Ухвала суду № 54548780, 23.12.2015, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №489/7352/14-к 23.12.2015 23.12.2015 23.12.2015

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 грудня 2015 року м. Миколаїв

Апеляційний суд Миколаївської області в складі колегії суддів судової палати у кримінальних справах:

головуючого: Міняйла М.П.

суддів: Гребенюк В.І., Дзюби Ф.С.

за участі секретаря: Демянюк І.А.

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження № 12014150000000273, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19.09.2015 року, за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_1 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2 на вирок Ленінського районного суду м. Миколаєва від 17 липня 2015 року.

Обвинувачений:

- ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2, Росія, громадянин України., проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3. Обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 190, ч.4 ст. 358 КК України.

Учасники судового провадження:

прокурор: Покидько Є.К.

захисник: ОСОБА_3

обвинувачений: ОСОБА_2

Короткий зміст вимог апеляційної скарги захисника ОСОБА_3

Просить вирок суду скасувати, закрити кримінальне провадження відносно ОСОБА_4

_______________

Провадження 11-кп/784/671/15 Головуючий у першій інстанції ОСОБА_5

Категорія: ст. 190 ч.2 КК України Доповідач апеляційного суду ОСОБА_6

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.

Вироком Ленінського районного суду м. Миколаєва від 17 липня 2015 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених, ч.2 ст. 190, ч.4 ст. 358 КК України і призначено йому покарання :

- за ч.2 ст. 190 КК України у виді штрафу в розмірі 1700 грн.

-за ст. 358 ч.4 КК України у виді штрафу в розмірі 850 грн.

На підставі ст. 49 КК України ОСОБА_2 звільнено від призначеного покарання за ч.4 ст. 358 КК України, у звязку з закінченням строку давності з дня вчинення ним злочину.

Постановлено стягнути з ОСОБА_2 :

-на користь ДП НВКГ «Зоря-Машпроект» в рахунок відшкодування матеріальних збитків 4032 грн. ;

- на користь держави 589,69 грн. за проведення судово-технічної експертизи.

Вирішено питання щодо речових доказів.

Узагальнені доводи захисника ОСОБА_3

Стверджує, що досудовим слідством не перевірена версія наявності в готелі «Адрія» і в ООО «Єврохотелсістем» «подвійної» бухгалтерії та наявності на підприємстві дублікатів касових апаратів.

Вважає, що суд першої інстанції безпідставно не допитав директора готелю Винарського та адміністратора Наталич.

Твердить, що вина ОСОБА_2 не доведена. Зазначає при цьому, що не перевірена версія того, що обвинувачений отримував чеки саме у вказаному готелі, безпідставно не проведено таких слідчих дій, як впізнання та очні ставки.

Звертає уваги на те, що відносно водіїв ОСОБА_7, ОСОБА_8 по аналогічним справам апеляційним судом Миколаївської області кримінальні провадження були закриті.

Крім того, зазначає, що слідчий Свергунов сфальсифікував факт повідомлення про підозру ОСОБА_2. Зазначає, що ОСОБА_2 в цей час не був у будівлі УМВС, а знаходився за містом.

Вказує, що свідки (Ісаєв та Криволапчук) того, що обвинувачений відмовився від отримання повідомлення про підозру, ОСОБА_2 перший раз побачили лише при розгляді справи в суді першої інстанції, що на думку апелянта свідчить про те, що його під час повідомлення про підозру в УМВС не було.

Наголошує на тому, що докази стороною обвинувачення добуті з порушенням права на захист. Вважає докази по справі не допустимими.

Узагальнена позиція інших учасників процесу.

В запереченнях на апеляційну скаргу прокурор просить апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок суду без змін.

Встановлені судом першої інстанції обставини.

ОСОБА_2 працюючи на посаді водія цеху № 60 ДП НВКГ «Зоря-Машпроект», діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, з метою заволодіння чужим майном - грошовими коштами ДП НВКГ «Зоря-Машпроект», вчинив шахрайство, а саме перебуваючи в приміщенні бухгалтерії ДП НВКГ «Зоря-Машпроект» за адресою: м. Миколаїв, пр. Жовтневий,42-а вводячи в оману службових осіб бухгалтерії про достовірність повідомлених ним відомостей, надавав зазначеним особам в період:

-з 21.07.2011р. по 25.07.2011р. «Звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт» № 426, в якому зазначив неправдиві відомості про те, що витратив у відрядженні грошові кошти в сумі 1344 грн. на оплату проживання в готелі «Адрія» ТОВ «Єврохотелсістем» м. Київ та одночасно із звітом надав завідомо підроблені офіційні документи номер рахунку № 2201/2011 від 19.07.2011р. та фіскальний чек № 2201 від 19.07.2011р. до зазначеного рахунку, які нібито видані працівниками вказаного вище готелю та відповідно до яких вбачалось, що в період з 19.07.2011р. по 21.07.2011р. ОСОБА_2 проживав в номері № 635 вказаного готелю та за отримані послуги сплатив 1344 грн., що повністю не відповідало дійсності, на підставі чого шляхом обману заволодів вказаними коштами, які були його видані під звіт в касі підприємства 18.07.2011 р. та 25.07.2011р. як компенсація за витрачені у відрядженні кошти;

- з 18.08.2011р. по 23.08.2011р. «Звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт» № 441, в якому зазначив неправдиві відомості про те, що витратив у відрядженні грошові кошти в сумі 2016 грн. на оплату проживання в готелі «Адрія» ТОВ «Єврохотелсістем» м. Київ та одночасно із звітом надав завідомо підроблені офіційні документи номер рахунку № 3853/2011 від 15.08.2011р. та фіскальний чек № 3853 від 15.08.2011р. до зазначеного рахунку, які нібито видані вказаним готелем, відповідно до яких вбачалось, що в період з 15.08.2011р. по 17.08.2011р. він проживав в номері № 633 вказаного готелю та за отримані послуги сплатив 2016 грн., що повністю не відповідало дійсності, на підставі чого шляхом обману заволодів зазначеними коштами, які були йому видані під звіт в касі підприємства 12.08.2011 р. та 23.08.2011р. як компенсація за витрачені у відрядження кошти;

- з 16.09.2011р. по 20.09.2011р. «Звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт» № 288, в якому зазначив неправдиві відомості про те, що витратив у відрядженні грошові кошти в сумі 2688 грн. на оплату проживання в готелі «Адрія» ТОВ «Єврохотелсістем» м. Київ та одночасно із звітом надав завідомо підроблені офіційні документи номер рахунку № 5676/2011 від 14.09.2011р. та фіскальний чек № 5676 від 14.09.2011р. до зазначеного рахунку, які нібито видані вказаним вище готелем відповідно до яких вбачалось, що в період з 14.09.2011р. по 16.09.2011р. він проживав в номері № 708 вказаного готелю та за отримані послуги сплатив 2688 грн., що повністю не відповідало дійсності, на підставі чого шляхом обману заволодів вказаними коштами, які були його видані в касі підприємства під звіт 09.09.2011р. та 20.09.2011р. як компенсація за витрачені у відрядження кошти.

Всього шляхом шахрайства ОСОБА_2 заволодів грошовими коштами підприємства на загальну суму 6048 грн.

Крім того, ОСОБА_2, діючи повторно, з прямим умислом, з корисливих мотивів перебуваючи в приміщенні бухгалтерії ДП НВКГ «Зоря-Машпроект», використав зазначені вище завідомо підроблені інші офіційні документи, які видаються підприємством, яке має право надавати такі документи, і які надають права.

Встановлені судом апеляційної інстанції обставини.

Заслухавши доповідь судді, обвинуваченого ОСОБА_2 та його захисника ОСОБА_3 на підтримку апеляційної скарги, думку прокурора про законність та обгрунтованність вироку, вивчивши матеріали кримінального провадження та обговоривши викладені в апеляційній скарзі доводи, апеляційній суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 373 КПК України обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Проте, обвинувальний вирок не ґрунтується на доказах, які б беззаперечно доводили вину ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованих злочинів, показання обвинуваченого не спростовані, а в ході судового розгляду сторона обвинувачення не довела винуватість особи поза розумним сумнівом.

Так, обвинувачений ОСОБА_2 заперечував свою причетність до вчинених злочинів та пояснив суду, що, перебуваючи у відрядженнях в періоди: з 19.07.2011р. по 21.07.2011р.; з 15.08.2011р. по 17.08.2011р. та з 14.09.2011р. по 16.09.2011р. в м. Києві, він проживав у готелі «Адрія», адміністратор якого надавав йому фінансові документи про проживання у готелі. Видані йому документи не викликали будь-яких сумнівів в їх недостовірності, і були їм надані до бухгалтерії ДП НВКГ «Зоря»-«Машпроект» на підтвердження понесених ним витрат. Йому не було відомо про те, що видані у готелі документи є підробленими.

Ці показання обвинуваченого ОСОБА_2. наведеними у вироку доказами не спростовані.

Суд першої інстанції також послався на письмові докази, а саме:

- на дані протоколу огляду від 11.06.2014 року, в ході якого встановлено, що в електронній базі клієнтів готелю «Адрія» в періоди з 19.07.2011р. по 21.07.2011, з 15.08.2011 по 17.08.2011р.; з 14.09.2011р. по 16.09.2011р. не міститься даних про проживання ОСОБА_2 у готелі (а.п. 46-48);

- на посвідчення про відрядження: № 3708 від 18.07.2011 року; № 4383 від 11.08.2011р.; № 5057 від 08.09.2011р. (а.п. а.п. 60, 62, 64) ;

- на рахунки готелю «Адрія»: № 2201/2011 від 19.07.2011 року та фіскальний чек до нього № 2201 від 19.07.2011р.; № 3853/2011 від 15.08.2011 року, фіскальний чек до нього № 3853 від 15.08.2011р.; № № 5676/2011 від 14.09.2011р. та фіскальний чек до нього № 5676 про проживання ОСОБА_9 в номерах готелю «Адрія» (а.п. а.п. 61,63,65) ;

- платіжні відомості: № 1528 від 18.07.2011р.; № 1591 від 25.07.2011р.; № 1777 від 12.08.2011р.; № 1854 від 23.08.2011р.; № 2005 від 09.09.2011р.; № 2080 від 20.09.2011р., згідно яких ОСОБА_2 в касі ДП НВКГ «Зоря-Машпроект» було видано під звіт грошові кошти (а.п. 70-79);

- висновок експерта № 1219 від 22.07.2014 року, згідно якому відбиток прямокутного штампу ТОВ «Єврохотелсістем» у номерах рахунків № 2201/2011 від 19.07.2011р.; 3853/2011 від 15.08.2011р.; 5676/2011 від 14.09.2011р. на імя ОСОБА_2., нанесений не штампом ТОВ «Єврохотелсістем», а іншим штампом. Зображення друкованого тексту у фіскальному чекі готелю № 2201 від 19.07.2011р. та зображення друкованого тексту у фіскальних чеках цього готелю за період часу з 14.07.2011р. до 26.07.2011 року, а також зображення друкованого тексту готелю № 5676 від 14.09.2011р. та зображення друкованого тексту у фіскальному чеку готелю в період з 08.09.2011р. по 16.09.2011р. отримані за допомогою різних друкувальних пристроїв (а.п. 84-94);

Отже, наведені письмові докази теж не доводять вину ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованих злочинів.

Зокрема, відомості про відрядження ОСОБА_2 в періоди з 19.07.2011 р. по 21.07.2011 р.; з 15.08.2011р. по 17.08.2011р.; з 14.09.2011р. по 16.09.2011р. до м. Києва свідчать на користь обвинуваченого про перебування його у відрядженні за межами свого місця проживання та понесені ним витрати на проживання у готелі.

Що стосується рахунків готелю та фіскальних чеків, то сторона обвинувачення залишила поза увагою доводи обвинуваченого про те, що саме працівники готелю видали йому ці документи.

Не перевірені дані і про можливе невнесення саме працівниками готелю даних в електронну базі клієнтів готелю та видачу ними підроблених документів, які і були надані ОСОБА_2 до бухгалтерії.

Стороною обвинувачення не встановлено, де, за яких обставин та яким чином ОСОБА_2 підробив документи, які, згідно обвинуваченню, використав, надавши до бухгалтерії підприємства.

Привертає увагу та обставина, що надані ОСОБА_2 документи до бухгалтерії за формою та реквізитами в ньому, штамп ТОВ «Єврохотелсістем» з зазначенням справжнього ідентифікаційного коду підприємства, візуально аналогічні документам, які видаються готелем, і лише шляхом експертного дослідження встановлено, що надані ОСОБА_2 документи є підробленими.

Ця обставина, з огляду на те, що ОСОБА_2 будучи водієм ДП НВКГ «Зоря»-«Машпроект», не мав ніякого доступу до документації ТОВ «Єврохотелсістем», викликає обґрунтовані сумніви на користь обвинуваченого.

Проаналізувавши докази, на які послався суд першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що наведені в обвинувальному вироку докази не спростовують показань обвинуваченого про факт його проживання в готелі, отримання від працівників готелю розрахункових документів та про його необізнаність про те, що видані йому документи є підробленими.

Отже, докази, на які послався суд першої інстанції, не доводять направленості умислу обвинуваченого ОСОБА_2 на вчинення шахрайських дій та на використання завідомо підроблених документів, і не спростовують показань обвинуваченого про факт його проживання в готелі і отримання від працівників готелю розрахункових документів.

Згідно вимог ст.307 КПК України, судове рішення ухвалюється судом на підставі обєктивно зясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду. Ці вимоги закону судом першої інстанції не виконані.

Відповідно до вимог ст.92 КПК України, обовязок доказування події кримінального правопорушення, винуватості обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення покладається на прокурора.

Як передбачено ст. 17 КПК України, ніхто не зобовязаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

З огляду на наведене, з урахуванням вимог ст. 17 КПК України, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про не встановлення достатніх доказів винуватості особи в суді і вичерпання можливості їх отримати, що відповідно до п.3 ч. 1 ст. 284 КПК України є підставою для закриття кримінального провадження.

Оскільки суд першої інстанції безпідставно визнав ОСОБА_2 винним у заволодінні чужим майном шляхом обману, тобто у вчиненні злочину, передбаченому ч. 2 ст. 190 КК України, та у використанні завідомо підробленого документу, тобто у вчиненні злочину, передбаченому ч. 4 ст. 358 КК України, то відповідно до вимог ст. 417 КПК України вирок підлягає скасуванню з закриттям кримінального провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст.284 КПК України.

Керуючись ст. ст. 405, 407, 409, 417, 426, 532 КПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_3 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2 задовольнити.

Вирок Ленінського районного суду м. Миколаєва від 17 липня 2015 року у відношенні ОСОБА_2 скасувати та кримінальне провадження за ч. 2 ст. 190, ч. 4 ст. 358 КК України закрити із-за не встановлення достатніх доказів винуватості особи в суді і вичерпання можливості їх отримати, на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, і може бути оскаржена в касаційному порядку в колегію суддів Судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Головуючий:

Судді: