Ухвала суду № 54360333, 03.12.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 грудня 2015 року м. Київ К/800/40736/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Степашка О.І.

Суддів Островича С.Е.

Федорова М.О.

за участю:

секретаря судового засідання Чайки О.С.

представника позивача Дуденок О.О.

представник відповідача Труби А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області

на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 02.04.2013

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.07.2013

у справі №825/808/13-а

за позовом Державного підприємства «Дослідне господарство «Івківці» Інституту Сільськогосподарської мікробіології та агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук України»

до Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області

про визнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Дослідне господарство «Івківці» Інституту Сільськогосподарської мікробіології та агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук України» (далі по тексту - позивач, ДП «ДГ «Івківці») звернулося до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області (далі по тексту - відповідач, Прилуцька ОДПІ ГУ Міндоходів у Чернігівській області) про визнання протиправними дій щодо проведення позапланової виїзної перевірки на підставі наказів від 08.01.2013 №29, від 14.01.2013 №61, від 21.01.2013 №94 та від 24.01.2013 №103, визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 13.02.2013 №0000032202, №0000022202, №0000052202, №0000042202 та від 18.02.2013 №0000061702.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 02.04.2013, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.07.2013, позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 13.02.2013 №0000032202, №0000022202, №0000052202, №0000042202. В іншій частині задоволення позову відмовлено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове рішення про відмову у позові, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій зазначено, що згідно акту перевірки встановлені порушення позивачем вимог податкового законодавства, на підставі яких прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 13.02.2013: №0000032202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання щодо частини прибутку (доходу) держпідприємств, що вилучаються до бюджету на суму 1683361,00 грн., з них 1542645,00 грн. за основним платежем та 140716,00 грн. за штрафними санкціями; №0000022202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 1973737,00 грн., з яких 1612812,00 грн. за основним платежем та 360925,00 грн. за штрафними санкціями; №0000052202 та №0000042202 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у вересні 2012 року у розмірі 321462,00 грн. та у жовтні 2011 року у розмірі 19617,00 грн.; від 18.02.2013 №0000061702, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку з доходів найманих працівників на суму 8122,35 грн., з яких 0 грн. - основний платіж, 8122,35 грн. - штрафна санкція.

Що стосується оскарження податкового повідомлення-рішення від 13.02.2013 №0000032202, яким позивачу визначена частина прибутку (доходу) держпідприємств, що вилучається до бюджету на суму 1683361,00 грн., то слід зазначити наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, при проведенні перевірки помилки в поданих річних звітах було виявлено та податковому органу було подано уточнені річні звіти, які відповідали проведеним операціям за перевіряємий період. Ці звіти були прийняті податковим органом, але не знайшли свого відображення в акті перевірки від 04.02.2013 №103/22-00729847.

На підтвердження правильності даних викладених в уточнених звітах про фінансові результати за 2010 рік, за 2011 рік та 9 місяців 2012 року код рядка 035 про чистий доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг): за звітний період 2010 рік в розмірі 8011,00 грн. співпадає з поданим розрахунком питомої ваги вартості сільськогосподарських товарів (послуг) до вартості всіх товарів (послуг) поданого за 2010 рік до податкового органу на загальну суму 8010907,00 грн. та відповідає проведеним операціям; за звітний період 2011 рік в розмірі 14646,00 грн. співпадає з поданим розрахунком питомої ваги вартості сільськогосподарських товарів (послуг) до вартості всіх товарів (послуг) поданого за 2011 рік до податкового органу на загальну суму 14645869,00 грн. відповідає проведеним операція; за звітний період дев'ять місяців 2012 року в розмірі 10323,00 грн. співпадає з поданим розрахунком питомої ваги вартості сільськогосподарських товарів (послуг) до вартості всіх товарів (послуг) поданого за дев'ять місяців 2012 року до податкового органу на загальну суму 10323492,00 грн. та відповідає проведеним операціям. Такі операції були щомісячно задекларовані державним підприємством перед податковим органом, що підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами бухгалтерського обліку за 2010 рік, за 2011 рік та 9 місяців 2012 року, а саме, податковими та видатковими накладними за вказані періоди по місяцях.

