Ухвала суду № 54472847, 22.12.2015, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 234/10215/15-ц Номер провадження 22-ц/775/876/2015

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 грудня 2015 року м. Артемівськ

Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Космачевської Т.В.,

суддів: Будулуци М.С., Дундар І.О.,

за участю секретаря Марченко Я.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Артемівську Донецької області апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Краматорського міського суду Донецької області від 6 жовтня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» про стягнення заборгованості по заробітній платі, індексу інфляції за час прострочення платежів та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 6 жовтня 2015 року в задоволені позову ОСОБА_1 до Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» про стягнення заборгованості по заробітній платі, індексу інфляції за час прострочення платежів та моральної шкоди - відмовлено.

На вказане рішення суду позивачка ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якої просить скасувати рішення Краматорського міського суду Донецької області від 6 жовтня 2015 року та ухвалити нове, яким задовольнити позов в повному обсязі.

Доводами апеляційної скарги наведено, що судом не досліджено всіх доказів наявності заборгованості відповідача перед позивачем.

Не витребувано від відповідача повного розрахунку відомостей та нарахувань за період з травня 2014 року до кінця вересня 2014 року або не перевірено власним шляхом через органи державного контролю за законністю здійснення господарської діяльності в частині виплати заробітної плати співробітникам підприємства. ОСОБА_1 вважає, що відповідач мав можливість перерахувати заборгованість на карту позивача поза зоною проведення антитерористичної операції.

Крім того, суд не взяв до уваги психологічний стан позивачки, який погіршився на фоні військових дій та переміщень з зони проведення АТО до території підконтрольної Українській владі.

Позивачка у судовому засіданні апеляційного суду апеляційну скаргу підтримала, просила рішення суду першої інстанції скасувати та задовольнити її позовні вимоги у повному обсязі.

В судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача апеляційну скаргу не визнав, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідно до ч. 2 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному

порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції

в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Заслухавши суддю доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статей 11 і 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено та це вбачається з матеріалів справи, що відповідно до трудової книги з 15 жовтня 2008 року до 2 грудня 2014 року ОСОБА_1 працювала машиністом котлів 3-го розряду котельної №2 виробничої одиниці «Ясинувататепломережа» обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго». 2 грудня 2014 року була звільнена за згодою сторін за п. 1 ст. 36 КЗпП України (а.с. 5-6, 7). З розрахунку заборгованості по заробітній платі від 08.01.2015 р. №2 вбачається, що за період з червня 2014 р. по день звільнення 2 грудня 2014 року позивачці не сплачена нарахована заробітна плата у сумі 11116 грн. (а.с. 8). Довідкою від 29 липня 2015 року №03/1549 зазначено, що за даними бухгалтерського обліку станом на 29 липня 2015 року заборгованість по заробітної платі перед ОСОБА_1 відсутня (а.с. 33). З відомостей з інформаційного фонду Державного реєстру фізичних осіб платників податків станом на 25 серпня 20015 року за 2014 рік видно, що ОСОБА_1 за 1-3 квартали 2014 року виплачений відповідний дохід та утриманий відповідний податок (а.с. 57-58).

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з недоведеності позовних вимог та того, що не встановлено порушення прав позивача щодо строків виплати заробітної плати.

Такий висновок суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і відповідає фактичним обставинам справи.

Суд першої інстанції правильно визначив, що відносини, які виникають між працівником і роботодавцем із приводу оплати праці, у тому числі й у зв'язку з порушенням строків виплати заробітної плати, регулюються трудовим законодавством, а саме: КЗпП України; законом України «Про оплату праці», тощо.

Відповідно до ст. 115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після предявлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Згідно ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Звертаючись в суд з позовом про стягнення заборгованості по заробітній платі, індексу інфляції за час прострочення платежів та моральної шкоди, позивачка посилалася на те, що відповідно до довідки-розрахунку №2 від 8 січня 2015 року відповідач не виплатив їй нараховану заробітну плату з травня по грудень 2014 року в сумі 11116,00 грн., тому має сплатити цю заборгованість з урахуванням встановленого індексу інфляції та відшкодувати моральну шкоду за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Розглядаючи справу, суд першої інстанції встановив, що позивачка з 15 жовтня 2008 року до 2 грудня 2014 року ОСОБА_1 працювала машиністом котлів 3-го розряду котельної №2 виробничої одиниці «Ясинувататепломережа» обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго». Проте, заборгованості на час звільнення щодо неї немає.

Такий висновок суду є правильний. Посилання позивачки на надану нею довідку про заборгованість є безпідставним. Відповідно до наказів №365-к та №367-к від 31 грудня 2014 року директор ВО «Ясинувататепломережа» ОСОБА_2 та головний бухгалтер ОСОБА_3 звільнені за власним бажанням по ст. 38 КЗпП України з 31 грудня 2014 року (а.с. 100, 119). Тому апеляційний суд зазначає, що спірна довідка підписана особами, які на час її підписання не мали права підпису, і суд першої інстанції правильно не прийняв довідку до уваги.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги щодо відсутності повного розрахунку відомостей та нарахувань за період з травня 2014 року до кінця вересня 2014 року, не перевірки господарської діяльності в частині виплати заробітної плати співробітникам підприємства та їх оцінки є необґрунтованими. Суд першої інстанції дав належну оцінку дослідженим доказам. Нових доказів щодо невідповідності цієї оцінки позивачкою не надано.

Інші приведені в апеляційні скарзі доводи висновків суду не спростовують.

Виходячи з наведеного вище, апеляційний суд вважає, оскільки підстави для задоволення позову в частині стягнення заборгованості по заробітної платі відсутні, тому і вимоги щодо стягнення індексу інфляції за час прострочення платежів та відшкодування моральної шкоди безпідставні.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції в повному обсязі встановив права і обовязки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку та ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону.

Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються доказами, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Краматорського міського суду Донецької області від 6 жовтня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвалу може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді: