Ухвала суду № 54360415, 25.11.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 листопада 2015 року м. Київ К/9991/66515/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого: Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Черкасах Черкаської області Державної податкової служби

на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 31 липня 2012 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2012 року

у справі № 2а/2370/2446/2012

за позовом Кредитної спілки «Кредит Союз»

до Державної податкової інспекції у місті Черкасах Черкаської області Державної податкової служби

про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Кредитна спілка «Кредит Союз» (далі - позивач) звернулась до суду з позовом до Державної податкової інспекції у місті Черкасах Черкаської області Державної податкової служби (далі - відповідач) про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13 березня 2012 року № 53/17-2207/25204519.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 31 липня 2012 року позов був задоволений повністю. Визнано недійсним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 53/17-2207/25204519 від 13 березня 2012 року про нарахування грошового зобов'язання КС «Кредит Союз» в розмірі 25958,38 грн. Стягнуто з Державного бюджету України на користь КС «Кредит Союз» судовий збір в сумі 259,59 грн., сплачений згідно платіжного доручення № 830 від 05 липня 2012 року.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2012 року постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 31 липня 2012 року було залишено без змін.

В касаційній скарзі ДПІ у м. Черкасах Черкаської області Державної податкової служби, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 31 липня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2012 року і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

У запереченні на касаційну скаргу КС «Кредит Союз», посилаючись на те, що постанова Черкаського окружного адміністративного суду від 31 липня 2012 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2012 року є законними та обґрунтованими, а положення касаційної скарги жодним чином це не спростовують, просить відмовити в задоволенні касаційної скарги та залишити без змін рішення судів попередніх інстанцій.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПІ у м. Черкаси провела виїзну планову перевірку КС «Кредит Союз» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2011 року, за результатами якої був складений акт № 7/22-0/25204519 від 28 лютого 2012 року.

За висновками акта перевірки, позивачем були порушені, зокрема, вимоги підпункту «в» підпункту 4.3.5 пункту 4.3 статті 4, підпунктів 4.2.11, 4.2.12 пункту 4.2 статті 4, пункту 7.1 статті 7, підпункту 9.2.3 пункту 9.2 статті 9, підпункту 16.3.1 пункту 16.3 статті 16, пункту 17.2 статті 17, пункту 19.2 статті 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», в результаті чого КС «Кредит Союз» донараховано податку з доходів фізичних осіб у загальній сумі 20766, 70 грн.

Зокрема, в акті перевірки було вказано, що у період з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2010 року позивач неправомірно не нарахував, не утримав та не сплатив до бюджету податок з доходів фізичних осіб із процентів на додаткові пайові внески, виплачених членам кредитної спілки у загальній сумі 110206,42 грн., що призвело до заниження податку з доходів фізичних осіб у сумі 16530,96 грн. Також, у акті перевірки було вказано, що позивач неправомірно не утримав та не перерахував до бюджету податок з доходів фізичних осіб при списанні процентів за користування кредитами в сумі 28238,07 грн., які відповідно до протоколу засідання кредитного комітету КС «Кредит Союз» №00196 від 07 грудня 2010 року визнано безнадійними кредитами, у зв'язку з тим, що минув строк позовної давності, що призвело до заниження податку з доходів фізичних осіб у сумі 4235,74 грн.

13 березня 2012 року ДПІ у м. Черкаси на підставі вказаного акта перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 53/17-2207/25204519, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 127.1 статті 127 Податкового кодексу України збільшила КС «Кредит Союз» суму грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок з доходів фізичних осіб на 25958,38 грн., з яких: 20766,70 грн. - за основним платежем, 5191,68 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Вказане податкове повідомлення-рішення оскаржувалось позивачем в адміністративному порядку, за наслідками якого його скарги були залишені без задоволення, а податкове повідомлення-рішення - без змін.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що проценти, виплачені членам кредитної спілки на пайові внески, не є процентами у тому розумінні, в якому це значення вжито у пункті 7.2 статті 7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», а відтак такі проценти мають оподатковуватися за правилами, наведеними у підпункті 9.2.3 пункту 9.2 статті 9 названого Закону, тобто за ставкою, установленою у пункті 7.1 статті 7 цього Закону. Також, суд виходив з того, що з огляду на приписи підпункту 22.1.4 пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» обов'язок позивача як податкового агента щодо нарахування та сплати податку з доходів фізичних осіб у вигляді процентів на їх пайові внески, виникне лише з 01 січня 2013 року. Крім іншого, суд виходив з того, що позивач правомірно не виконав функцію податкового агента при списанні процентів за безнадійними кредитами, визнаними безнадійною заборгованістю з інших підстав, ніж пропущення КС «Кредит Союз» строків позовної давності.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

За визначенням, наведеним у частини 1 статті 1 Закону України «Про кредитні спілки» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), кредитна спілка - це неприбуткова організація, заснована фізичними особами, професійними спілками, їх об'єднаннями на кооперативних засадах з метою задоволення потреб її членів у взаємному кредитуванні та наданні фінансових послуг за рахунок об'єднаних грошових внесків членів кредитної спілки.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про кредитні спілки» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) майно кредитної спілки формується за рахунок: вступних, обов'язкових пайових та інших внесків членів кредитної спілки (крім внесків (вкладів) на депозитні рахунки); плати за надання своїм членам кредитів та інших послуг, а також доходів від провадження інших видів статутної діяльності; доходів від придбаних кредитною спілкою державних цінних паперів; грошових та інших майнових пожертвувань, благодійних внесків, грантів, безоплатної технічної допомоги як юридичних, так і фізичних осіб, у тому числі іноземних; інших надходжень, не заборонених законодавством. Майно кредитної спілки є її власністю. Кредитна спілка володіє, користується та розпоряджається належним їй майном відповідно до закону та свого статуту.

За змістом статті 21 Закону України «Про кредитні спілки» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) кредитна спілка відповідно до свого статуту приймає вступні та обов'язкові пайові та інші внески від членів спілки, залучає на договірних умовах внески (вклади) своїх членів на депозитні рахунки як у готівковій, так і в безготівковій формі. Кредитна спілка має право самостійно встановлювати розмір плати (процентів), яка розподіляється на пайові членські внески та нараховується на внески (вклади), що знаходяться на депозитних рахунках членів кредитної спілки.

Частиною 1 статті 23 Закону України Закону України «Про кредитні спілки» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що внески (вклади) членів кредитної спілки на депозитні рахунки, а також нарахована на такі кошти та пайові внески плата (проценти) належать членам кредитної спілки на праві приватної власності.

Відповідно до підпункту 4.2.12 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до складу загального місячного оподатковуваного доходу включається дохід у вигляді процентів (дисконтних доходів), дивідендів та роялті, виграшів, призів; інші доходи, крім зазначених у пункті 4.3 цієї статті.

Згідно з підпунктом підпункт «в» підпункту 4.3.5 пункту 4.3 статті 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку не включаються такі доходи (що не підлягають відображенню в його річній податковій декларації), зокрема, суми виплат чи відшкодувань (крім заробітної плати чи інших виплат та відшкодувань за цивільно-правовими договорами), що здійснюються з урахуванням норм пункту 9.7 статті 9 цього Закону: іншими неприбутковими організаціями (крім кредитних спілок та інших небанківських фінансових установ) та благодійними фондами України, чий статус визначається відповідно до закону, на користь отримувачів таких виплат, крім будь-яких виплат або відшкодувань членам керівних органів таких організацій або фондів та пов'язаним з ними фізичним особам.

Пунктом 7.2 статті 7 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено ставку податку на рівні 5 відсотків від об'єкта оподаткування, нарахованого податковим агентом як процент на вклад (внесок) до кредитної спілки, створеної відповідно до закону.

Отже, з правового змісту наведених законодавчих норм вбачається, що дохід, нарахований членам кредитної спілки у вигляді процентів на їх пайові внески, має оподатковуватись за ставкою 5 відсотків, а не за ставкою 13 відсотків.

Разом з цим, згідно з підпунктом 22.1.4 пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) підпункт 4.2.12 пункту 4.2 статті 4 цього Закону у частині включення до загального місячного оподатковуваного доходу доходів у вигляді процентів на поточний або депозитний (вкладний) банківський рахунок (у тому числі картковий рахунок), вклад до небанківських фінансових установ згідно із законом або процентів (дисконтних доходів) на депозитний (ощадний) сертифікат та підпункти 9.2.1 і 9.2.2 пункту 9.2 статті 9 цього Закону у частині оподаткування процентів набирають чинності з 1 січня 2013 року.

Тобто, приписи Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), відповідно до яких має здійснюватися нарахування та сплата податків кредитною спілкою як податковим агентом у випадку виплати процентів по вкладам (внескам) до кредитної спілки фізичним особам, які внесли такі вклади (внески), вступають в законну силу лише з 01 січня 2013 року. Відповідно, донарахування податковим органом позивачу податку з доходів фізичних осіб на суми, виплачені у перевіреному періоді, правомірно визнано судами попередніх інстанцій незаконним.

Враховуючи вище викладене колегія суддів погоджується з висновком судів попередній інстанцій про неправомірність донарахування позивачу 16530,96 грн. оскаржуваним податковим-повідомленням рішенням.

Щодо ненарахування КС «Кредит Союз» податку на доходи фізичних осіб, у зв'язку із визнанням кредитною спілкою безнадійними деяких кредитів в сумі 4235,74 грн., колегія суддів також погоджується з висновками попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Відповідно до підпункту 4.2.11 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до складу загального місячного оподатковуваного доходу включається сума заборгованості платника податку, за якою минув строк позовної давності та яка перевищує суму, що становить 50 відсотків місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року. Фізична особа самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації, крім сум податкової заборгованості, за якими минув строк давності згідно з законом, що встановлює порядок стягнення заборгованості з податків, зборів (обов'язкових платежів) та погашення податкового боргу.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, заборгованість ОСОБА_10, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 перед позивачем не перевищує 50% встановленого статтею 52 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» місячного прожиткового мінімуму, а заборгованість ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 перед позивачем була визнана безнадійною у зв'язку з тим, що ці фізичні особи померли.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновкаим судів попередній інстанцій, що позивач правомірно не виконав функцію податкового агента при списанні процентів за безнадійними кредитами, визнаними безнадійною заборгованістю з інших підстав, ніж пропущення КС «Кредит Союз» строків позовної давності, з урахуванням того, що обов'язок сплати податку з доходу у разі віднесення до загального місячного оподатковуваного доходу суми заборгованості платника податку, за якою минув строк позовної давності та яка перевищує суму, що становить 50 відсотків місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 01 січня звітного податкового року, покладається на фізичну особу.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, про неправомірність оспорюваного податкового повідомлення-рішення та наявність підстав для його скасування.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга ДПІ у м. Черкасах Черкаської області Державної податкової служби підлягає залишенню без задоволення, а постанова Черкаського окружного адміністративного суду від 31 липня 2012 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2012 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 2201, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Черкасах Черкаської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 31 липня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ А.М. Лосєв

______ Т.М. Шипуліна