Рішення № 5467156, 31.07.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 12/19731.07.09 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Богдан-Лізинг»

До Фізичної особи підприємця ОСОБА_1

Про стягнення 65084,43 грн.

Суддя Л.В.Прокопенко

Представники:

Від позивача Коптєва А.Є. предст. (дов. від 14.07.2009 р. № 51)

Від відповідача не з`явився

Обставини справи:

Позивач звернувся до суду з позовом до фізичної особи підприємця ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів у розмірі 65084,43 грн. (43459,93 грн. заборгованість по лізинговим платежам, 19860 грн. штраф, 1367,45 грн. збитки від інфляції, 397,05 грн. - пеня) внаслідок неналежного виконання Відповідачем умов Договору фінансового лізингу № 044/07-АВТ від 20.12.2007 р.

Ухвалою суду від 25.05.2009 р. за зазначеною вище позовною заявою порушено провадження у справі № 12/197 та призначено розгляд справи на 26.06.2009 р.

26.06.2009 року відповідач письмовий відзив на позовну заяву не надав, в судове засідання не з`явився, в зв`язку з чим розгляд справи було відкладено на 31.07.2009 р.

31.07.2009 року Відповідач в судове засідання не з`явився, вимог суду викладених в ухвалах від 25.05.2009 р. та 26.06.2009 р. не виконав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні Господарського суду міста Києва, про час і місце його проведення.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз`яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 р. № 02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»із змінами).

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 31.07.2009 року оголошено повний текст рішення.

Ознайомившись з матеріалами справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

20 грудня 2007 р. між Сторонами був укладений Договір фінансового лізингу № 044-07/АВТ з додатками № 1, № 2, 13.05.2008 р. сторонами укладено Додатковий договір № 1 про внесення змін до договору фінансового лізингу, а 30.09.2008 р. Додатковий договір № 2 про внесення змін до договору фінансового лізингу.

Відповідно до ч. 1 ст. 292 Господарського кодексу України, лізинг - це господарська дiяльнiсть, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лiзингодавцем) у виключне користування другій стороні (лiзингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лiзингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лiзингоодержувача у вiдповiдного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лiзингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

У вiдповiдностi iз п.2 ст.1 Закону Украни «Про фiнансовий лiзинг»за договором фiнансового лiзингу (далi - договiр лiзингу), лiзингодавець зобовязується набути у власнiсть річ у продавця (постачальника) вiдповiдно до встановлених лiзингоодержувачем специфiкацiй та умов i передати у користування лiзингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лiзинговi платежi).

Відповідно до пункту 1.1. Договору фінансового лізингу позивач зобов`язувався надати відповідачу на визначений строк, в платне володіння та користування на умовах фінансового лізингу майно найменування, модель, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого наведена в Специфікації (Додаток № 2 до Договору).

Згідно специфікації позивачем у фінансовий лізинг відповідачу надавалось два автобуси «Богдан», моделі 09202, 2007 р. випуску, з номерами кузова У7ВА092027В002348 і У7ВА092027В002290 та номерами двигуна № 562262 та №559213.

У п. 1.6. Договору фінансового лізингу Сторонами визначено загальну вартість майна, що передається у лізинг в розмірі 397200 грн.

Також сторонами встановлено строк користування майном 48 місяців (п 2.1. Договору).

На виконання умов Договору, позивачем було придбано та передано відповідачу у користування майно, визначене специфікацією вартістю 397200 грн.

Факт виконання позивачем своїх зобовязань за Договором фінансового лізингу з передачі майна підтверджується Актом прийому-передачі майна від 20 грудня 2007 року.

Розміри, спосіб та строки внесення лізингових періодичних платежів визначені у графіку платежів, викладеному у додатку № 1 до Договору фінансового лізингу (із змінами, внесеними Додатковим договором № 1 від 13.05.2008 р. та Додатковим договором № 2 від 30.09.2008 р.).

Відповідач в порушення умов договору оплату лізингових платежів у строк не проводив, в результаті чого виникла заборгованість за період з 20.12.2008 року по 20.01.2009 року.

Згiдно розрахунку позивача, сума основного боргу становить 43459,93 грн., в тому числі: заборгованість по лізинговим платежам, у частині, що відшкодовує вартість майна складає 11728,87 грн. в тому числі ПДВ у сумі 1954,81 грн.; заборгованість по винагороді (комісії) 1-го порядку у розмірі 15952,80 грн.; сума податку на додану вартість (ПДВ) у розмірі 3675,41 грн.; заборгованість по винагороді (комісії) 2-го порядку у сумі 4666,70 грн., без урахування ПДВ), заборгованість по коригуванню на зміну курсу гривні до дол. США 7436,15 грн.

Контрозрахунку суми основного боргу (в тому числі по відшкодуванню вартості майна, по винагороді (комісії) 1-го, 2-го порядку, ПДВ) вiдповiдачем суду не надано. Розрахунки заборгованості по лізинговим платежам вiдповiдають матерiалам справи, умовам договору фінансового лізингу та чинному законодавству України

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обовязки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абз. 2 п. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 173 ГК України один субєкт господарського зобовязання повинен вчинити певну дію на користь іншого субєкта, а інший субєкт має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про фінансовий лізинг" відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються Законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 193 ГК України встановлено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до ч. 7 зазначеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобовязань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобовязання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ст. 527 ЦК України боржник зобовязаний виконати всій обовязок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобовязання чи звичаїв ділового обороту.

У відповідності ст. 610 ЦК України порушенням зобовязанням є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 ЦК України).

Отже, факт порушення відповідачем договірних зобовязань судом встановлено.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Таким чином, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача суми боргу в розмірі 43459,93 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача пені та штрафу, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.

В п. 11.5.1. Договору зазначено, що у випадку прострочення сплати, або несплати кожного поточного лізингового платежу, незалежно від причини цього прострочення (несплати), Відповідач крім штрафів, зазначених у пункті 11.6. Договору, виплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня, від суми несплаченого, несвоєчасно сплаченого, неповністю сплаченого лізингового платежу за кожен день прострочення платежу та відшкодовує всі збитки, завдані цим позивачу, понад вказану пеню.

Пунктом 11.6. Договору визначено, за кожен випадок неналежного (несвоєчасного, неповного чи неякісного) виконання своїх обовязків за даним Договором протягом терміну його дії, а також за однобічну необґрунтовану відмову від їхнього виконання, винна Сторона цілком відшкодовує збитки, понесені при цьому іншою стороною і, крім відшкодування збитків, сплачує постраждалій Стороні штраф у розмірі 5 % від вартості майна, вказаної в пункті 1.6. даного Договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Згідно ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею визнається неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Стаття 611 чинного Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно розрахунку позивача сума пені складає 397,05 грн., штраф 19860,00 грн. (розрахунки в матеріалах справи). Контррозрахунку суми пені та штрафу відповідачем суду не надано. Розрахунки пені та штрафу відповідають матеріалам справи та умовам договору.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 397,05 грн. та штрафу у розмірі 19860,00 грн. підлягають задоволенню.

У відповідності до вимог ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача сума збитків від інфляції становить 1367,45 грн. (розрахунок в матеріалах справи). Контррозрахунку суми збитків від інфляції відповідачем суду не надано. Розрахунок збитків від інфляції відповідає матеріалам справи та чинному законодавству.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення збитків від інфляції у розмірі 1367,45 грн. підлягають задоволенню.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати: державне мито і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

За таких обставин та керуючись ст. ст. 33, 49, 82-89 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути, з фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (04208, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1), з будь-якого рахунку або за рахунок будь-якого майна, виявленого під час виконавчого провадження, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Богдан-Лізинг»(04053, м. Київ, Кудрявський узвіз, 7/ 920, р/р 2600415160, у ВАТ «Український Професійний Банк», м. Київ, МФО 300205, код ЄДРПОУ 32960732) 43459,93 грн. (сорок три тисячі чотириста п`ятдесят дев`ять грн. 93 коп.) основного боргу, в тому числі: заборгованість по лізинговим платежам, у частині, що відшкодовує вартість майна 11728,87 грн. (в тому числі ПДВ - 1954,81 грн.), заборгованість по винагороді (комісії) 1-го порядку у розмірі 15952,80 грн., суму податку на додану вартість (ПДВ) у розмірі 3675,41 грн., заборгованість по винагороді (комісії) 2-го порядку у сумі 4666,70 грн., (без ПДВ), заборгованість по коригуванню на зміну курсу гривні до дол. США -7436,15 грн., а також 19860 грн. (дев`ятнадцять тисяч вісімсот шістдесят грн.) штрафу, 1367,45 грн. (одна тисяча триста шістдесят сім грн. 45 коп.) збитків від інфляції, 397,05 грн.(триста дев`яносто сім грн. 05 коп. пені, 655 грн. (шістсот п`ятдесят п`ять грн. 00 коп. ) державного мита та 312,50 (триста дванадцять грн. 50 коп. ) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Всього 66051,93 (шістдесят шість тисяч п`ятдесят одна грн. 93 коп.) грн.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня прийняття.

Суддя Л.В.Прокопенко