Доводи податкового органу, що звіти про фінансові результати не є податковими деклараціями, а тому подання відповідних уточнюючих звітів не передбачено чинним законодавством є необґрунтованими, оскільки, згідно з п. 2 Порядку частина чистого прибутку (доходу) сплачується державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями до державного бюджету наростаючим підсумком щоквартальної фінансово-господарської діяльності за відповідний період у строк, встановлений для сплати податку на прибуток підприємств.

Частина чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету, визначається державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями відповідно до форми Розрахунку частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями, затвердженого наказом ДПА України від 16.05.2011 N285 (п. 3 Порядку).

З урахуванням форми Розрахунку та норм Порядку розрахунок подається державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями до контролюючих органів наростаючим підсумком за квартал, півріччя, три квартали та рік у терміни, передбачені для квартальної звітності.

Водночас, п. 46.1 ст. 46 Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями) визначено, що податкова декларація, розрахунок (далі по тексту - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, зокрема, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання.

Отже, з урахуванням вимог ст. 50 Податкового кодексу України позивач мав право подавати уточнюючи розрахунки, а не врахування таких звітів податковим органом під час проведення перевірки не ґрунтуються на нормах законодавства.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 13.02.2013 №0000022202 за платежем податку на додану вартість на суму 1973737,00 грн., з яких 1612812,00 грн. за основним платежем та 360925,00 грн. за штрафними санкціями, слід зазначити наступне.

Відповідач в акті зазначив, що в ході проведення перевірки встановлено, що ДП «ДГ «Івківці» відвантажено ДП «Державний резервний насіневий фонд України» сільськогосподарські зернові культури отримані за договором позики від МПП «Внєштранс».

Згідно п. 81.1 ст. 81 Закону України «Про податок на додану вартість» резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 81.6 цієї статті (далі по тексту - сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування.

Пункт 81.2 ст. 81 цього Закону передбачає, що згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів (послуг), не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається у розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Відповідно до п. 81.6 ст. 81 даного Закону сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є поставка вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих виробничих потужностях, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів (послуг) становить не менше 75 відсотків вартості всіх товарів (послуг), поставлених протягом попередніх дванадцяти послідовних звітних податкових періодів сукупно.

В свою чергу, п. 81.7 ст. 81 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачає, що сільськогосподарськими вважаються товари, зазначені у групах 1 - 24 УКТ ЗЕД згідно із Законом України «Про Митний тариф України», якщо такі товари вирощуються, відгодовуються, виловлюються або збираються (заготовляються) безпосередньо платником податку - суб'єктом спеціального режиму оподаткування (крім придбання таких товарів у інших осіб), а також продукти обробки (переробки) таких товарів, які поставляються зазначеним платником податку - їх виробником.

Згідно пп. 81.15.2 п. 81.15 ст. 81 цього Закону діяльність у сфері сільського господарства: а) виробництво продукції рослинництва, а саме рослинних культур, а також вирощення фруктів та овочів, квітів та декоративних рослин (у відкритих або закритих ґрунтах), грибів, насіння, прянощів, саджанців та водоростей, а також їх обробка, переробка та/або консервація; б) виробництво продукції тваринництва, а саме свійських сільськогосподарських тварин, птахівництва, кролівництва, бджільництва, а також розведення шовкопрядів, змій та інших плазунів або слимаків та інших наземних ссавців, безхребетних та комах; а також їх обробка, переробка та/або консервація.

