Ухвала суду № 54512491, 15.12.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 грудня 2015 року м. Київ К/800/29020/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: Сіроша М.В.,

суддів: Голубєвої Г.К.,

Юрченко В.П.

розглянувши у порядку попереднього розгляду касаційну скаргу Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області (далі - ДПІ) на постанову Київського окружного адміністративного суду від 31 березня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2015 року у справі № 810/1172/15 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Світоч Два» (далі - Товариство) до ДПІ,

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И Л А :

У березні 2015 року Товариство звернулося до суду з адміністративним позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ № 0007562202, № 00075552202 від 27.08.2014 щодо збільшення грошових зобов'язань з податку на додану вартість і податку на прибуток.

Зазначило, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення спростовуються наявними в матеріалах адміністративної справи первинними документами.

31 березня 2015 року постановою Київського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2015 року, позов задоволено.

Податкові повідомлення-рішення ДПІ № 0007562202, № 00075552202 від 27.08.2014 визнані протиправними та скасовані.

ДПІ звернулася із касаційною скаргою про скасування постанови Київського окружного адміністративного суду та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду і ухвалення нової постанови про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами, з 4.07.2014 до 8.07.2014 ДПІ була здійснена Документальна позапланова невиїзна перевірка Товариства щодо дотримання ним вимог податкового законодавства за господарськими операціями з ТОВ «Комершиал Трейд Ко» за жовтень 2012 року, з ТОВ «Рудос-Строй» за період липень, серпень, жовтень 2013 року, за наслідками якої 15.07.2014 був складений акт перевірки.

У акті перевірки зазначено, що Товариством у порушення вимог п.,п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України занижений податок на додану вартість у розмірі 219 253,00 грн., а також у порушення пп. 139.1.1, 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України занижений податок на прибуток у розмірі 212 519,00 грн.

27 серпня 2014 року ДПІ прийняла податкові повідомлення-рішення: № 00075552202 щодо збільшення Товариству грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 328 880,00 грн., № 0007562202 щодо збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 318 779,00 грн.

Колегія суддів вважає висновки судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позову обґрунтованими з таких підстав.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з пп. 14.1.228 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України під собівартістю реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг для цілей розділу III цього Кодексу розуміються витрати, що прямо пов'язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням цього розділу.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг .

Відповідно до ч.,ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Суди встановили, що 2.10.2012, 3.10.2012 між Товариством та ТОВ «Комершиал Трейд Ко» були укладені договори №12102, №12103 щодо надання послуг.

Для підтвердження виконання зазначених договорів Товариство надало рахунки-фактури, видаткові накладні, номенклатури, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), податкові накладні, платіжні доручення.

1 липня 2013 року, 1 серпня 2013 року між Товариством та ТОВ «Рудос-строй» були укладені договори №7/3, №08/13-11 щодо надання послуг, на підтвердження виконання яких Товариство надало акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), податкові накладні, платіжні доручення.

Суди обґрунтовано зазначили, що Товариством були надані всі первинні документи, які відповідають вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», для підтвердження здійснення господарських операцій з контрагентами.

Згідно з ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права під час ухвалення судових рішень чи вчинення процесуальних дій.

Колегія суддів дійшла висновку, що судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, підстав для їх скасування з мотивів, викладених в касаційній скарзі, немає.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області відхилити.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 31 березня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, визначених ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: Сірош М.В.

Голубєва Г.К.

Юрченко В.П.