Рішення № 54366598, 26.11.2015, Торецький міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Дзержинський міський суд Донецької області)

Справа № 225/3053/15-ц

Провадження № 2/225/1185/2015

рішення

І М Е Н Е МУ К Р А Ї Н И

26 листопада 2015 м. Дзержинськ

Дзержинський міський суд Донецької області в складі:

головуючого - судді Геря О.Г.,

за участю:

секретаря судового засідання Савченко О.О.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Відділення виконавчої Дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Дзержинську Донецької області про відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В :

В травні 2015 року позивач звернувся до суду з позовом про відшкодування моральної шкоди, просив стягнути з відповідача моральну шкоду посилаючись на те, що працював в приватному підприємстві «Спецдомнасервис» та 22.06.2005 року при виконанні трудових обовязків він отримав виробничу травму травматична ампутація ІІ-ІІІ пальців на рівні основи проксимальних фаланг, І-ІV пальців на рівні основи ногтевий фаланг з роздавлюванням мяких тканей шкіри кісті, здавлювання лівої кісті.

Висновком МСЕК від 19.10.2005 року йому було вперше встановлено 45 % ступеню втрати професійної працездатності безстроково. У звязку з отриманням професійної травми він відчуває моральні страждання, фізичний біль, який призвів до втрати звичайних для нього життєвих звязків, докладанні додаткових зусиль для організації свого життя. Пошкодженням здоровя йому заподіяно моральні страждання, на відшкодування яких він просить стягнути 25000 грн.

Представник позивача, який діє за довіреністю, в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі, наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, позов не визнав з підстав, викладених у письмових запереченнях.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та надані докази в їх сукупності судом встановлено наступне.

Позивач по справі знаходився у трудових відносинах з приватним підприємством «Спецдомнасервис» та 22.06.2005 року при виконанні трудових обовязків позивач отримав виробничу травму травматична ампутація ІІ-ІІІ пальців на рівні основи проксимальних фаланг, І-ІV пальців на рівні основи ногтевий фаланг з роздавлюванням мяких тканей шкіри кісті, здавлювання лівої кісті. Факт трудового каліцтва підтверджується актом про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом від 29.06.2005 року по формі Н-1.

Висновком МСЕК від 19.10.2005 року позивачу вперше безстроково встановлено 45% ступеню втрати професійної працездатності, встановлена третя група інвалідності за трудовим каліцтвом.

У звязку з цим суд зазначає, що сам факт трудового каліцтва, з точки зору погіршення здоров'я, втрати важливих особистих здібностей, зміни життєвого укладу, необхідності лікування та таке інше, веде до висновків про наявність моральної шкоди. Зазначене також випливає з положень ст.3 Конституції України, відповідно до якої, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

При цьому як зазначив Конституційний Суд України в п. 4.1. свого Рішення від 27 січня 2004 року по справі № 1-9/2004 ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричинюють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.

Таким чином суд вважає, що позивачу внаслідок ушкодження здоровя заподіяна моральна шкода, яка полягає у моральних переживаннях, що призвело до змін звичайного образу життя та потребує від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Як встановлено судом право вимагати відшкодування моральної шкоди настало у позивача з моменту встановлення йому ступеню втрати професійної працездатності у звя'зку з трудовим каліцтвом, а саме з 19.10.2005 року, тобто під час дії Закону України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, що спричинили втрату працездатності.

За змістом ст.ст. 1, 21, 28, 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 вересня 1999 року на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України покладено обов'язок відшкодувати застрахованим особам моральну шкоду у зв'язку з ушкодженням здоров'я, заподіяну умовами виробництва, при цьому сума страхової виплати не може перевищувати двохсот розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на день виплати.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про охорону праці» в редакції від 01 січня 2004 року державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров'я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Згідно із ч. 1 ст. 9 цього Закону відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або у разі смерті працівника здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності». Враховуючи особливості захисту здоров'я потерпілого, поряд із відшкодуванням матеріальної шкоди компенсується і моральна шкода за наявності факту заподіяння цієї шкоди потерпілому.

Відшкодування моральної шкоди застрахованим особам незалежно від відшкодування майнової шкоди передбачено статтею 1 Закону і є одним із способів захисту особистих немайнових прав працівника.

Укладаючи з роботодавцем угоду про обов'язкове страхування від нещасного випадку, страховик (Фонд соціального страхування від нещасних випадків) тим самим бере на себе зобов'язання надати застрахованим особам передбачені Законом (стаття 21) соціальні послуги та виплати. Надаючи соціальні послуги застрахованим та здійснюючи страхові виплати грошових сум, Фонд соціального страхування від нещасних випадків здійснює забезпечення соціального захисту громадян у разі тимчасової, стійкої або повної втрати працездатності.

До страхових виплат належать, зокрема, грошова сума, яка виплачується застрахованому за моральну шкоду за наявності факту заподіяння цієї шкоди потерпілому (підпункт «е» пункту 1 частини першої статті 21, частина третя статті 28 Закону) .

Встановлення зазначеним законом обов'язку Фонду соціального страхування від нещасних випадків відшкодувати моральну шкоду є засобом реалізації потерпілим гарантованого державою усім застрахованим громадянам забезпечення прав у страхуванні від нещасного випадку та професійного захворювання (стаття 3).

Таким чином доводи позивача про заподіяння йому моральної шкоди внаслідок отриманого професійного захворювання заслуговують на увагу.

При цьому відповідно до роз'яснень, викладених у п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань та з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача й інших обставин.

Сукупність проаналізованих та досліджених в судовому засіданні доказів дає можливість суду зробити висновок про те, що ушкодження здоровя на виробництві спричинило позивачу моральну шкоду, яка полягає в фізичному болю та в моральних переживаннях, що призвело до змін звичайного образу життя та потребує від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Факт спричинення моральної шкоди позивачу, яка полягає в душевних і фізичних стражданнях, яких він зазнав і зазнає у звязку з ушкодженням здоровя, повязаним з виконанням трудових обовязків, порушення нормальних життєвих звязків внаслідок не можливості продовжувати активне життя, обмеження умов праці. Отже, факт моральних страждань є очевидним і не потребує доказування іншими засобами доказування.

При визначенні розміру грошової компенсації суд враховує, що моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як не має і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.

В той же час, з врахуванням ступеня та глибини моральних страждань позивача, керуючись принципом розумності та справедливості, суд знаходить можливим стягнути на користь позивача 13500 грн. як відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до ст. 88 ч. 2 ЦПК України, якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись ст.ст.10,60,88, 212-215, 218 Цивільного процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Відділення виконавчої Дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Дзержинську Донецької області на користь ОСОБА_3 в якості відшкодування моральної шкоди суму в розмірі 13500 (тринадцять тисяч пятсот) грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Донецької області через Дзержинський міський суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

С у д д я: