Ухвала суду № 543953, 14.02.2007, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

                                                                                                                                                                           К/С  № К-14330/06

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ  

                             УХВАЛА

                          ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.02.2007 р.                                                                                    м. Київ                                                                   

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого суддіПилипчук Н.Г.

суддів                       Брайка А.І.

             Федорова М.О.

                                  Нечитайла О.М.                                

                                Степашка О.І.                        

при секретарі:       Ільченко О.М.

за участю представників

позивача: Потреби С.М.

відповідача: Реути Н.В., Кочука О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Кременчуцької об’єднаної державної податкової інспекції  у Полтавській області

на рішення Господарського суду Полтавської області від 18.08.2005р.

та ухвалуКиївського міжобласного  апеляційного господарського суду від 23.01.2006 р.

у справі № 17/55

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Вибор-К"

до  Кременчуцької державної податкової інспекції  у Полтавській області

провизнання недійсними податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 18.08.2005р., залишеним без змін ухвалою Київського міжобласного  апеляційного господарського суду від 23.01.2006 р., позов задоволено. Визнано недійсними податкові повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ   № 00039552301/0/3171 та № 0003962301/0/155 від 18.12.2004 р. про визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 129436 грн. (в тому числі 69242 грн. - основний платіж, 34621 грн. – штрафні(фінансові) санкції) та завищення бюджетного відшкодування з ПДВ в сумі 441 грн. Стягнуто з Кременчуцької державної податкової інспекції    на користь ТОВ "Вибор-К" відшкодування витрат по сплаті держмита в сумі 85грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн.

Судові рішення мотивовані тим, що включення позивачем до податкового кредиту сплачених сум ПДВ ТОВ "Фінтехпром" відповідає положенням ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Кременчуцька ОДПІ у Полтавській області  подала касаційну скаргу, якою просить скасувати вказані судові рішення та направити справу на новий розгляд. Посилається на порушення судами п.п. 7.4.1 та 7.4.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість". Зазначає, що рішенням районного суду від 08.10.2004 р. встановлені факти, які не спростовані під час розгляду справи в апеляційному порядку. Ухвала апеляційного суду, якою скасовано рішення районного суду, суперечить нормам процесуального права. Також посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права ст.ст. 7, 9, 49, 156 КАС України.

Представники податкової інспекції в судовому засіданні підтримали вимоги касаційної скарги та просили її задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення – без змін, як законні та обґрунтовані.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.  

Судами першої та апеляційної інстанції було встановлено таке. 

06.12.2004 р. Кременчуцькою ОДПІ проведено планову документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства ТОВ "Вибор-К" за період з 01.10.2001 р. по 30.09.2004 р., про що складено акт №518/23-120/22522503, яким зафіксовано порушення позивачем вимог п.п.7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", у зв’язку з чим позивачу зменшено ПДВ: за квітень 2003 року на 155,00 грн.; за травень 2003 р. на 268,00 грн. та донараховано ПДВ за 2003 рік в сумі 69242,00 грн.

Зменшуючи ПДВ за квітень та травень 2003 р. на суму 155,00 грн. та 286,00 грн. відповідач виходив з того, що вказані суми вже були відшкодовані позивачу у червні та липні 2003 року. При цьому, цей висновок податкової інспекції документально не підтверджений.

Донарахування ПДВ за 2003 рік в сумі 69242,00 грн. відповідач обґрунтовує тим, що податкове зобов’язання було визначено на підставі включення позивачем до складу валових витрат сум ПДВ, що підлягали відшкодуванню в результаті виконання договору купівлі-продажу № 5 від 05.02.2003 р., укладеного ТОВ "Вибор-К" та ТОВ "Фінтехпром". Позивач не мав права включати вказану суму до податкового кредиту та заявляти її до бюджетного відшкодування, оскільки державну реєстрацію ТОВ "Фінтехпром", реєстрацію в якості платника ПДВ з 27.09.2002 р. скасовано, первинні бухгалтерські документи (угоди, накладні, податкові накладні, довіреності, документи податкового обліку) визнані недійсними з моменту складання з реквізитами ТОВ "Фінтехпром" та підписом Овчаренко В.Г. в якості директора.  

На підставі акту перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0003962301/0/155 від 18.12.2004 р. про визначення позивачу суми завищеного бюджетного відшкодування у розмірі 155,00 грн. та 286,00 грн., а також податкове повідомлення-рішення № 00039552301/0/3171 від 18.11.2004 р. про визнання податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 103863,00 грн., в тому числі (69242,00 грн. основного платежу та 34621,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій). 

  Суд касаційної інстанції погоджується з позицією судів попередніх інстанцій про неправомірність висновків податкового органу стосовно відсутності права у позивача на включення до податкового кредиту сплаченого ПДВ  в сумі 69242,00 грн.  на підставі податкових накладних, виданих ТОВ "Фінтехпром".

Як було достовірно встановлено судами попередніх інстанцій, між позивачем та ТОВ "Фінтехпром" 05.02.2003 р. укладено договір № 5, відповідно до якого ТОВ "Фінтехпром" у 2003 році поставило ТОВ "Вибор-К" мазут та бітум, а ТОВ "Вибор-К", в свою чергу, оплатило вартість цієї продукції в повному обсязі, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями та виписками Кременчуцької філії АКБ "Укрсоцбанк".

Наслідки господарських операцій відображені позивачем у бухгалтерському та податковому обліку, податковий кредит - у податкових деклараціях.

Відповідно до п.п. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, чинній на час формування позивачем спірного податкового кредиту) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

За приписами п.п. 7.5.1. п. 7.5 ст. 7 Закону "Про податок на додану вартість" право на віднесення до податкового кредиту сум ПДВ сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу), виникає за правилом першої події: або фактична сплата коштів продавцю в оплату придбаних товарів (робіт, послуг), або отримання податкової накладної в якій зазначені суми ПДВ, що засвідчує факти придбання платником податків товару (робіт, послуг).

Згідно із п.п. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 цього ж закону  не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.

Таким чином, виходячи із приписів вищевказаної норми закону, тільки відсутність податкової накладної безспірно позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат.

Відповідальність платника податку у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, настає лише у разі непідтвердження податковими накладними на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту (абз. 2 п.п. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість").

Визнання недійсною реєстрації суб’єкта господарювання та свідоцтва про реєстрацію платника податку не може бути підставою для висновку про недійсність податкових накладних, виданих таким контрагентом на час здійснення господарської операції. На час вирішення даного спору запису до єдиного державного реєстру про припинення реєстрації ТОВ "Фінтехпром" не внесено, отже, виходячи із вимог ч. 2 ст. 104 ЦК України, ця юридична особа не є такою, що припинилася.

Крім того, судами було достовірно встановлено, що рішення Автозаводського районного суду ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 26.05.2005 р. у справі № 22а-1240 скасовано, а провадження у справі закрито, тобто підстави, якими відповідач обґрунтовував свою позицію усунуті.

Враховуючи наведене, висновки судів попередніх інстанцій узгоджуються з обставинами у справі та відповідають нормам матеріального права.

Доводи податкової інспекції, викладені у касаційні скарзі, відхиляються судом касаційної інстанції, оскільки вони суперечать вищевикладеній позиції. Порушень судами попередніх інстанцій норм процесуального права, на які також посилається відповідач, судом касаційної інстанції не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

                                               У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу  Кременчуцької об’єднаної державної податкової інспекції  у Полтавській області залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Полтавської області від 18.08.2005р. та ухвалу Київського міжобласного  апеляційного господарського суду від 23.01.2006 р. – без змін.

 Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття обставин, які можуть бути підставою для провадження за винятковими обставинами.

головуючий суддя                            Н.Г. Пилипчук

судді                                                 А.І. Брайко

                    М.О. Федоров  

                    О.М. Нечитайло                                   

                    О.І. Степашко