Ухвала суду № 543936, 07.02.2007, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

К/скарга №К-13109/06

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

01010, м.Київ, вул.Московська, 8

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.02.2007 р. Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Бившевої Л.І.

Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

Степашка О.І.

при секретарі: Ільченко О.М.

за участю представників:

позивача: не зявився.

відповідача:Синьогуб Д.П.

розглянувши касаційну скаргу Катеринопільського районного комбінату комунального обслуговування сільського населення (РККОСН) «Райсількомунгосп»

на рішення Господарського суду Черкаської області від 03.06.2005 р. та ухвалу Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 18.11.2005 р.

у справі №09/1245

за позовом Катеринопільського районного комбінату комунального обслуговування сільського населення «Райсількомунгосп»

до Звенигородської ОДПІ в Черкаській області (правонаступник Державна податкова інспекція у Катеринопільському районі Черкаської області)

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ,-

ВСТАНОВИВ:

Позивачем заявлено вимоги про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0000012301 від 14.02.2005 р. прийнятого Звенигородською ОДПІ в Черкаській області, яким йому визначено податкове зобовязання з ПДВ в розмірі 47013,00 грн., у т.ч. основний платіж 31342,00 грн., штрафні (фінансові) санкції 15671,00 грн.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 03.06.2005 р., залишеним без змін ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 18.11.2005р., у позові відмовлено.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, у якій ставиться питання про скасування судових рішень та прийняття нового про задоволення позову, у звязку з порушенням норм матеріального права.

Доводи касаційної скарги обґрунтовуються тим, що за перевірений період позивачем не здійснювались операції, які відповідно до ст.3 та 5 Закону України «Про податок на додану вартість» не є обєктом оподаткування або звільнені від оподаткування податком на додану вартість, а тому застосування пп.7.4.3 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» в частині зменшення податкового кредиту на загальну суму 31342 грн. є неправомірним.

У звязку з реорганізацією, у справі здійснено заміну відповідача Звенигородської ОДПІ правонаступником ДПІ у Катеринопільському районі Черкаської області.

Відповідач заперечень на касаційну скаргу не надав, його представник у судовому засіданні касаційної інстанції просив в задоволенні касаційної скарги відмовити, рішення судів залишити без змін.

Позивач представників у судове засідання касаційної інстанції не направив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомлення. Справу розглянуто відповідно до приписів ч.4 ст.221 КАС України.

Перевіривши у відкритому судовому засіданні повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідачем проведена комплексна документальна перевірка дотримання позивачем вимог податкового та валютного законодавства за період його діяльності з 01.10.2001 р. по 01.10.2004 р., за результатами якої складений акт від 11.02.2005 р. №154/23-1/00727618.

На підставі акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №0000012301 від 14.02.2005 р., яким йому визначено податкове зобовязання з ПДВ в розмірі 47013,00 грн., у т.ч. основний платіж 31342,00 грн., штрафні (фінансові) санкції 15671,00 грн.

Як встановлено у справі, позивач є міжгосподарською організацією і здійснює свою діяльність на засадах кооперативного управління, права володіння, використання і розпорядження закріпленим за ним майном у розмірах відповідно до дольової участі господарств-учасників, трудового колективу і «Облсількомунгоспу» в розмірі коштів, виділених із центральних фондів.

Протягом 2001-2003 р.р. та 9 місяців 2004 р. позивач одержав кошти Державного бюджету України на реформування та розвиток комунального господарства у сільській місцевості в сумі 318000 грн., у т.ч. з кодами економічної класифікації 1170 «Дослідження і розробки, державні програми» -149000 грн., 1310 «Субсидії і поточні трансферти підприємствам» - 142000 грн., 2410 «Капітальні трансферти підприємствам» - 27000 грн.

Згідно акту Контрольно-ревізійного управління в Черкаській області від 15.12.2004 р., яке здійснювало перевірку використання коштів Державного бюджету України, позивач використав кошти Державного бюджету України повністю, основну частину за цільовим призначенням, а 16417,86 грн. у 2003 р. не за цільовим призначенням.

Позивач, будучи платником податку на додану вартість, подавав щоквартально, а з 2002 р. щомісячно декларації з ПДВ, у рядку 4 розділу І яких відобразив операції, які звільняються від оподаткування (пільгові операції).

Відповідно до пп.7.3.5 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення податкових зобовязань у разі продажу товарів (робіт, послуг) з оплатою за рахунок бюджетних коштів, є дата надходження таких коштів на розрахунковий рахунок платника ПДВ, або дата отримання відповідної компенсації у будь-якому іншому виді, включаючи зменшення заборгованості такого платника податку за його зобовязаннями перед таким бюджетом.

Згідно пп.7.4.3 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»у разі коли товари (роботи, послуги), що виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду .

Суди попередніх інстанцій, встановивши, що окремий облік придбання товарів (робіт, послуг) за рахунок коштів Державного бюджету України позивач не вів, перерахунок податкового кредиту не робив, в податкових деклараціях з ПДВ відобразив пільгові операції, але повністю відніс до податкового кредиту суми ПДВ по придбаних, у т.ч. за рахунок коштів Державного бюджету України, і використаних товарах (роботах, послугах), дійшли вірного висновку, що відповідачем правомірно зменшено податковий кредит у податкових періодах, в яких позивачу надходили кошти Державного бюджету України, відповідно їх частці.

За порушення граничних строків сплати узгодженої суми податкового зобовязання, встановлених п.5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», відповідно до пп.17.1.7 п.17.1 ст.17 цього Закону передбачена сплата штрафу.

Доводи касаційної скарги не беруться до уваги, оскільки вони не спростовують фактичних обставин справи, встановлених судом.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що суди першої та апеляційної інстанції, повно та правильно встановивши обставини справи, дали їм належну оцінку з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Підстав для задоволення касаційної скарги та скасування судових рішень судова колегія немає.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Катеринопільського районного комбінату комунального обслуговування сільського населення «Райсількомунгосп» залишити без задоволення, рішення Господарського суду Черкаської області від 03.06.2005 р. та ухвалу Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 18.11.2005 р. без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді Л.І.Бившева

О.М.Нечитайло

Н.Г.Пилипчук

О.І.Степашко

Повний текст ухвали складено 09.02.2007 р.