Рішення № 5468832, 07.10.2009, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"07" жовтня 2009 р. Справа № 01/128-38 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “ЧІБО Україна”, м. Київ до товариства з обмеженою відповідальністю “Волинська продуктова компанія”, м. Луцьк про стягнення 396260,95 грн.

Суддя Якушева І.О.

за участю представників:

від позивача: Гончаренко В.В. (довір. № 08/8-09ю від 31.08.2009р.)

від відповідача: н/з

Суть спору: позивач в позовній заяві просить стягнути з відповідача 396260,95 грн., з них: 341232,03 грн. заборгованості за переданий на підставі контракту поставки №32д від 10.07.2008р. товар, 38729,83 грн. пені за період з 14.03.2009р. по 14.09.2009р., 11150,58 грн. збитків, завданих інфляцією, за період березень червень 2009р., 5148,51 грн. процентів річних за період з 14.03.2009р. по 14.09.2009р.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала.

Відповідач 7.10.2009р. подав до господарського суду клопотання, в якому просить відкласти розгляд справи та зобовязати позивача надіслати ТзОВ “Волинська продуктова компанія” копію позовної заяви. Вказує на те, що ним не отримано позовної заяви та додатків до неї, що товариство не може направити в судове засідання повноважного представника в судове засідання через його перебування у відрядженні. Крім цього, зазначає, що подану позивачем позовну заяву в повній мірі не визнає, оскільки сам позивач в особі Генерального директора ТзОВ «Чібо Україна»листами від 9.10.2008р. та 30.12.2008р. просив не здійснювати оплату за поставлені товари.

Фіскальний чек від 14.09.2009р. (а.с.9), опис вкладення у цінний лист від 14.09.2009р. (а.с.10), додані позивачем до позовної заяви, свідчать про виконання позивачем обовязку, встановленого ст.56 ГПК України, щодо надіслання відповідачу копію позовної заяви та додатків до неї.

Явка представника відповідача в судове засідання, призначене на 7.10.2009р., не визнавалась обовязковою. Необхідності обовязкової участі свого представника в судовому засіданні відповідач не обгрунтував.

Разом з цим, посилаючись у клопотанні на перебування представника у відрядженні, відповідач не подає доказів на підтвердження цієї обставини.

Представник позивача вважає клопотання необгрунтованим і таким, що не підлягає до задоволення, посилаючись на те, що ним було надіслано відповідачу копію позовної заяви з додатками до неї, про що свідчить доданий до позовної заяви фіскальний чек від 14.09.2009р., опис вкладення у цінний лист від 14.09.2009р.

З огляду на викладене, а також зважаючи на те, що відповідач був належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду, клопотання відповідача про відкладення розгляду справи відхилено, справу відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Факт належного повідомлення відповідача про судовий розгляд підтверджується повідомленням №1499100.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд

встановив:

10.07.2008р. між сторонами у справі було укладено контракт поставки №32д, згідно з п.1.1. якого постачальник зобовязується поставити покупцю каву смажену та розчинну під торгівельними марками «TCIBO»та «DAVIDOFF»в обумовлений сторонами строк, а покупець зобовязується своєчасно та належним чином прийняти товар та оплатити його.

Пунктом 6.5, 6.6 ст. 6 контракту поставки №32д від 10.07.2008р. передбачено, що розрахунки між сторонами здійснюються на умовах відстрочення платежу на 40 календарних днів з дати виписки видаткової накладної на партію товару, в безготівковій формі. Дострокова, попередня оплата та оплата партії товару частинами в межах встановленого строку для повної оплати допускається.

Покупець сплачує вартість товару на підставі та по цінах, вказаних в належним чином оформлених видаткових накладних на кожну партію товару.

На виконання умов контракту поставки № 32д від 10.07.2008р. позивач передав відповідачу товару на загальну суму 383820 грн., що підтверджується видатковими накладними № РН-0000201 від 12.08.2008р., № РН-0000232 від 18.08.2008р., №РН-0000254 від 26.08.2008р., № РН-0000391 від 1.09.2008р., № РН-0000478 від 8.09.2008р., № РН-0000549 від 15.09.2008р., № РН-0000638 від 22.09.2008р., № РН-0000714 від 29.09.2008р.

Відповідач оплату товару провів частково - на суму 40 000 грн.

Відповідачем було повернуто позивачу товару на загальну суму 2587,97 грн., що підтверджується видатковими накладними на повернення товару № ВН-0000146 від 18.12.2008р., № ВН-0000147 від 18.12.2008р., № ВН-0000148 від 18.12.2008р., № ВН-0000149 від 18.12.2008р., що зараховано позивачем як часткове погашення заборгованості.

Враховуючи наведене, заборгованість відповідача становить 341232,03 грн. Доказів, які б спростовували цю заборгованість або доказів її оплати відповідач суду не подав.

