доход включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді.

Підпунктом 4.2.5 пункту 4.2 статті 4 Закону передбачено, що суми коштів або вартість майна, що надходять платнику податку у вигляді прямих інвестицій або реінвестицій у корпоративні права, емітовані таким платником податку, в тому числі грошові або майнові внески, згідно з договорами про спільну діяльність на території України без створення юридичної особи не включаються до складу валового доходу платника податку.

Згідно з п.п.1.28.2 п.1.28 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» пряма інвестиція - це господарська операція, яка передбачає внесення коштів або майна до статутного фонду юридичної особи в обмін на корпоративні права, емітовані такою юридичною особою.

Статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю утворюється за корпоративною формою її організації, яка полягає у закріпленні частки статутного капіталу за кожним власником шляхом емісії корпоративних прав. Відомості щодо розміру статутного капіталу, складу учасників товариства, розмір часток кожного з них та порядок внесення вкладів фіксуються в статуті товариства на підставі якого товариство створюється і діє.

Відповідно до ч.2 ст.87 Господарського кодексу України товариство має право змінювати (збільшувати або зменшувати) розмір статутного фонду в порядку, встановленому цим Кодексом та законом, прийнятим відповідно до нього.

Відповідно до ч.2 ст.16 Закону України «Про господарські товариства» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) збільшення статутного (складеного) капіталу може бути здійснено лише після внесення повністю всіма учасниками своїх вкладів (оплати акцій), крім випадків, передбачених цим Законом.

У випадку збільшення розміру статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю розмір, форма і порядок внесення учасниками додаткових вкладів встановлюється загальними зборами товариства з дотриманням вимог статей 13, 16, 51, 59, 60 Закону України «Про господарські товариства», які узгоджуються з положеннями Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України.

Статтею 7 Закону України «Про господарські товариства» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що зміни, які сталися в установчих документах товариства і які вносяться до державного реєстру, підлягають державній реєстрації за тими ж правилами, що встановлені для державної реєстрації товариства. Товариство зобов'язане у п'ятиденний строк повідомити орган, що провів реєстрацію, про зміни, які сталися в установчих документах, для внесення необхідних змін до державного реєстру.

Положення ч.3 ст.87 Господарського кодексу України, з якими кореспондуються і положення ч.4 ст.16 Закону України «Про господарські товариства», встановлюють, що рішення товариства про зміни розміру статутного (складеного) капіталу набирає чинності з дня внесення цих змін до державного реєстру.

Отже, закон зобов'язує господарське товариство зареєструвати саме рішення про зміну розміру статутного фонду, яке з цього моменту набирає юридичної сили і є підставою для відображення в бухгалтерському обліку відповідних господарських операцій, пов'язаних з цим, а не факту зміни (у цьому випадку збільшення) статутного фонду.

Про це свідчить і порядок здійснення державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи, визначений Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), який не містить вимоги до юридичної особи щодо надання будь-яких даних про сплату учасниками внесків до статутного фонду при проведенні державної реєстрації змін до установчих документів.

Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку, що внесені кошти засновником до статутного фонду в обмін на корпоративні права, до моменту здійснення державної реєстрації змін до установчого документу (статуту), в якому саме і містяться відомості щодо розміру та порядку внесення вкладів до статутного фонду, не можуть бути визнані прямою інвестицією в емітовані таким товариством корпоративні права в розумінні абзацу другого підпункту 1.28.2 пункту 1.28 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), оскільки такі права не можуть виникнути до набрання ними чинності.

Матеріалами справи підтверджено, що на час внесення засновником позивача грошових коштів до статутного фонду в обмін на корпоративні права, зміни до статуту, пов'язані із збільшенням розміру статутного фонду не були зареєстровані у встановленому законодавством порядку, державну реєстрацію таких змін до установчих документів не було проведено.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведеність Ізмаїльською ОДПІ порушення ТОВ «Т.В.Д. Агрокопитал» п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Доводи апеляційної скарги таких висновків суду не спростовують.

В акті перевірки від 01.03.2013р. №0276/2250/32543814 відповідач, серед іншого, зафіксував завищення ТОВ «Т.В.Д. Агрокопитал» валових витрат на суму 3492093 грн.

Зокрема, за висновками осіб, які проводили перевірку, позивач необґрунтовано відніс до складу валових витрат вартість послуг, наданих позивачу:

- ПП «Агростарт» за договорами від 01.03.2010р. №1/03/2010, №01/03, від 01.03.2012р. №1/03/2012, за умовами яких Виконавець взяв на себе обов'язки виконувати послуги по дискуванню міжрядь, культивації міжрядь, обприскуванню, догляду за виноградником загальною площею 98 га, внесення мінеральних добрив;

- ТОВ «Аркада Брок» за договором від 01.11.2010р. 01/11/2010, за яким Виконавець взяв на себе обов'язок виконувати роботи на винограднику (дискування міжрядь, осіння рілля міжрядь тощо).

