Постанова № 54681700, 22.12.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/15773/15 Головуючий у 1-й інстанції: Гарник К.Ю.

Суддя-доповідач: Оксененко О.М.

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 грудня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Оксененка О.М.,

суддів - Губської Л.В., Федотова І.В.,

при секретарі - Пономаренко О.В.,

за участю представників позивача - Сивоконь А.В., Шрамка С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «СТ Профі Груп» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 листопада 2015 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «СТ Профі Груп» до державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю «СТ Профі Груп» звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 14 лютого 2015 року № 0001012202.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 листопада 2015 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням позивач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, посилаючись на порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників позивача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ДПІ в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «СТ Профі Груп» при взаємовідносинах з ТОВ «Мелана» за період з 01 липня 2014 року по 31 серпня 2014 року.

За результатами зазначеної перевірки відповідачем було складено Акт перевірки від 26 січня 2015 року № 70/26-54-22-02-34679268, в якому зроблено висновок про порушення позивачем вимог пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 153 166 грн., в тому числі за період: липень 2014 року - 84586 грн., серпень 2014 року - 68580 грн.

На підставі висновків вказаного Акту перевірки ДПІ в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві було прийнято податкове повідомлення-рішення від 14 лютого 2015 року № 0001012202, яким ТОВ «СТ Профі Груп» збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 191 457, 50 грн., в тому числі: за основним платежем - 153 166 грн., за штрафними санкціями - 38 291,50 грн.

Не погодившись з вищевказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що позивачем не доведено реальності господарських операцій по взаємовідносинам з контрагентом ТОВ «Мелана», а відповідач, як суб'єкт владних повноважень, в свою чергу, довів правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення.

Проте, колегія суддів не погоджується з вказаним рішенням суду першої інстанції з огляду на наступне.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України).

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Крім того, відповідно до ч.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Колегія суддів зазначає, що із системного аналізу положень цих норм законодавства України вбачається, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наступних умов: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної, яка має усі обов'язкові реквізити.

Отже, виникнення права платника податку на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарської операції, яка є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, за наявності первинних документів.

Крім того, в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 р. зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 01 квітня 2014 року між ТОВ «СТ Профі Груп» (Генпідрядник) та ТОВ «Мелана» (Субпідрядник) укладено Договір № ДГ-0000235, за умовами якого Генпідрядник доручає, а Субпідрядник зобов'язується власними силами виконати відповідно до цього Договору будівельно-монтажні роботи на об'єктах згідно додатків до даного Договору (Договірна ціна. Локальний кошторис).

Відповідно до Розділу 2 Договору Сторони домовились, що вартість виконаних робіт встановлюється Договором. Вартість робіт, які виконує Субпідрядник є твердою. Сума договору визначається згідно обсягів виконаних робіт (актів форми № КБ-2в «Акт приймання виконаних будівельних робіт» та № КБ-3 «Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрат»). Вартість робіт по будівельно-монтажним роботам встановлюється згідно додатків до даного Договору (Договірна ціна, Локальний кошторис).

Термін виконання робіт визначений розділом 3, а саме: початок робіт - квітень 2014р., завершення робіт - грудень 2014 року. Рішення Сторін про перегляд строків виконання робіт, оформляється додатковою угодою, що є невід'ємною частиною цього Договору.

Всі зазначені роботи позивач замовляв у TOB «Мелана» для виконання будівельних робіт за Договором № ДГ - 0000255 від 25.06.2014 року з TOB «Амеро Гранд» та за Договором № ДГ - 0000236 від 13 травня 2014 року з ПАТ «Домобудівний комбінат № 4».

При цьому, згідно Додаткової угоди від 11 квітня 2014 року сторони погодили відтермінувати початок підготовчих робіт за Договором (розвантаження та приймання на будівельному майданчику необхідних матеріалів, конструкцій, їх складування) на 14 квітня 2014 року; розпочати основні роботи за договором з 26 квітня 2014 року.

Факт виконання умов за зазначеним договором та оплати його вартості підтверджується документально. Господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності.

Реальність виконання вказаного договору з ТОВ «Мелана» підтверджують наступні первинні та розрахункові документи: податкові накладні, акти приймання виконаних будівельних робіт, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат, платіжні доручення, виписки з банківського рахунку.

Всі зазначені вище документи підписані та скріплені печатками сторін та мають всі реквізити як того вимагає чинне законодавство України.

Таким чином, на момент проведення перевірки у ТОВ «СТ Профі Груп» були наявні всі необхідні документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку, для віднесення до податкового кредиту сум, сплачених позивачем контрагенту, а аналіз наданих позивачем податкових накладних та інших первинних та платіжних документів свідчить про дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження формування податкового кредиту по операціям з ТОВ «Мелана», які були предметом перевірки.

Надаючи оцінку висновкам суду першої інстанції за наслідками розгляду даного спору, колегія суддів зважає на те, що суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, виходив з того, що позивачем не було надано ряд обов'язкових документів, передбачених умовами вищезазначеного договору.

Проте, колегія вважає помилковим висновок суду про недоведеність позивачем того факту, що господарські операції з його контрагентом мають реальний характер з огляду на наступне.

Щодо окремих недоліків первинних документів, про які йдеться в рішенні суду першої інстанції, колегія суддів зазначає, що наявність певних недоліків у первинних документах не є достатньою підставою для визнання господарських операцій такими, що реально не відбулися.

Так, відповідно до Інформаційного листа Вищого адміністративного суду України № 1936/11/13-11 від 01 листопада 2011 року, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При цьому, колегія суддів вважає необґрунтованими посилання суду першої інстанції на ненадання позивачем документів, що підтверджують транспортування та відвантаження будівельних матеріалів на об'єкти будівництва, з огляду на наступне.

Колегія суддів враховує, що Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997 року, не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту - перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - замовників. При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна, подорожні листи не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини виконання робіт та надання послуг.

Стосовно того, що позивачем не надано доказів факту перебування працівників TOB «Мелана» на об'єктах, де проводилися роботи, відсутність відомостей про наявність відрядження працівників TOB «Мелана» до міста Києва та міста Вишгорода, колегія суддів зазначає, що доведення факту перебування працівників TOB «Мелана» на об'єктах, де проводилися роботи не є обов'язком позивача для виникнення у нього права на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Факт наявності господарських відносин між позивачем та TOB «Мелана», що виникають з виконання умов договору № ДГ-0000235 від 01 квітня 2014 року підтверджується відрядженням головного інженера позивача до контрагента з метою вирішення виробничих питань, що підтверджено наказом про відрядження та посвідченням про відрядження, які містяться в матеріалах справи.

При цьому, відомості про наявність відрядження працівників TOB «Мелана» є виключно інформацією, якою володіє безпосередньо TOB «Мелана». TOB «CT Профі Груп» не повинно відповідно до діючого законодавства України зберігати зазначені відомості.

Колегія суддів також враховує, що договір, укладений між позивачем та його контрагентом в судовому порядку не оспорювався, недійсним (фіктивним) не визнавався, його зміст не суперечить вимогам чинного законодавства.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що відповідачем не надано, як того вимагають положення чинного законодавства України, доказів, які б свідчили про те, що документи, виписані на виконання договору, були сфальсифікованими, як і не надано відомостей про звернення до правоохоронних органів у зв'язку з виявленими порушеннями складання завідомо неправдивих документів звітності.

Крім того, сам по собі акт перевірки не може розцінюватися в якості достатнього доказу порушення позивачем вимог чинного законодавства України, адже він являється по суті суб'єктивно викладеними судженнями податкового органу за результатами перевірки, здійсненої відносно діяльності виключно контрагента позивача, а відображені в ньому відомості не ґрунтуються на дослідженні первинних фінансово-господарських відносин з позивачем.

Також, колегія суддів зазначає, що на період господарських взаємовідносин між позивачем та ТОВ «Мелана» останнє було зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також платником податку на додану вартість, установчі та реєстраційні документи не визнавались недійсними.

Таким чином, відповідачем не доведено обґрунтування правомірності прийнятих податкових санкцій, відтак, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

З огляду на вказане, колегія суддів вважає, що податковим органом протиправно прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.02.2015 р. №0001012202, а тому оскаржуване рішення суб'єкта владних повноважень підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Однак, судом, під час здійснення судочинства не було враховано вимогу вказаної норми закону. Так, відповідачем не надано належних доказів на підтвердження висновку про порушення позивачем податкового законодавства, чинного на момент виникнення спірних правовідносин.

За таких обставин, висновки суду першої інстанцій щодо правомірності прийняття державною податковою інспекцією в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві податкового повідомлення-рішення від 14 лютого 2015 року № 0001012202 не ґрунтуються на вимогах закону.

Відповідно до п. 1, 4 ч.1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу ТОВ «СТ Профі Груп» слід задовольнити, а постанова суду першої інстанції скасувати та ухвалити нову постанову, якою позовні - задовольнити в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «СТ Профі Груп» - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 листопада 2015 року - скасувати та ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «СТ Профі Груп» до державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 14 лютого 2015 року № 0001012202.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «СТ Профі Груп» судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 382 грн. 92 коп. та судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 3790 грн. 76 коп.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки передбачені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:

Судді:

Постанову в повному тексті виготовлено 28.12.2015 року.

Головуючий суддя Оксененко О.М.

Судді: Губська Л.В.

Федотов І.В.