Ухвала суду № 54512527, 16.12.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 грудня 2015 року м. Київ К/800/12485/15

Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого суддіРозваляєвої Т. С.,суддівМаслія В. І., Черпіцької Л. Т.,розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Інспекції з питань захисту прав споживачів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2015 року у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Київській області про визнання протиправною та скасування постанови,

встановив:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 (надалі - позивач) звернувся до суду з позовом до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Київській області (надалі - відповідач, Інспекція) про визнання протиправною та скасування постанови від 22 січня 2014 року № 6, якою до позивача за невідведення спеціальних місць для куріння застосовано фінансову санкцію у вигляді штрафу в розмірі 5000,00 грн.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2014 року, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2015 року, позов задоволено: спірну постанову Інспекції визнано протиправною та скасовано; вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції та ухвалою апеляційного суду про залишення його без змін, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій ставить питання про скасування таких рішень та ухвалення рішення про відмову в задоволенні позову.

Позивач заперечень проти скарги не надав.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги у визначених статтею 220 КАС України межах, матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив із недоведеності факту порушення з боку позивача вимог законодавства та, відповідно, відсутності підстав для притягнення останнього до фінансової відповідальності спірною постановою.

Колегія суддів погоджується з такими висновками.

Основні принципи та напрями державної політики щодо попередження куріння тютюнових виробів, зниження рівня їх вживання серед населення, обмеження доступу до них дітей, охорони здоров'я населення від шкоди, що завдається їхньому здоров'ю внаслідок розвитку захворювань, інвалідності, а також смертності, спричинених курінням тютюнових виробів чи іншим способом їх вживання, визначені Законом України від 22 вересня 2005 року № 2899-IV «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров'я населення» (далі - Закон № 2899-IV), стаття 3 якого серед основних завдань цього Закону виділяє визначення повноважень Кабінету Міністрів України, інших органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров'я населення, а також установлення засад відповідальності за порушення законодавства про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров'я населення.

За приписами частин четвертої-сьомої статті 13 Закону № 2899-IV у місцях та закладах, де куріння заборонено, має бути розміщена наочна інформація, яка складається із графічного знака про заборону куріння та тексту такого змісту: "Куріння заборонено!".

У спеціально відведених для куріння місцях розміщується наочна інформація, яка складається із відповідного графічного знака та тексту такого змісту: "Місце для куріння. Куріння шкодить Вашому здоров'ю!".

Власник, уповноважені ним особи або орендарі відповідних споруд чи окремих приміщень зобов'язані відвести спеціальні місця для куріння, сумарна площа яких не має перевищувати 10 відсотків загальної площі відповідної споруди чи приміщення, обладнані витяжною вентиляцією чи іншими засобами для видалення тютюнового диму, а також розмістити інформацію, передбачену частиною п'ятою цієї статті.

Відповідальність за порушення законодавства про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров'я населення визначена статтею 20 Закону № 2899-IV.

Так, згідно із частиною другою названої статті за порушення норм цього Закону центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, застосовує фінансові санкції до суб'єктів господарювання у разі невідведення спеціальних місць для куріння, необладнання їх витяжною вентиляцією чи іншими засобами для видалення тютюнового диму, нерозміщення інформації, передбаченої частиною п'ятою статті 13 цього Закону, - від однієї тисячі гривень до десяти тисяч гривень.

Цією ж статтею встановлено, що фінансові санкції, передбачені частиною другою цієї статті, накладаються керівником, заступниками керівника центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, а також іншими уповноваженими керівником посадовими особами цього органу після розгляду матеріалів, які засвідчують факт порушення.

Про вчинення правопорушення, зазначеного у частині другій цієї статті, уповноваженою особою центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, складається акт, який разом з письмовим поясненням керівника відповідного суб'єкта господарювання та документами, що стосуються справи, протягом трьох днів надсилається посадовій особі, яка має право накладати фінансові санкції.

Рішення про накладення фінансових санкцій приймається протягом 10 днів після отримання документів, зазначених у частині шостій цієї статті. Рішення про накладення фінансових санкцій оформляється постановою, що надсилається суб'єкту господарювання, на якого накладено фінансові санкції, та банківській установі, в якій відкрито поточний рахунок цієї юридичної особи.

Рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, може бути оскаржено до суду.

У справі, що розглядається, визначальним питанням для вирішення спору є встановлення або спростування факту невідведення позивачем, як суб'єктом господарювання, спеціальних місць для куріння.

Як установлено судами, посадовими особами Інспекції проведена планова перевірка дотримання законодавства про захист прав споживачів в готелі «Піраміда» за адресою: вул. Київська, буд. 211, м. Бровари, Київська область, - власником якого є позивач, та у присутності останнього.

Результати перевірки зафіксовані в акті від 15 січня 2014 року № 58 (далі - Акт перевірки), в якому йдеться про порушення з боку позивача статті 20 Закону № 2899-IV, а саме: у будівлі готелю відсутнє спеціально обладнане місце для куріння, яке повинно бути обладнане витяжкою, вентиляцією чи іншими засобами для видалення тютюнового диму.

Акт перевірки підписаний позивачем із зауваженнями наступного змісту: «місце для куріння знаходиться в туалеті приміщення на першому поверсі. Вказане місце визначено відповідною табличкою «Місце для куріння. Куріння шкодить вашому здоров'ю», обладнане вентиляцією, перевіряючих про це повідомлено».

22 січня 2014 року Інспекцією на підставі Акту перевірки винесено постанову № 6 «Про накладення стягнень, передбачених статтею 20 Закону України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров'я населення», якою до позивача за невідведення спеціальних місць для куріння застосовано фінансову санкцію у вигляді штрафу в розмірі 5000,00 грн.

На підставі дослідження наявних у справі доказів та пояснень, допиту свідків, попереджених про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання та за відмову від дачі показань з непередбачених законом підстав, суд першої інстанції встановив наявність на момент проведеної Інспекцією перевірки спеціально відведеного місця для куріння в готелі «Піраміда», що належить позивачу, обладнаного витяжкою, та на вході до якого й усередині міститься графічне зображення із зазначенням «Місце для куріння» та застереженням про шкоду куріння здоров'ю.

Суд першої інстанції також зазначив, що відповідачем не досліджувалось питання наявності приміщення на першому поверсі готелю, яке спеціально облаштоване позивачем як місце для куріння.

Отже, рішення про притягнення позивача до відповідальності згідно із частиною другою статті 20 Закону № 2899-IV усупереч вимогам частини третьої статті 2 КАС України винесено контролюючим органом необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для його прийняття.

Суди вірно зазначили, що контролюючий орган безпідставно не скористався правами, наданими йому пунктом 1.10 «Порядку проведення перевірок у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, якості продукції, додержання обов'язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг», затвердженого Наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 07 березня 2012 року № 310, згідно з яким органи з питань захисту прав споживачів, їх посадові особи мають право фіксувати процес проведення перевірок чи кожну окрему дію засобами аудіо- та відеотехніки; а складання акту перевірки із відображенням у ньому твердження щодо відсутності спеціально відведеного місця для куріння, у випадку, коли суб'єкт господарювання проти таких фактів заперечує, є недостатнім, і повинно здійснюватись шляхом повного фіксування та збирання всіх необхідних доказів на підтвердження таких обставин і висновку про наявність порушень.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками судів про відсутність підстав для притягнення позивача до відповідальності спірною постановою та про наявність підстав для задоволення заявлених у справі позовних вимог.

Оскільки висновки судів ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 КАС України, суд

ухвалив :

Касаційну скаргу Інспекції з питань захисту прав споживачів у Київській області залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.

Судді: