Ухвала суду № 54438152, 16.12.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 826/12889/15 Головуючий у 1-й інстанції: Арсірій Р.О. Суддя-доповідач: Старова Н.Е.

У Х В А Л А

Іменем України

16 грудня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Старової Н.Е.,

суддів: Мєзєнцева Є.І., Чаку Є.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроветзахист Україна» до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агроветзахист Україна» звернулось до суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення від 16.04.2015 року №0002362202.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.10.2015 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, апелянтом було подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Справа розглянута відповідно до вимог п.2 ч.1 ст.197 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що податковим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроветзахист Україна» з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні господарських відносин з ТОВ «Лирокс-Груп» за період з 01.10.2014р. по 30.11.2014р., за результатами якої складено акт від 08.04.15р. №2038/26-51-22-02/36956342, яким зафіксовано порушення: п.п.14.1.257 п. 14.1 ст.14, п.п.135.5.4 п. 135.5 ст.135 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 1 811 830,00гн.

В результаті виявлених порушень податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.04.2015 року №0002362202, яким визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 1 811 829,00грн. і застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 452 957,00грн.

Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, після процедури адміністративного оскарження, позивач звернувся до суду.

Висновок про порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «Агроветзахист Україна» вимог податкового законодавства, а саме заниження зобов'язань з податку на прибуток приватних підприємств контролюючий орган зробив з огляду на не включення до валового доходу безповоротної фінансової допомоги в розмірі 10 065 721,00 грн., отриманої від ТОВ «Східна Вугільно-Енергетична Компанія» та ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля».

Податковий орган прийшов до висновку, що кошти сплачені ТОВ «Східна Вугільно-Енергетична Компанія» та ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля» на користь позивача на підставі договорів купівлі-продажу є безповоротною фінансовою допомогою, оскільки позивач не в змозі був поставити, заявлений по договорам товар суб'єктам господарювання в силу ненастання реальних наслідків за правочином укладеним між позивачем та ТОВ «Лирокс-Груп».

Водночас, договірні взаємовідносини позивача з ТОВ «Східна Вугільно-Енергетична Компанія» та ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля» не були предметом перевірки та належним чином не досліджувались.

Відповідно до пп.14.1.257 п.14.1 ст.14 ПК України фінансова допомога - фінансова допомога, надана на безповоротній або поворотній основі. Безповоротна фінансова допомога - це: сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів; сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після списання такої безнадійної заборгованості; сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності; основна сума кредиту або депозиту, що надані платнику податків без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних).

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином, однією з основних ознак безповоротної фінансової допомоги є те, що надання грошових коштів здійснюється саме у користування відповідно договору або без такого, у той час, як умовами договору купівлі-продажу передбачено не надання коштів у користування, а передання їх у власність, як оплату за отриманий товар.

Приписами ч.1 ст.43ГК України встановлено, що підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

Згідно ст.44 ГК України передбачено, що підприємництво здійснюється на основі: вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності; самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону; вільного найму підприємцем працівників; комерційного розрахунку та власного комерційного ризику; вільного розпорядження прибутком, що залишається у підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом; самостійного здійснення підприємцем зовнішньоекономічної діяльності, використання підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд.

Відтак, підприємство самостійно вирішує який товар, по яких цінах та в кого купувати, а органи державної влади та їх посадові особи не можуть втручатися в господарську діяльність підприємця.

Отже, з аналізу договорів укладених між позивачем та ТОВ «Східна Вугільно-Енергетична Компанія» та ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля», копії яких наявні в матеріалах справи (т.1 а.с.45-46, 49-50), вбачається, що вони за своєю суттю є договорами купівлі-продажу, оскільки передбачають виплату на користь позивача коштів за умови передачі (поставки) відповідного товару. Відтак, у суду відсутні підстави визнання цих коштів безповоротною фінансовою допомогою, що відповідно спростовує доводи податкового органу.

