Ухвала суду № 54438163, 16.12.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 742/3775/15-а Головуючий у 1-й інстанції: Коваленко А.В. Суддя-доповідач: Чаку Є.В.

У Х В А Л А

Іменем України

16 грудня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

Суддів: Старової Н.Е., Файдюка В.В.

за участю секретаря Муханькової Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Прилуцької міської ради на постанову Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 22 жовтня 2015 року у справі за адміністративним позовом управління праці та соціального захисту населення Прилуцької міської ради до головного територіального управління юстиції у Чернігівській області про визнання протиправними дії та скасування постанови про стягнення виконавчого збору, -

В С Т А Н О В И В :

Управління праці та соціального захисту населення Прилуцької міської ради (далі - позивач) звернулося до Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області з адміністративним позовом до головного територіального управління юстиції у Чернігівській області (далі - відповідач) про визнання протиправними дії та скасування постанови по ВП № 35938276 від 14 вересня 2015 року про стягнення виконавчого збору.

Постановою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 22 жовтня 2015 року в задоволенні адміністративного позову було відмовлено.

Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову та ухвалити нове рішення. На думку апелянта, зазначену постанову суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області Петренка С.В. від 02.01.2013 року відкрито виконавче провадження за виконавчим листом № 2-а-7646/2011, виданого Прилуцьким міськрайонним судом Чернігівської області 20.10.2011 року про зобов'язання управління праці та соціального захисту населення Прилуцької міської ради здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_3 щорічну разову грошову допомогу до 5 травня як інваліду 3 групи, у розмірі семи мінімальних пенсій за віком, відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» з урахуванням виплачених сум.

Постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області Петренка С.В. від 29.04.2013 року закінчено виконавче провадження за виконавчим листом № 2-а-7646, виданого 20.10.2011 року Прилуцьким міськрайонним судом Чернігівської області.

Постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області Петренка С.В. від 09.12.2014 року відновлено виконавче провадження за виконавчим листом № 2-а-7646, виданим 20.10.2011 року Прилуцьким міськрайонним судом Чернігівської області.

22.12.2014 року позивач направив на адресу відповідача лист про неможливість як добровільно так і в інший спосіб виконати постанову в частині проведення виплат на користь ОСОБА_3 через відсутність надходження коштів з Державного бюджету на зазначені цілі та окремої бюджетної програми для забезпечення виконання рішень суду, яка законодавством не передбачена в управлінні.

У зв'язку із невиконанням судового рішення без поважних причин, постановою головного державного виконавця Петренка С.В. ВП № 35938276 від 14.09.2015 року з позивача стягнуто виконавчий збір у розмірі 2040 грн.

Не погоджуючись з такими діями та рішенням відповідача, позивач звернувся до суду.

З приводу даних спірних правовідносин, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон), державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Закону, державний виконавець зобов'язаний здійснювати заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Згідно ч. 3 ст. 11 Закону державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право, зокрема: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.

Згідно ст. 75 Закону, після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.

Якщо рішення не виконано і виконання може бути проведено без участі боржника, державний виконавець організовує виконання відповідно до повноважень, наданих йому законом, та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом. При цьому на боржника повторно накладається штраф у порядку, встановленому ст. 89 цього Закону.

У разі, якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до ст. 89 цього Закону та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом, після чого виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, і повертає виконавчий документ до суду чи іншого органу (посадової особи), що його видав.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що Закон чітко визначає умови притягнення боржників до відповідальності за невиконання без поважних причин рішення суду, а тому відповідач приймаючи постанову ВП № 35938276 від 14.09.2015 року про стягнення з позивача виконавчого збору у розмірі 2040 грн. діяв в межах та на підставі чинного законодавства України.

Також, у своїй апеляційній скарзі апелянт звертав увагу суду апеляційної інстанції на те, що невиконання ним рішення суду в частині виплати допомоги, за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів, не може вважатися невиконанням рішення суду без поважних причин та з цього приводу навів практику Верховного суду України.

Що стосується таких доводів апелянта, колегія суддів з цього приводу вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Відповідно до ст. 2442 Кодексу адміністративного судочинства України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Так, відповідно до ст. 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Згідно ч. 2 ст. 14 КАС України постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України.

Судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання (ч. 2 ст. 257 КАС України).

Також, колегія суддів звертає увагу на те, що Європейський суд з прав людини неодноразово звертав увагу на те, що державний орган не може посилатися на відсутність коштів, щоб не виплачувати борг, підтверджений судовим рішенням (п. 35 рішення у справі «Бурдов проти Росії»), а тому доводи апелянта щодо неможливості виконати рішення суду у зв'язку з відсутністю коштів є протиправними.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність прийняття відповідачем оскаржуваної постанови, оскільки позивачем рішення суду по справі № 2-а-7646/2011 - не виконано.

Приймаючи до уваги те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду доводами апелянтів не спростовані, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційних скарг.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Прилуцької міської ради - залишити без задоволення.

Постанову Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 22 жовтня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Чаку Є.В.

Судді: Файдюк В.В.

Старова Н.Е.