Відповідно до матеріалів справи, а саме копій актів виконаних робіт, вартість отриманих від ПП «Агростарт» послуг складає 266215 грн., від ТОВ «Аркада Брок» - 155400 грн.

Підставою для невизнання фактичного надання послуг вказаними контрагентами позивачу та для висновку про складання актів виконаних робіт з метою формування валових витрат для ТОВ «Т.Д.В. - Агрокопитал», є те, що позивач не довів, якими саме технічними та трудовими ресурсами виконані роботи у задекларованих обсягах з огляду на відсутність у ПП «Агростарт» та ТОВ «Аркада Брок» технічних та трудових ресурсів, які економічно необхідні для виконання своїх зобовязань перед позивачем.

Ні при проведенні перевірки, ні при розгляді справи в суді першої інстанції, ні при апеляційному оскаржені ТОВ «Т.Д.В. - Агрокопитал» не надало доказів стосовно того якими силами та засобами виконувались роботи за вказаними вище договорами.

Твердження апелянта про те, що при перевірці господарських операцій платника податків дослідженню підлягають лише первинні документи апеляційний суд вважає помилковими, оскільки факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати не лише на підставі вивчення первинних документів платника податків. Для правильного вирішення спору встановленню, також, підлягає факт реальності надання послуг із з'ясуванням, зокрема, обставин щодо правосуб'єктності сторін господарського договору, можливості реального надання послуг тощо.

Ознаками відсутності реального характеру операції є: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг; відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо повязані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Надання податковому органу належним чином усіх оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Апеляційний суд встановив, що ТОВ «Т.Д.В. - Агрокопитал», в підтвердження господарських відносин з ПП «Агростарт» та ТОВ «Аркада Брок» надало до перевірки лише договори та акти виконаних робіт, з яких неможливо ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні господарських операцій, тоді як загальна чисельність працюючих ПП «Агростарт» та ТОВ «Аркада Брок» становить 1 особа. Доказів про залучення до виконання робіт осіб за цивільно-правовими договорами ні суду першої, ні суду апеляційної інстанції апелянт не надав.

Таким чином, апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції, що позивач не довів правомірності віднесення до складу валових витрат вартості послуг, отриманих від ПП «Агростарт» та ТОВ «Аркада Брок», чим порушено п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

При зверненні з позовом до суду першої інстанції та в обґрунтування вимог апеляційної скарги ТОВ «Т.Д.В. - Агрокопитал» зазначило про свою не згоду з виключенням податковим органом із складу валових витрат сум грошових коштів, сплачених постачальникам за придбані товарно-матеріальних цінностей (мінеральні та органічні добрива) ПП «Агрогільдія», ТОВ «Ростко Трейд», ТОВ «Антей Груп» в період з 01.10.2009р. по 01.04.2011р. та з 01.04.2011р. по 01.10.2012р. ТОВ «Хімагромаркет», ТОВ «Шардан», ТОВ «Манушар Україна», ТОВ «Агрозахист Південь» з причин ненадання доказів транспортування придбаного товару, посилаючись на те, що витрати на перевезення до валових витрат підприємством не включалися, ТОВ «Т.Д.В. - Агрокопитал» не було перевізником ТМЦ і не може відповідати за відсутність у перевізників товарно-транспортних накладних чи інших документів.

Апеляційний суд критично ставиться до таких доводів позивача, оскільки хоча товарно-транспортні накладні не є документами бухгалтерської звітності для позивача, але саме вони можуть підтвердити факт перевезення придбаного товару у постачальників, чого у даній справі не встановлено.

Апеляційний суд, також, враховує, що ні до перевірки, ні до суду ТОВ «Т.Д.В. - Агрокопитал» не надало документів, які б засвідчували фактичне використання придбаних мінеральних добрив (якими механізмами внесені ці добрива), наявність основних засобів з урахуванням специфічності товару (складських приміщень для зберігання цих добрив).

Таким чином, апелянт не надав первинних документів, які підтвердили б здійснення господарських операцій по придбанню ТОВ «Т.Д.В. - Агрокопитал» товару у контрагентів, та які б містили достовірну і несуперечливу інформацію про те, ким поставлявся та відвантажувався товар, якими матеріально відповідальними особами оприбутковувався товар, на яких складах зберігався, подальший рух товару тощо.

У звязку з цим, апеляційний суд вважає обґрунтованими висновки акту перевірки про порушення позивачем ст.3, п.10.1 ст.10 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України, п.10 підрозділу 4 розділу ХХ ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 186 087 грн.

Перевіркою, також, встановлено, що за господарськими операціями ТОВ «Т.Д.В. - Агрокопитал» із контрагентами ТОВ «Антей Груп», ПП «Аркада Брок», ТОВ «Ростко Трейд», МПП «Ерідон», ТОВ «Альфа Сталь», ПП «Агрогільдія», ТОВ «Агрозахисник Південний», ТОВ «Шардан», ТОВ «Манушар Україна» позивачем занижений податок на додану вартість в сумі 124783 грн. Зокрема, податковий орган дійшов висновку про порушення ТОВ «Т.Д.В. - Агрокопитал» п.п.7.2.1, п.п.7.2.3, п.п.7.2.6, п.7.2, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки підприємством включено до податкового кредиту ПДВ 124 783 грн. по господарських операціях, по яких позивач не довів факт придбання та використання товарів (робіт, послуг) у межах господарської діяльності.

В апеляційній скарзі ТОВ «Т.Д.В. - Агрокопитал» не спростовує висновків суду першої інстанції щодо: декларування позивачем у листопаді 2009 року 39425 грн. за податковою накладною ТОВ «Альфа-Сталь» без надання до перевірки документів на підтвердження участі придбаних ТМЦ в межах господарської діяльності; декларування у січні, лютому та вересні 2010 року сум ПДВ по податкових накладних МПП «Ерідон», ПП «Агростарт», ТОВ «Росток Трейд», ТОВ «Антей Груп» за господарськими операціями з придбання засобів по обробці винограднику, послуг по обробці винограднику без надання до перевірки документів на підтвердження факту перевезення товарно-матеріальних цінностей, їх зберігання, фактичного надання послуг за договорами; декларування у листопаді 2009 року податкового кредиту з ПДВ в сумі 39425 грн. від вартості матеріалів на суму 236550 грн., які позивач отримав від ТОВ «Альфа Сталь» в квітні 2008 року, без надання до перевірки доказів транспортування ТМЦ, їх зберігання та використання у власній господарській діяльності; декларування у листопаді 2010 року податкового кредиту по податковій накладній ПП «Аракада Бро» на суму 25900 грн. без номеру.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається лише на те, що при прийнятті постанови, суд першої інстанції, в порушення вимог ч.2 ст.71 КАС України, переклав обовязок доказування на позивача, залишивши поза увагою те, що частина його контрагентів перебувають на обліку в Ізмаїльській ОДПІ, яка мала можливість підтвердити свої припущення (зокрема, щодо наявності у контрагентів необхідних умов для виконання договорів з позивачем, фактів поставки ТМЦ, декларування відносин з позивачем) документально, однак цього не зробила.

Апеляційний суд відхиляє такі доводів апелянта, оскільки частиною 1 статтею 71 КАС України також встановлений обовязок доведення кожною стороною тих обставин, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів (ч.6 ст. 71).

Відповідно до ч.4 ст.70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Апеляційний суд встановив, що під час розгляду справи судом першої інстанції пропонувалось позивачу надати первинні документи щодо спростування висновків акту перевірки, однак таку пропозицію суду товариство залишило без виконання. Апеляційний суд враховує, що документи, відсутність яких стала, серед іншого, підставою для відмови в задоволенні позову ТОВ «Т.Д.В. - Агрокопитал» не могли бути надані відповідачем через відсутність таких документів у податкового органу.

Більше того, при розгляді даної справи суд не обмежується виключно формальним застосуванням приписів податкового законодавства, а віддає перевагу встановленню фактичних обставин та достовірності поданих доказів над їх формальною наявністю та відповідністю за зовнішніми ознаками вимогам нормативних актів.

Апеляційний суд вважає, що ТОВ «Т.Д.В. - Агрокопитал» ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанцій не довело факту дійсності та легальності оподатковуваних господарських операцій, оскільки надані, як до суду так і податковому органу первинні фінансові та бухгалтерські документи не є достатніми для беззаперечного твердження про дійсне виконання господарських операцій з контрагентами, тобто такими, що дають право позивачу віднести відповідні суми витрат до складу валових, а сум ПДВ до складу податкового кредиту.

Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржених податкових повідомлень-рішень.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у звязку з чим, відповідно до ст. 200 КАС України, апеляційна скарга має бути залишена без задоволення, а оскаржене судове рішення без змін.

Керуючись ст. 19 Конституції України, ст. ст. 2, 11, 69-72, 195, п. 2 ч. 1 ст. 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. ст. 200, 206, 211, 212, ч. 5 ст. 254 КАС України, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Т.В.Д. Агрокопитал» залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через пять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: суддя С.Д.Домусчі

суддя Н.В.Вербицька

суддя О.О.Димерлій