Ухвала суду № 54360416, 15.12.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 грудня 2015 року м. Київ К/800/63012/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.11.2014

у справі № 2а-5592/11/1370

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівська ізоляторна компанія»

до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Львівська ізоляторна компанія» звернулось до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області від 06.05.2011 № 0000112341/6761.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 21.09.2011 в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.11.2014 постанову суду першої інстанції скасовано та прийнято нову постанову, якою задоволено позовні вимоги; визнано протиправним та скасовано спірне податкове повідомлення-рішення.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Позивач в запереченнях на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, як законне та обґрунтоване.

Також відповідачем було подано доповнення до касаційної скарги, в якому заявлено клопотання про заміну відповідача, у зв'язку із реорганізацією, із Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області на правонаступника - Державну податкову інспекцію у Галицькому районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області.

Відповідно до ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.

Суд касаційної інстанції, розглянувши подане клопотання, дійшов висновку про його задоволення.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної позапланової виїзної перевірки позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок підприємства за січень 2011 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось у жовтні 2010 року, грудні 2010 року та за лютий 2011 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в грудні 2010 року та в січні 2011 року, складено акт № 1273/23-409/30823262 від 20.04.2011, яким встановлено порушення: п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування за лютий 2011 року на суму 1 027 327 грн.

На підставі результатів проведеної перевірки, 06.05.2011 відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000112341/6761 про зменшення суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 1 027 327 грн. за лютий 2011 року.

В судовому порядку встановлено, що 24.11.2010 позивач отримав за договором поставки № 30/9 від 21.09.2009 від ДП «Електротехізоляція» грошові кошти в розмірі 918 200 грн., в т.ч. ПДВ 153 033,33 грн., на що було виписано податкову накладну на суму податку на додану вартість 153 033,33 грн.

На виконання пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинного на момент виникнення правовідносин) позивач збільшив свої податкові зобов'язання з цього виду податків на 153 033,33 грн.

На виконання зазначеного договору поставки, 31.12.2010 позивач відвантажив своєму контрагенту - ДП «Електротехізоляція» товар на загальну суму 7 115 940,05 грн., в т.ч. ПДВ на суму 1 185 990 грн., виписав податкову накладну на вказану суму ПДВ та збільшив свої податкові зобов'язання з ПДВ за грудень 2010 року на 1 185 990 грн., зазначивши про це в податковій декларації за січень 2011 року.

Однак, в січні 2011 року контрагент позивача вимоги договору в частині оплати за поставлений товар не виконав та по відповідній накладній повернув позивачу поставлений ним товар на суму 7 115 940,05 грн., в т.ч. ПДВ на суму 1 185 990 грн.

Враховуючи те, що ДП «Електротехізоляція» податку на додану вартість не сплачував, тому позивач правомірно відкоригував свої податкові зобов'язання з ПДВ в бік зменшення на 1 185 990 грн. за розрахунками коригувань від 28.01.2011 № 1, від 31.01.2011 № 2 та № 3 та відобразив це в податковій декларації за січень 2011 року.

Загальний обсяг податкового зобов'язання з податку на додану вартість позивача з врахуванням наведеного вище коригування податкового зобов'язання, в грудні 2010 року - січні 2011 року становив 277 492 грн.

Сума податкового кредиту, сформована позивачем в декларації за січень 2011 року, становила 2 026 092 грн., в т.ч.: 1 509 839 грн. за грудень 2010 року та 516 253 грн. за січень 2011 року.

Загальна сума від'ємного значення в грудні 2010 року - січні 2011 року дорівнювала 1 507 422 грн.: усього податкових зобов'язань (рядок 9 декларації з ПДВ за період з грудня 2010 року по січень 2011 року включно (277 492 грн.) мінус усього податкового кредиту за період грудня 2010 року - січня 2011 року включно (2 026 092 грн.) та плюс 241 178 грн. позитивного значення за грудень 2010 року.

Оскільки в січні 2011 року податкового боргу у позивача не виникло, то суму від'ємного значення у розмірі 1 507 422 грн. позивач зарахував до складу податкового кредиту лютого 2011 року, про що зазначив у поданій декларації.

У період грудень 2010 року - січень 2011 року позивачем сплачено суму 1 247 528 грн. податку на додану вартість митним органам, 657 026 грн. постачальникам, що підтверджено дослідженими судами попередніх інстанцій матеріалами справи, тобто всього на суму 1 904 554 грн., а оскільки від'ємне значення за лютий 2011 року становило 1 593 465 грн., то позивач з врахуванням задекларованої суми бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок за січень 2011 року (255 600 грн.) мав право на бюджетне відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок в банку за лютий 2011 року в сумі 1 694 954 грн. (1 904 554 грн. - 255 600 грн. = 1 694 954 грн.). Частина даної суми в межах від'ємного значення сальдо позивач заявив до бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок в банку у розмірі 1 507 422 грн. за лютий 2011 року.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем був повернений товар, а не товар (послуги) отриманий від постачальника, тому дана сума податку на додану вартість не включається до податкового кредиту, а зменшує податкові зобов'язання за січень 2011 року та фактичної сплати по даному товару не проводилось з розрахункового рахунку, то в порушення п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України підприємством безпідставно включено до бюджетного відшкодування по декларації за лютий 2011 року ПДВ в сумі 1 185 990 грн.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, апеляційний адміністративний суд посилався на те, що контрагент позивача податок на додану вартість не сплачував та суму податкового кредиту по вказаній господарській операції не зменшував, а тому позивач правомірно відкоригував свої податкові зобов'язання з ПДВ в бік зменшення на 1 185 990 грн.

Суд касаційної інстанції погоджується з наведеним висновком суду апеляційної інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до п. п. 200.1 - 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 200.4 ст. 200 цього Кодексу якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг; залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п. 192.1 ст. 192 Податкового кодексу України якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

Якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то: постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок коригування податку; отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв'язку з отриманням таких товарів/послуг (п. 192.1.1 п. 192.1 ст. 192 ПК України).

Враховуючи положення наведеного законодавства та обґрунтованість коригування податкових зобов'язань з податку на додану вартість за січень 2011 року на суму 1 185 990 грн., в зв'язку з невиконанням зобов'язань та поверненням товару за договором № 30/9 від 21.09.2009, позивачем правомірно визначено суму податкового кредиту з включенням від'ємного значення в розмірі 1 507 422 грн.

Таким чином, за відсутності порушень норм матеріального та процесуального права, висновок суду апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Допустити заміну по даній справі відповідача - Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області її правонаступником - Державною податковою інспекцією у Галицькому районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області.

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області відхилити.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.11.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кошіль Судді І.В. Борисенко О.А. Моторний