Ухвала суду № 54512490, 17.12.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" грудня 2015 р. м. Київ К/800/44253/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Степашка О.І.

Суддів Островича С.Е.

Федорова М.О.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Лізингова компанія «Укртранслізинг»

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 24.09.2015

у справі №826/12495/15

за позовом Приватного акціонерного товариства «Лізингова компанія «Укртранслізинг»

до Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби -Центрального офісу з обслуговування великих платників податків

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Лізингова компанія «Укртранслізинг» (далі по тексту - позивач, ПАТ «Лізингова компанія «Укртранслізинг») звернулося з позовом до Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків (далі по тексту - відповідач, Міжрегіональне ГУ ДФС - Центрального офісу з обслуговування ВПП ) про скасування податкових повідомлень-рішень від 11.06.2015 №0000654301, №0000664301.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.07.2015 позов задоволено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.09.2015 рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позову.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій зазначено, що згідно акту перевірки встановлено порушення позивачем вимог: підпункту 153.3.4 пункту 153.3 статті 153 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем неправомірно віднесено до суми зменшення нарахованої суми податку (значення р. 13.5.1 додатка ЗП податкової декларації з податку на прибуток від 27.02.2014 №9090832031) суму нарахованого авансового внеску у зв'язку із виплатою дивідендів у розмірі 1187270,00 грн.; пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем несвоєчасно та не у повному обсязі сплачено суми авансових внесків визначених у податкових деклараціях з податку на прибуток підприємства за 2013 та 2014 роки.

На підставі висновків акту перевірки та за висновками на заперечення відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 11.06.2015: №0000654301, яким до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 1070022,70 грн. за несвоєчасну та не у повному обсязі сплату суми авансових внесків визначених у податкових деклараціях з податку на прибуток підприємства за 2013 та 2014 роки, затримка сплати до 30 календарних днів; №0000664301, яким до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 549019,38 грн. за несвоєчасну та не у повному обсязі сплату суми авансових внесків визначених у податкових деклараціях з податку на прибуток підприємства за 2013 та 2014 роки, затримка сплати понад 30 календарних днів.

Відмовляючи у позові суд апеляційної інстанції підтримав висновок податкового органу щодо неправомірного віднесення позивачем до суми зменшення нарахованої суми податку (значення р. 13.5.1 додатка ЗП податкової декларації з податку на прибуток від 27.02.2014 №9090832031) суми нарахованого авансового внеску у зв'язку із виплатою дивідендів у розмірі 1187270,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно із пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України - платники податку на прибуток (крім новостворених, виробників сільськогосподарської продукції, неприбуткових установ (організацій) та платників податків, у яких доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за останній річний звітний податковий період не перевищують 10 мільйонів гривень) щомісяця сплачують авансовий внесок з податку на прибуток у порядку і в строки, які встановлені для місячного податкового періоду, у розмірі не менше 1/12 нарахованої до сплати суми податку за попередній звітний (податковий) рік без подання податкової декларації. У складі річної податкової декларації платником податку подається розрахунок щомісячних авансових внесків, які мають сплачуватися у наступні дванадцять місяців. Визначена в розрахунку сума авансових внесків вважається узгодженою сумою грошових зобов'язань. Згідно з пунктом 2 підрозділу 4 розділу ХХ Податкового кодексу України платники податку на прибуток підприємств, які починаючи з 2013 року подають річну податкову декларацію відповідно до пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, мають сплачувати у січні - лютому 2013 року авансовий внесок з цього податку.

Відповідно до підпункту 153.3.1 пункту 153.3 статті 153 Податкового кодексу України, у разі прийняття рішення щодо виплати дивідендів емітент корпоративних прав, на які нараховуються дивіденди, проводить зазначені виплати власнику таких корпоративних прав незалежно від того, чи є оподатковуваний прибуток, розрахований за правилами, визначеними статтею 152 цього Кодексу, чи ні.

Згідно з підпунктом 153.3.2 пункту 153.3 статті 153 цього Кодексу крім випадків, передбачених підпунктом 153.3.5 цього пункту, емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок із податку в розмірі ставки, встановленої пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу, нарахованої на суму дивідендів, що фактично виплачуються, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно з виплатою дивідендів.

Обов'язок з нарахування та сплати авансового внеску з цього податку, за визначеною пунктом 151.1 статті 151 Податкового кодексу України ставкою, покладається на будь-якого емітента корпоративних прав, що є резидентом, незалежно від того, є такий емітент або отримувач дивідендів платником податку чи має пільги зі сплати податку, надані цим Кодексом, чи у вигляді застосування ставки податку іншої, ніж встановлена в пункті 151.1 статті 151 цього Кодексу (крім платників цього податку, які підпадають під дію статті 156 цього Кодексу).

Підпунктом 153.3.4 пункту 153.3 статті 153 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо сума авансового внеску, попередньо сплаченого протягом звітного періоду, перевищує суму податкових зобов'язань підприємства - емітента корпоративних прав за податком на прибуток такого звітного періоду, сума такого перевищення переноситься у зменшення податкових зобов'язань наступного податкового періоду, а при отриманні від'ємного значення об'єкта оподаткування такого наступного періоду - на зменшення податкових зобов'язань майбутніх податкових періодів.

Авансовий внесок із податку, сплачений у зв'язку з нарахуванням/сплатою дивідендів, є невід'ємною частиною податку на прибуток та не може розцінюватися як податок, який справляється при репатріації дивідендів (їх сплаті на користь нерезидентів) (підпункт 153.3.8 пункту 153.3 статті 153 Податкового кодексу України).

Водночас, Законом України від 04.07.2013 №403-VII, що набрав чинності 04.08.2013, до Податкового кодексу України внесено зміни, які дозволяють платникам податків враховувати сплату авансового внеску під час виплати дивідендів в оплату щомісячних авансів з податку на прибуток.

Так, після доповнень згідно із цим Законом до Податкового кодексу України у його абзацах п'ятому та шостому пункту 57.1 статті 57 встановлено, що на суму сплачених авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів відповідно до пункту 153.3 Кодексу (в тому числі за наслідками попередніх звітних (податкових) періодів) зменшується сума авансових внесків з податку на прибуток, визначених цим пунктом. Якщо сума авансових внесків з податку на прибуток, сплачена при виплаті дивідендів відповідно до пункту 153.3 статті 153 Податкового кодексу України перевищує суму авансових внесків з податку на прибуток, визначених цим пунктом, сума перевищення зараховується у зменшення авансових внесків, визначених цим пунктом, у наступних звітних місяцях до повного її погашення.

Відтак, внесені до Податкового кодексу України зміни прямо дозволяють зменшити щомісячні аванси з податку на прибуток на суму сплачених авансових внесків при виплаті дивідендів як в поточному, так і в попередніх періодах.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем подано податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за 2013 рік №9090832031, в якій платником самостійно задекларовано суму узгодженого податкового зобов'язання по рядку 34 «Авансовий внесок (1/12 нарахованої до сплати загальної суми податку на прибуток за звітний (податковий) рік), що підлягатиме сплаті щомісячно у березні - грудні 2014 року та січні - лютому 2015 року - 1114152,00 грн.

Відповідно до змісту вказаної податкової декларації та додатку ЗП, рядок 13 декларації становить - 15395802,00 грн. та складається: (зменшення нарахованої суми податку (рядок 13.1 + рядок 13.2 + рядок 13.5.1 + рядок 13.6 + рядок 13.7), так в рядку 13.5.1 (суми, що відносяться на зменшення нарахованої суми податку юридичної особи в поточному звітному (податковому) періоді) - 1187270,00 грн.; в рядку 13.7 (суми нарахованих авансових внесків з податку на прибуток, визначених відповідно до пункту 57.1 статті 57 4 розділу ІІ та абзацу другого пункту 2 підрозділу 4 розділу ХХ Податкового кодексу України) - 14208532,00 грн. (вказана сума фактично сплачених авансових внесків протягом січня - грудня 2013 року).

Сума авансових внесків у зв'язку із виплатою дивідендів сплачена підприємством у 2013 році становить 1187270,00 грн. Сума нарахованого податку за 2013 рік становить 13369825,00 грн. (сума рядків 10,11,12 декларації).

Таким чином, сума 1187270,00 грн. у порядку черговості перша зменшує податок на прибуток звітного 2013 року та, враховуючи обмеження встановлені підпунктом 153.3.4 пункту 153.3 статті 153 Податкового кодексу України, не перевищує податок на прибуток звітного року 13369825,00 грн.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Оскільки, апеляційний суд під час розгляду справи неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення, а суд першої інстанції вирішив спір з додержанням норм матеріального та процесуального права, то зазначена обставина відповідно до частини 1 статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування постанови апеляційного суду, та залишення в силі постанови суду першої інстанції.

На підставі викладеного, керуючись статтями 222, 223, 226, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Лізингова компанія «Укртранслізинг» задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 24.09.2015 скасувати та залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.07.2015.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)С.Е. Острович (підпис)М.О. Федоров