Ухвала суду № 54512528, 22.12.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 грудня 2015 року м. Київ К/800/33128/15

Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого суддіРозваляєвої Т. С. (суддя-доповідач),суддівМаслія В. І., Черпіцької Л. Т.,розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Держземагентства у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_4 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_5 до Головного управління Держземагентства у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення,

установив:

ОСОБА_4 звернувся з позовом в інтересах неповнолітнього ОСОБА_5 до Головного управління Держземагентства у Львівській області, в якому просив:

визнати протиправним та скасувати рішення ГУ Держземагентства у Львівській області, викладене в листі № 31-13-0.5-816/2-14 від 12 вересня 2014 року, про відмову в наданні дозволу на розробку документації зі землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 га, на території земельної ділянки з інвентаризаційним номером НОМЕР_1, що розташована у Золочівському районі на території Глинянської міської ради за межами населеного пункту;

зобов'язати повторно розглянути клопотання позивача про надання дозволу на розробку документації зі землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 га, на території земельної ділянки з інвентаризаційним номером НОМЕР_1, що розташована у Золочівському районі на території Глинянської міської ради за межами населеного пункту, з врахуванням висновків суду.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2015 року, позов задоволено.

Не погоджуючись з судовими рішеннями, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову в позові.

Заперечень не надходило.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами встановлено, 21 серпня 2014 року позивач звернувся до ГУ Держземагентства у Львівській області з клопотанням про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 2,0 га, зі земель державної власності, не наданих у власність та користування, у Золочівському районі на території Глинянської міської ради за межами населеного пункту на південь від м. Глиняни з кадастровим номером НОМЕР_1.

Листом від 12 вересня 2014 року за № 31-13-0.5-816/2-14 заявнику відмовлено в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. Зазначена відмова аргументована тим, що згідно із інформацією Відділу Держземагентства у Золочівському районі Львівської області запропонована до відведення земельна ділянка знаходиться в межах масиву, який включений в перелік земельних ділянок для продажу права оренди на них на земельних торгах (аукціоні), та виготовлено технічну документацію зі землеустрою щодо складання документів для продажу права оренди земельних ділянок на земельних торгах (аукціоні), затверджену розпорядженням голови Золочівської районної державної адміністрації № 342 від 13 серпня 2009 року. Відмовляючи в наданні дозволу на розроблення проекту відведення, відповідач у рішенні-відмові послався на п. 7 ст. 118 ЗК України, як на правову підставу такої відмови.

Не погоджуючись з рішенням відповідача, позивач заявив цей позов.

Задовольняючи позов, суди виходили з того, що підстави відмови у надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, оформлене рішенням від 12 вересня 2014 року за № 31-13-0.5-816/2-14, суперечать приписам ст. 118 ЗК України.

Колегія суддів погоджується з висновками судів.

Відповідно до ч. 6 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст.122 Земельного кодексу України. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб).

Згідно із абз. 1 ч. 7 ст. 118 ЗК України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 Земельного кодексу України, у місячний строк розглядає клопотання громадян, зацікавлених в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства в межах норм безоплатної приватизації, та дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Системний аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що ними встановлені підстави, порядок, строки передачі земельної ділянки у власність громадян та органи, уповноважені розглядати ці питання. Вони передбачають, зокрема, що для передачі земельної ділянки у власність зацікавлена особа звертається до відповідних органів із заявами для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та для надання її у власність, за результатами розгляду яких визначені в статті 118 ЗК органи приймають одне з відповідних рішень. Отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність, а відтак не породжує наслідків для власника чи користувача земельної ділянки

Таке судження підтверджується і приписами ч. 8 ст. 118 ЗК України, в якій визначено, що проект відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Наведені норми права дають підстави вважати про відсутність приорітетності того чи іншого заявника на стадії надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки.

Окрім того, у подальшому, до ст. 118 ЗК України внесені зміни, які направлені на спрощення процедури відведення земельних ділянок у власність, зокрема запроваджено принцип мовчазної згоди на етапі отримання дозволу на розроблення документації із землеустрою, оскільки у випадку бездіяльності суб'єкта владних повноважень, внаслідок якої протягом місяця не розглянута заява про надання дозволу на виготовлення проектної документації, заявник має право здійснити замовлення проекту відведення земельної ділянки.

Суд касаційної інстанції врахував правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій положень ст. 136 ЗК України та дійшов такого висновку: оскільки відповідач не надав доказів того, що включені до переліку земельних ділянок виставлені на земельні торги, тому такі підстави відмови є незаконними.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для задоволення позову.

Оскільки під час вирішення спору суди першої та апеляційної інстанцій правильно застосували норми матеріального права, то скаргу відповідача слід залишити без задоволення.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильних висновків судів.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Касаційну скаргу Головного управління Держземагентства у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.

Судді: