Рішення № 5466856, 03.09.2009, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

від "03" вересня 2009 р. по справі № 7/52-50

за позовом відкритого акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит»»в особі філії «Північно-Західне регіональне управління», м.Луцьк

до відповідачів: 1) фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Луцьк

2) фізичної особи підприємця ОСОБА_2, м. Луцьк

про стягнення 104338,01 грн.

за зустрічним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Луцьк

до відповідача відкритого акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит»»в особі філії «Північно-Західне регіональне управління», м.Луцьк

про розірвання кредитного договору

СуддяШум М.С.

За участю представників сторін:

від позивача: Рудь Б. Ю., ст.. юрисконсульт, (дов. №65 від 19.06.2009р.)

від відповідача підприємця ОСОБА_1: ОСОБА_4, адвокат (дов. від 09.10.08р.).

від відповідача підприємця ОСОБА_2: н/з

Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України представникам сторін розяснено право відводу судді. Відводу судді заявлено не було. В судовому засіданні учасникам судового процесу на підставі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України розяснено їх процесуальні права та обовязки. Заяв та клопотань від останніх на розгляд господарського суду не поступило.

Суть спору: ВАТ «Банк «Фінанси та кредит»»в особі філії «Північно-Західне регіональне управління»звернулось до господарського суду з позовом до відповідачів фізичної особи підприємця ОСОБА_1, 2) фізичної особи підприємця ОСОБА_2, про стягнення солідарно з відповідачів 104338,01грн. на підставі кредитного договору від 16.08.2007р. №0005-01-07 та договору поруки від 16.08.2009р. №0005-01-07/1.

Представник ВАТ «Банк «Фінанси та кредит»» у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позові.

Представник підприємця ОСОБА_1 у судовому засіданні подав заяву довірителя про визнання позову. Одночасно подано клопотання від підприємця ОСОБА_1 якому просить розстрочити виконання рішення терміном на 18 місяців починаючи з жовтня 2009р. рівними частинами.

Підприємець ОСОБА_2 у судове засідання не зявилася, у заяві від 25.06.2009р. позовні вимоги за первісним позовом визнає та просить розгляд справи проводити без її участі.

ВАТ «Банк «Фінанси та кредит»»у заяві від 03.09.2009р. № 1187 та представник у судовому засіданні не заперечує щодо розстрочки виконання рішення суду.

Також представник підприємця ОСОБА_1 у судовому засіданні підтримав позовні вимоги заявлені у зустрічному позові у повному обємі з підстав викладених у зустрічному позові.

ВАТ «Банк «Фінанси та кредит»»у заяві від 03.09.2009р. № 1187 та представник у судовому засіданні зустрічний позов визнав.

Підприємець ОСОБА_2 у заяві від 25.06.2009р. підтримує заявлений зустрічний позов.

Розглянувши матеріали справи, пояснення, доводи та заперечення представників сторін, господарський суд, - ВСТАНОВИВ: 16 серпня 2007 року між відкритим акціонерним товариством «Банк «Фінанси та кредит»»в особі філії «Північно-Західне регіональне управління»та фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 укладено договір про відновлювальну кредитну лінію №0005-01-07.

На виконання умов зазначеного договору позивачем було надано відповідачу кредит у розмірі 103000 грн. із строком повернення до 15.08.2009р. та сплатою 17,5% відсотків річних за користування наданим кредитом.

18.04.2008р. між відкритим акціонерним товариством «Банк «Фінанси та кредит»»в особі філії «Північно-Західне регіональне управління»та фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 укладено додатковий догові № 1, яким сторони внесли зміни у п. 1.1 кредитного договору №0005-01-07 та встановили 18% відсотків річних за користування наданим кредитом, а з моменту прострочення до повного виконання зобовязання 27% річних.

01.07.2008р. між відкритим акціонерним товариством «Банк «Фінанси та кредит»»в особі філії «Північно-Західне регіональне управління»та фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 укладено додатковий догові №2, яким сторони внесли зміни у п. 1.1 кредитного договору №0005-01-07 та встановили 20% відсотків річних за користування наданим кредитом, а з моменту прострочення до повного виконання зобовязання 30% річних.

