Рішення № 5438849, 07.05.2009, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.05.09 Справа № 27/135/09

Дроздова С.С.За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Будмакс”, м. Київ

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, с. Лукашеве Запорізького району Запорізької області

про стягнення 5 575 грн. 86 коп.

Суддя Дроздова С.С.

Представники сторін:

Від позивача: Проханов П.М., дов. № 4 від 02.01.2009 р.

Від відповідача: ОСОБА_4, дов. № 776 від 21.04.2009 р.

На підставі статті 85 ГПК України 07 травня 2009 року прийнято рішення та оголошено судом у судовому засіданні після закінчення розгляду справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Будмакс”, м. Київ звернулося до господарського суду з позовною заявою про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, с. Лукашеве Запорізького району Запорізької області 5575 грн. 86 коп. заборгованості, в тому числі 4688 грн. 51 коп. основного боргу за договором поставки № 98 від 19.09.2008 р., 384 грн. 46 коп. втрат від інфляції, 55 грн. 88 коп. 3% річних та 447 грн. 01 коп. пені за неналежне виконання умов договору.

Ухвалою господарського суду від 19.03.2009 р. порушено провадження у справі № 27/135/09 та призначено судове засідання на 21.04.2009 р.

Ухвалою суду від 21.04.2009 р. у звязку з неявкою у судове засідання представника відповідача та з метою надання додаткових доказів, розгляд справи відкладався, на підставі ст. 77 ГПК України, про що сторони були повідомлені належним чином.

07.05.2009 р. слухання справи продовжено.

07.05.2009 р. до початку розгляду справи представники позивача та відповідача заявили письмове клопотання щодо відмови від здійснення технічної фіксації судового процесу.

Головуючим суддею оголошено яка справа розглядається, склад суду, та розяснено представника сторін, які прибули в судове засідання, їх права, у тому числі право заявляти відводи.

Відводів складу суду не заявлено.

В засіданні суду 07.05.2009 р. позивач надав суду заяву щодо зменшення розміру позовних вимог, у звязку з тим, що відповідачем 20.03.2009 р. частково сплачено суму заборгованості у розмірі 1 000 грн. 00 коп., що підтверджується випискою банку. Просить суд стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 4 575 грн. 86 коп., в тому числі 3688 грн. 51 коп. основного боргу за договором № 98 від 19.09.2008 р., 384 грн. 46 коп. втрат від інфляції, 55 грн. 88 коп. 3% річних та 447 грн. 01 коп. пені за неналежне виконання умов договору.

Заява відповідає вимогам ст. 22 ГПК України, якою передбачено, що позивач має право до прийняття рішення у справі зменшити розмір позовних вимог, приймається судом.

Суд розглядає зменшені позовні вимоги про стягнення заборгованості в розмірі 4 575 грн. 86 коп.

Відповідач у судовому засіданні, відкритому 07.05.2009 р. зменшені позовні вимоги визнав в повному обсязі, про що викладено в письмовому відзиві, який міститься у матеріалах справи.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Згідно з ч. 1 ст.13, ч. 1, 2 ст.14 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Цивільні обовязки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обовязковим для неї.

Вирішуючи спір, суд враховує наступне. Відповідно до ст. 4-1 ГПК України господарські суди вирішують спори у порядку позовного провадження.

Позов це вимога позивача про захист порушеного або оспорюваного субєктивного права чи охоронюваного законом інтересу, яка здійснюється у визначеній законом процесуальній формі. Згідно з господарським процесуальним законодавством предмет позову це матеріально правова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен винести рішення. Матеріальноправова вимога позивача повинна опиратися на певні обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а саме на підставу позову.

Згідно з ст.20 ГПК України право на захист особа здійснює на свій розсуд.

19 вересня 2008 р. між позивачем - ТОВ “Будмакс”, м. Київ та відповідачем - Фізичною особою підприємцем ОСОБА_2, с. Лукашеве Запорізького району Запорізької області було укладено договір поставки № 98.

Відповідно до умов п. 1 договору позивач зобовязався передати (поставити) на умовах договору будівельні та оздоблювальні матеріали та (або) інструменти та комплектуючі у власність відповідача, а відповідач зобовязався прийняти товар у власність та оплатити його на умовах договору.

Пунктом 2 договору, сторонами передбачено, що асортимент, ціна та кількість товару, що поставляється за даним договором, визначаються сторонами у накладних на товар, які є невідємною частиною договору та формуються на підставі замовлень покупця (відповідача) з урахуванням можливостей постачальника (позивача). Вартість прийнятого відповідачем товару визначається в оформлених ( в тому числі підписаних сторонами) накладних.

На виконання умов Договору позивач - 17.10.2008 р. поставив відповідачу товар на загальну суму 4988 грн. 51 коп., що підтверджується накладною № ЗП-10/17/0010 від17.10.2008 р. (на суму 4988 грн. 51 коп.), копія якої міститься в матеріалах справи.

Згідно з п. 4 договору, розрахунки між сторонами здійснюються у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів з рахунку відповідача на рахунок позивача, що вказані в даному договорі, шляхом внесення готівкових коштів в касу позивача, при цьому відповідач зобовязався оплачувати товар протягом семи календарних днів з моменту отримання відповідної партії товару.

На виконання умов договору відповідачем в рахунок часткової оплати товару, відповідачем було сплачено 20 березня 2009 р., вже після звернення позивача до суду з позовом, було сплачено 1000 грн. 00 коп., що підтверджується випискою банка від 20.03.2009 р. (копія міститься в матеріалах справи).

Залишок несплаченої суми, в указаний термін відповідач не сплатив, внаслідок чого у нього виникла заборгованість в розмірі 3 688 грн. 51 коп., що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків від 21.04.2009 р. підписаний обома сторонами.

Статтями 11 та 509 Цивільного кодексу України визначено, що однією із підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк, є договір.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до положень ст. 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Статтею 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобовязання, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Правовідносини сторін врегульовано договором поставки.

Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Як свідчать надані суду документи, між сторонами склалися господарські відносини, що породили взаємні обовязки. Обовязки позивача виразились у передачі товару відповідачу, а обовязки відповідача заключаються в оплаті цього товару.

Відповідач не надав суду доказів належного виконання зобовязання і сплати суми боргу. Таким чином, вимога позивача про стягнення суми 3 688 грн. 51 коп. основного боргу є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, вимоги позивача про стягнення 384 грн. 46 коп. втрат від інфляції та 55 грн. 88 коп. - 3 % річних обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Як визначено ст. 230 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин зобовязаний сплатити штрафні санкції (неустойку, штраф, пеню) у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобовязань може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею).

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. ст.610, 611 ЦК України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Згідно з ст. 549 цього Кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Відповідно до п. 5.2 договору сторонами передбачено, що у випадку несвоєчасної оплати товару покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховувалася пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”, розмір пені встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня. Пеню потрібно розраховувати, виходячи з розміру подвійної облікової ставки НБУ та за строк, що не перевищує 6 місяців.

Відповідно до ст. 232 Цивільного кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконаним.

Відповідно до п. 5.2 договору та розрахунку суми позову, сума пені за період з 24.10.08 р. по 17.03.09 р. склала 447 грн. 01 коп.

З огляду на вищевикладене, вимога позивача про стягнення пені за неналежне виконання умов договору по оплаті заборгованості за період з 24.10.2008 р. по 17.03.2009 р. у розмірі подвійної облікової ставки НБУ що діяла в зазначений період, в сумі 447 грн. 01 коп. обґрунтована і підлягає задоволенню.

Судові витрати: державне мито України та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відносяться на відповідача, так як спір до суду доведений з його вини.

Керуючись ст. ст. 11, 509, 525, 526, 530, 549, 610, 712 ЦК України, ст. 193 ГК України, ст.ст. 22, 49, 82 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1, р/р НОМЕР_2 в ЗРУ КБ “Приватбанк”, МФО 313399) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Будмакс” (02091, м. Київ, шосе Харківське, 144-В, код ЄДРПОУ 32376008 на поточний рахунок Запорізької філії ТОВ “Будмакс” 69057, м. Запоріжжя, вул. О.Матросова, 13, код ЄДРПОУ 26405160, № 26009039072 в ЗОД “Райффайзен БакнкАваль”, МФО 313827) 3 688 (три тисячі шістсот вісімдесят вісім) грн. 51 коп. основного боргу за договором, 384 (триста вісімдесят чотири) грн. 46 коп. втрат від інфляції, 55 (пятдесят пять) грн. 88 коп. 3 % річних, 447 (чотириста сорок сім) грн. 01 коп. пені за неналежне виконання умов договору, 102 (сто дві) грн. 00 коп. державного мита і 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

Суддя С.С. Дроздова

(Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 ГПК України та підписано 08.05.2009р.)

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня

його прийняття.