Ухвала суду № 54460400, 15.12.2015, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/8697/15

Головуючий у першій інстанції Чернявська Л. М.

Доповідач Бабій А. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.12.2015 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого судді Бабія А. П.

суддів Варикаші О.Д., Ступакова О. А.

при секретарі Желєзнові В. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «БГ Банк» про витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності, за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «БГ Банк» на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 09. 09. 2015 р.,

в с т а н о в и л а:

12. 03. 2015 р. ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «БГ Банк» (далі ПАТ «БГ Банк»), третя особа приватний нотаріус Атаманчук О. Г., про витребування майна з чужого незаконного володіння, визнання права власності, який в подальшому уточнювався і в уточненій позовній заяві від 04. 06. 2015 р. просила з посиланням на положення ст. ст. 16, 387, 392, 1212 ЦК України витребувати з володіння ПАТ «БГ Банк» на її користь 4-кімнатну квартиру АДРЕСА_1, визнати за позивачем право власності на цю квартиру, визнати недійсним свідоцтво про право власності на вказану квартиру видане 01. 07. 2013 р. приватним нотаріусом Атаманчук О. Г.

Зокрема, вказала, що вказана квартира належала їй на праві власності на підставі договору купівлі-продажу, але в подальшому рішенням суду з неї на користь ПАТ «БГ Банк» були стягнуті грошові кошти, внаслідок чого в порядку виконання рішення суду квартира була виставлена на прилюдні торги, які не відбулися, і ПАТ «БГ Банк» отримав свідоцтво про право власності на вказану квартиру. Зазначила, що в подальшому рішення суду про стягнення з позивача грошових коштів було скасовано та прийнято судове рішення про поворот виконання рішення, відпали правові підстави набуття права власності ПАТ «БГ Банк» і квартира знаходиться у банка незаконно, без будь-якої правової підстави і позивач не може реалізувати своє право власності на квартиру у зв'язку з неможливістю зареєструвати це право у встановленому законом порядку, отримавши від приватного нотаріуса відповідь, що реєстрація скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно можлива за умови наявності рішення суду, що набрало чинності, про визнання недійсним правовстановлюючого документа, на підставі якого виникло право власності на нерухоме майно та було здійснено державну реєстрацію цього права.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 09. 09. 2015 р. позов ОСОБА_2 задоволено. Визнано недійсним свідоцтво на квартиру АДРЕСА_1, номер НОМЕР_1, видане 01. 07. 2013 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Атаманчук О. Г. Визнано за ОСОБА_2 право власності на чотирьохкімнатну квартиру АДРЕСА_1, що складається в цілому з чотирьох житлових кімнат, загальною площею 92,1 кв. м, житловою площею 69,7 кв. м. Витребувано з володіння Публічного акціонерного товариства «БГ БАНК» (Код ЄДРПОУ 20717958) на користь ОСОБА_2 чотирьохкімнатну квартиру АДРЕСА_1. Вказано, що рішення є підставою для внесення запису про скасування державної реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 (номер запису про право власності 8462587, індексний номер 18789158) зробленої 22. 01. 2015 р. приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Атаманчук О. Г.

В апеляційній скарзі ПАТ «БГ Банк» ставиться питання про скасування рішення суду як незаконного та необґрунтованого і відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2

Зокрема, вказано, що висновок суду про те, що відпали правові підстави, за яких банк набув право власності на майно позивачки, є безпідставним і таким, що суперечить обставинам справи, оскільки заочне рішення суду не містить згадки про квартиру, а лише передбачає стягнення із позивача заборгованості і тому само по собі заочне рішення не було та не могло бути правовою підставою набуття банком права власності на квартиру, банк є добросовісним набувачем квартири, набув квартиру на підставі свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, і майно не може бути витребувано за ч. 2 ст. 388 ЦК України від добросовісного набувача, якщо воно було продане в порядку, встановленому для виконання судових рішень. Стверджується, що суд послався на те, що судом допущено поворот виконання рішення суду про стягнення заборгованості, на підставі якого банку було видано свідоцтво про право власності на квартиру і в рішенні суду не йдеться про те, що свідоцтво про придбання майна є недійсним та не навів нормативно-правового обґрунтування визнання свідоцтва про придбання майна недійсним. Зазначається, що за чинним законодавством права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з моменту його державної реєстрації, за ст. 19 ч. 1 п. п. 5, 6 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» рішення суду та свідоцтво про придбання майна, якщо торги не відбулися, є окремими підставами набуття права власності і скасування рішення суду без скасування свідоцтва не відміняє підстави набуття права власності на нерухоме майно, а також, що суд не дав правової оцінки факту укладення 31. 10. 2013 р. між банком та ОСОБА_4 нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу квартири, який 22. 01. 2015 р. нотаріально посвідченим договором між банком та ОСОБА_4 було розірвано і тому банк вважає, що набув права власності на квартиру на підставі договору від 22. 01. 2015 р. про розірвання договору купівлі-продажу квартири від 31. 10. 2013 р. Крім того, вказується на неможливість розцінити правильність застосування ст. 16 ЦК України за відсутності посилання суду на частину цієї статті, що стосується і ст. 393 ЦК України, що позбавляє банк навести аргументи на користь неправильності застосування цих норм і, що оскільки банк є власником квартири, правомірно та законно набув право власності на квартиру, то відсутні підстави для визнання права власності за позивачем і позивач не мав права звертатися до суду з вимогами на підставі положень ст. ст. 387, 388 ЦК України.

В судовому засіданні Різник О. О., представник ПАТ «БГ Банк», підтримала доводи апеляційної скарги, а ОСОБА_6, представник ОСОБА_2, вважає рішення суду правильним.

Відповідно до ст. 305 ЦПК України неявка в судове засідання інших осіб, які беруть участь у справі, не перешкоджає розгляду справи.

Розглянувши доводи скарги і перевіривши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та апеляційної скарги, судова колегія приходить до наступного.

Задовольняючи зазначений позов про витребування квартири у відповідача, визнання недійсним свідоцтва на спірну квартиру та визнання за позивачем права власності на цю квартиру суд першої інстанції виходив з того, що відпала правова підстава, на підставі якої банк набув спірну квартиру, і тому банк володіє квартирою безпідставно, але оспорює право власності позивача на цю квартиру.

Вказаний висновок суду є законним і обґрунтованим з таких підстав.

Стаття 41 Конституції України проголошує, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

За ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів; право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до статей 317, 319 ЦК України саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.

Згідно зі ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним, тобто, відповідно до закріпленого в статті 387 ЦК України загального правила власник має необмежене право витребувати майно із чужого незаконного володіння.

Відповідно до ст. 1212 Глави 83 «Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави» ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала (частина 1 статті), положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (частина 2 статті), положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (частина 3 статті).

За ст. 1213 ч. 1 ЦК України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Статтею 15 « Право на захист цивільних прав та інтересів» ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання і кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 16 «Захист цивільних прав та інтересів судом» ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина 1 статті), способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом (частина 2 статті).

Статтею 392 «Визнання права власності» ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ст. 62 «Реалізація майна, на яке звернено стягнення» Закону України «Про виконавче провадження» реалізація арештованого майна, крім майна, вилученого з обігу згідно із законом, та майна, зазначеного в частині восьмій статті 57 цього Закону, здійснюється шляхом його продажу на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах (частина 1 статті); нерухоме майно реалізуються виключно на прилюдних торгах (аукціонах) (частина 2 статті); майно передається на реалізацію за ціною та в порядку, визначеними статтею 58 цього Закону (частина 3 статті); не реалізоване на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах протягом двох місяців майно підлягає уцінці державним виконавцем, що проводиться в десятиденний строк з дня визнання прилюдних торгів чи аукціону такими, що не відбулися, або закінчення двомісячного строку реалізації майна на комісійних умовах. Майно може бути уцінене не більш як на 30 відсотків. У разі нереалізації майна в місячний строк з дня проведення уцінки воно повторно уцінюється в такому самому порядку, але не більш як на 50 відсотків початкової вартості майна (частина 5 статті); у разі якщо в місячний строк з дня проведення повторної уцінки майно не реалізовано на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах, державний виконавець повідомляє про це стягувачу і пропонує йому вирішити питання про залишення за собою нереалізованого майна, крім майна, конфіскованого за рішенням суду (частина 6 статті); у разі якщо стягувач виявив бажання залишити за собою нереалізоване майно, він зобов'язаний у п'ятнадцятиденний строк з дня надходження до державного виконавця відповідного повідомлення внести на відповідний рахунок для обліку депозитних сум органу державної виконавчої служби різницю між початковою вартістю нереалізованого майна та сумою коштів, що підлягають стягненню на його користь, якщо початкова вартість нереалізованого майна перевищує суму боргу, яка підлягає стягненню за виконавчим документом. За рахунок перерахованих стягувачем коштів оплачуються витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, задовольняються вимоги інших стягувачів та стягується виконавчий збір і штрафи, а залишок коштів повертається боржникові (частина 8 статті); майно передається стягувачу за ціною, що дорівнює початковій вартості майна, за якою воно передавалося на реалізацію. Про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. За фактом такої передачі державний виконавець складає акт. Постанова та акт є підставами для подальшого оформлення стягувачем права власності на це майно (частина 9 статті).

Згідно до ст. 3 ч. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

За положеннями ст. 19 ч. 1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав проводиться на підставі:

1) договорів, укладених у порядку, встановленому законом, та актів прийому-передачі активів та/або зобов'язань неплатоспроможного банку приймаючому або перехідному банку, крім випадків, визначених законом;

2) свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону;

3) свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді;

4) державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом;

5) рішень судів, що набрали законної сили;

6) інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

Судом встановлено, що за нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу квартири від 03. 06. 2008 р. ОСОБА_7 продала, а ОСОБА_2 купила 4-кімнатну, загальною площею 92,1 кв. м., житловою площею 69,7 кв. м., кв. АДРЕСА_1, що зареєстровано в реєстрі прав власності на нерухоме майно 16. 07. 2009 р.

За свідоцтвом про шлюб ОСОБА_9 та ОСОБА_2 зареєстрували шлюб 07. 10. 2011 р. і після реєстрації шлюбу прізвище чоловіка і дружини - ОСОБА_2.

Заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 30. 05. 2012 р. стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_10 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Банк Перший» заборгованість за кредитним договором в розмірі 4022035, 55 грн.

З акту державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області від 17. 06. 2013 р., затвердженого начальником відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області 17. 06. 2013 р., видно, що при примусовому виконанні виконавчого провадження з виконання виконавчого листа № 2/1522/12050/11, виданого 12. 07. 2012 р. Приморським районним судом м. Одеси про стягнення в солідарному порядку з з ОСОБА_10 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Банк Перший» заборгованість за кредитним договором в розмірі 4020215,55 грн., а з урахуванням судових витрат усього 4022035, 55 грн., державним виконавцем для погашення боргу було описана і арештована належна ОСОБА_2 спірна кв. АДРЕСА_1, експертна вартість якої визначена в сумі 711406,00 грн., яка не реалізована на прилюдних торгах після уцінки у зв'язку з відсутністю купівельного попиту і на підставі ст. 62 Закону України «Про виконавче провадження» передається ПАТ «Банк Перший» за ціною, що дорівнює початковій вартості майна - 711406,00 грн. в рахунок погашення боргу; про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу державним виконавцем винесено постанову від 17. 06. 2013 р.

За свідоцтвом від 01. 07. 2013 р. , зареєстрованим в реєстрі за № НОМЕР_1, Атаманчук О. Г., приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу, відповідно до ст. 61, 62 Закону України «Про виконавче провадження», на підставі акта про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу, затвердженого начальником відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області 17. 06. 2013 р., посвідчив, що юридичній особі ПАТ «Банк Перший» належить на праві власності нерухоме майно, що складається з квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 вартістю 711406 ,00 грн., право власності на яку належало ОСОБА_2 на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу квартири від 03. 06. 2008 р., оскільки майно не реалізоване/торги не відбулися і стягувач ПАТ «Банк Перший» виявив бажання залишити за собою непродане майно.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 29. 07. 2013 р. вказане заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 30. 05. 2012 р. скасоване та справу призначено для розгляду в загальному порядку.

За нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу від 31. 10. 2013 р. ПАТ «БГ Банк» продав ОСОБА_4 квартиру АДРЕСА_1.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 10. 12. 2013 р. стягнуто з ОСОБА_10 на користь ПАТ «Банк Перший» заборгованість за кредитним договором в розмірі 4020215,55 грн. і судові витрати в розмірі 1820 грн., а у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2 відмовлено.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 23. 05. 2014 р. у справі за позовом ПАТ «Банк Перший» до ОСОБА_10, ОСОБА_2 про стягнення суми боргу за кредитним договором допущено поворот виконання рішення Приморського районного суду м. Одеси від 30. 05. 2012 р., вказавши, що ухвала є підставою для скасування Реєстраційною службою Одеського міського управління юстиції права власності на нерухоме майно у вигляді 4-кімнатної квартири АДРЕСА_1, загальною площею 92,1 кв. м., житловою площею 69,7 кв. м.

Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції Одеської області відмовлено у внесенні запису про скасування державної реєстрації прав на спірну квартиру оскільки цей орган не проводив державну реєстрацію прав на відповідний об'єкт нерухомості.

Відповідно до рішення загальних зборів акціонерів банку (протокол № 2 від 29. 07. 2014 р.) було змінено назву банку з ПАТ «Банк Перший» на ПАТ «БГ Банк», що є правонаступником ПАТ «Банк Перший», що відображено в Статуті ПАТ «БГ Банк» з державною реєстрацією змін до установчих документів 18. 09. 2014 р., погодженого з НБУ 02. 09. 2014 р.

За нотаріально посвідченим договором про розірвання від 22. 01. 2015 р. ПАТ «БГ Банк», що є правонаступником ПАТ «Банк Перший», та ОСОБА_4 домовилися на підставі вимоги продавця розірвати нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу від 31. 10. 2013 р. у зв'язку з порушенням покупцем умов договору, договір набуває чинності з моменту його нотаріального посвідчення, право власності виникає у продавця з моменту державної реєстрації, всі витрати, пов'язані з нотаріальним оформлення сплачує продавець.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстрів до 2013 р. щодо об'єкту нерухомого майна (актуальна інформація) 22. 01. 2015 р. була здійснена державна реєстрація приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Атаманчук О. Г. з вказівкою ПАТ «БГ Банк» як власника квартири АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва НОМЕР_1 виданого 01. 07. 2013 р. приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Атаманчук О. Г.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 04. 02. 2015 р. роз'яснено ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 23. 05. 2014 р. у справі за позовом ПАТ «Банк Перший» до ОСОБА_10, ОСОБА_2 про стягнення суми боргу за кредитним договором, вказавши, що зазначена ухвала є підставою для реєстрації права власності за ОСОБА_2 на нерухоме майно у вигляді 4-кімнатної квартири АДРЕСА_1, загальною площею 92,1 кв. м., житловою площею 69,7 кв. м.

З листа приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Атаманчук О. Г. від 11. 02. 2015 р. № 8/01-16 вбачається, що відмовлено у скасуванні державної реєстрації на нерухоме майно з урахуванням судових рішень стосовно спірної квартири у зв'язку з тим, що підставою для такого скасування може бути лише рішення суду.

Вказані обставини справи підтверджені матеріалами справи та не спростовані і не оспорюються сторонами.

Аналізуючи матеріали справи з урахуванням вищенаведених правових положень апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правильно та обґрунтовано прийшов до наступних висновків:

1. Суду не надані належні та допустимі докази щодо володіння зазначеною квартирою Публічним акціонерним товариством «БГ БАНК» на законних підставах.

2. Суд не приймає до уваги доводи відповідача, що банк є добросовісним набувачем та відповідно до ч. 2 ст. 388 ЦК України майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень, оскільки заочне рішення про стягнення заборгованості з ОСОБА_2 на користь банку скасовано, при новому розгляді відмовлено у задоволені позову та допущений поворот виконання судового рішення.

3. Згідно зі ст. 387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

При цьому, апеляційний суд враховує, що за заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 30. 05. 2012 р. стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_10 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Банк Перший» заборгованість за кредитним договором в розмірі 4022035,55 грн. і ПАТ «БГ Банк», як правонаступник ПАТ «Банк Перший», не отримав спірну квартиру за відплатним договором, внаслідок продажу у порядку, встановленому для виконання судових рішень, а набув безвідплатно (в рахунок стягнутої з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Банк Перший» заборгованості за кредитним договором в розмірі 4022035,55 грн.) спірну квартиру, оцінену під час виконавчого провадження в суму 711406,00 грн., в рахунок погашення боргу за заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 30. 05. 2012 р. від державної виконавчої служби внаслідок того, що прилюдні торги не відбулися, в порядку ст. 62 Закону України «Про виконавче провадження» на підставі вищевказаного свідоцтва від 01. 07. 2013 р. виданого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Атаманчук О. Г.

До того ж, з урахуванням подальшого скасування 29. 07. 2013 р. вказаного заочного рішення про стягнення грошових коштів з ОСОБА_2 і відмови 10. 12. 2013 р. у задоволенні позову ПАТ «Банк Перший» до ОСОБА_2 про стягнення коштів та повороту виконання рішення суду відпали правові підстави, на яких ПАТ «БГ Банк» як правонаступник ПАТ «Банк Перший» набув спірну квартиру шляхом відповідного оформлення передачі спірної квартири банку в рахунок погашеного боргу.

Укладення договору купівлі-продажу ПАТ «БГ Банк» та ОСОБА_4 щодо спірної квартири та договору про розірвання цього ж договору між ними ж не змінює вказаний висновок суду, а невизнання та оспорення права власності позивача з боку ПАТ «БГ Банк» за таких обставин вказує на правомірність звернення ОСОБА_2 до суду на підставі ст. ст. 16, 392 ЦК України про визнання права власності на квартиру.

Тому є правильними і обґрунтованими висновки суду першої інстанції, що підлягає витребуванню на підставі ст. ст. 387, 1212 ЦК України із володіння ПАТ «БГ БАНК» на користь ОСОБА_2 чотирьохкімнатна квартира АДРЕСА_1, визнання за позивачем право власності на цю квартиру і визнання недійсним нотаріально посвідченого свідоцтва від 01. 07. 2013 р. на цю квартиру, що відповідає положенням ст. ст. 16, 392 ЦК України, а також усуває правову невизначеність, коли стосовно спірної квартири можуть існувати два правовстановлюючі документи про належність цієї квартири на праві власності різним особам, у даному випадку ПАТ «БГ Банк» і ОСОБА_2 та ухвалення з цього приводу рішення суду.

Наявність таких висновків обґрунтовано надало підстави суду першої інстанції вказати у рішенні суду, що рішення є підставою для внесення запису про скасування державної реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 (номер запису про право власності 8462587, індексний номер 18789158) зробленої 22. 01. 2015 р. приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Атаманчук О.Г., з посиланням на п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06. 11. 2009 р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», що рішення суду про задоволення позову про витребування майна із чужого незаконного володіння є підставою для здійснення державної реєстрації права власності на майно, що підлягає державній реєстрації, за власником, а також скасування попередньої реєстрації і це не суперечить п. ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Викладене спростовує доводи апеляційної скарги ПАТ «БГ Банк» про необхідність скасування рішення суду і відмову у задоволенні зазначеного позову ОСОБА_2 у даній справі.

Тому апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно та обґрунтовано задовольнив позов ОСОБА_2 до ПАТ «БГ Банк» про витребування у ПАТ «БГ Банк» спірної квартири, визнання за позивачем право власності на цю квартиру, визнання недійсним свідоцтва на вказану квартиру виданого 01. 07. 2013 р. приватним нотаріусом Атаманчук О. Г.

Апеляційний суд також враховує, що відповідно до вимог ст. ст. 303, 307 ч. 1 п. 1, 308 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції; апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних підстав.

За викладених обставин судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень норм матеріального та процесуального права не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи висновки суду не спростовують, в зв'язку з чим рішення суду підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 304, 307 ч. 1 п. 1, 308, 313, 314, 317, 319, 325, 327 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «БГ Банк» відхилити, а рішення Приморського районного суду м. Одеси від 09. 09. 2015 р.залишити без змін.

Судове рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Судді апеляційного суду Одеської області А. П. Бабій

О. Д. Варикаша

О. А. Ступаков