Ухвала суду № 54631264, 16.12.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 грудня 2015 року м. Київ К/800/55266/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

розглянула у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ІМПЕКС-Ель» на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 23.01.2013 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 15.10.2013 у справі №1570/6321/2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІМПЕКС-Ель» до Державної податкової інспекції у місті Іллічівську Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ІМПЕКС-Ель» звернулося до суду з позовом, я кому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Іллічівську Головного управління Міндоходів в Одеській області, яка є правонаступником Державної податкової інспекції у місті Іллічівську Одеської області Державної податкової служби від 09.08.2012 №0001422200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 75937,00грн., з яких 75936,грн. - основний платіж та 01,00грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 23.01.2013, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 15.10.2013 позовні вимоги задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Іллічівську Одеської області Державної податкової служби від 09.08.2012 №0001422200 в частині збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на на 8446,38грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Товариство з обмеженою відповідальністю «ІМПЕКС-Ель» 31.10.2013 звернулось з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 11.12.2013 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 23.01.2013 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 15.10.2013, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, зокрема частини другої статті 19 Конституції України, підпунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України.

Перевіривши матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що посадовими особами Державної податкової інспекції у місті Іллічівську Одеської області Державної податкової служби було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «ІМПЕКС-Ель» з питань взаємовідносин з Приватним підприємством «АРДЕЯ-ТЕХ» за березень, квітень 2011 року.

Перевіркою встановлено порушення вимог пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, внаслідок заниження позивачем суми податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за період 2011 року у розмірі 75936,00грн.

Висновок податкового органу про порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «ІМПЕКС-Ель» вимог податкового законодавства ґрунтуються на неправомірному формуванні позивачем податкового кредиту за результатом господарських операцій з Приватним підприємством «АРДЕЯ-ТЕХ» з огляду на відсутність реального здійснення господарських операцій, що свідчить про укладання угод без мети настання правових наслідків. При цьому відповідач зазначає, що згідно акта Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби від 15.05.2012 №299/22-300/37156768 «Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки Приватним підприємством «АРДЕЯ-ТЕХ» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.09.2010 по 31.05.2011» господарські операції між підприємством та його контрагентами не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності необхідних трудових ресурсів, транспортних засобів та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення такої діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів і транспортних засобів.

За результатами перевірки Державною податковою інспекцією у місті Іллічівську Одеської області Державної податкової служби складено акт від 26.07.2012 №1303/22-0302/01/32004933 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 09.08.2012 №0001422200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 75937,00грн., з яких 75936,грн. - основний платіж та 01,00грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з правомірності формування позивачем податкового кредиту на підставі податкової накладної №467 від 24.03.2011 за господарськими операціями з Приватного підприємства «АРДЕЯ-ТЕХ» з огляду на товарність проведеної операції. В частині відмови рішення судів мотивовано відсутністю фактичного надання договірних послуг та реального придбання товару згідно податкових накладних №463 від 15.03.2011, №464 від 16.03.2011, №465 від 21.03.2011, №466 від 25.03.2011, №453 від 19.04.2011, №454 від 21.04.2011 суми податку на додану вартість по яким було безпідставно віднесено позивачем до складу податкового кредиту.

Відповідно до положень частини другої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформленими з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Таким чином, аналіз наведених приписів дає підстави для висновку, що обов'язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів, оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.

Проте, слід наголосити, що наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.

В процесі розгляду даної справи суди попередніх інстанцій, дотримуючись вищезазначеного, з достатньою повнотою дослідивши первинні документи, складені за наслідками здійснення операції з поставки спірного товару позивачеві, дійшли висновку про відсутність факту реального виконання спірних операцій, виходячи не лише з якогось окремого недоліку, а усіх доказів у їх сукупності, зокрема, з огляду на відсутність фактичного надання договірних послуг та реального придбання товару; відсутність у позивача доказів фактичного переміщення товару та його оприбуткування, а також подальшого використання придбаного товару в межах господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «ІМПЕКС-Ель».

Враховуючи викладене, висновок судів першої та апеляційної інстанцій щодо часткового задоволення позовних є правильними.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав вважати, що судами попередніх інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 210, 2201, 223, 224, 230, 231, частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ІМПЕКС-Ель» залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 23.01.2013 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 15.10.2013 у справі №1570/6321/2012 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Л.І. Бившева

___ А.М. Лосєв