Вирок № 54449777, 21.12.2015, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/1807/15-к 1-кп/335/180/2015

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2015 року м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд міста Запоріжжя у складі головуючого судді Рибалко Н.І., при секретареві Мереуці М.А., за участі прокурорів Богача С.О., Довбні П.Ю., захисника ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Запоріжжі кримінальне провадження за обвинуваченням

ОСОБА_2. ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця міста Нікополь, Дніпропетровської області, громадянина України, не одруженого, неповнолітніх дітей на утриманні немає, освіта середня технічна, не працевлаштованого, інваліда 2 групи від загального захворювання, реєстрації та постійного місця проживання не має, останнє місце проживання: АДРЕСА_1, раніше засудженого:

- 10.12.2010 року Нікопольським районним судом Дніпропетровської області за ч. 2 ст. 185, ч. З ст. 185, ч. З ст. 186, ч. 2 ст. 190, ч. 1 ст. 70 КК України, до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки, 09.08.2012 року звільнений по відбуттю строку покарання;

-01.03.2013 року Нікопольським районним судом Дніпропетровської області за ч. 2 ст. 185, ч. З ст. 185, ч. 1 ст. 70 КК України, до покарання у виді позбавлення волі строком на З роки, 06.01.2015 року умовно-достроково звільнений від відбуття покарання, не відбутий строк покарання складає 10 місяців 21 день.

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 2,3 ст. 185 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 обвинувачується в тому, що 09 лютого 2015 року приблизно о 16 годині 20 хвилин, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, знаходячись у коридорі 3-го поверху будинку АДРЕСА_2, підійшовши до квартири НОМЕР_1, де побачив, що двері вище вказаної квартири відчинені, після чого проник до приміщення вказаної квартири, звідки таємно викрав зі стільця, який стояв у коридорі: чоловічу куртку чорного кольору фірми «Colin's», залишкова вартість якої згідно висновку експерта №383 від 23.02.2015 року на момент скоєння злочину, складає 454 гривні 50 копійок, в якій знаходилися грошові кошти у сумі 20 грн., мобільний телефон в корпусі сірого кольору марки «Nokia 1100», вартістю 50 гривень, сім-карта мобільного оператора "Київстар", матеріальної цінності не має, 2 банківські картки «Приватбанк» та «Ощадбанк», що не представляють матеріальної цінності, службове посвідчення співробітника МНС України НОМЕР_2 на ім'я ОСОБА_3, матеріальної цінності для потерпілого не має, що належали ОСОБА_3, спричинивши останньому матеріальні збитки за загальну суму 524 гривні 50 копійок.

Також ОСОБА_2 обвинувачується в тому, що З0 січня 2015 року приблизно о 08 годині 35 хвилин, діючи повторно, з корисливих мотивів, знаходячись у приміщенні Міської клінічної лікарні № 10, яка розташована по бульвару Шевченка 25 у місті Запоріжжя, проходячи по коридору, підійшов до палати №2, де побачив, що двері вище вказаної палати відчинені, після чого, шляхом вільного доступу проник до приміщення вказаної палати, звідки таємно викрав зі стола, який стояв біля стіни: планшет в корпусі синього кольору фірми «Lenovo А3500 7 16GB 3G М», вартістю 2999 гривень 17 копійок, який знаходився у шкіряному чохлі чорного кольору фірми «Lenovo А 7-50 Folio Case», вартістю 310 гривень, які належали ОСОБА_4, спричинивши останній матеріальні збитки за загальну суму 3309 гривень 17 копійок.

Крім того, ОСОБА_2 обвинувачується в тому, що 10 лютого 2015 року приблизно о 17 годині 35 хвилин, перебуваючи біля будинку АДРЕСА_3, познайомився з потерпілим ОСОБА_5 який сидів на лавці, після чого ОСОБА_2 підійшовши до останнього, присів на вказану лавку з правої сторони від потерпілого та почав з ним спілкуватись. В ході спілкування потерпілий ОСОБА_5 заснув на вказаній лавці через те. що був у стані сильного алкогольного сп'яніння. В подальшому ОСОБА_2 переконавшись, що потерпілий ОСОБА_5 спить та не бачать його дій, ОСОБА_2, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, діючи повторно, з корисливих мотивів, таємно скоїв крадіжку з лівого зовнішнього карману куртки потерпілого ОСОБА_5 мобільного телефону в корпусі червоного кольору «Nokia Asha 305», залишкова вартість якого згідно висновку експерта №385 від 20.02.2015 року на момент скоєння злочину, складає 1132 гривні 80 копійок, в якому знаходилась сім-карта мобільного оператора "МТС", яка не представляє для потерпілого матеріальної цінності. Продовжуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_2 таємно зняв з безіменного пальця правої руки потерпілого ОСОБА_5 обручку із золота 585 проби, вагою 2,68 грами, вартістю 2412 гривень, чим спричинив потерпілому ОСОБА_5 матеріальні збитки на загальну суму 3544 гривень 80 копійок.

.Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 не визнав свою провину, та пояснив, що 06 січня 2015 року він звільнився з колонії № 45, приїхав до сина в м.Нікополь, став на облік. В м.Запоріжжя жив його дядько, він приїхав до нього, на АДРЕСА_4, від сторонніх людей дізнався про те, що його дядько рік назад помер. Він переночував на вулиці, перемерз, захворів та 04 лютого 2015 року потрапив в 6 міську лікарню, де лікувався до 09 лютого 2015 року. В лікарні назвався як ОСОБА_6, нібито він переселенець з Донбасу, з метою отримання пільг для лікування, бо грошей на лікування у нього не було. Після обіду близько 15 години, він вийшов з лікарні, при собі мав 77 грн., які йому дав чоловік, який разом з ним лежав у лікарні. Біля кіосків по вул.Сталеварів він побачив чоловіка, який тримав у руках куртку, він запитав у нього, чи не продає він куртку, та що він може за неї заплатити 50 грн., бо більше грошей у нього не було, чоловік погодився, та пояснив що ця куртка належить його пасинку, яка стала на нього замала, та він її не носить, він за 50 грн. купив у чоловіка куртку, після чого познайомився з ним, чоловіка звали ОСОБА_3, вони разом з ним випили одну пляшку горілки, та 2 лікарські настоянки, яку в аптеці купив ОСОБА_3. ОСОБА_3 пішов, а він залишився на тому ж місці, одягнувши придбану куртку. Після вжитих алкогольних напоїв йому стало зле, перехожі викликали йому карету швидкої допомогу. Його доставили в 5 міську лікарню, охоронець обшукав його, та в куртці знайшов чужі документи. Він ночував в лікарні в підвалі, його били 2 чоловіки, які були в форменому одязі, на його думку охоронці, били по голові та ногах дубинкою. Зранку його відвезли до Орджонікідзевського РВ, працівники міліції обіцяли йому добре перебування в СІЗО, давали йому чай, сигарети, наркотики, для того щоб він підписував документи, та взяв на себе крім цієї ще 2 крадіжки. У нього поганий зір (+ 2), окулярів у нього з собою не було, він підписував всі документи, за обіцянки працівників міліції, він дві доби перебував у актовому залі Орджонікідзевського РВ, після чого його відвезли в СІЗО, де помістили в медичну частину та надавали медичну допомогу. З СІЗО його вивозили для підписання ще якихось документів, та на відтворення обставин, де працівники міліції його привезли до якогось будинку, завели в якусь кімнату та розказали, де лежала куртка, яку він ніби-то вкрав. Понятих при цьому не було. Інших епізодів крадіжок він також не скоював, 30 січня 2015 року він взагалі не перебував у м.Запоріжжя.

Допитаний у судовому засіданні потерпілий ОСОБА_3 суду пояснив, що він проживає у гуртожитку у кімнаті НОМЕР_1 у будинку АДРЕСА_2. 09 лютого 2015 року він прийшов додому з нічної зміни, ліг відпочити. Після обіду близько 16 год. він проснувся, вийшов з кімнати, двері за собою не замикав, пішов до туалету, повертаючись з туалету, він побачив по коридору незнайомого чоловіка, який був одягнутий в куртку з капюшоном, пройшов повз нього, тримаючи щось в руках чорного кольору. Він не розгледів ні обличчя чоловіка, ні того, що було в нього в руках. Близько 17 год. він став збиратися на вулицю, та не знайшов свого пуховика, який лежав справа на стільці біля вхідних дверей. Сусідка сказала йому, що з його кімнати хтось виходив. В його пуховику знаходився мобільний телефон марки Нокіа, банківські картки Ощадбанк, Приватбанк, 20 гривень, разом з картками, та 1500 грн. купюрами по 100 грн. в правій кишені Після чого він зателефонував в міліцію та повідомив про крадіжку, а потім особисто пішов до Орджонікідзевського РВ та написав заяву про крадіжку його речей. На відтворенні обставин були присутні обвинувачений, він, працівник міліції, понятих не було. Коли працівник міліції фотографував, обвинувачений знаходився у його кімнаті, разом з працівником міліції, а він у коридорі гуртожитку.

Допитаний у судовому засіданні потерпілий ОСОБА_5, суду пояснив, що він знаходився в кафе біля будинку № 194 в м.Запоріжжя, сидів з другом, вживав алкогольні напої, друг пішов, до нього підійшов якийсь чоловік молодого віку, пізніше він виявив, що в нього пропала обручка, мобільний телефон Нокіа, гроші в сумі 500 грн. Обвинуваченого ОСОБА_2 він не знає та ніколи не бачив.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_7 суду пояснила, що вона проживає в гуртожитку, приблизно весною чи в лютому 2015 року вона знаходилась на кухні десь з 16-30 до початку 17 год., в коридорі була напівтемрява, світло не було ввімкнене, виглянувши, вона побачила як в її кімнату заглядав чоловік, вона запитала його, що він шукає, він спитав її про те, де вихід. Чоловік був одягнутий в куртку захисного чи коричневого кольору, на голові була шапка в"язана чорного кольору з відворотом. Вона його бачить вдруге, та впізнає його, до цього слідчий показував їй фотографію обвинуваченого. В руках чоловік тримав пакет, на руці була намотана куртка.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_8 ( до шлюбу прізвище ОСОБА_8.), суду пояснила, що на початку лютого 2015 року вона на Критому ринку в м.Запоріжжя купила планшет синього кольору у чоловіка, який був одягнутий в темну куртку чи дублянку, чорну шапку. Коли працівники міліції вилучали у неї планшет, вони сказали, що планшет крадений, та показували фотографію обвинуваченого, який признався в скоєному та пояснювали що він раніше неодноразово був засуджений. На впізнанні їй пред"явили фото, де вона вказала на чоловіка, в якого купувала планшет.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_10 суду пояснив, що він працював в ломбарді на Критому ринку, йому обвинувачений здавав мобільний телефон Нокіа червоного кольору, не зовсім пам"ятає якої моделі телефон та коли це було не пам"ятає. У нього за день буває дуже багато людей, обвинуваченого запам"ятав, пару хвилин з ним спілкувався, по яким ознакам впізнає не знає, просто запам"ятав його і все. Після 14 год. у нього вилучили цей мобільний телефон працівники міліції. Він впізнавав обвинуваченого по фотографії.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_11 суду пояснила, що в лютому 2015 року вона приймала участь у відтворенні обставин, у гуртожитку, де побачила обвинуваченого ОСОБА_2, вона знаходилась в коридорі, біля дверей у кімнату, там також був слідчий, 2 працівники міліції, другий понятий. По фото потерпілий також впізнав обвинуваченого. В якому одязі був обвинувачений вона не пам"ятає.

Крім пояснень потерпілих та показів свідків, сторона обвинувачення як на доказ винуватості ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, посилається на слідуючі докази.

Як видно з протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 09.02.2015 року ОСОБА_3 звернувся з заявою про те, що 09.02.2015 року в 16 год30 хв. із кімнати НОМЕР_1 будинку АДРЕСА_2 тайно викрадені грошові кошти 1500 грн., мобільний телефон Нокіа, банківські картки Ощадбанку та Приватбанку, службове посвідчення МНС на його ім."я, які знаходились в куртці „пуховик" чорного кольору. Однак, про крадіжку саме куртки ( пуховика) ОСОБА_3 в заяві від 09.02.2015 року не зазначено.

09.02.2015 року о 23 год. слідчий оглянув місце події, а саме кімнату НОМЕР_1 у будинку АДРЕСА_2, виявив на внутрішньому боці лутки вхідних дверей в кімнату два капілярних сліди та вилучив їх, про що склав протокол огляду місця події. Однак слідчим не встановлено належність відбитків слідів знятих з лутки дверей.

09.02.2015 року о 22 годині слідчий оглянув приміщення приймального покою 5-її міської лікарні м.Запоріжжя по вул.Перемоги,80, де на каталці лежить чоловік в стані сильного алкогольного сп"яніння, на ньому одягнута куртка із чорної тканини, на чоловікові лежить шкіряна обкладинка, в якій знаходиться службове посвідчення на ім."я ОСОБА_3, купюра номіналом 20 грн., банківські картки Приватбанку та Ощадбанку, два проїзних квитка, виписка з медичної картки стаціонарного хворого № 1210 на ім."я ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, про що склав протокол огляду місця події. Однак, як свідчить протокол огляду місця події від 09.02.2015 року куртка, в яку був одягнутий ОСОБА_2 не оглядалась та не вилучалася слідчим. Крім того, як свідчить ілюстраційна таблиця до протоколу огляду від 09.02.2015 року, невідомий чоловік лежить прив"язаний до каталки, на його одежі розташований гаманець, однак даний гаманець чи то обкладинка речовим доказом по кримінальному провадженню не визнані, спосіб його знаходження на невстановленій 09.02.2015 року особі слідчим не встановлений.

Вилучена при огляді слідчим 09.02.2015 року виписка із медичної карти хворого № 1210 на ім."я ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, підтверджує пояснення обвинуваченого ОСОБА_2, про те, що він дійсно знаходився на лікуванні з 04.02.2015 року по 09.02.2015 року, та назвався в лікарні „ОСОБА_2".

Як свідчить протокол огляду предмету від 12.02.2015 року, в 09 год.00 хв. оперуповноважений Орджонікідзевського РВ в приміщенні службового кабінету провів огляд предмету, а саме куртки чоловічої чорного кольору фірми „Colins" з світлим хутром на капюшоні, яку видав ОСОБА_2, про що складений протокол огляду від 12.02.2015 року. Однак, відсутні докази того, що куртка, яку добровільно видав 12.02.2015 року ОСОБА_2 за своїми індивідуальними ознаками належить саме до викраденої у потерпілого ОСОБА_3 куртки. Оглянута оперуповноваженим 12.02.2015 року куртка для впізнання потерпілому ОСОБА_3 не пред"являлась.

Згідно з протоколом пред"явлення особи для впізнання, складеного слідчим СВ Орджонікідзевського РВ, у присутності понятих ОСОБА_11, ОСОБА_12, свідок ОСОБА_7 впізнала особу на фотографії № 2, яка 09.02.2015 року приблизно 0 16 год. перебувала біля квартири НОМЕР_1 по АДРЕСА_2 з курткою чорного кольору в руках. Як пояснювала свідок ОСОБА_7 у судовому засіданні перед впізнанням по фотографії, слідчий показував їй фотографію особи, яка причетна до крадіжки куртки у ОСОБА_3

Згідно з постановою слідчого від 25.02.2015 року по кримінальному провадженню речовими доказами визнана чоловіча куртка чорного кольору фірми „Colins", грошові кошти 20 грн., 2 банківські картки „Приватбанк" та „Ощадбанк", службове посвідчення співробітника МНС України № НОМЕР_3 на ім."я ОСОБА_3, які передані на відповідальне зберігання ОСОБА_3 , однак дані речові докази не містять на собі слідів та не можуть бути використані самостійно як доказ факту вчинення крадіжки саме ОСОБА_2

З протоколу проведення слідчого експерименту від 25.02.2015 року, за участі обвинуваченого ОСОБА_2, потерпілого ОСОБА_3, понятих ОСОБА_11, ОСОБА_12, слідує, що слідчий експеримент фіксувався за допомогою фотоапарата „Canon", та фотозйомку здійснював слідчий, при цьому обвинувачений пояснював про те, як він скоїв крадіжку куртки із кімнати гуртожитку. Однак даний протокол викликає сумнів, оскільки як пояснював потерпілий ОСОБА_3 понятих при відтворенні обставин не було, тим самим спростовуються показання свідка ОСОБА_11, яка у судовому засіданні давала не чіткі показання, які спростовуються показаннями потерпілого ОСОБА_3, та не є доказом вчинення крадіжки речей потерпілого ОСОБА_3 саме ОСОБА_2 Крім того сам протокол не відтворює ні дій, ні обставин певної крадіжки.

За таких підстав, суд дійшов висновку, що вказані докази не доводять факт вчинення ОСОБА_2 09.02.2015 року крадіжки, належних потерпілому ОСОБА_3 куртки чорного кольору фірми «Colin's», в якій знаходилися грошові кошти у сумі 20 грн., мобільний телефон в корпусі сірого кольору марки «Nokia 1100», вартістю 50 гривень, сім-карта мобільного оператора "Київстар", 2 банківські картки «Приватбанк» та «Ощадбанк», службове посвідчення співробітника МНС України НОМЕР_2 на ім'я ОСОБА_3

За епізодом обвинувачення від 30 січня 2015 року судом в якості свідка допитана ОСОБА_8 ( до шлюбу ОСОБА_8.), яка суду пояснила, що вона на початку лютого 2015 року на Критому ринку в м.Запоріжжя купувала планшет синього кольору у чоловіка, фотографію якого їй показували працівники міліції перед вилученням у неї планшету, та вона потім його впізнавала по фотографії.

Інші докази, досліджені судом, а саме протокол огляду місця події від 30.01.2015 року, а саме палати № 2 10-ї міської лікарні м.Запоріжжя, протокол огляду планшету «Lenovo А3500-HV" від 09.02.2015 року, який добровільно виданий ОСОБА_8(після шлюбу ОСОБА_8.), видаткова накладна ТОВ „Комфі Трейд" від 04.10.2014 року про вартість планшетного комп"ютера „ Lenovo А3500 7", постанова про визнання речовим доказом планшет «Lenovo А3500 7 16GB 3G М», не вказують на вчинення 30.01.2015 року саме ОСОБА_2 крадіжки з палати Міської клінічної лікарні № 10, планшету в корпусі синього кольору фірми «Lenovo А3500 7 16GB 3G М», який належить ОСОБА_4

Суд на підставі ст.ст.86,89,228 КПК України визнає протокол пред"явлення особи для впізнання за фотознімками від 11.03.2015 року недопустимим доказом, оскільки перешкод для пред"явлення особисто обвинуваченого ОСОБА_2 для впізнання свідку ОСОБА_8 не існувало, у матеріалах кримінального провадження не зазначено де і за яких обставин були знайдені фотографії обвинуваченого, які пред"являлись свідку ОСОБА_8 11.03.2015 року для впізнання.

За епізодом обвинувачення від 10 лютого 2015 року судом був допитаний потерпілий ОСОБА_5, який не підтвердив причетність ОСОБА_2 до викрадення у нього мобільного телефону в корпусі червоного кольору «Nokia Asha 305», обручки із золота, та свідок ОСОБА_10, свідчення якого є сумнівними, оскільки він вказує на обвинуваченого, як на особу, яка здавала йому у скупку мобільний телефон Нокіа червоного кольору, після пред"явлення слідчим фотографії обвинуваченого.

Інші докази, досліджені судом, а саме протокол огляду місця події від 11.02.2015 року, а саме приміщення кіоска № 1 розташованого біля входу у Критий ринок у м.Запоріжжя, де ОСОБА_10 добровільно видав мобільний телефон марки «Nokia Asha 305» працівникам міліції, постанова про призначення товарознавчої експертизи від 18.02.2015 року про вартість мобільного телефону в корпусі червоного кольору «Nokia Asha 305», висновок експерта № 385 від 20.02.2015 року про можливу ринкову вартість мобільного телефона «Nokia Asha 305» в корпусі червоного кольору, - 1132 грн.80 коп. не викривають ОСОБА_2 у вчиненні ним крадіжки майна ОСОБА_5

Суд на підставі ст.ст.86,89,228 КПК України визнає протокол пред"явлення особи для впізнання за фотознімками від 11.03.2015 року недопустимим доказом, оскільки перешкод для пред"явлення особисто обвинуваченого ОСОБА_2 для впізнання свідку ОСОБА_10 не існувало, у матеріалах кримінального провадження не зазначено де і за яких обставин були знайдені фотографії обвинуваченого, які пред"являлись свідку ОСОБА_10 11.03.2015 року для впізнання.

Прокурорами не спростовані пояснення обвинуваченого ОСОБА_2, надані ним під час судового розгляду.

Стосовно перевірки слідчим прокуратури Запорізької області заяви обвинуваченого ОСОБА_2 про застосування до нього недозволених методів слідства, а саме психічного насильства з боку працівників Ордонікідзевського РВ, суд вважає її такою, що проведена поверхово, без достатньої на те перевірки фактів та обставин, що мають значення для такої перевірки.

Так, кримінальне провадження №420142810000000360 від 08.09.2015 року по факту застосування працівниками Орджонікідзевського РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області до ОСОБА_2 насильства з метою отримання його зізнання у вчиненні злочинів _за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.365 КК України постановою від 26 жовтня 2015 року було закрито в зв'язку із відсутністю в їх діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.365 КК України.

Так, обвинувачений у судовому засіданні пояснював про безпідставність тримання його в приміщенні Орджонікідзевського РВ з 10 по 12 лютого 2015 року, дана заява ОСОБА_2 не спростована та не перевірена слідчим прокуратури Запорізької області.

Як свідчить протокол затримання обвинуваченого ОСОБА_2 від 12.02.2015 року, підставою для його затримання слугувала ухвала слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 12.02.2015 року, однак ухвалою слідчого судді від 12.02.2015 року підозрюваному ОСОБА_2 був застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, та він не затримувався судом, розгляд клопотання про дозвіл на затримання підозрюваного за вимогами ст.189 КПК України судом не здійснювався.

Більш того, як свідчить протокол огляду місця події від 09.02.2015 року слідчий о 22 год. оглядав приміщення приймального покою 5-її міської лікарні м.Запоріжжя по вул.Перемоги,80, куди був каретою швидкої допомоги доставлений ОСОБА_2, оглядав самого ОСОБА_2 та речі, які були з ним, однак місце його знаходження з 10 по 12 лютого 2015 року слідчим прокуратури належним чином не перевірено.

Так, суд не виключає, що на досудовому розслідування до обвинуваченого могло бути застосування нелюдського або такого, що принижує людську гідність з метою отримання зізнання в кримінальному правопорушенні, якого він не вчиняв, як наслідок цього заявив про це в судовому засіданні.

