Ухвала суду № 54360335, 15.12.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 грудня 2015 року м. Київ К/800/66473/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Миронівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області

на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2014

та постанову Київського окружного адміністративного суду від 14.05.2014

у справі № 810/2061/14

за позовом Публічного акціонерного товариства «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів»

до Миронівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів» звернулось до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Миронівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 21.11.2012 № 0001272301 та № 0001282301.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 14.05.2014, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2014, позов задоволено; визнано протиправними та скасовано спірні податкові повідомлення-рішення, з мотивів обґрунтованості позовних вимог.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної документальної виїзної позапланової перевірки ПАТ «Миронівський завод по виготовленню круп та комбікормів» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ФГ «Дід-Ух» за період з 01.01.2012 по 30.06.2012, складено акт № 197/22-011/00951770 від 09.11.2012, в якому зафіксовано порушення: ст. ст. 134, 138, 139 Податкового кодексу України, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 207, ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. ст. 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України, в частині недодержання вимог зазначених статтей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах при придбанні товарів (робіт, послуг), відсутність об'єкту оподаткування, є по своїй суті безтоварними, встановлено неправомірність формування валових витрат, що призвело до їх завищення за І півріччя 2012 року на суму 3 480 044,63 грн. та заниження податку на прибуток за І півріччя 2012 року на суму 730 809,37 грн.; п. 201.6 ст. 201, ст. ст. 185, 186, 187, 188, 200 Податкового кодексу України, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 207, ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. ст. 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах при придбанні товарів (робіт, послуг), відсутність об'єкту оподаткування, встановлено неправомірність формування податкового кредиту на загальну суму 696 008,94 грн., в тому числі: за березень 2012 року в сумі 48 336,67 грн. та за квітень 2012 року в сумі 647 672,27 грн., в результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування за квітень 2012 року на суму 48 336,67 грн., та за травень 2012 року на суму 647 672,27 грн.

21.11.2012 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0001272301 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 1 096 213,68 грн., в т.ч.: 730 809 грн. основного платежу та 365 404,68 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- № 0001282301 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 696 008 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 348 004 грн.

Висновки, зафіксовані в акті перевірки податковий орган обґрунтовує тим, що підприємством до складу податкового кредиту за березень, квітень 2012 року та валових витрат за І півріччя 2012 року включено господарські операції з постачальником ФГ «Дід-Ух» щодо поставки насіння соняшника на загальну суму 4 176 053,60 грн., в тому числі ПДВ - 696 008,94 грн., посилаючись на не підтвердження фактів здійснення таких господарських операцій, у зв'язку з відсутністю у ФГ «Дід-Ух» необхідних ресурсів для ведення сільськогосподарського виробництва та постачання вказаної продукції.

Також судами встановлено, що між позивачем та ФГ «Дід-Ух» 22.03.2012 було укладено договір поставки № 2289/М, відповідно до умов якого постачальник бере на себе зобов'язання передати у власність покупця сільськогосподарську продукцію (далі - товар) на умовах СРТ відповідно до міжнародних правил «Інкотермс 2000», а покупець бере на себе зобов'язання прийняти та оплатити придбаний товар.

Фактичне виконання умов договору в судовому порядку встановлено з підтвердженням матеріалів справи, а саме: податковими накладними, товарно-транспортними накладними, накладними на отримання товару, рахунками-фактури, виписками із банківського рахунку позивача, складськими квитанціями на зерно, картками аналізу зерна.

Відповідно до Довідки АБ № 365645 основними видами діяльності позивача за КВЕД є: виробництво готових кормів для тварин, що утримуються на фермах, виробництво нерафінованої олії та жирів, виробництво продуктів борошномельно-круп'яної промисловості, оптова торгівля зерном, насінням та кормами для тварин, інші види оптової торгівлі, роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах з перевагою продовольчого асортименту.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців основними видами діяльності ФГ «Дід-Ух» є вирощування зернових і технічних культур, овочівництво, декоративне садівництво і вирощування продукції розсадників, виробництво нерафінованих олії і жирів, оптова торгівля зерном, насінням, і кормами для тварин, оптова торгівля фруктами і овочами, виробництво продуктів борошно-круп'яної промисловості, роздрібна торгівля з лотків і на ринках. Тобто, види господарської діяльності підприємства відповідають тим, які здійснював контрагент позивача на час проведення господарських операцій із позивачем.

Соняшник придбавався у ФГ «Дід-Ух» з метою виготовлення комбікормів, а також олії (сирої) нерафінованої, що є основним видом діяльності ПАТ «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів».

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з п. 138.1 ст. 138 зазначеного Кодексу витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п. 138.2 ст. 138 ПК України).

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України до складу витрат не включаються витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Таким чином, необхідною умовою для віднесення сплачених сум за придбані товари до валових витрат є факт придбання таких товарів з метою їх використання в господарській діяльності платника.

Як встановлено матеріалами справи, господарські операції позивача з контрагентом ФГ «Дід-Ух» здійснювались в межах господарської діяльності, є реальними та підтверджені необхідними первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, в результаті чого донарахування грошового зобов'язання з податку на прибуток податковим повідомленням-рішенням № 0001272301 від 21.11.2012 є протиправним.

Відповідно до пп. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Згідно з п. п. 200.1 - 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду (п. 200.4 ст. 200 ПК України).

Отже, норми податкового законодавства дають право на виділення декількох підстав для формування податкової звітності, а саме: наявність у платника податку - покупця належно оформлених податкових накладних, фактична сплата грошових коштів контрагентам, в сумі визначеній в податкових накладних, а також фактичне виконання господарських операцій.

Таким чином, визначальним фактом права платника на бюджетне відшкодування податку на додану вартість в даному випадку є фактична оплата ним сум такого податку контрагенту у попередніх податкових періодах, яка позивачем здійснена, що підтверджується дослідженими судами доказами. При цьому будь-які порушення контрагентом платника податку вимог податкового законодавства стосовно податку на додану вартість не впливають на право платника податку - покупця отримати бюджетне відшкодування, за умови дотримання останнім цих вимог.

Враховуючи вказані обставини, відсутність порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Миронівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області відхилити.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2014 та постанову Київського окружного адміністративного суду від 14.05.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кошіль Судді І.В. Борисенко О.А. Моторний