09.10.2008р. між відкритим акціонерним товариством «Банк «Фінанси та кредит»»в особі філії «Північно-Західне регіональне управління»та фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 укладено додатковий догові №2, яким сторони внесли зміни у п. 1.1 кредитного договору №0005-01-07 та встановили 23% відсотків річних за користування наданим кредитом, а з моменту прострочення до повного виконання зобовязання 34,5 % річних.

Проте, відповідачем взяті на себе згідно кредитної угоди №0005-01-07 зобовязання, зокрема, в частині повернення кредитних коштів (у строки, порядку та розмірах, визначених договором) не виконано, зазначені кошти не повертає, у звязку з чим заборгувало кредитній установі 103000 грн.

Відповідачем не вносились кошти (відсотки), котрі нараховувались у відповідності до угоди в якості процентів за користування кредитом. У відповідності до представлених суду документів на час розгляду господарським судом справи заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитними коштами склала 378,60 грн.

В результаті невиконання відповідачем зобовязань взятих перед позивачем у відповідності до ст.ст. 549, 550 Цивільного кодексу України, ст.ст. 229, 230 Господарського кодексу України, кредитного договору №0005-01-07 відповідачу нараховано пеню за несвоєчасне повернення кредиту та несвоєчасну сплату процентів у розмірі 959,41грн.

Частино 1 ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

16.08.2007р. між відкритим акціонерним товариством «Банк «Фінанси та кредит»»в особі філії «Північно-Західне регіональне управління»та фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 укладено договір поруки № 0005-01-07/1.

Відповідно до п. 1.1 договору поруки № 0005-01-07/1 підприємець ОСОБА_2 (поручитель) зобовязується перед кредитором відповідати у повному обсязі за своєчасне і повне виконання зобовязань за договором про відновлювальну кредитну лінію №0005-01-07 від 16.08.2009р.

Також між поручителем - підприємцем ОСОБА_2 та відкритим акціонерним товариством «Банк «Фінанси та кредит»»в особі філії «Північно-Західне регіональне управління»укладено відповідні додаткові договори до договору № 0005-01-07/1 щодо зміні відсоткової ставки за користування кредитом.

Відповідно до ст. 144 Господарського кодексу України, майнові права та майнові обовязки субєктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1054 ЦК України).

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобовязаний виконати свій обовязок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобовязання. Якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст. 599 Цивільного кодексу України, зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частиною 1 ст. 554 ЦК України визначено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

З огляду на викладене, враховуючи укладення між сторонами договору, надання позивачем на виконання умов останнього кредиту відповідачу, отримання коштів фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 та непроведення при цьому у встановлені строки належних розрахунків та платежів, спрямованих на повернення кредитних коштів та сплату відсотків за користування останніми, господарський суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення 103000 грн. заборгованості за кредитним договором, 378,60 грн. заборгованості по відсотках, 6183,37 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту та несвоєчасну сплату процентів у розмірі 959,41грн., є підставними та такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до п. 6 ст. 83 ГПК України, господарський суд приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Оскільки суд вважає обставини, на які посилається підприємець ОСОБА_1, а саме: важкий фінансовий стан, відсутність коштів, такими, що ускладнюють виконання рішення господарського суду, представник відкритого акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит»»в особі філії «Північно-Західне регіональне управління» не проти розстрочення, і це не суперечить чинному законодавству, не порушує інтересів держави та прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, суд приходить до висновку про можливість задоволити клопотання та розстрочити виконання рішення в частині стягнення 104338,01 грн. рівними частинами на 18 місяців починаю з жовтня 2009р. по березень 2011 року.

Розглянувши зустрічний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до відповідача відкритого акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит»»в особі філії «Північно-Західне регіональне управління»про розірвання кредитного договору №0005-01-07 від 16.08.2009р., господарський суд прийшов до висновку про підставність позовних вимог виходячи з наступного:

згідно зі ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 55 Закону України „Про банки і банківську діяльність” встановлено, що відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договором) між клієнтом та банком, а саме з урахуванням вимог цивільного та банківського законодавства, статті 11 Закону України „Про захист прав споживачів” та Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10.05.2007 року N 168.

