Рішення № 5467065, 03.08.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 34/41103.08.09 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Промислова інвестиційна група транспортного машинобудування Інтер Кар Груп»

доТовариства з обмеженою відповідальністю «Софія-Інвест»

простягнення 4879327,75 грн. СуддяСташків Р.Б. Представники: від позивачаХолошин А.В., представник за дов. №12-02/09 від 12.02.2009; від відповідача Микита Я.Б., юр-т, дов. №03-08/09-д1 від 03.08.2009. ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Промислова інвестиційна група транспортного машинобудування Інтер Кар Груп»(далі Позивач) звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Софія-Інвест»(далі Відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 4879327,75 грн. за договором поставки №30/04/Л-79/2008 від 30.04.2008 (далі Договір).

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 05.06.2009 порушено провадження у справі №34/411 та призначено розгляд справи на 03.08.2009.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Позивач протягом травня 2008 року поставив Відповідачу товар на суму 3879960,00 грн., що підтверджується видатковими накладними:

№СИ-0000145 від 14.05.2008 на суму 1041600 грн.;

№СИ-0000146 від 15.05.2008 на суму 993600 грн.;

№СИ-0000147 від 16.05.2008 на суму 775200 грн.;

№СИ-0000148 від 19.05.2008 на суму 1069560 грн.

Однак, Відповідач частково оплатив поставлений товар в сумі 120000 грн.

Відповідач позов визнав, та пояснив, що 23.06.2009 між ТОВ «Група Інтер Кар Груп»та ТОВ «Софія-Інвест»було укладено додаткову угоду №2 до Договору, відповідно до якої ТОВ «Софія-Інвест»в якості часткової оплати за поставлений по Договору передає, а ТОВ «Група Інтер Кар Груп»приймає простий вексель серії АА 0397702, виданий у м. Севастополі 17.06.2009, векселедавцем є ТОВ «КУА ПАРАНГОН», адреса: 99028, м. Севастополь, вул. Павла Дибенка, 6, код 34464724, строк оплати за предявленням, на суму 122500 грн.

Відтак, Відповідач зазначив, що станом на 03.08.2009 ТОВ «Софія-Інвест»своїх зобовязань з оплати поставленого ТОВ «Група Інтер Кар Груп»товару не виконала на суму 3637460 грн. та підтвердив їх дійсність, у відповідності до акту звірки взаєморозрахунків №21 від 03.08.2009.

Частиною 5 статті 78 ГПК України передбачено, що у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Ухвалою суду від 03.08.2009 припинено провадження у справі в частині вимог про стягнення з ТОВ «Софія-Інвест»122500,00 грн.

За таких обставин відповідно до статті 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

30.04.2008 між Позивачем (Постачальник) та Відповідачем (Покупець) укладено Договір, відповідно до п.1.1 якого у відповідності з цим Договором Постачальник зобовязується на підставі заявок Покупця виготовити і поставити товар в номенклатурі, кількості, троки та, цінам, зазначеним у специфікації (ях), що є невідємною частиною цього договору,а Покупець прийняти товар та сплатити за нього грошову суму.

Пунктом 5.1 Договору передбачено, що розрахунки за товар здійснюється в національній валюті шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Постачальника протягом 60 календарних днів з дати поставки товару. Датою поставки товару вважається товару дата підписання сторонами або їх уповноваженими представниками видаткової накладної.

30.04.2007 між сторонами підписано додаткову угоду №1 до Договору, якою сторони погодили доповнити Договір специфікацією №1.

Як слідує з матеріалів справи, протягом травня 2008 року Позивач поставив Відповідачу товар на загальну суму 3879960,00 грн., що підтверджується наступними видатковими накладними:

№СИ-0000145 від 14.05.2008 на суму 1041600 грн.;

№СИ-0000146 від 15.05.2008 на суму 993600 грн.;

№СИ-0000147 від 16.05.2008 на суму 775200 грн.;

№СИ-0000148 від 19.05.2008 на суму 1069560 грн.

Товар відповідно до довіреності серії ЯНА №023448 від 12.05.2009 отримав Бугло І.М.

За поставлений Позивачем товар Відповідач розрахувався частково в сумі 120000 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи банківською випискою.

23.06.2009 між ТОВ «Група Інтер Кар Груп»та ТОВ «Софія-Інвест» було укладено додаткову угоду №2 до Договору, відповідно до якої ТОВ «Софія-Інвест» в якості часткової оплати за поставлений по Договору передає, а ТОВ «Група Інтер Кар Груп»приймає простий вексель серії АА 0397702, виданий у м. Севастополі 17.06.2009, векселедавцем є ТОВ «КУА ПАРАНГОН», адреса: 99028, м. Севастополь, вул. Павла Дибенка, 6, код 34464724, строк оплати за предявленням, на суму 122500 грн.

На виконання зазначеної угоди Відповідач передав Позивачу вищевказаний простий вексель серії АА 0397702 на загальну суму 122500 грн.

Відповідно до частини 3 статті 4 Закону України «Про обіг векселів в Україні»у разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов'язання щодо платежу за векселем.

Таким чином, 23.06.2009 припинилися зобовязання Відповідача щодо оплати товару на суму 122500 грн.

Ухвалою від 03.08.2009 припинено провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 122500 грн. боргу.

Основні засади господарювання в Україні визначає Господарський кодекс України, який регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання (ст. 1 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (частина 1). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2). Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань (частина 7).

Аналогічні положення містяться і у статтях 525, 526 Цивільного кодексу України (далі ЦК України).

Згідно до п.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відтак, Відповідач свого зобовязання по оплаті за поставлений Позивачем товар, як у передбачений Договором строк, так і на дату винесення рішення не виконав.

В матеріалах справи наявний акт звірки взаєморозрахунків №21 від 03.08.2009, складений підписаний та скріплений печатками представників обох сторін, відповідно до якого залишок на користь ТОВ «Група Інтер Кар Груп»станом на 03.08.2009 склав 3637460,00 грн.

Факт наявності боргу у Відповідача перед Позивачем в сумі 3637 460 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і Відповідачем не спростований.

Отже, позов в частині стягнення основної суми боргу підлягає задоволенню у сумі 3637460,00 грн.

Позивач також просив стягнути з Відповідача пеню в сумі 449959,05 грн., 3% річних в сумі 110079,73 грн. та 559 328,97 грн. суму на яку збільшилась заборгованість внаслідок інфляції.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 2 статті 193 ГК України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Аналогічне положення міститься й у статті 611 ЦК України, згідно з якою у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статей 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 6.2 Договору передбачено, що у випадку порушення строків оплати Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожен день затримки платежу.

Відповідно до частини першої статті 231 ГК України, законом щодо окремих видів зобовязань може бути визначений розмір штрафних санкцій (неустойки, штрафу, пені), зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань»передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно з статтею 3 вказаного Закону розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

З матеріалів справи вбачається, що Відповідач зобовязаний був оплатити отриманий товар в наступні строки:

- 1041600 грн. до 14.07.2008 (120000 грн. сплачено 09.07.2008);

- 993600 грн. до 14.07.2008;

- 775200 грн. до 15.07.2008;

- 1069560 грн. до 18.07.2008.

Отже, Позивач мав право нараховувати пеню за прострочення оплати товару за наступні періоди:

-за несплату 1915 200 грн. за період з 15.07.2008 до 14.12.2008 (включно);

-за несплату 775 200 грн. за період з 16.07.2008 до 15.12.2008 (включно);

-за несплату 1069 560 грн. за період з 19.07.2008 до 18.12.2008 (включно).

Згідно з розрахунком Позивача, останній просить стягнути пеню нараховану за період з 25.11.2008 до 25.05.2009.

Враховуючи зазначене, розрахунок пені здійснюється судом відповідно до приписів вищевказаних норм, пункту 6.2 Договору, починаючи з дати із якої починає нарахування Позивач та закінчуючи датою по яку таке нарахування можливе було здійснювати, і складає:

Сума боргу

(грн.)Період прострочення кількість днів прострочення2-на облікова ставка НБУПеня

(грн.)

1915 200з 25.11.2008 до 14.12.2008 2024%25117,38

775 200з 25.11.2008 до 15.12.20082124%10 674,89

1069 560з 25.11.2008 до 18.12.20082424%16832,42

Разом:52624,69 Таким чином, підлягає стягненню пеня у сумі 52624,69 грн.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить стягнути 3% річних та інфляційні втрати за період з липня 2008 року до травня 2009 року.

Оскільки Позивачем неправильно зроблено розрахунок інфляційних втрат та 3% річних за вказаний період, то суд здійснює їх перерахунок з урахуванням рекомендацій викладених у листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції у розгляді судових справ».

За вказаний період індекс інфляції склав 113,7% (або 1,137), а отже інфляційні втрати складають 3759960 грн. х 1,137 - 3759960 грн. = 515114,52 грн.

Санкції у вигляді 3% річних за вказаний період підлягають стягненню у сумі:

3759960 грн. х 3% / 365 днів х 335 днів = 103527,67 грн.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних підлягають задоволенню у сумах: 515114,52 грн. інфляційних втрат та 103527,67 грн. 3% річних.

Суми, які підлягають сплаті за витрати, повязані з розглядом справи, при частковому задоволенні позову покладаються на сторони пропорційно розміру задоволення позовних вимог (частина 5 статті 49 ГПК України).

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Софія-Інвест»(01034, м. Київ, вул. Ярославів Вал, 38, ідентифікаційний код 32073457, п/р 26004301803, МФО 322948 в АКБ «Форум»м. Київ, п/р 2600331867 в ТОВ «Фортуна-Банк»м. Київ, МФО 300904) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова інвестиційна група транспортного машинобудування Інтер Кар Груп»(03022, м. Київ, вул. Козацька, 120/4, ідентифікаційний код 32846894) 3637460 (три мільйони шістсот тридцять сім тисяч чотириста шістдесят) грн. основного боргу, 515114 (пятсот п'ятнадцять тисяч сто чотирнадцять) грн. 52 коп. інфляційних втрат, 103527 (сто три тисячі пятсот двадцять сім) грн. 67 коп. 3% річних від простроченої суми, 52624 (пятдесят дві тисячі шістсот двадцять чотири) грн. 69 коп. пені, а також 22516,5 (двадцять дві тисячі пятсот шістнадцять) грн. 50 коп. витрат по сплаті державного мита та 275 (двісті сімдесят пять) грн. 94 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

У решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття та може бути оскаржено протягом десяти днів до Київського апеляційного господарського суду або протягом місяця до Вищого господарського суду України.

СуддяСташків Р.Б.