Рішення № 54508115, 16.12.2015, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"16" грудня 2015 р.Справа № 916/3719/15

За позовом: Першого заступника військового прокурора Південного регіону України в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України

До відповідачів: ОСОБА_1 селищної ради Овідіопольського району Одеської області; ОСОБА_2 підприємство "ДРАГНАВА"

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Міністерство оборони України, Квартирно-експлуатаційний відділ м. Одеси

про визнання незаконними та скасування рішень та визнання недійсним державного акту

Суддя Д'яченко Т.Г.

Представники:

Від прокуратури: ОСОБА_3, посвідчення №035496

Від позивача: ОСОБА_4, представник за довіреністю

Від відповідача ОСОБА_1 селищної ради Овідіопольського району Одеської області: не зявився

Від відповідача ОСОБА_2 підприємство "ДРАГНАВА": не зявився

Від 3-ї особи МОУ: ОСОБА_5, представник Міністерство оборони України за довіреністю

Від 3-ї особи Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси: не зявився

Суть спору: Перший заступник військового прокурора Південного регіону України в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України звернувся до господарського суду Одеської області із позовною заявою, у якій, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 30.11.2015р., просить суд визнати незаконним та скасувати рішення ОСОБА_1 селищної ради від 20.09.2002р. №51 „Про використання земель Міністерства оборони в селищі Авангард; визнати незаконним та скасувати рішення ОСОБА_1 селищної ради від 10.12.2004р. №517-ХХV „Про вилучення із землекористування Херсонської КЕЧ району земельної ділянки 7,0 га на території смт. Авангард; визнати незаконним та скасувати рішення ОСОБА_1 селищної ради від 12.01.2007р. №230-IV „Про надання Житлово-комунальному підприємству "ДРАГНАВА" в постійне користування земельної ділянки для розміщення та експлуатації обєктів виробничо-складського призначення; визнати недійсним державний акт на право постійного користування земельною ділянкою площею 7,0 га від 12.04.2007р. виданий Житлово-комунальному підприємству "ДРАГНАВА".

Ухвалою господарського суду Одеської області від 04.09.2015 року порушено провадження у справі № 916/3719/15 та залучено до участі у справі Міністерство оборони України, Квартирно-експлуатаційний відділ м. Одеси, ОСОБА_2 підприємство "ДРАГНАВА" в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.

Ухвалою суду від 30.10.2015р. строк розгляду справи був продовжений на пятнадцять днів до 17.11.2015р., в порядку ст. 69 ГПК України.

Позовні вимоги Першого заступника військового прокурора Південного регіону України в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України грунтуються на незаконності прийнятих рішень ОСОБА_1 селищною радою та у подальшому наданні в постійне користування Житлово-комунальному підприємству "ДРАГНАВА" земельної ділянки площею 7,0 га для розміщення та експлуатації обєктів виробничого призначення та видачі відповідного акту на право користування спірною земельною ділянкою.

У судовому засіданні суду 11.11.2015р. представником прокуратури надано клопотання про залучення до участі у справі №916/3719/15 співвідповідачем ОСОБА_2 підприємство "ДРАГНАВА, у якому заявник просив суд залучити до участі у справі №916/3719/15 другим відповідачем ОСОБА_2 підприємство "ДРАГНАВА, у звязку з тим, що позовні вимоги направлені, зокрема, на визнання недійсним державного акту на право постійного користування земельною ділянкою площею 7,0 га від 12.04.2007р., виданого Житлово-комунальному підприємству "ДРАГНАВА.

З огляду на те, що позовні вимоги прокурора заявлені, зокрема, про визнання недійсним державного акту на право постійного користування земельною ділянкою 7,0 га від 12.04.2007р., відповідно до якого постійним користувачем вказаної земельної ділянки є житлово-комунальне підприємство "ДРАГНАВА, те, що частина позовних вимог у справі безпосередньо стосується та впливає на права і обовязки житлово-комунального підприємства "ДРАГНАВА, ухвалою господарського суду Одеської області від 11.11.2015р. залучено до участі у справі ОСОБА_2 підприємство "ДРАГНАВА" у якості іншого відповідача, в порядку ст. 24 ГПК України.

Представник прокурора заявлені позовні вимоги підтримує та просить суд задовольнити їх в повному обсязі.

Представник Кабінету Міністрів України вважає, що позов підлягає задоволенню, з підстав викладених у поясненнях від 30.10.2015р. в яких зазначає про те, що землі оборони знаходяться в управлінні та користуванні Міністерства оборони, тоді як власником цих земель є держава в особі Кабінету Міністрів України, який ними розпоряджається. Кабінетом Міністрів України, як органом уповноваженим приймати рішення щодо розпорядження об'єктами права державної власності (в тому числі спірною земельною ділянкою), не приймалось рішень щодо припинення права користування земельною ділянкою, її відчуження та передачі в постійне користування іншім особам. Надані відповідачем копія листа Міністра оборони України не спростовує посилань прокурора на відсутність рішення уповноваженого органу щодо передачі земельної ділянки. Зважаючи на зазначене, оскаржувані рішення ОСОБА_1 селищної ради прийнято поза межами повноважень відповідача та порушують інтереси держави.

Відповідач - ОСОБА_1 селищна рада Овідіопольського району Одеської області подав заперечення на позовну заяву від 11.11.2015р., згідно яких вважає, що позовна заява є необгрунтованою, та задоволенню не підлягає, у звязку з тим, що позивачем в обґрунтуванні позову неправильно застосовано норми матеріального права. В той же час, право власності відповідача на земельну ділянку підтверджується Державним актом на право постійного користування землею від 20 березня 2000 року, який видано власником земельної ділянки. При цьому, доказів розмежування земельних ділянок, в результаті яких спірну земельну ділянку було віднесено до державної власності, позивачем не надано. Вилучення спірної земельної ділянки згідно рішення ОСОБА_1 селищної ради №517-ХХУ від 10.12.2004 р. «Про вилучення із землекористування Херсонської КЕЧ району земельної ділянки площею 7,0 га на території смт. Авангард» та рішення ОСОБА_1 селищної ради №51 від 20.09.2002 р. «Про використання земель Міністерства оборони України в селищі Авангард» було здійснено у повній відповідності до чинного законодавства України. Як вбачається з листа Міністра оборони України № 220/2456 від 05.11.2004 р., копія якого була залучена до матеріалів справи, землекористувачем було зроблено відповідну заяву, на підставі якої і було винесено рішення, які безпідставно оскаржуються прокурором і позивачем.

Відповідач - ОСОБА_2 підприємство "ДРАГНАВА" проти задоволення позовних вимог у справі заперечує, що вбачається з наданого суду письмового відзиву від 30.11.2015р., відповідно до якого представником відповідача звертається увага суду на те, що на момент прийняття ОСОБА_1 селищною радою Овідіопольського району Одеської області оспорюваних рішень від 20.09.2002р. № 51, від 21.09.2004р. № 417, діючий Земельний кодекс України відносив до земель оборони землі державної та комунальної власності, отже спірна земельна ділянка перебувала у власності ОСОБА_1 селищної ради.

Відповідач - ОСОБА_1 селищна рада Овідіопольського району Одеської області також просить суд застосувати до позовної заяви строки позовної давності та наслідки їх спливу, та в задоволені позову відмовити повністю, з підстав викладених у заяві від 26.10.2015р. про застосування строку позовної давності. Так, в обґрунтування заяви відповідач зазначає про те, що предметом розгляду справи є визнання незаконними та скасування Рішення ОСОБА_1 селищної ради №51 від 20.09.2002р. «Про використання земель Міністерства оборони України в селищі Авангард», Рішення ОСОБА_1 селищної ради №517-ХХУ від 10.12.2004р. «Про вилучення із землекористування Херсонської КЕЧ району земельної ділянки площею 7,0 га на території смт. Авангард», Рішення ОСОБА_1 селищної ради №230-ІУ від 12.01.2007р. «Про надання житлово-комунальному підприємству "ДРАГНАВА в постійне користування земельної ділянки для розміщення та експлуатації об'єктів виробничо-складського призначення», державного акту на право постійного користування земельною ділянкою від 12.04.2007р. Як зазначено у п. 1.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року № 10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів», якщо відносини, які виникають між юридичними або фізичними особами з одного боку і державними та іншими органами - з іншого, мають цивільно-правовий або господарсько-правовий характер, в яких ці органи виступають на рівних засадах з іншими учасниками відповідних відносин (наприклад, у зв'язку з виконанням цивільно-правових чи господарсько-правових договорів, відшкодуванням матеріальної або моральної шкоди, із зобов'язань у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави тощо), то у вирішенні відповідних спорів також застосовується позовна давність - загальна або спеціальна, у залежності від змісту позовних вимог. Про винесення оскаржуваних рішень та державного акту позивач мав бути обізнаний, з огляду на правовий статус позивача. Так, згідно зі статтею 113 Конституції України, Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади. До складу Кабінету Міністрів України входять Прем'єр-міністр України, Перший віце-прем'єр-міністр, три віце-прем'єр-міністри, міністри (стаття 114). Як вбачається з листа Міністра оборони України № 220/2456 від 05.11.2004 р., Міністром оборони України, генералом армії України ОСОБА_6, як членом Кабінету Міністрів України, було надано згоду на вилучення спірної земельної ділянки. Зазначене свідчить про те, що позивач мав реальну можливість знати або довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Представник прокурора подав заперечення щодо застосування строків позовної давності, в яких зазначає про те, що у своїй заяві про застосування строку позовної давності відповідач посилається лише на те, що Кабінет Міністрів України про винесення оскаржуваних рішень та державного акту мав бути обізнаний, з огляду на його правовий статус. Так, відповідно до ст. 113 Конституції України, Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади. Тобто, відповідач у своїй заяві не наводить конкретної календарної дати, з якої слід відраховувати строк позовної давності для позивача - Кабінету Міністрів України, а також не наводить жодної обставини та конкретних доказів, що Кабінет Міністрів України міг про це знати. Крім цього, Кабінет Міністрів України не був учасником (ініціатором) процедури припинення права користування земельною ділянкою, будь-яких рішень про припинення права користування вказаною земельною ділянкою не приймав, у зв'язку з чим не міг дізнатися про порушення свого права оспорюваними рішеннями, тому строк позовної давності, на думку прокурора, не є пропущеним.

Представник Кабінету Міністрів України також подав заперечення на заяву про застосування строку позовної давності, згідно яких вважає її безпідставною та такою, що задоволенню не підлягає. Зазначає про те, що посилання представника ОСОБА_1 селищної ради на те, що Міністром оборони України направлялись листи щодо земельної ділянки не заслуговують на увагу, оскільки в жодному разі не свідчать про свідомість Уряду щодо прийняття відповідачем оскаржуваних рішень. Разом з тим, про наявність спірних рішень та порушення інтересів держави позивачу стало відомо у зв'язку зі зверненням прокурора до суду з даним позовом. Отже твердження відповідача про те, що позивачем пропущено строк звернення до суду не підтверджуються належними доказами, а заява про застосування строку позовної давності є безпідставною.

Представник Міністерства оборони України заявлені прокурором позовні вимоги підтримує та просить суд задовольнити їх в повному обсязі.

Представник Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси в судові засідання не з'являвся, хоча про час та місце їх проведення був повідомлений належним чином, письмові пояснення по справі не надав.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив.

Відповідно до Державного акту на право постійного користування землею № Р-16-01 від 20 березня 2000 року виданого на підставі рішення ОСОБА_1 селищної ради народних депутатів від 11.02.2000р. №203 Квартирно-експлуатаційній частині Херсонського району, правонаступником якої на теперішній час є Квартирно-експлуатаційний відділ міста ОСОБА_6, виконавчим комітетом ОСОБА_1 селищної ради Овідіопольського району Одеської області було надано для потреб оборони у постійне та безоплатне користування земельні ділянки загальною площею 63,9 гектара.

На підставі рішення ОСОБА_1 селищної ради Овідіопольського району Одеської області від 20.09.2002 № 51, прийнятого за результатами доповіді голови селищної ради (копія а.с. 57, додаток до рішення ради від 20.09.2002 № 51), у якій йшла мова про неодноразові порушення землекористувачами КЕЧ Херсонського району та військовою частиною А-1620 положень земельного законодавства щодо використання частини земельної ділянки, припинено право постійного користування частиною земельної ділянки площею 7,0 га Херсонській квартирно-експлуатаційній частині району, розташованої на території селищної ради в смт Авангард Овідіопольського району Одеської області, на якій не було усунуто порушення користування землею.

У подальшому, як було встановлено судом вже в ході розгляду справи, листом Міністра оборони України №220/2456 від 05.11.2004р., з метою раціонального використання земельної ділянки загальною площею 7,0 га у селищі Авангард Овідіопольського району Одеської області, було погоджено від імені Міністерства Оборони України вилучення даної земельної ділянки з користування Міністерства Оборони України та передачу даної земельної ділянки до земель запасу ОСОБА_1 селищної ради.

Відповідно до рішення ОСОБА_1 селищної ради від 10.12.2004р. № 517-ХХV, прийнятого за результатами розгляду листа Міністра оборони України та начальника Херсонської КЕЧ про вилучення із землекористування КЕЧ земельної ділянки площею 7,0 га, було вилучено із постійного землекористування Херсонської квартирно-експлуатаційної частини району земельну ділянку загальною площею 7,0 га та переведено її до земель запасу ОСОБА_1 селищної ради для житлової та громадської забудови.

На підставі рішення ОСОБА_1 селищної ради Овідіопольського району Одеської області від 12.01.2007р. № 230-ІV було затверджено проект землеустрою щодо відведення в постійне користування Житлово-комунальному підприємству "ДРАГНАВА" земельної ділянки площею 7,0 га та передано в постійне користування Житлово-комунальному підприємству "ДРАГНАВА" земельну ділянку площею 7,0 га, в тому числі за складом угідь: 7,0га землі громадського призначення, із земель запасу ОСОБА_1 селищної ради (землі житлової та громадської забудови), розташовану в межах смт Авангард, Овідіопольського району Одеської області по вул. Базовій, 23А для розміщення та експлуатації об'єктів виробничого призначення.

12.04.2007р. Житлово-комунальному підприємству "ДРАГНАВА" видано державний акт на право користування земельною ділянкою площею 7,0 га, розташованої в межах смт Авангард, Овідіопольського району Одеської області по вул. Базовій, 23А, щодо якої виник даний спір.

В обґрунтування вимог позовної заяви представником прокуратури зазначається про те, що внаслідок прийняття ОСОБА_1 селищною радою рішень від 20.09.2002р. № 51, від 21.09.2004р. № 417 та від 12.01.2007р. № 230-ІУ ЖКП "ДРАГНАВА" набуло право володіння та користування земельною ділянкою загальною площею 7,0 га, розташованої за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, смт Авангард, вул. Базова, 23А. Проте, в результаті ухвалення вказаних рішень та вибуття до ЖКП "ДРАГНАВА" земельної ділянки в користування були порушені права Держави на землі оборони, а оскаржувані рішення прийняті незаконно, з перевищенням повноважень, що спричиняє шкоду Державі, а тому такі рішення підлягають скасуванню в судовому порядку.

Також представником прокуратури зазначається про те, що власником земельних ділянок, закріплених за суб'єктами, що перебувають у сфері управління Міноборони, є Держава в особі Кабінету Міністрів України, оскільки статтею 116 Конституції України саме Кабінет Міністрів України є вищим органом в системі органів виконавчої влади, якому надано повноваження з управління об'єктами державної власності, тобто, власником земельної ділянки до моменту ухвалення спірного рішення була держава в особі Кабінету Міністрів України, Міністерство оборони України здійснювало оперативне управління вказаною земельною ділянкою, а постійним землекористувачем цієї ділянки виступав КЕВ м. Одеси - установа МО України.

Вищевикладене зумовило звернення Першого заступника військового прокурора Південного регіону України в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до суду з даним позовом.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст.77 Земельного кодексу України (у редакції від 25 жовтня 2001 року) землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно законодавства України. Землі оборони можуть перебувати у державній та комунальній власності. Порядок використання земель оборони встановлюється законом.

Як встановлено судом, спірна земельна ділянка знаходиться в межах смт Авангард, Овідіопольського району Одеської області по вул. Базовій, 23А, тобто належить до земель ОСОБА_1 селищної ради і перебуває у комунальній власності ОСОБА_1 селищної ради. В свою чергу, земельна ділянка площею 63,9 гектара (до якої входить спірна земельна ділянка площею 7 га) була передана у постійне користування Квартирно-експлуатаційній частині Херсонського району для потреб оборони на підставі рішення власника - ОСОБА_1 селищної ради народних депутатів від 11.02.2000р. №203. Таке право постійного користування було посвідчено Державним актом на право постійного користування землею № Р-16-01 від 20 березня 2000 року.

Відповідно до положень ч.5 ст.116 Земельного кодексу України надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.

А згідно ч. 2 ст. 149 Земельного кодексу України вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

Як встановлено судом під час розгляду справи, в матеріалах справи міститься лист Міністра оборони України №220/2456 від 05.11.2004р., відповідно до якого, з метою раціонального використання земельної ділянки загальною площею 7,0 га у селищі Авангард Овідіопольського району Одеської області, було погоджено від імені Міністерства Оборони України вилучення даної земельної ділянки з користування Міністерства Оборони України та передачу даної земельної ділянки до земель запасу ОСОБА_1 селищної ради.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України „Про правовий режим майна у Збройних Силах України Міністерство оборони України як центральний орган управління Збройних Сил України здійснює відповідно до закону управління військовим майном, у тому числі закріплює військове майно за військовими частинами (у разі їх формування, переформування), приймає рішення щодо перерозподілу цього майна між військовими частинами Збройних Сил України, в тому числі у разі їх розформування.

В свою чергу, пунктом 45 діючого Положення про порядок надання в користування земель (земельних ділянок) для потреб Збройних Сил України та основних правил користування наданими землями, затвердженого наказом Міністра оборони України від 22.12.1997 р. № 483, передбачено, що передача земель місцевим органам влади проводиться за згодою Міністра оборони України або за його дорученням начальником розквартирування військ та капітального будівництва начальником Головного управління розквартирування військ та капітального будівництва Збройних Сил України.

Як вбачається з правової позиції Вищого господарського суду України, викладеної у п. 4.2, абз. 8 листа від 01.01.2010г., з аналізу судової практики вбачається, що ВСУ та господарськими судами переважно підтримується правова позиція, згідно з якою необхідною умовою передачі земель оборони є згода на це Міністра оборони України або, за його дорученням, начальника Головного управління розквартирування військ та капітального будівництва Збройних Сил України.

Таким чином, на думку суду, 05.11.2004р. повноважним представником Міністерства оборони України - Міністром оборони України було подано в порядку ч. 2 ст. 149 Земельного кодексу України письмову заяву на адресу власника земельної ділянки ОСОБА_1 селищної ради, оформлену листом №220/2456 про вилучення спірної земельної ділянки.

Наведене є необхідною умовою для втрати Міністерством оборони України права користування спірною земельною ділянкою площею 7 га, відповідно, підставою для розпорядження вказаною земельною ділянкою ОСОБА_1 селищною радою, як її власником, що було реалізовано відповідачем прийняттям оспорюваного рішення від 10.12.2004р. № 517-ХХV.

З вищевикладеного слідує, що на момент передачі спірної земельної ділянки площею 7,0 га у смт. Авангард, Овідіопольського району Одеської області по вул. Базовій, 23А відповідно до рішення ОСОБА_1 селищної ради від 12.01.2007р. № 230-ІV, ОСОБА_1 селищна рада розпоряджалась належним їй на праві власності комунальним майном, право користування яким з боку Міністерства оборони України було припинено, у звязку з юридичним фактом добровільним вилученням, що було оформлено в порядку ч. 2 ст. 149 Земельного кодексу України. Відповідно, оформлення ОСОБА_2 підприємством "ДРАГНАВА" права користування спірною земельною ділянкою та отриманням державного акту на право постійного користування від 12.04.2007р. відбувалось на законних підставах.

Таким чином, встановивши правомірність відмови Міністерства оборони України від права користування спірною земельною ділянкою загальною площею 7 га, у звязку з чим правомірність розпорядження такою земельною ділянкою ОСОБА_1 селищною радою, яке полягало у наданні такої земельної ділянки у постійне користування Житлово-комунальному підприємству "ДРАГНАВА", суд не погоджується з доводами представника прокуратури про незаконність вилучення спірної земельної ділянки з земель оборони та про порушення прав та інтересів Держави в особі Кабінету Міністрів України з боку відповідачів.

Як вбачається з позиції Конституційного Суду України, викладеної в пункті 5 мотивувальної частини Рішення від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування), органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До ненормативних належать акти, які передбачають конкретні приписи, звернені до окремого субєкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію фактом їхнього виконання. У звязку з прийняттям цих рішень виникають правовідносини, повязані з реалізацією певних субєктивних прав та охоронюваних законом інтересів, у тому числі отримання державного акта на право власності на земельну ділянку, укладення договору оренди землі.

Постановою Верховного суду України від 11.11.2014р. №21-405А14 встановлено, що позов, предметом якого є рішення органу місцевого самоврядування щодо передачі у власність та оренду земельної ділянки, тобто ненормативний акт, що застосовується одноразово і з прийняттям якого виникають правовідносини, повязані з реалізацією певних субєктивних прав та охоронюваних законом інтересів, не може бути задоволений, оскільки таке рішення органу місцевого самоврядування вичерпало свою дію шляхом виконання. Його скасування не породжує наслідків для власника чи орендаря земельної ділянки, оскільки у таких осіб виникло право власності або володіння земельною ділянкою і це право ґрунтується на правовстановлюючих документах.

Прийняті ОСОБА_1 селищною радою Овідіопольського району Одеської рішення від 20.09.2002р. № 51, від 21.09.2004р. № 417 та від 12.01.2007р. є ненормативними актами органу місцевого самоврядування, які вичерпали свою дію внаслідок їх виконання, відповідно скасування таких рішень не породжує наслідків для землекористувача Житлово-комунального підприємства "ДРАГНАВА", оскільки у відповідача виникло право користування земельною ділянкою і це право ґрунтується на правовстановлюючому документі. В свою чергу, заявлені прокуратурою вимоги у поєднанні з вимогою про визнання недійсним державного акту на право постійного користування земельною ділянкою від 12.04.2007р., виданого Житлово-комунальному підприємству "ДРАГНАВА", також не можуть бути задоволені судом, оскільки право користування земельною ділянкою за держактом від 12.04.2007р. виникло у Житлово-комунальному підприємстві "ДРАГНАВА" в результаті вилучення земельної ділянки на законних підставах у підпорядкованого Міністерству оборони України органу та її передачі власником земельної ділянки ОСОБА_1 селищною радою у користування ЖКП "ДРАГНАВА".

Стосовно заяви відповідача ОСОБА_1 селищної ради Овідіопольського району Одеської області від 26.10.2015р. про застосування строку позовної давності, суд зазначає наступне.

Як вбачається з позиції Пленуму Вищого господарського суду України, викладеної у п. 2.2 Постанови Пленуму ВГСУ від 29.05.2013р. №10 „Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

За результатами дослідження наявних у матеріалах справи доказів, судом було зроблено висновок про те, що вибуття спірної земельної ділянки з користування Квартирно-експлуатаційної частини Херсонського району, підпорядкованої Міністерству оборони України, відбувалось за згоди спеціального органу уповноваженого здійснювати управління військовим майном Міністерства оборони України в порядку, передбаченому діючим Земельним кодексом України, відповідно, правових підстав вважати порушеним право Держави, в особі Кабінету Міністрів України, немає.

У звязку з цим та враховуючи позицію Пленуму Вищого господарського суду України, викладену у п. 2.2 Постанови Пленуму ВГСУ від 29.05.2013р. №10 „Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів щодо порядку застосування позовної давності, суд не застосовує до спірних правовідносин позовну давність.

Враховуючи усе вищевикладене, суд дійшов висновку що заявлені позовні вимоги Першого заступника військового прокурора Південного регіону України в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України є необґрунтованими, а тому такими, що не підлягають задоволенню судом.

На підставі ст. ст. 44, 49 ГПК України та Закону України „Про судовий збір (яка не звільняє органи прокуратури від сплати судового збору) з Військової прокуратури Південного регіону України підлягає стягненню до Державного бюджету України судовий збір в розмірі 4872 грн. (із розрахунку сплати судового збору за чотирма немайновими вимогами) звязку з відмовою в заявленому позові.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.У позові відмовити.

2.Стягнути з Військової прокуратури Південного регіону України (65012, м. Одеса, вул. Пироговська, 11) на користь Державного бюджету України (р/р 31210206783008, отримувач УК у м. Одесі/Приморський район, код отримувача ЄДРПОУ 38016923, банк отримувача ГУ ДКСУ в Одеській області, МФО 828011, код бюджетної класифікації 22030001, код ЄДРПОУ господарського суду Одеської області 03499997) 4872 (чотири тисячі вісімсот сімдесят дві) грн. судового збору.

Повний текст рішення складено 21 грудня 2015 р.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Т.Г. Д'яченко