Ухвала суду № 544624, 27.02.2007, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ  АДМІНІСТРАТИВНИЙ  СУД  УКРАЇНИ

01010 м.Київ, вул.Московська,8

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

27.02.2007№К-7043/06

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

КарасяО.В. (головуючого), 

БрайкаА.І.  ГолубєвоїГ.К., РибченкаА.О., ФедороваМ.О.

при секретарі: Міненко О.М.

представники сторін в судове засідання не з’явились, про час і місце судового засідання повідомлені належним чином

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуНовокаховської об’єднаної державної податкової інспекції Херсонської області на рішення Господарського суду Херсонської області від23.12.2004 та постанову Запорізького апеляційного господарського суду від16.03.2005 по справі№11/422-О

за позовом         Товариства з обмеженою відповідальністю «Алан»

до                        Новокаховської об’єднаної державної податкової інспекції Херсонської області

про                      визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позовні вимоги про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від28.04.2004 №0000652301/1 та від31.03.2004 №0000652301/0.

Рішенням Господарського суду Херсонської області від23.12.2004, залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного господарського суду від16.03.2005 по справі№11/422-О позовні вимоги задоволено частково. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення від28.04.2004 №0000652301/1, яким визначено ТОВ 25953грн. податкового зобов'язання з ПДВ та 12976грн. штрафу. Припинено провадження щодо вимог про визнання недійсним податкове повідомлення-рішення від31.03.2004 №0000652301/0.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, Відповідач (далі-ДПІ) подав касаційну скаргу яка обґрунтована тим, що суд невірно застосував норми матеріального права, зокрема що при її прийнятті порушені норми матеріального права, а саме: пп.7.2.1 п.7.2. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (зі змінами та доповненнями). А тому Скаржник робить висновок, що відсутність зазначених в цій статті реквізитів позбавляє покупця права на включення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість на підставі такої накладної, оскільки вона не відповідає вимогам Закону (інформаційний лист Вищого господарського суду України від14.02.2002 №01-8/157). Скаржник також посилаючись на пп.7.2.6 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» вказує, що лише через 9 місяців ТОВ надало виправлені накладні до суду, а до ДПІ до цього часу виправлені податкові накладні не надавалися. Тому  враховуючи все зазначене в скарзі, просить судові рішення скасувати і залишити позов без задоволення.

Позивач (далі-ТОВ) заперечення на касаційну скаргу не надав.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

В силу пп.7.2.1. п.7.2 ст.7 Закону України від03.04.1997 №168 «Про податок на додану вартість» - платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дату виписування податкової накладної;

в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);

є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача;

ж) ціну поставки без врахування податку;

з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

І податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг) (пп.7.2.3. п.7.2 ст.2 цього Закону).

Як встановлено судами - ДПІ провела комплексну документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства ТОВ за період з 01.01.2001 по 31.12.2003. За результатами перевірки складено Акт від30.03.2004 №162/231-21273216, на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення від31.03.2004 №0000652301/0, яким ТОВ визначено суму податкового зобов'язання з ПДВ в розмірі 38952грн. (25968грн. - основний платіж та 12984грн. - штрафні (фінансові) санкції), яке було оскаржене в апеляційному порядку. І Рішенням ДПІ від28.04.2004 №3776/10/231-08 зменшено суму податкового зобов'язання по ПДВ та прийнято податкове повідомлення-рішення №0000652301/1, яким визначено суму податкового зобов'язання з ПДВ в розмірі 38929грн. (25953грн. - основний платіж та 12976грн. - штрафні (фінансові) санкції).

В Акті перевірки зазначено про порушення ТОВ пп.7.2.1., пп.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.18 Указу Президента України від07.08.1998 №857/98 «Про деякі зміни в оподаткуванні», що призвело до заниження ПДВ в сумі 25953грн. І тому на підставі пп.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України №2181 «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі12976грн.

При цьому судами досліджено зазначені в Акті податкові накладні, в яких працівники ДПІ виявили недоліки та копії належним чином оформлених податкових накладних. Їх наявність на момент перевірки також підтверджується листами контрагентів Позивача, якими оформлені належним чином податкові накладні були направлені ТОВ та повідомлено про те, що суми ПДВ по цим податковим накладним включені до податкових зобов'язань з ПДВ за жовтень 2003 року. Також суди встановили, що ДПІ не спростовано правильність нарахування операцій з контрагентами, якими були виписані вищезазначені податкові накладні у податковому обліку, витрати по яким підтверджені податковими накладними.

А оскільки згідно пп.7.4.5 п.7.4 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Таким чином, законодавець встановив вимоги до податкової накладної, а також міри відповідальності в разі її відсутності. Тобто, недоліки в заповненні податкової накладної, виявлені ДПІ в результаті перевірки Позивача не робили накладні недійсними, не свідчили про їх неналежність та недопустимість як доказів. Ці накладні могли бути підставою для висновку судів, зробленого в результаті оцінки всіх доказів при ідентифікації контрагентів Позивача та при достовірності підтвердження фактичності здійснення господарських операцій і сплати ПДВ із сум договорів. Також необхідно зазначити, що жодна з зазначених норм не містить будь-яких вказівок щодо змісту реквізитів, що мають бути відображені на відбитку печатки, в т.ч. ідентифікаційного коду, і не пов'язує з цим дійсність або недійсність податкової накладної.

Враховуючи вищевикладене, посилаючись на пп.7.4.5 п.7.4 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» суди встановили правомірність дій Позивача при розрахунку ПДВ. І вірно визначились, що таким чином, висновки Відповідача про те, що Позивачем порушені вимоги пп.7.2.1 п.7.2, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (а саме занижено податкове зобов'язання з ПДВ) є невірними, а тому до Позивача не може бути застосована відповідальність за порушення положень даної статті, а відтак податкове повідомлення-рішення від28.04.2004 №0000652301/1 правомірно визнане недійсним.

Щодо припинення провадження по справі згідно п.1-1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України в частині визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від31.03.2004 №0000652301/0, оскільки згідно пп. б) 6.4.1. п.6.4 ст.6 Закону України №2181 «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкове повідомлення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо: контролюючий орган скасовує або змінює раніше прийняте рішення про нарахування суми податкового зобов'язання (пені або штрафних санкцій) або податкового боргу внаслідок їх адміністративного оскарження.

Відповідно аналізуючи наведені норми Закону, які спростовують доводи касаційної скарги стосовно неправильного застосування норм матеріального права, встановлено, що суди попередніх інстанцій правильно дослідили обставини справи та винесли рішення і постанову з дотриманням норм матеріального і процесуального права, які не підлягають скасуванню.

Враховуючи вищезазначене та керуючись ст.ст. 160, 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Новокаховської об’єднаної державної податкової інспекції Херсонської області залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Херсонської області від23.12.2004 та постанову Запорізького апеляційного господарського суду від16.03.2005 по справі№11/422-О залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий                                             О.В.Карась

Судді                                                                  А.І.Брайко

                                                                  Г.К.Голубєва

                                                                  А.О.Рибченко

                                                                  М.О.Федоров