Постанова № 54438164, 16.12.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/19064/15 Головуючий у 1-й інстанції: Вовк П.В.

Суддя-доповідач: Чаку Є.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 грудня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Мєзєнцева Є.І., Старової Н.Е.

за участю секретаря Муханькової Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 вересня 2015 року у справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у місті Києві до Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, третя особа: Державне підприємство «Державний науково-дослідний інститут автоматизованих систем у будівництві» про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В :

Державна податкова інспекція у Солом'янському районі Головного управління ДФС у місті Києві (далі - позивач) звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України (далі - відповідач), третя особа: Державне підприємство «Державний науково-дослідний інститут автоматизованих систем у будівництві» про стягнення з відповідача податкову заборгованість державного підприємства «Державний науково-дослідний інститут автоматизованих систем у будівництві» в загальному розмірі 1 589 930, 74 грн., з яких 1 580 242, 72 грн. становить заборгованість з податку на додану вартість, а 9 688, 02 грн. - земельний податок юридичних осіб.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 вересня 2015 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 вересня 2015 року та прийняти нову, якою у задоволенні позову Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у місті Києві - відмовити. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції матеріальних та процесуальних норм.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду - скасуванню, з наступних підстав.

З наявних в матеріалах справи даних облікових карток платника податку - ДП «Державний науково-дослідний інститут автоматизованих систем в будівництві» вбачається, що за третьою особою рахується заборгованість в загальному розмірі 1 598 440, 52 грн. зі сплати:

- податку на додану вартість - в розмірі 1 588 752, 50 грн.;

- земельного податку з юридичних осіб - в розмірі 9 688, 02 грн.

Зазначена заборгованість виникла у зв'язку з несплатою відповідачем податкових зобов'язань, самостійно нарахованих ним в поданих до податкового органу документах податкової звітності та визначених податковим органом в податкових повідомленнях-рішеннях, що приймалися щодо ДП «Державний науково-дослідний інститут автоматизованих систем в будівництві».

ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у місті Києві була прийнята податкова вимога № 191-22 від 28 серпня 2013 року, якою сума заборгованості третьої особи визначена на рівні 398 899, 64 грн. Зазначена вимога була отримана представником ДП «Державний науково-дослідний інститут автоматизованих систем в будівництві» 28 серпня 2013 року.

20 квітня 2015 року позивач звернувся до відповідача з поданням № 6235/9/26-58-23-01-14, в якому ставилося питання про прийняття Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України відповідного рішення щодо: надання відповідної компенсації з бюджету за рахунок коштів, призначених для утримання такого органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить такий платник податків; досудову санацію такого платника податків за рахунок коштів державного бюджету; ліквідацію такого платника податків та призначення ліквідаційної комісії; виключення платника податків із переліку об'єктів державної власності, які не підлягають приватизації відповідно до закону, з метою порушення справи про банкрутство, у порядку, встановленому законодавством України.

Відповідач своїм листом № 7/21-5801 від 22 травня 2015 року повідомив податковий орган про обізнаність відповідача щодо стану податкової заборгованості підприємства, а також про те, що ним звернуто увагу на внесення директором ДП «Державний науково-дослідний інститут автоматизованих систем в будівництві» ряду пропозицій по розробці конструктивного плану дій в умовах загальнодержавного спаду економіки. Проінформовано податковий орган про те, що на черговому засіданні постійно діючої комісії з розгляду питань стосовно оптимізації системи державних підприємств, установ та організацій, які належать до сфери управління відповідача, буде розглянуто питання подальшої роботи третьої особи.

Суд першої інстанції, задовольняючи адміністративний позов, виходив з того, що з аналізу змісту вказаного листа відповідача в контексті наведеного правового положення п. 96.3 статті 96 ПК України, Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України фактично відмовило позивачу у задоволенні його вимог про вчинення передбачених п. 96.2 статті 96 ПК України дій. При цьому, суд також звертав увагу на те, що відповідачем на було долучено до матеріалів справи будь-яких доказів, які б свідчили про вчинення ним дій, спрямованих на погашення податкової заборгованості третьої особи в передбаченому статтею 96 ПК України порядку

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційної інстанції не може погодитися з огляду на наступне.

Відповідно до пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно п. 41.5 ст. 41 Податкового кодексу України органами стягнення є виключно органи державної податкової служби, які уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах їх повноважень, а також державні виконавці в межах своїх повноважень.

Відповідно до п. 96.1 ст. 96 Податкового кодексу України у разі, якщо сума коштів, отримана від продажу внесеного в податкову заставу майна комунального підприємства, не покриває суму його податкового боргу і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням публічних торгів, або у разі відсутності у такого боржника власного майна, що відповідно до законодавства України може бути внесено в податкову заставу та відчужено, орган державної податкової служби зобов'язаний звернутися до органу місцевого самоврядування чи органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить майно такого платника податків, з поданням щодо прийняття рішення про виділення коштів місцевого бюджету на сплату податкового боргу такого платника податків; затвердження плану досудової санації такого платника податків, який передбачає погашення його податкового боргу; ліквідацію такого платника податків та призначення ліквідаційної комісії; прийняття сесією відповідної ради рішення щодо порушення справи про банкрутство платника податків.

Згідно п. 96.3 ст. 96 Податкового кодексу України відповідь щодо прийняття рішення з розгляду вказаного подання відповідач повинен був надіслати органу державної податкової служби протягом 30 календарних днів з дня направлення звернення.

У разі неотримання зазначеної відповіді у визначений цим пунктом строк або отримання відповіді про відмову у задоволенні його вимог орган державної податкової служби зобов'язаний звернутися до суду із позовною заявою про звернення стягнення податкового боргу на кошти державного органу, в управлінні якого перебуває таке державне (комунальне) підприємство або його майно.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підпунктом 21.1.1 п. 21.1 ст. 21 Податкового кодексу України встановлено, що посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Відповідно до п. 89.1 ст. 89 Податкового кодексу України право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

Податкова застава - спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов'язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений цим Кодексом. У разі невиконання платником податків грошового зобов'язання, забезпеченого податковою заставою, орган стягнення у порядку, визначеному цим Кодексом, звертає стягнення на майно такого платника, що є предметом податкової застави (пп.14.1.155 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 95.1 ст. 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Для цього, згідно п. 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України, орган державної податкової служби звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі. Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття органом державної податкової служби рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення органу державної податкової служби підписується його керівником та скріплюється гербовою печаткою органу державної податкової служби. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом державної податкової служби.

З аналізу наведених норм слідує, що законодавець з 01 січня 2011 року встановив особливий порядок погашення заборгованості платників податків перед бюджетами і визначив перелік заходів, які повинен здійснити орган стягнення в певній послідовності на виконання власних повноважень: звернення до суду з вимогами про стягнення коштів з рахунків в банку; опис та вилучення майна; отримання судового дозволу на погашення усієї суми боргу за рахунок майна, звернення стягнення на дебіторську заборгованість, тощо.

Суд першої інстанції в своєму рішенні звертав увагу на те, що, оскільки у третьої особи відсутнє майно, що відповідно до законодавства України може бути внесено в податкову заставу та відчужено, позивач, з метою погашення податкової заборгованості ДП «Державний науково-дослідний інститут автоматизованих систем в будівництві», звертався до відповідача в передбаченому п. 96.2 статті 96 ПК України порядку.

Колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу на те, що даний висновок суду спростовується наявними в матеріалах справи рішенням позивача № 12 від 28 серпня 2013 року про опис майна у податкову заставу (а/с 137) та актом опису майна № 4 від 31 жовтня 2013 року (а/с 141). Акт опису майна містить в собі певний перелік майна на загальну суму 1 143 181, 70 грн. Даний акт був підписаний податковим керуючим та головним бухгалтером ДП «ДНДІАСБ».

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що зверненню позивача до суду з даним позовом про стягнення податкового боргу на кошти державного органу, в управлінні якого перебуває боржник, повинен був передувати ще перелік заходів, які повинен здійснити орган стягнення в певній послідовності на виконання власних повноважень.

Жодних доказів того, що податковий орган вживав зазначені вище заходи для погашення податкового боргу підприємства шляхом продажу майна, яке перебуває у податковій заставі, суду не надано.

Водночас, обов'язок податкового органу на звернення з поданням в порядку ст. 96 Податкового кодексу України виникне лише за умови дотримання процедури стягнення боргу, передбаченої гл. 9 Податкового кодексу України.

Що стосується наявної в матеріалах справи постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 грудня 2013 року у справі № 826/18362/13-а за позовом Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві до державного підприємства «Державний науково-дослідний інститут автоматизованих систем у будівництві» про стягнення податкового боргу, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Пунктом 95.1 статті 95 ПК України визначено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, здійснюється на підставі звернення контролюючого органу за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини (п. 95.3 статті 95 ПК України).

Так, дійсно, даною постановою з підприємства було стягнуто з відкритих розрахункових рахунках у банках суму податкового боргу в розмірі 747 062, 00 (сімсот сорок сім тисяч шістдесят дві) грн. 00 коп., проте суд апеляційної інстанції вважає дану обставину недостатньою для звернення позивача до суду з позовом про стягнення податкового боргу на кошти державного органу, в управлінні якого перебуває боржник, оскільки як вбачається з наданої представником третьої особи довідки № 154 від 14 грудня 2015 року державним підприємством були відкриті рахунки в ПАТ КБ «Фінансова ініціатива», ГУ ДКСУ у місті Києві та ПАТ «Укрсоцбанк». Датою відкриття даних рахунків був 2013 рік. В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник податкового органу пояснив, що вони зверталися з інкасовим дорученням до банківської установи, а саме до ПАТ «Укрсоцбанк», а також до казначейства. Банківська установа повідомила податковий орган про відсутність взагалі на підприємстві коштів. Таким чином, колегія суддів вважає, що податковим органом не в повному обсязі були вчинені дії по стягненню коштів з третьої особи.

Також, колегія суддів окремо вважає за необхідне звернути увагу на те, що матеріали справи містять баланс ДП «ДНДІАСБ», з якого вбачається, що станом на 30 червня 2015 року за підприємством обліковувалася ще дебіторська заборгованість за продукцією, товари, роботи, послуги у розмірі 842 тис, грн. та на поточних рахунках підприємства в банках обліковувалися кошти у сумі 202 тис, грн.

Також, суду апеляційної інстанції відповідачем було надано лист ДП «Державний науково-дослідний інститут автоматизованих систем в будівництві» № 8/15-М від 20.04.2015 року щодо інвентаризації основних засобів; бухгалтерську довідку від 20.04.2015 року про наявність дебіторської заборгованості по контрагентам в розділі договорів станом на 20.04.2015 року; бухгалтерську довідку № 30/15-М від 28.08.2015 року про наявність дебіторської заборгованості по контрагентам в розрізі договорів станом на 28.08.2015 року; лист управління капітального будівництва № 499 від 23.11.2015 року про стан кредиторської заборгованості перед «Державний науково-дослідний інститут автоматизованих систем в будівництві»; копію листа «Державний науково-дослідний інститут автоматизованих систем в будівництві» від 22.01.2015 року до Державної податкової інспекції Солом'янського району міста Києва щодо списання майна підприємства в рахунок податкового боргу; копію виписки по особовому рахунку ДП «Державний науково-дослідний інститут автоматизованих систем в будівництві» з 31.03.2015 року по 21.09.2015 року. Таким чином, колегія суддів вважає, що податковий орган мав достатньо можливостей та засобів для вчинення дій по погашенню податкового боргу третьою особою.

Також, колегія суддів звертає увагу на те, що стягнення з дебіторів платника податку, що має податковий борг, сум дебіторської заборгованості, строк погашення якої настав та право вимоги якої переведено на контролюючі органи, у рахунок погашення податкового боргу такого платника податків, здійснюється на підставі звернення контролюючого органу за рішенням суду (п. 95.22 статті 95 ПК України).

Відповідно до пункту 1.3 Порядку використання додаткових джерел погашення податкового боргу, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України № 569 від 10 жовтня 2013 року та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за № 1852/24384 від 31 жовтня 2013 року, у разі коли здійснення заходів щодо продажу майна платника податків не привело до повного погашення суми податкового боргу, орган стягнення може визначити додатковим джерелом погашення податкового боргу дебіторську заборгованість платника податків, строк погашення якої настав та право вимоги якої переведено на органи доходів і зборів.

Отже, звертаючись до суду із даним позовом, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що позивачем не надано належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що ним було використано повний перелік дій, визначений законодавцем щодо порядку встановлення та стягнення податкового боргу державного підприємства, зокрема, докази вжиття контролюючим органом достатніх дій, спрямованих на погашення податкового боргу ДП «ДНДІАСБ» шляхом стягнення належних йому коштів на підставі судових рішень.

Тобто, позивачем не дотримано встановлений статтею 96 ПК України обов'язковий порядок погашення податкового боргу державних підприємств, які не підлягають приватизації, з огляду на відсутність доказів виконання контролюючим органом обов'язкових передумов направлення до державного органу подання у відповідності із вимогами п. 96.2 ст. 96 ПК України, а тому, звернення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у місті Києві від 26 серпня 2015 року до Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України і позовом є передчасним.

З огляду на викладене, позивачем не доведено вжиття вичерпних заходів з погашення податкового боргу безпосередньо ДП «ДНДІАСБ», у т.ч. за рахунок додаткових джерел, недостатності цих заходів (майна, коштів) для цілей погашення податкового боргу підприємства, відмови Міністерства у вжитті заходів (в контексті положень пунктів 96.2 та 96.3 статті 96 ПК України), що у сукупності є передумовою стягнення з Мінрегіону податкового боргу підприємства.

На підставі вищевикладеного, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, та підтверджені в ході апеляційного провадження, через що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, а позовні вимоги - залишенню без задоволення.

Згідно до статті 202 КАС України - підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є, зокрема, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 вересня 2015 року - скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у місті Києві - відмовити в повному обсязі.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 18.12.2105 року.

Головуючий суддя Чаку Є.В.

Судді: Мєзєнцев Є.І.

Старова Н.Е.