ДП «ДГ «Івківіц» у період, за який проводилась перевірка, а саме з 01.01.2010 по 30.09.2012 перебувало на спеціальному режимі оподаткування як сільськогосподарське підприємство та у встановленому законом порядку подавало до податкового органу податкові декларації з податку на додану вартість (скорочена) з відміткою про спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського господарства та відображення у відсотках питомої ваги вартості сільськогосподарських товарів (послуг), поставлених протягом дванадцяти послідовних звітних періодів сукупно.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, ДП «ДГ «Івківіц» були відвантажені сільськогосподарські зернові культури власного виробництва, а тому позивачем було правомірно суми податку на додану вартість згідно податкових накладних №98 від 18.10.2010 та №11 від 03.11.2010 включено до реєстру виданих податкових накладних, до додатків 5 до декларації з ПДВ та до податкових зобов'язань декларацій з податку на додану вартість (скорочених) за відповідні місяці, а саме за жовтень 2010 року в сумі 156917,00 грн., за листопад 2010 року в сумі 150500,00 грн.

08.12.2009 між ПТМП «П.Г. Внєштранс» та ДП «ДГ «Івківці» було укладено договір зберігання зернових культур, а саме: гречка «Антарія» перша репродукція - 200 тонн, просо «Київське-87» еліта - 100 тонн, просо «Київське-87» перша репродукція - 100 тонн. На виконання вказаного договору було передано вказані зернові культури ДП «ДГ «Івківці» до ПТМП «П.Г. Внєштранс», за результатами якого були складені акти прийому-передачі зерна та відвантажено його до складського приміщення в с. Голубівка по вул. Кільцева, 17/4, яке належить ПТМП «П.Г. Внєштранс» на праві власності, що підтверджується копією свідоцтва про право власності на нерухоме майно. Після укладення договору про закупівлю насіння від 18.10.2010 між ДП «Державнийрезервний насіннєвий фонд України» та ДП «ДГ «Івківці» було відвантажено 18.10.2010 та 03.11.2010 саме власне зерно, яке перебувало на зберіганні у ПТМП «П.Г.Внєштранс». Доказами по даному факту є належним чином оформлені видаткові накладні, за результатами проведених дій та податкові накладні. ПММ відпускались на ПТМП «П.Г. Внєштранс» без націнок по цінах придбання. Доказами саме придбання вказаних ПММ є видаткові та податкові накладні, які були оформлені по даним операціям. Сума прибутку після реалізації вказаних товарів складає 0 грн. та внесення податкових зобов'язань декларацій з податку на додану вартість (по загальній декларації) не призведе до заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість (по загальній декларації) в сумі 437042,00 грн. через відсутність прибутку. Сам по собі факт внесення відповідних даних по реалізації ПММ до загальних декларацій не призведе до виникнення податкових зобов'язань на суму 437042,00 грн. Податковим органом при дослідженні обставин реалізації позивачем ПММ не були враховані податкові накладні на придбання ДП «ДГ «Івківці» вказаних ПММ. Видатковими та податковими накладними підтверджується позиція позивача щодо відсутності прибутку після реалізації ПММ за вказаний період.

Згідно п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, насіння від ДП «Державний резервний насіневий фонд України» до ДП «ДГ «Івківці» було передано на підставі вищевказаних договорів сортозаміни, та відповідно оформлено видаткові накладні та отримано податкові накладні, які є правовою підставою для віднесення сум податку до податкового кредиту. Також, необґрунтоване є припущення податкового органу про відсутність руху товару за вказаними договорами сортозаміни. При передачі насіння право власності на вказане у договорах насіння перейшло від ДП «Державний резервний насіневий фонд України» до ДП «ДГ «Івківці». Вказане насіння ДП «Державний резервний насіневий фонд України» на підставі договорів про надання послуг зі зберігання насіння перебувало на зберіганні у ДП «ДГ «Івківці» та при такій передачі були оформлені акти прийому-передачі насіння на зберігання по таким договорам. Всі ці документи підтверджують реальність проведення господарських операцій та були належним чином оформлені податковими накладними, що і стали підставою для віднесення сум податку до податкового кредиту, тому зі сторони позивача не відбулося завищення податкового кредиту.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позову.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм правильну юридичну оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б призвести до зміни чи скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 02.04.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.07.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)С.Е. Острович (підпис)М.О. Федоров