5.08.2009р. позивачем на адресу відповідача було направлено претензію з розрахунком штрафних санкцій № 04/08/09-ю з вимогою погасити заборгованість, проте відповідач боргу не оплатив, відповіді на претензію не надав.

10.08.2009р. позивачем на адресу відповідача було направлено лист № 04/08/09-ю з проханням підписати акт звірки взаєморозрахунків. Відповідач акту звірки не підписав, відповіді на лист не надав.

14.08.2009р. відповідачу було направлено вимогу № 05/08/09-ю про погашення дебіторської заборгованості протягом 7-ми днів, але відповідач кошти не перерахував, відповіді на вимогу не надав.

30.09.2009р. на вимогу господарського суду (ухвала від 21.09.2009р.) позивачем було надіслано відповідачу акт звірки взаємних розрахунків з проханням його підписати, але відповідач акту звірки не підписав.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із ст.ст.526, 599 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

З огляду на викладене, позовна вимога про стягнення з відповідача 341232,03 грн. заборгованості за переданий йому на підставі контракту поставки №32д від 10.07.2008р. товар обґрунтована і підлягає до задоволення.

У відповідності із ст.ст.610, 611, ч.1 ст.612, ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов"язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов"язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов"язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання, на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на порушення відповідачем строків оплати товару, встановлених п. 6.5 ст. 6 контракту поставки №32д від 10.07.2008р., з нього відповідно ст.625 Цивільного кодексу України слід стягнути 11150,58 грн. збитків, завданих інфляцією, за період березень червень 2009р., 5148,51 грн. процентів річних за період з 14.03.2009р. по 14.09.2009р.

Доказів на підтвердження внесення змін до контракту поставки №32д від 10.07.2008р. в частині розрахунків за товар відповідачем не подано, а тому судом не приймаються до уваги посилання відповідача на те, що сам позивач в особі Генерального директора ТзОВ «Чібо Україна»листами від 9.10.2008р. та 30.12.2008р. просив не здійснювати оплату за поставлені товари.

Разом з цим зі змісту листів, які подані відповідачем до суду, видно, що ТзОВ “ЧІБО Україна” повідомляло всіх контрагентів, в т.ч. ТзОВ “Волинська продуктова компанія”, лише про зміну платіжних реквізитів (лист від 15.04.2009р.) та скрутний фінансовий стан товариства (лист від 9.10.2008р.) і не висловлювало заперечень щодо оплати за поставлені товари.

Відповідно до ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 6 ст.232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Як зазначено в п.9.2. контракту поставки №32д від 10.07.2008р. покупець несе відповідальність за несвоєчасну оплату товару у вигляді пені, яка обчислюється від суми простроченої заборгованості в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент прострочення.

Як вбачається з розрахунку (а.с.11) 38729,83 грн. пені позивачем нараховано за період з 14.03.2009р. по 14.09.2009р. від кінцевої суми заборгованості та виходячи з того розрахунку, що відповідно до п.9.2. контракту строк для оплати відповідачем товару настав 8.11.2008р.

Проте з огляду на положення п.6 ст.232 ГК України, враховуючи те, що зобовязання по оплаті мало бути виконано відповідачем 8.11.2008р., вимога про стягнення пені обґрунтована лише за період з 14.03.2009о. по 8.05.2009р. в розмірі 12564,82 грн., виходячи з розрахунку: 341232,03 х 2 х 12% : 365 х 56.

В позові про стягнення 26165,01 грн. пені (38729,83 12564,82) за період з 9.05.2009р. по 14.09.2009р. слід відмовити.

Оскільки спір до розгляду судом доведено з вини відповідача, відповідно до ст. ст. 44,49 Господарського процесуального кодексу України на нього слід покласти судові витрати по справі пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.193, 230, п. 6. ст. 232 Господарського кодексу України, ст.ст.526, 599, 610, 611, 612, 625, 655 Цивільного кодексу України, ст.ст. 44, 49, ст.ст.82 85 Господарського процесуального кодексу України,

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Волинська продуктова компанія” (м. Луцьк, вул 8-го Березня, 1/18, р/р 260050186546 в ВАТ «Укрексімбанк»м. Луцьк, МФО 303547, код ЄДРПОУ 3065280) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “ЧІБО Україна” (м. Київ, вул. Михайлівська, 22Б, офіс 36, р/р 26005010003722 в Філії Уніккредит Банк ТзОВ м. Київ, МФО 300744, код ЄДРПОУ 35255240) 341 232 грн. 03 коп. заборгованості, 12564 грн. 82 коп. пені, 11 150 грн. 58 коп. збитків, завданих інфляцією, 5 148 грн. 51 коп. процентів річних, а всього 370095 грн. 94 коп.; 3701 грн. 32 коп. витрат, повязаних з оплатою державного мита, 220 грн. 42 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В позові про стягнення 26165 грн. 01 коп. пені відмовити.

СуддяІ.О.Якушева

Дата виготовлення повного тексту рішення: 12.10.2009р.