Рішення № 5466061, 19.08.2009, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"19" серпня 2009 р.Справа № 18/81 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Тимошевської В.В. при секретарі судового засідання Горловій М.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 18/81

за позовом: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Одеса

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Грантрейд", м. Кіровоград

про стягнення 13 733,75 грн.

Представники сторін:

від позивача - ОСОБА_2, довіреність № 1100 від 25.05.09;

від відповідача - Мухіна Н.В., довіреність № б/н від 01.10.08.

Суб"єктом підприємницької діяльності-фізичною особою ОСОБА_1 подано позовну заяву про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Грентрейд" (надалі - ТОВ "Грантрейд") 15 937,91 грн. боргу, з яких: 12 000 грн. сума попередньої оплати за договором № 23/08-С від 18.02.2008 р., 1 262,47 грн. проценти за користування коштами та 2 675,44 грн. у відшкодування збитків (інфляційні).

Ухвалою господарського суду від 24.04.2009 р. поданий позов прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 18/81.

В судовому засіданні 18.06.2009 р. представником позивача подано заяву про уточнення підстав позову (а.с. 51-52), за змістом якої позивач з посиланням на ст. 1212 Цивільного кодексу України просить стягнути з відповідача 13 416,33 грн., з яких: 12 000 грн. безпідставно одержаних коштів, 552,32 грн. процентів за користування коштами та 864 грн. втрат від інфляції.

Заявою від 04.08.2009 р. (а.с. 59) позивач заявляє до стягнення 13 733,75 грн., з яких: 12 000 грн. безпідставно одержаних коштів, 737,75 грн. процентів за користування коштами та 996 грн. втрат від інфляції.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення у справі змінити підставу або предмет позову, збільшити чи зменшити розмір позовних вимог.

При цьому, зміна підстави позову означає зміну обставин, якими позивач обгрунтовує свою вимогу до відповідача. Під збільшенням (зменшенням) розміру позовних вимог слід розуміти збільшення (зменшення) суми позову за тією ж вимогою, яку було заявлено у позовній заяві.

З урахуванням наведеного, господарський суд розглядає позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з урахуванням поданих заяв про зміну підстав позову та розміру заявлених вимог.

Відповідач позов заперечив, вказавши, що сплата коштів здійснена в рамках виконання договору, укладеного між сторонами, а тому позивачем обрано невірний спосіб захисту. Просить в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі (а.с. 64-70).

Розгляд справи № 18/81 відкдаладався з підстав, викладених в ухвалах господарського суду від 26.05., 18.06.2009 р. В судовому засіданні 06.08.2009 р. оголошувалась перерва до 19.08.2009 р.

В судовому засіданні 19.08.2009 р. представник позивача позовні вимоги в сумі 13 733,75 грн. підтримав в повному обсязі, представник відповідача позов заперечив.

В судовому засіданні 19.08.2009 р. за згодою присутніх представників сторін оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач стверджує, що за платіжним дорученням № 111 відповідачеві 05.06.2008 р. помилково перераховано 12 000 грн. (а.с. 51-52, 62).

Посилаючись на ту обставину, що відповідачем безпідставно набуті грошові кошти, позивач просить стягнути з відповідача вказані кошти в розмірі 12 000 грн., а також 737,75 грн. процентів за користування коштами і 996 грн. втрат від інфляції, всього 13 733,75 грн.

Відповідач факт перерахування позивачем й отримання відповідачем коштів в сумі 12 000 грн. не заперечує, однак, зазначає, що вказані кошти були сплачені на виконання договору № 23/08-С від 18.02.2008 р. (а.с. 64-65).

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами 18.02.2008 р. укладено договір № 23/08-С, за умовами якого відповідач ТОВ "Грантрейд" виступив продавцем, а позивач фізична особа-підприємець ОСОБА_4 - покупцем щебеню гранітного ДСТУ Б.В.2.7-75-98 (ГОСТ 8267-93) фр. 5-20, 20-40 (Товар) (а.с. 11-13).

Пунктом 3.2. договору передбачено, що поставка Товару здійснюється партіями; кількість, ціна, умови і строки поставки кожної партії Товару визначаються в Специфікації, що є невід"ємною частиною договору. При цьому, покупець не пізніше ніж за десять календарних днів надсилає продавцю план закупок на наступний місяць (п. 5.8. договору).

За пунктом 4.3. договору розрахунок проводиться покупцем шляхом 100% попередньої оплати протягом 3-х днів з моменту виставлення рахунку продавця.

Згідно ст. 174 Господарського кодексу України та ст. 11 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань.

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Матеріали справи свідчать, що на виконання умов договору № 23/08-С від 18.02.2008 р. сторонами підписано Специфікацією поставки на травень 2008 р. Товару в кількості 1037,30 тн щебеню загальною вартістю 90245,10 грн. (а.с. 14).

Згідно накладних № 578 від 07.05.2008 р. та № 586 від 12.05.2008 р. (а.с. 43-44) ТОВ "Грантрейд" поставлено, а фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 отримано щебінь в кількості 1027,3 тн. на загальну суму 89 375,10 грн.

Протягом травня 2008 р. фізичною особою-підприєцем ОСОБА_4 сплачено ТОВ "Грантрейд" грошові кошти у сумі 88 652 грн. за платіжними дорученнями: № 82 від 04.05., № 104 від 30.05., № 101 від 28.05.2008 р. (а.с. 66-68). Вказані кошти за повідомленням обох сторін віднесено в рахунок оплати отриманого Товару за договором № 23/08-С від 18.02.2008 р.

Крім того, позивачем 05.06.2008 р. за платіжним дорученням № 111 перераховано на рахунок відповідача грошові кошти в розмірі 12 000 грн.

За вимогами ст. ст. 1087, 1088 Цивільного кодексу України розрахунки між юридичними особами, а також розрахунки за участю фізичних осіб, пов'язані із здійсненням ними підприємницької діяльності, провадяться в безготівковій формі. При здійсненні безготівкових розрахунків допускаються розрахунки із застосуванням платіжних доручень, акредитивів, розрахункових чеків (чеків), розрахунки за інкасо, а також інші розрахунки, передбачені законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту.

Відповідно до п. 3.8. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 р. № 22, реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками.

З виписки по банківському рахунку на перерахування позивачем коштів за платіжним дорученням № 111 в розмірі 12 000 грн. слідує, що призначенням даного платежу зазначено: "за щебінь по договору 22-03-08С від 22.03.2008 " (а.с. 15, 45).

Отже, вказані в призначенні платежу номер і дата договору є іншими від укладеного між сторонами договору на поставку (купівлю) щебеню.

Матеріалами справи не підтверджується узгодженність між сторонами поставки щебеню за договором № 23/08-С від 18.02.2008 р. на рівні сплачених позивачем 05.06.2008 р. коштів. Відповідачем рахунок для оплати в порядку пункту 4.3. договору № 23/08-С від 18.02.2008 р. не виставлявся. Інший договір на поставку щебеню між сторонами не укладався, поставка відповідачем щебеню на вказану суму не здійснювалась.

З викладеного господарський суд приходить до висновку, що грошові кошти в розмірі 12 000 грн. отримані відповідачем без жодної правової підстави і відповідач є неналежним отримувачем цих коштів. Зарахування відповідачем вказаних коштів в рахунок виконання договору № 23/08-С від 18.02.2008 р. є неправомірним.

Згідно ст. 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно.

Згідно п. 1.4. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 р. № 22, неналежним отримувачем є особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі.

22 січня 2008 р. фізична особа-підприємець ОСОБА_4 направив ТОВ "Грантрейд" лист за №17 з вимогою повернути помилково перераховані кошти в розмірі 12 000 грн. (а.с. 16-18). Однак, вказані кошти відповідачем не повернуто. Докази їх повернення в матеріалах справи відсутні.

З огляду на зазначене, господарський суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог та стягнення з ТОВ "Грантрейд" на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 безпідставно одержаних коштів в сумі 12 000 грн.

За правилами частини 2 статті 1214 Цивільного кодексу України у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).

Статтею 536 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Оскільки розмір процентів за користування безпідставно одержаними грошовими коштами сторонами не встановлено та враховуючи положення ст. 8 Цивільного кодексу України, якими передбачено, що якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону), господарський суд вважає правомірним вимогу позивача щодо застосування аналогії закону та стягнення з відповідача процентів за користування коштами, обрахованих в порядку ст. 1048 Цивільного кодексу України. Подібність відносин в даному випадку полягає в користуванні коштами.

Водночас, позивачем невірно обраховано суму до стягнення в розмірі 737,75 грн. процентів (а.с. 60), оскільки при визначені розміру процентів за період з 29.01.2009 р. по 04.08.2009 р. позивачем використано облікову ставку НБУ на рівні 12% річних, тоді як постановою Національного банку України від 12.06.2009 N 343 встановлено з 15 червня 2009 року облікову ставку в розмірі 11% річних.

Таким чином, правильним розміром процентів за період з 29.01.2009 р. по 04.08.2009 р. (187 дн.), нарахованих на суму 12 000 грн., є 720,98 грн.

Позовні вимоги в частині стягнення з відповідача процентів за користування грошовими коштами підлягають частковому заодволенню на суму 720,98 грн.

Підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат, оскільки в силу ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляці за весь час прострочення.

Вказана норма права застосовується до правовідносин сторін у разі, якщо боржник порушив грошове зобовязання та не є нормою права, яка випливає виключно з договірних правовідносин.

Разом з тим, позивач, заявляючи до стягнення 996 грн. інфляційних втрат при визначенні періоду прострочення з січня по червень 2009 р. (а.с. 60), не врахував положення ст. 530 Цивільного кодексу України, яка встановлює семиденний строк для виконання зобов"язання від дня пред"явлення вимоги, та Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, що викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 р. N 62-97р .

Отже, стягненню з відповідача підлягають інфляційні втрати за період з лютого по червень 2009р. в розмірі 661,74 грн. Позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Враховуючи наведене вище та наявні у матеріалах справи докази, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягаю частковому задоволенню на суму 13 382,72 грн., з яких: 12 000 грн. безпідставно одержані кошти, 720,98 грн. проценти за користування коштами та 661,74 грн. втрати від інфляції. У задоволенні позовних вимог в іншій частині господарський суд відмовляє.

У відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито та витрати на інформцаійно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 44, 49, 82, 84, 85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Грантрейд" (25002, м. Кіровоград, вул. Автолюбителів, 5, п/р 26002900014102 в КФ АКБ "ТАС-Комерцбанк" у м. Кіровоград, МФО 383103, ідентифікаційний код 34448875) на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (68101, АДРЕСА_1, п/р НОМЕР_1 в АКБ "Райффайзенбанк Аваль", м. Київ, МФО 380805, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) - 13 382,72 грн., в тому числі: 12 000 грн. безпідставно одержаних коштів, 720,98 грн. процентів за користування коштами та 661,74 грн. втрат від інфляції, а також витрати по сплаті державного мита в сумі 133,82 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 114,98 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовити.

Згідно частини 3 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Дане рішення може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя В.В.Тимошевська