Відповідно до ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність. Вимога справедливості добросовісності та розумності цивільного законодавства практично виражається у встановленні його нормами рівних умов для участі всіх осіб у цивільних відносинах; закріпленні можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу; поєднання створення норм, спрямованих на забезпечення реалізації цивільного права, з шануванням прав та інтересів інших осіб, моралі суспільства тощо. При цьому справедливість можна трактувати як визначення нормою права обсягу, межі здійснення і захисту цивільних прав та інтересів особи адекватно її ставленню до вимог правових норм. Добросовісність означає прагнення сумлінно захистити цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків. Розумність - це зважене вирішення питань регулювання цивільних відносин з урахуванням інтересів усіх учасників, а також інтересів громади (публічного інтересу).

Відповідно до ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів" продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Несправедливими є, зокрема, умови договору про: надання продавцю (виконавцю, виробнику) права розірвати договір із споживачем на власний розсуд, якщо споживачеві таке право не надається. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 21 Закону України "Про захист прав споживачів", крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені, виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач.

Згідно умов кредитного договору №0005-01-07 від 16.08.2007р. відповідно до яких банк на власний розсуд має право згідно ст.. 651 ЦК України в односторонньому порядку розірвати договір у разі відмови позичальника в оформленні зімни відсоткової ставки, вбачаються дискримінаційні умови щодо позичальника правила зміни відсоткової ставки та додаткові вимоги до кредитного договору, що суперечать принципу добросовісності, мають наслідком істотний дисбаланс договірних прав та обовязків на шкоду позичальника.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до пункту 4 ч. 1 ст. 21 Закону України „Про захист прав споживачів”, крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені, виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та повязаного з ним законодавства про захист прав споживачів, права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач.

З огляду на викладене, позовні вимоги зустрічного позову про розірвання кредитного договору №0005-01-07 від 16.08.2007р. є підставними та такими, що підлягають до задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 18, 21 Закону України „Про захист прав споживачів”, ст.. 55 Закону України „Про банки і банківську діяльність”, ст.ст. 3, 11, 215, 526, 527, 530, 549, 550, 599, 627, 651, 1054, Цивільного кодексу України, 20, 144, 229, 230, 173, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

вирішив:

1. Позов відкритого акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит»»в особі філії «Північно-Західне регіональне управління» про стягнення 104338,01 грн. задовольнити.

2. Стягнути солідарно з фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) та фізичної особи підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_2, код НОМЕР_2) на користь відкритого акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит»»в особі філії «Північно-Західне регіональне управління»(м. Луцьк, пр.. Перемоги, 2, код ЄДРПОУ 25894576) 103000 грн. заборгованості за кредитним договором, 378,60 грн. заборгованості по відсотках, 6183,37 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту та несвоєчасну сплату процентів у розмірі 959,41грн., всього 104338,01грн. та 1043,38 грн. в повернення витрат по сплаті державного мита та 312,50 грн. в повернення витрат по оплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

3. Виконання рішення в частині стягнення 104338,01 грн. розстрочити рівними частинами на 18 місяців починаючи з жовтня 2009р. по березень 2011 року.

4. Зустрічний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про розірвання кредитного договору №0005-01-07 від 16.08.2009р. задовольнити.

5. Розірвати договір про відновлювальну кредитну лінію від 16.08.2007р. №0005-01-07 укладений між відкритим акціонерним товариством «Банк «Фінанси та кредит»»в особі філії «Північно-Західне регіональне управління»та фізичною особою підприємцем ОСОБА_1.

6. Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит»»в особі філії «Північно-Західне регіональне управління»(м. Луцьк, пр.. Перемоги, 2, код ЄДРПОУ 25894576) на користь фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) 85 грн. в повернення витрат по сплаті державного мита та 312,50 грн. в повернення витрат по оплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

7. Повернути фізичній особі підприємцю ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) з бюджету у відповідно до ст. 8 Декрету КМУ від 21.01.1993р. № 7-93 "Про державне мито" 17 грн. зайво державного мита, зайво сплаченого квитанцією №ПН 421 від 18.06.2009р.

СуддяМ.С. Шум

Дата виготовлення повного

тексту рішення 08.09.2009р.