Стосовно доводів відповідача про нереальність господарських операцій позивача з ТОВ «Лирокс-Групп» за період з 01.10.2014 по 30.11.2014 року, то такі посилання не підтверджені податковим органом доказами, які б відповідали вимогам ст.70 КАС України, та спростовані ТОВ «Агроветзахист» належними доказами, зокрема: договором поставки (т.1 а.с.40-41), специфікаціями (т.1 а.с.42, 44), додатковою угодою про внесення змін до специфікації (т.1 а.с.43), банківським звітом про дебетові і кредитові операції по рахунку (т.1 а.с.52-56), посвідченнями якості та товарно-транспортними накладними (т.1 а.с.61-176), видатковими накладними (т.1 а.с.177, 180, ), податковими накладними (т.1 а.с.178, 182); актами прийому-передачі (т.1 а.с.179, 181), карткою рахунку 631 (т.1 а.с.191) тощо, які містять належні реквізити згідно вимог закону, та підтверджують реальність господарських операцій.

Окрім того, п.18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року №9 «Про судову практику розгляду справ про визнання правочинів недійсними», серед іншого вказано, що при кваліфікації правочину за ст.228 Цивільного кодексу України має враховуватись вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі.

Відносно посилань щодо недобросовісності контрагента позивача, то колегія суддів звертає увагу на те, що згідно КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. В контексті наведеного рішенням Європейського суду з прав людини у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» від 22.01.2009 року зазначено, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню. Слід брати до уваги те, що при розгляді даної категорії справ Європейський суд з прав людини виходить з того, що держава в особі податкових органів може і повинна вживати заходів для недопущення та/або зупинення зловживань у сфері сплати податку на додану вартість та бюджетного відшкодування, але відмова у бюджетному відшкодуванні платнику податків, який добросовісно виконав свої зобов'язання перед бюджетом і виконав всі передбачені національним законодавством умови для отримання такого відшкодування, тільки на тій підставі, що податковий орган не встановив сплати податку на додану вартість з боку постачальника та/або його контрагентів у ланцюгу, за умови відсутності шахрайських дій з боку отримувача відшкодування, на думку Європейського суду з прав людини, порушує права такого платника податків.

З урахуванням всього вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що доводи про допущення позивачем податкових правопорушень не знайшли свого підтвердження, а податкове повідомлення-рішення від 16.04.2015 року №0002362202 є протиправним та підлягає скасуванню. Відповідно, позовні вимоги є обґрунтованими та правомірно задоволені судом першої інстанції.

Згідно ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач як суб'єкт владних повноважень, всупереч вимог ч.2 ст.71 КАС України не надав до суду належних доказів правомірності своїх дій, та не обґрунтував свою правову позицію у встановленому порядку.

Судова колегія апеляційної інстанції не вбачає порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, на які посилається апелянт в апеляційній скарзі, та вважає, що судом першої інстанції повно встановлені обставини справи, яким надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні правовідносини.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені у постанові від 16.10.2015 року, та не можуть бути підставою для її скасування.

За таких обставин, у відповідності до ст.200 КАС України, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Крім того, приписами положень пп.2 п.3 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» встановлено розміри ставок судового збору за подання апеляційної скарги до адміністративного суду, в розмірі 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви. Відтак, з огляду на те, що апелянтом при поданні апеляційної скарги не було надано документу про сплату судового збору за подання апеляційної скарги, то судовий збір підлягає стягненню з останнього в розмірі 5359,2 грн. (4872 грн.*110%), з огляду на те, що розмір судового збору при поданні даної позовної заяви становив 4872 грн.

Керуючись ст.ст. 41, 98, 160, 186, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.10.2015 року - без змін.

Стягнути з Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві на користь Державного бюджету України судові витрати у розмірі 5359,2 (п'ять тисяч триста п'ятдесят дев'ять) грн.

Ухвала набирає законної сили згідно ст.254 КАС України, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Старова Н.Е.

Судді: Мєзєнцев Є.І.

Чаку Є.В.