Ухвала суду № 54631266, 16.12.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 грудня 2015 року м. Київ К/800/34988/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.,

розглянула у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Львові Державної податкової служби на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2013 у справі №2а-2621/11/1370 (№58333/11/9104) за позовом Державного підприємства Міністерства оборони України «Львівський бронетанковий ремонтний завод» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Львові про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія

В С Т А Н О В И Л А:

Державне підприємство Міністерства оборони України «Львівський бронетанковий ремонтний завод» звернулося до суду з позовом, в якому, з урахуванням зміни позовних вимог просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Львові від 01.02.2011 №0000020804/0/1545 в частині зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування за серпень 2010 року на 77761,46грн., за вересень 2010 року на 4869,69грн. та застосованих штрафних (фінансових) санкцій за серпень 2010 року у розмірі 19440,36грн., за вересень 2010 року у розмірі1217,42грн.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 09.06.2011 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2013 постанову Львівського окружного адміністративного суду від 09.06.2011 скасовано та прийнято нову постанову про задоволення позову вимог.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у місті Львові Державної податкової служби 25.06.2013 звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 04.07.2013 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2013 та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема підпункту 7.2.6 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпунктів 7.7.1, 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що посадовими особами Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Львові було проведено позапланову виїзну перевірку Державного підприємства Міністерства оборони України «Львівський бронетанковий ремонтний завод» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок підприємства за серпень, вересень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось в червні, липні та серпні 2010 року.

Перевіркою встановлено порушення Державним підприємством Міністерства оборони України «Львівський бронетанковий ремонтний завод» вимог пунктів 1.3, 1.7, 1.8 статті 1, підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпунктів 7.2.4, 7.2.6, пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпунктів 7.7.1, 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» внаслідок завищення позивачем заявленої суми бюджетного відшкодування за серпень 2010 на 78528,46грн., за вересень 2010 року на 4869,69грн., а також завищення податкового кредиту за вересень 2010 року на суму 4050,67грн.

За результатами проведеної перевірки Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у місті Львові складено акт від 18.01.2011 №45/23-1/07985602 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 01.02.2011 №0000020804/0/1545, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за серпень, вересень 2010 року на 83398,15грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у загальному розмірі 20849,53грн

Предметом розгляду у даній справі є правомірність зменшення позивчу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за серпень 2010 року на 77761,46грн., за вересень 2010 року на 4869,69грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій за серпень 2010 року у розмірі 19440,36грн., за вересень 2010 року у розмірі 1217,42грн.

Фактичною підставою для зменшення позивачу бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на вказану суму став висновок податкового органу про безпідставне формування позивачем податкового кредиту за господарськими операціями з контрагентами з огляду на те, що підприємством було віднесено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість не підтверджені первинними документами, а саме - податковими накладними та платіжними дорученнями (або іншими документами на підтвердження факту понесених витрат), обов'язковість ведення яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 зазначеного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.

На підставі належних та допустимих доказів судом апеляційної інстанції встановлено, що на підтвердження факту виконання договірних зобов'язань Державного підприємства Міністерства оборони України «Львівський бронетанковий ремонтний завод» з Товариством з обмеженою відповідальність «Терем і К» та Товариством з обмеженою відповідальність «Ф-ПРІНТ» останніми на адресу позивача було виписано податкові накладні №8 від 16.08.2010 на суму 23640,00грн. та від 30.08.2010 №00004092 на суму 664,01грн. відповідно; суми податку на додану вартість згідно вказаних податкових накладних було включено позивачем до складу податкового кредиту серпня 2010 року, що підтверджується податковими накладними, які за своєю формою та змістом відповідають вимогам податкового законодавства та реєстром отриманих та виданих податкових накладних за серпень, вересень 2010 року, копії яких наявні в матеріалах справи, що спростовує висновок податкового органу про завищення позивачем бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на відповідну суму.

Посилання податкового органу на відсутність платіжних документів за результатом господарських операцій позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю «Дністер-М», Товариством з обмеженою відповідальністю «Промбуденергія» та ЦДО МОУ ЖУРНАЛ «ВІЙСЬКО УКРАЇНИ» також є помилковим, оскільки наявні в матеріалах справи та досліджені судом апеляційної інстанції фіскальний чек від 19.08.2010 на загальну суму 2295,00грн. отриманий позивачем внаслідок сплати готівкових коштів у магазині-складі Товариства з обмеженою відповідальністю «Дністер-М» під час купівлі товару та завірені банком платіжні доручення №153 від 05.07.2010 на суму 7128,00грн. та №156 від 05.07.2010 на суму 1500,00грн. підтверджують правомірність включення позивачем до податкового кредиту серпня 2010 року сум податку на додану вартість фактично сплачених в ціні товару (робіт, послуг).

Що стосується розрахунків позивача з Приватним підприємством «ПАЦИФІК-2» судом апеляційної інстанції встановлено, що сплата грошових коштів за наслідком господарських операцій відбулась у межах виконавчого провадження ВП №19780886 відкритого на виконання рішення Господарського суду Львівської області від 06.05.2010 у справі №3/54. Грошові кошти було перераховано на розрахунковий рахунок Сихівського ВДВС ЛМУЮ та в подальшому спрямовано на користь Приватного підприємства «ПАЦИФІК-2», що підтверджується платіжною вимогою та постановою державного виконавця Сихівського ВДВС від 08.07.2010 про закриття виконавчого провадження.

За таких обставин, слід погодитися з висновком суду апеляційної інстанції про правомірність формування позивачем податкового кредиту за період, що перевірявся.

Підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що сума податку, яка підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 вказаного Закону, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Виходячи зі змісту викладених норм, платник податків має право на бюджетне відшкодування стосовно тієї суми податку на додану вартість, яка фактично сплачується ним у попередніх податкових періодах постачальникам, що відповідає загальному поняттю відшкодування як компенсації понесених витрат.

За встановлених судом апеляційної інстанції обставин щодо правомірності формування позивачем податкового кредиту та фактичної сплати сум податку на додану вартість в ціні придбаних товарів в повному обсязі, висновок податкового органу про завищення Державним підприємством Міністерства оборони України «Львівський бронетанковий ремонтний завод» суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість є необґрунтованим.

Враховуючи викладене, висновок суду апеляційної інстанції про неправомірність податкового повідомлення-рішення 01.02.2011 №0000020804/0/1545 в частині зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування за серпень 2010 року на 77761,46грн., за вересень 2010 року на 4869,69грн. та застосованих штрафних (фінансових) санкцій за серпень 2010 року у розмірі 19440,36грн., за вересень 2010 року у розмірі 1217,42грн. є правильним.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав вважати, що судом апеляційної інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 210, 2201, 223, 224, 230, 231, частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Львові Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2013 у справі №2а-2621/11/1370 (№58333/11/9104) залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Л.І. Бившева

___ А.М. Лосєв