Ухвала суду № 54437813, 18.11.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 листопада 2015 року м. Київ К/9991/81485/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача: Усенко Є.А.,

суддів: Вербицької О.В., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Обухівському районі Київської області Державної податкової служби

на постанову Київського окружного адміністративного суду від 05.06.2012

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.12.2012

у справі № 2а-2191/12/1070 Київського окружного адміністративного суду

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Трипільський пакувальний комбінат» (далі - ТОВ «Трипільський пакувальний комбінат»)

до Державної податкової інспекції у Обухівському районі Київської області (далі - ДПІ)

про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 05.06.2012, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.12.2012, позов задоволено: скасовано податкове повідомлення - рішення ДПІ від 31.01.2012 № 0000202301/129, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (далі - ПДВ) за жовтень 2011 року на суму 43992,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 10998,00 грн.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить ухвалені у справі судові рішення скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Позивач не реалізував процесуальне право щодо подання заперечень проти касаційної скарги.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки, викладені в акті від 16.01.2012 № 55/2301/31826484 про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Трипільський пакувальний комбінат» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ за жовтень 2011 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення, що декларувалось за період з 01.09.2011 по 30.09.2011. Згідно з висновками цього акту ТОВ «Трипільський пакувальний комбінат» порушено вимогипунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.4, 201.7, 201.10 статті 210, пункту 203.1 статті 203 Податкового кодексу України (далі - ПК), що полягало, в тому числі, у безпідставному формуванні податкового кредиту вересня 2011 року у сумі 43 992,00 грн. та відповідно у завищенні бюджетного відшкодування за жовтень 2011 року на цю ж суму.

Такі висновки податкового органу вмотивовані тим, що операції ТОВ «Трипільський пакувальний комбінат» з придбання транспортно-експедиційних послуг на підставі договору із фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 від 01.12.2010 № 880 не спричиняють реального настання правових наслідків з огляду на податкову інформацію, отриману із бази даних "Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів", щодо розбіжності між задекларованою сумою податкового кредиту ТОВ «Трипільський пакувальний комбінат» і даними податкової звітності СПД ОСОБА_2 за вересень, жовтень 2011 року та на факт порушення кримінальної справи слідчим СУ ГУ МВС України в Київській області за фактом фіктивного підприємництва, що полягало у використанні невстановленими особами реквізитів суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 без його відома з метою здійснення діяльності, направленої на незаконне отримання податкової вигоди іншими господарюючими суб'єктами.

У судовому процесі встановлено, що 01.01.2011 між ТОВ «Трипільський пакувальний комбінат» (замовник) та СПД ОСОБА_2 (експедитор) укладено договір № 880 про надання транспортно-експедиційних послуг, згідно з пунктом 2.3 якого експедитор зобов'язується доставити вантаж в пункти призначення у строк, встановлений у підписаній сторонами заявці (а.с. 45-48 т. 1). ТОВ «Трипільський пакувальний комбінат» надано СПД ОСОБА_2 заявки на організацію перевезення, які (заявки) містять інформацію про вантаж, відправника, місце завантаження, кількість автомобілів, найменування вантажоотримувача, адреси розвантаження, вимоги до транспортного засобу, вартість фрахту транспортного засобу (а.с. 61-130 т. 1); транспортно-експедиційні послуги з перевезення вантажу СПД ОСОБА_2 оформлені товарно-транспортними накладними, що містять відмітки про відвантаження та отримання товару (а.с. 229- 245 т. 1, а.с. 2- 183 т. 2). За наслідками виконання договірних зобов'язань між сторонами було складено акти здачі-приймання робіт (послуг), СПД ОСОБА_2 виписав податкові накладні на користь ТОВ «Трипільський пакувальний комбінат» (а.с. 131-244 т. 1, а.с. 1-182 т. 2), а останній згідно з банківськими виписками оплатив отримані послуги у безготівковому поряду розрахунків (а.с. 7-8 т. 5). Судами першої та апеляційної інстанцій досліджено первинні бухгалтерські документи, а саме: прибуткові акти, видаткові накладні, накладні на здачу готової продукції цеха по виробництву гофротари на склад готової продукції, прибуткові ордери, акти прийому-передачі ТМЦ, відвантажувальні відомості, рахунки-фактури, - виписані за господарськими операціями, для забезпечення яких ТОВ «Трипільський пакувальний комбінат» придбавались транспортно-експедиційні послуги, та отримані свідчення СПД ОСОБА_2, який підтвердив факт надання ним послуг ТОВ «Трипільський пакувальний комбінат» орендованими транспортними засобами.

Вказані фактичні данні (докази) стали підставою для висновку суду про те, що господарські операції між ТОВ «Трипільський пакувальний комбінат» та СПД ОСОБА_2 мають реальний характер, спричинили зміну у майновому стані їх учасників та пов'язані з господарською діяльністю ТОВ «Трипільський пакувальний комбінат».

Пунктом 198.3 статті 198 ПК встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пункту 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За змістом положень пункту 198.6 цієї ж статті не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пункт 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно з пунктом 200.1 статті 200 ПК сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.3 встановлено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

У разі якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідають дійсному економічному змісту, платник податку має документи бухгалтерського та податкового обліку, наявність яких вимагається законом, контролюючий орган не вправі обмежувати право платника податку на податковий кредит з підстав недотримання податкової дисципліни іншим платником податку - постачальником товарів (послуг), якщо цей платник (покупець) сплатив податок в ціні придбання товарів (послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Одне лише порушення постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання податкового законодавства не може бути підставою для висновку про порушення покупцем правових норм, якими встановлені правила декларування суми податкового кредиту.

Суди попередніх інстанцій, зробивши з дотриманням норм статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України оцінку доказів, наданих позивачем на спростування доводів податкового органу про незаконне декларування товариством податкового кредиту за вересень 2011 року в сумі 43992,00 грн., заявлену до відшкодування у податковій декларації за жовтень 2011 року, та з огляду на відсутність доказів з боку податкового органу, які б спростовували інформацію щодо господарських операцій між товариством та СПД ОСОБА_2, зафіксовану в наданих позивачем документах бухгалтерського та податкового обліку дійшли обґрунтованого висновку про протиправність податкового повідомлення - рішення.

Доводи, наведені ДПІ у касаційній скарзі, не спростовують правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Обухівському районі Київської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 05.06.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.12.2012 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, визначених ст. ст. 237-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: підписЄ.А. УсенкоСудді: підписО.В. Вербицька підписІ.Я. Олендер