Відповідно до частини 1 статті 6 Конвенції "Про захист прав людини і основоположних свобод" (далі-Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно ч. 2 ст. 6 Конвенції кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Відповідно до роз'яснень, що містяться в абз. 2 пункту 19 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 01 листопада 1996 року «Про застосування Конституції при здійсненні правосуддя», визнання особи винною у вчиненні злочину можливе лише за умов доведеності її вини.

Згідно вимог ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях і усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до положень статті 17 КПК України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Згідно частини 1 статті 92 КПК України обов'язок доказування покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.

Відповідно до частини 1 статті 94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. При цьому, відповідно до ч.2 ст. 94 КПК України, жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Згідно роз'яснень, що містяться у пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 29 червня 1990 року «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку» вказано на недопустимість обвинувального ухилу при вирішенні питання про винність чи невинність підсудного. Всі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитись на користь підсудного.

Практика Європейського суду з прав людини показує, що суд при оцінці доказів повинен керуватися критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (рішення у справі "Козинець проти України", заява №75520/01, п.54, від 6 грудня 2007 року із внесеними змінами від 27 лютого 2008 року, рішення у справі "Нечипорук і Йонкало проти України", заява № 42310/04, п.150, від 21 квітня 2011 року, та рішення у справі "Яременко проти України", заява N 32092/02, п.57, від 12 червня 2008 року).

З огляду на викладене суд відхиляє зазначені вище докази сторони обвинувачення як докази винуватості ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. Ч.2, 3 ст. 185 КК України і приходить до висновку, що в матеріалах кримінального провадження відсутні докази "поза розумним сумнівом", які б доводили винуватість ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2., ч. 3 ст. 185 КК України.

Суд, безпосередньо дослідивши зібрані під час досудового слідства докази сторони обвинувачення та сторони захисту у їх сукупності, давши їм належну оцінку, відповідно до вимог ст.94 КПК України, дійшов висновку про те, що стороною обвинувачення не доведено, що кримінальні правопорушення, передбачені ч.ч.2,3 ст.185 КК України вчинені обвинуваченим ОСОБА_2

Згідно з вимогами ст. 370 КПК України обгрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, як і підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 цього Кодексу.

Усі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитися на користь обвинуваченого. Коли зібрані у справі докази не підтверджують обвинувачення і всі можливості збирання додаткових доказів вичерпані, суд зобов'я заний постановити виправдувальний вирок.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим.

Цивільний позов заявленим потерпілим ОСОБА_3 на підставі ст.129 ч.3 КПК України слід залишити без розгляду.

Питання про долю речових доказів вирішити згідно зі ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 100, 368-370, 373 ч. 1 п. 2, 368-370, 374, 376 КПК України суд, -

У Х В А Л И В :

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, визнати невинуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч.2 ст.185 КК України, ч. 3 ст. 185 КК України та виправдати його у зв"язку з недоведеністю того, що кримінальні правопорушення вчинені ним.

Міру запобіжного заходу відносно ОСОБА_2 у вигляді тримання під вартою скасувати, звільнити ОСОБА_2 з під-варти в залі суду.

Речові докази:чоловіча куртка чорного кольору фірми „Colins", грошові кошти 20 грн., 2 банківські картки „Приватбанк" та „Ощадбанк", службове посвідчення співробітника МНС України № НОМЕР_3 на ім."я ОСОБА_3, які передані на відповідальне зберігання ОСОБА_3, - залишити ОСОБА_3; планшет «Lenovo А3500 7 16GB 3G М», переданий на відповідальне зберігання ОСОБА_4,- залишити ОСОБА_4, мобільний телефон «Nokia Asha 305, переданий на відповідальне зберігання до камери схову Орджонікідзевського РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області, - передати ОСОБА_5

Цивільний позов ОСОБА_3 залишити без розгляду.

Вирок може бути оскаржений в апеляційний суд Запорізької області через Орджонікідзевський районний суд м.Запоріжжя протягом 30 днів з моменту його проголошення. Для осіб, які перебувають під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення копії судового рішення.

Суддя Н.І. Рибалко